Рішення

від 04.03.2020 по справі 927/34/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

04 березня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/34/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом: Акціонерного товариства «Будіндустрія»

вул. Індустріальна, 11, м. Чернігів, 14001

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «В7-СТРОИТЕЛЬ»

вул. Громадська, буд. 45, м. Чернігів, 14037

про стягнення 57590,06грн

без повідомлення (виклику) сторін

Акціонерним товариством «Будіндустрія» подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «В7-СТРОИТЕЛЬ» заборгованості в сумі 56144,68грн, 3% річних у сумі 770,64грн та інфляційних втрат у сумі 674,74грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання зобов`язань з оплати товару поставленого по накладним: № 4/10548 та 4/10567 від 11.05.2019, № 4/11946 від 22.05.2019, № 4/12022 від 24.05.2019 та №4/13826 від 10.06.2019.

Судом були вчинені дії щодо перевірки статусу та місця реєстрації відповідача, у зв`язку з чим отримано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача станом на 17.01.2020, відповідно до якого за кодом ЄДРПОУ: 39990700 в реєстрі значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «В7-СТРОИТЕЛЬ» , місцезнаходження: вул. Громадська, буд. 45, м. Чернігів, 14037; у процесі припинення не перебуває.

Ухвалою суду від 17.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідно до ст.165,251 ГПК України вказаною ухвалою відповідачу було встановлено 15 денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позовну заяву.

Позивач отримав ухвалу від 17.01.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Ухвала суду від 17.01.2020, направлена на адресу відповідача, вказану в позовній заяві та витязі з ЄДР, повернута до суду з відміткою відділу поштового зв`язку "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Заяв про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання від відповідача до суду не надходило.

У свою чергу, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвала Господарського суду Чернігівської області від 17.01.2020 оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 20.01.2020.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального кодексу строк не скористався, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 165, ч.2 ст.178 ГПК України суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що ухвалу про відкриття провадження у цій справі постановлено судом 17.01.2020, тому справа має бути розглянута в строк до 17.03.2020 включно.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Встановивши обставини справи, зміст спірних правовідносин, дослідивши та оцінивши подані докази, розглянувши подані документи, суд встановив:

Акціонерне товариство «Будіндустрія» виготовило та передало Товариству з обмеженою відповідальністю «В7-СТРОИТЕЛЬ» товар на загальну суму 96399,08грн, що підтверджується накладними: № 4/10548 від 11.05.2019 на суму 13006,56грн, 4/10567 від 11.05.2019 на суму 9475,20грн, № 4/11946 від 22.05.2019 на суму 19509,84грн, № 4/12022 від 24.05.2019 на суму 41403,85грн та №4/13826 від 10.06.2019 на суму 13003,63грн (а.с. 8-12).

Накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, сплативши позивачу 40254,40грн, що підтверджується довідкою банку від 14.01.2020 №65-05-06/32/13 (а.с. 13).

Сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.05.2019 по 24.07.2019, відповідно до якого станом на 24.07.2019 заборгованість ТОВ «В7-СТРОИТЕЛЬ» становить 56144,68грн. Даний акт підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками (а.с. 14).

Як зазначає позивач у позовній заяві, заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті вартості товару становить 56144,68грн.

27.08.2019 позивач надіслав відповідачу вимогу № 1725 з вимогою впродовж п`яти банківських днів з дня отримання даної вимоги перерахувати на поточний рахунок АТ «Будіндустрія» заборгованість в сумі 56144,68грн. Вимога повернулась відправнику з відміткою відділу поштового зв`язку "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с. 15-16).

Також позивач 23.09.2019 здійснив направлення вимоги № 1860 на поштову адресу відповідача, яка стала йому відома з розгляду справи №927/522/19. У вимозі позивач вимагав впродовж трьох днів від дня пред`явлення даної вимоги перерахувати на поточний рахунок АТ «Будіндустрія» заборгованість в сумі 56144,68грн. Вказана вимога отримана адресатом 24.09.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 18-19).

Відповідач проігнорував вимогу позивача, заборгованість не сплатив.

Вказані обставини змусили позивача звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі 56144,68грн, 3% річних у сумі 770,64грн та інфляційних втрат у сумі 674,74грн.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами та в яких виник спір, суд виходить з такого:

Відповідно до ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріалами справи підтверджуються обставини щодо поставки позивачем товару та відповідно його прийняття відповідачем.

Отже, виходячи із приписів ст.202 ЦК України, суд приходить до висновку, що сторонами вчинено дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків.

З аналізу правовідносин які виникли між сторонами вбачається, що між сторонами фактично було укладено договір поставки, відповідно до ч. 2 ст. 638, 712 Цивільного кодексу України та ст.181 Господарського кодексу України, у спрощений спосіб, шляхом передачі позивачем відповідачу товару та прийняття його відповідачем. Єдиний письмовий договір на поставку товару між сторонами не укладався.

Згідно з ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний сплати продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Підписання одержувачем та скріплення печаткою накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Приймаючи до уваги, що строк оплати отриманого товару по вищевказаних накладних сторонами визначено не було і накладні є первинними обліковими документами, які є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, тому, відповідно до частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, перебіг строку виконання грошового зобов`язання по спірних накладних починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на день подання позовної заяви відповідач свої зобов`язання з оплати товару виконав частково, за поставлений товар розрахувався несвоєчасно та не в повному обсязі.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.05.2019 по 24.07.2019, підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін, відповідно до якого станом на 24.07.2019 заборгованість ТОВ «В7-СТРОИТЕЛЬ» становить 56144,68грн.

Відповідно до вимог чинного законодавства, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

Отже, наданий позивачем акт звіряння взаємних розрахунків станом на 24.07.2019, підписаний уповноваженою особою відповідача та скріплений печаткою відповідача, та щодо якого відповідач заперечень не надав, є доказом, що свідчить також про підтвердження відповідачем факту отримання товару та про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем заборгованості з оплати товару станом на 24.07.2019 в сумі 56144,68грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості у сумі 56144,68грн є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 674,74грн за період з 01.08.2019 по 30.11.2019 та 3% річних у сумі 770,64грн за період з 01.08.2019 по 14.01.2020.

Згідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати товару.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 674,74грн та 3% річних у сумі 770,64грн підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1 та 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Відповідач доказів, які б спростували викладені вище обставини, не надав.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в сумі 57590,06грн, з яких 56144,68грн заборгованість по оплаті вартості товару, 770,64грн 3% річних та 674,74грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати в сумі 2102,00грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 232-233, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «В7-СТРОИТЕЛЬ» (вул. Громадська, буд. 45, м. Чернігів, 14037, код ЄДРПОУ 39990700) на користь Акціонерного товариства «Будіндустрія» (вул. Індустріальна, 11, м. Чернігів, 14001, код ЄДРПОУ 01349644) 56144,68грн заборгованість по оплаті вартості товару, 770,64грн 3% річних, 674,74грн інфляційних втрат та 2102,00грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор