Постанова

від 23.02.2020 по справі 911/1036/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 911/1036/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Губенко Н.М., Кролевець О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Беті"

на рішення Господарського суду Київської області

(суддя - Щоткін О.В.)

від 12.08.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Іоннікова І.А., судді - Разіна Т.І., Тарасенко К.В.)

від 27.11.2019,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Беті"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Успа Лед"

про стягнення 572 401,29 грн

В С Т А Н О В И В:

у лютому 2019 року ТОВ "Група компаній "Беті" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Успа Лед" про стягнення 572 401,29 грн, з яких 514 501,60 грн безпідставно набутих коштів, 44 465,99 грн інфляційних втрат та 13433,70 грн 3% річних.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що 24.04.2017 між ТОВ "Група компаній "Беті" та ТОВ "Успа Лед" укладено договори на виконання верхолазних робіт № ГКБ-240417/АДО-КБ-3 та № ГКБ-240417/АДО-КБ-5. Загальна вартість робіт згідно з вказаними договорами складає 1 647 998, 40 грн. Проте, позивачем в період з 26.04.2017 по 27.09.2017 на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано кошти в сумі 2 162 500, 00 грн. Позивач вважає, що сума помилково перерахованих коштів на рахунок відповідача 514 501,60 грн підлягає поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки на вказану суму договір на виконання робіт між сторонами не укладався. На вказану суму позивачем нараховані інфляційні втрати та 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.08.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019, в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення господарські суди дійшли висновків, що оскільки між сторонами у цій справі було укладено договори № ГКБ-240417/АДО-КБ-3 та № ГКБ-240417/АДО-КБ-5 від 24.04.2017, спірні кошти сплачено за вказаними правочинами, відтак такі кошти набуто відповідачем за наявності правової підстави, а тому їх не може бути стягнено з відповідача відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.

У грудні 2019 року ТОВ "Група компаній "Беті" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. Стверджує, що рішення суду є суперечливими та ґрунтуються на припущеннях. Посилається на правові позиції Верховного Суду щодо застосування статті 1212 Цивільного кодексу України у справах № 920/169/18, № 910/9072/17, № 922/438/17, № 910/196/17, № 910/22535/16.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, 24.04.2017 між ТОВ "Група компаній "Беті" (замовник) та ТОВ "Успа Лед" (виконавець) укладено договір № ГКБ-240417/АДО-КБ-3 на виконання верхолазних робіт, відповідно до п. 1.1 якого виконавець приймає на себе зобов`язання виконати і здати в обумовлений цим договором строк верхолазні роботи щодо капітального ремонту мережі архітектурно-декоративного освітлення на об`єкті замовника (об`єкт): мережі архітектурно-декоративного освітлення мосту Метро через річку Дніпро у місті Києві, а замовник зобов`язується прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються цим договором.

Пунктами 2.1, 2.2 договору № ГКБ-240417/АДО-КБ-3 обумовлено, що ціна послуг виконання верхолазних робіт, зазначених в п. 1.2 договору складає 507 998,40 грн, в тому числі ПДВ 20% 84666,40 грн. Оплата здійснюється замовником шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 3-х днів з дати підписання акту виконаних робіт та за умови оплати цих робіт замовнику від Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло".

Ціна за виконання інших додаткових робіт погоджується сторонами у відповідному додатку до договору, і сплачується на підставі виставленого рахунку і відповідного акту виконаних робіт (п. 2.7 договору № ГКБ-240417/АДО-КБ-3).

Пунктом 4.1 договору № ГКБ-240417/АДО-КБ-3 обумовлено, що останній починає діяти з моменту його підписання сторонами. Строк дії договору до 31.12.2017.

В додатку № 1 до договору № ГКБ-240417/АДО-КБ-3 сторони погодили договірну ціну на "Капітальний ремонт мережі архітектурно-декоративного освітлення мосту Метро через річку Дніпро у місті Києві" в розмірі 507 998,40 грн, вид договірної ціни - динамічна.

Окрім того, 24.04.2017 між ТОВ "Група компаній "Беті" (замовник) та ТОВ "Успа Лед" (виконавець) укладено інший договір № ГКБ-240417/АДО-КБ-5 на виконання верхолазних робіт, відповідно до п. 1.1 якого виконавець приймає на себе зобов`язання виконати і здати в обумовлений цим договором строк верхолазні роботи щодо капітального ремонту мережі архітектурно-декоративного освітлення на об`єкті замовника (об`єкт): мережі архітектурно-декоративного освітлення мосту ім. Є.О. Патона через річку Дніпро у місті Києві, а замовник зобов`язується прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються цим договором.

Пунктами 2.1, 2.2 договору № ГКБ-240417/АДО-КБ-5 обумовлено, що ціна послуг виконання верхолазних робіт, зазначених в п. 1.2 договору складає 1 140 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% 190 000,00 грн. Оплата здійснюється замовником шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця. Остаточний розрахунок здійснюється на протязі 3-х днів з дати підписання акту виконаних робіт та за умови оплати цих робіт замовнику від Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло".

Ціна за виконання інших додаткових робіт погоджується сторонами у відповідному додатку до договору, і сплачується на підставі виставленого рахунку і відповідного Акту виконаних робіт (п. 2.7 договору № ГКБ-240417/АДО-КБ-5).

Пунктом 4.1 договору № ГКБ-240417/АДО-КБ-5 обумовлено, що останній починає діяти з моменту його підписання сторонами. Строк дії договору до 31.12.2017.

В додатку № 1 до договору № ГКБ-240417/АДО-КБ-5 сторони погодили договірну ціну на "Капітальний ремонт мережі архітектурно-декоративного освітлення мосту Метро ім. О.Є. Патона у місті Києві" в розмірі 1 140 000,00 грн, вид договірної ціни - динамічна.

Судами встановлено, що на підставі договору № ГКБ-240417/АДО-КБ-3 виконавцем було виконано, а замовником прийнято робіт на загальну суму 507 998,40 грн, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за серпень та вересень 2017 року, а також актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в (акт № 1 від 21.08.2017 за серпень 2017 року, акт № 2 від 04.09.2017 за вересень 2017 року).

На підставі договору № ГКБ-240417/АДО-КБ-5 виконавцем було виконано, а замовником прийнято робіт на загальну суму 1 140 000,00 грн, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за серпень та вересень 2017 року, а також актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в № 2 від 04.09.2017.

До матеріалів справи надано копії рахунків на оплату верхолазних робіт на загальну суму 1 730 000,00 грн, а саме: № 10 від 26.04.2017 на суму 120 000,00 грн; № 11 від 03.05.2017 на суму 600 000,00 грн; № 12 від 03.05.2017 на суму 270 000,00 грн; № 13 від 03.05.2017 на суму 290 000,00 грн; № 16 від 17.05.2017 на суму 450 000,00 грн. У вказаних рахунках постачальником зазначено ТОВ "Успа Лед", покупцем - ТОВ "ГК Беті".

В період з 26.04.2017 по 27.09.2017 ТОВ "Група компаній "Беті" перерахувало на рахунок ТОВ "Успа Лед" грошові кошти в загальній сумі 2 162 500,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 333 від 26.04.2017 на суму 120 000,00 грн, призначення платежу: "попередня оплата за верхолазні роботи згідно р/ф №10 від 26.04.2017 у т.ч. ПДВ 20% - 20000,00 грн";

- № 350 від 03.05.2017 на суму 600 000,00 грн, призначення платежу: "попередня оплата за верхолазні роботи згідно р/ф №11 від 03.05.2017 у т.ч. ПДВ 20% - 100000,00 грн";

- № 380 від 15.05.2017 на суму 200 000,00 грн, призначення платежу: "попередня оплата за верхолазні роботи згідно р/ф №11 від 03.05.2017 у т.ч. ПДВ 20% - 33333,33 грн";

- № 439 від 30.05.2017 на суму 200 000,00 грн, призначення платежу: "попередня оплата за верхолазні роботи згідно р/ф №16 від 17.05.2017 у т.ч. ПДВ 20% - 33333,33 грн";

- № 511 від 15.06.2017 на суму 50 000,00 грн, призначення платежу: "попередня оплата за роботи по монтажу згідно договору №ГКБ-07062017-16 від 07.06.2017 у т.ч. ПДВ 20% - 8 333,33 грн";

- № 512 від 15.06.2017 на суму 50 000,00 грн, призначення платежу: "попередня оплата за роботи по монтажу згідно договору №ГКБ-07062017-16 від 07.06.2017 у т.ч. ПДВ 20% - 8 333,33 грн";

- № 569 від 27.06.2017 на суму 30 000,00 грн, призначення платежу: "попередня оплата за роботи по монтажу згідно договору №ГКБ-07062017-16 від 07.06.2017 у т.ч. ПДВ 20% - 5 000,00 грн";

- № 628 від 11.07.2017 на суму 12 500,00 грн, призначення платежу: "оплата за верхолазні роботи згідно рахунку №25 від 10.07.2017 у т.ч. ПДВ 20% - 2 083,33 грн";

- № 666 від 21.07.2017 на суму 300 000,00 грн, призначення платежу: "попередня оплата за верхолазні роботи згідно р/ф №16 від 17.05.2017 у т.ч. ПДВ 20% - 33333,33 грн";

- № 786 від 16.08.2017 на суму 400 000,00 грн, призначення платежу: "попередня оплата за верхолазні роботи згідно р/ф №16 від 17.05.2017 у т.ч. ПДВ 20% - 66666,67 грн";

- № 1003 від 27.09.2017 на суму 200 000,00 грн, призначення платежу: "попередня оплата за верхолазні роботи згідно р/ф №16 від 17.05.2017 у т.ч. ПДВ 20% - 33333,33 грн".

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначав, що, оскільки загальна сума вартості виконаних робіт за договорами № ГКБ-240417/АДО-КБ-3 та № ГКБ-240417/АДО-КБ-5 складає 1 647 998,40 грн, а ним фактично сплачено 2 162 500,00 грн, то грошові кошти в сумі 514 501,60 грн є такими, що помилково перераховані позивачем на рахунок відповідача та останнім набуті неправомірно.

Посилаючись на норми ст. 1212 Цивільного кодексу України, просив суд стягнути з відповідача на свою користь 514 501,60 грн безпідставно набутих коштів. Нарахував на таку суму коштів 44 465,99 грн інфляційних втрат за період з вересня 2017 року по червень 2018 року та 13 433,70 грн 3% річних за період з 17.08.2017 по 16.07.2018.

Відмовляючи у позові, суди дійшли висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України на яку посилався позивач.

За висновком судів, оплата позивачем виставлених відповідачем рахунків з посиланням в призначеннях платежу на реквізити відповідних рахунків не свідчить про помилковість перерахування таких коштів. Проведення спірних перерахувань коштів як попередньої оплати за виконання верхолазних робіт вказує на те, що позивач замовив у відповідача виконання таких робіт. Оплата за верхолазні роботи на підставі рахунків, які отримано від відповідача електронною поштою, може свідчити про виникнення між сторонами певних договірних відносин у спрощений спосіб.

Проте, колегія суддів Верховного Суду вважає рішення суддів про відмову у задоволенні позову передчасними та винесеними без повного дослідження обставин правовідносин сторін.

У відповідності до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно.

Водночас наявність певної правової підстави для набуття особою майна виключає застосування до неї положень статті 1212 Цивільного кодексу України, якщо згадана підстава продовжує існувати.

Зокрема, з огляду на положення статей 11, 202, 509, 626 Цивільного кодексу України достатньою підставою для набуття (збереження) майна може бути укладений між відповідними особами договір. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Отже, норми ст. 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошових коштів), що виключає можливість застосування до відповідних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Вказавши, що правовідносини сторін у цьому спорі мають договірний характер та регулюються нормами зобов`язального права, суди відмовили у стягненні коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, якою обґрунтовував позов ТОВ "Група компаній "Беті".

Згідно з частиною 1 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 цього Кодексу позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. За змістом викладеного предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)).

При цьому суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Проте зазначеного суди попередніх інстанції не врахували.

Вказавши, що спірні правовідносини регулюються нормами зобов`язального права, відхиливши посилання ТОВ "Група компаній "Беті" на ст. 1212 Цивільного кодексу України, суди не надали правову кваліфікацію останніх, тобто не застосували правову норму, яка мала бути застосована.

При цьому, суди встановили сплату ТОВ "Група компаній "Беті" коштів в сумі 514501,60 грн на користь ТОВ "Успа Лед" понад загальну вартість узгоджених та виконаних робіт за договорами № ГКБ-240417/АДО-КБ-3 та № ГКБ-240417/АДО-КБ-5 від 24.04.2017 в сумі 1 647 998,40 грн.

Тобто судами встановлено, що станом на вересень 2017 року відповідачем виконані всі договірні зобов`язання за наведеними договорами перед позивачем, а саме виконано верхолазні роботи з капітального ремонту мережі архітектурно-декоративного освітлення мосту Метро та мосту ім. Є.О. Патона через річку Дніпро у місті Києві.

Відповідно, зобов`язання які виникли з договорів № ГКБ-240417/АДО-КБ-3 та № ГКБ-240417/АДО-КБ-5 від 24.04.2017 припинені виконанням відповідно до ст. 599 ЦК України.

З встановлених судами обставин вбачається, що відповідач як одна зі сторін зобов`язання набув кошти в сумі 514 501,60 грн поза межами платежів за договорами № ГКБ-240417/АДО-КБ-3 та № ГКБ-240417/АДО-КБ-5 від 24.04.2017.

Враховуючи виконання та оплату робіт за наведеними договорами та оскільки, ТОВ "Група компаній "Беті" оспорює правомірність володіння ТОВ "Успа Лед" коштами в сумі 514 501,60 грн, що були сплачені йому позивачем за платіжними дорученнями з призначеннями платежу попередня оплата за верхолазні роботи судами необхідно було дослідити та встановити на підставі якого правочину здійснено сплату спірних коштів.

В залежності від встановленого, суди мали визначити правове регулювання відносин між ТОВ "Група компаній "Беті" та ТОВ "Успа Лед" щодо виконання верхолазних робіт на суму спірних коштів 514 501,60 грн, які можуть врегульовуватися, зокрема, главами 61 або 63 Цивільного кодексу України.

За висновками судів, проведення спірних перерахувань коштів як попередньої оплати за виконання верхолазних робіт вказує на те, що позивач замовив у відповідача виконання робіт. Оплата за верхолазні роботи на підставі рахунків, які отримано від відповідача електронною поштою, може свідчити про виникнення між сторонами певних договірних відносин у спрощений спосіб. Однак судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Водночас сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі (договорах) суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору (правова позиція Верховного Суду у постанові від 20 грудня 2018 року у справі № 920/169/18).

Правовий висновок щодо застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України аналогічного змісту викладено у постанові Верховного Суду України від 14.10.2014 у справі № 917/2572/13.

Поза увагою суду та без належної оцінки залишено факт зазначення у платіжних дорученнях № 511 від 15.06.2017, № 512 від 15.06.2017, № 569 від 27.06.2017 призначення платежу - попередня оплата за роботи з монтажу згідно з договором № ГКБ-07062017-16 від 07.06.2017.

Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Як вбачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали належної правової оцінки грошових зобов`язань учасників провадження.

Відповідно до частин першої, другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, Верховний Суд позбавлений можливості дослідити проведені позивачем нарахування заборгованості відповідача та встановити їх обґрунтованість, що перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, тому постановлені рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, зокрема щодо правової підстави перебування коштів в сумі 514 501,60 грн у володінні відповідача, прав і обов`язків сторін та в залежності від встановленого і у відповідності з вимогами чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

Відповідно до вимог п. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Беті" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 у справі за № 911/1036/19 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді Н. Губенко

О. Кролевець