Рішення від 27.02.2020 по справі 916/3899/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3899/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Тутейко А.В. (представник за довіреністю);

від відповідача: Оліярчик І.І.- директор (на підставі паспорту);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Державної екологічної інспекції в Одеській області (65058, м. Одеса, пр-т Шевченка, 12);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Світанок Старі Маяки» (66833, Одеська обл., Ширяївський р-н, с. Старі Маяки, вул. Центральна, 2);

про стягнення 58636,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 27.12.2019 року позивач - Державна екологічна інспекція в Одеській області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою вх. ГСОО № 4021/19 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Світанок Старі Маяки» , в якій просив суд стягнути з відповідача суму збитків заподіяних державі Україна у розмірі 58636,80 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства було встановлено, що в порушення ст. 44, ст. 48 Водного кодексу України, відповідач в період з 14.03.2017р. по 11.11.2018р. здійснював водокористування без дозволу на спеціальне водокористування, чим завдав державі збитки в розмірі 58636,80 грн. Правовими підставами для звернення з відповідним позовом позивачем визначено положення ст.ст. 16, 20, 67 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» , ст.ст. 44, 48, 110, 111 Водного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 02.01.2019 року, за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/3899/19 за правилами спрощеного позовного із призначенням розгляду справи по суті на 03.02.2020 року.

22.01.2020 року від відповідача до суду надійшло клопотання вх. ГСОО №1497/20, в якому посилаючись на положення ст.ст. 42, 45, 46 Господарського процесуального кодексу України просив суд, в зв`язку з пізнім отриманням ухвали суду, а також зайнятістю адвоката, надати додатковий час для підготування відзиву.

У судовому засіданні від 03.02.2020 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 19.02.2020 року.

19.02.2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх. ГСОО №4346/20, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що товариство не є платником рентної плати за спеціальне використання води, оскільки використовує воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, а також виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичної особи - ТОВ „Світанок СМ» .

За результатами розгляду клопотання відповідача щодо надання йому додаткового часу для складання відзиву на позовну заяву, у судовому засіданні від 19.02.2020 року судом було відмовлено з огляду на неповажність причин пропуску такого строку, однак, відповідний відзив, з метою об`єктивного та повного розгляду справи, був долучений до матеріалів справи.

У судовому засіданні від 19.02.2020 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 27.02.2020 року.

26.02.2020 року до суду від відповідача надійшли письмові пояснення вх. ГСОО №5046/20, згідно яких звертає увагу суду, що товариство в 2017-2018 роках використовувало свердловини №4810/7315 с. Золочівське, №5862/3188 с. Буци, з яких було відібрано для власних господарчо-побутових потреб води обсягом 6949 м 3 .

У судовому засіданні від 27.02.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі. При цьому, надавши письмові пояснення по суті спору, додатково зазначив, що надаючи нову довідку про обсяг спожитої води у спірний період намагається таким чином уникнути відповідальності.

Представник відповідача у судовому засіданні від 27.02.2020 року просив суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов та відповідних поясненнях.

В судовому засіданні 27.02.2020 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено сторонам, що повне рішення буде складено 30.07.2018 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Право відповідача на здійснення спеціального водокористування виникло на підставі дозволу на спец водокористування №УКР554-А/Оде, який виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області 04.04.2012 року із встановленим терміном дії - 13.03.2017 року.

12.11.2018 року відповідач отримав новий дозвіл на здійснення спеціального водокористування №674/ОД/49д-18 зі строком дії з 12.11.2018р. до 12.11.2023р.

Згідно довідки відповідача №274 від 07.12.2018р. (а.с. 42), за період з 14.03.2017р. по 11.11.2018р. на господарчо-побутові та виробничі потреби ТОВ „Світанок СМ» було використано води 11520 м. куб., а саме за період з 14.03.2017 по 31.12.2017р. - 7500 куб м., з 01.01.2018р. по 11.11.2018р. - 4020 куб. м.

У відповідності до ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 5, 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності Положення про Державну екологічну інспекцію в Одеській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.09.2017 року №652 та на підставі Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2018 рік, затвердженого наказом Державної екологічної 30.11.2017 №710, видано наказ від 24.10.2018р. №760 про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ Світанок СМ .

На підставі наказу Державної екологічної інспекції в Одеській області від 24.10.2018р. №760 оформлено направлення №564пр про проведення в період з 26.11.2018р. по 07.12.2018р. планової перевірки дотримання ТОВ Світанок СМ вимог природоохоронного законодавства за адресою: 66833, Одеська обл., Ширяївський р-н, с. Старі Маяки, вул. Центральна, буд. 2.

Під час проведення перевірки позивачем було встановлено, що відповідач у період з 14.03.2017р. по 11.11.2018р.. здійснював водокористування при відсутності дозволу на спеціальне водокористування, про що зазначено в Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ Світанок СМ від 07.12.2018 року за №119/10.

За результатами перевірки, на підставі наданої відповідачем довідки про використання води та звіту про використання води за 2017р., згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389, інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Василик Т.І. здійснено розрахунок шкоди, завданої державі самовільним використанням води ТОВ Світанок СМ при відсутності дозвільних документів, розмір якої становив 58636,80 грн.

26.11.2018 року позивачем складено протокол про адміністративне правопорушення №001508, яким зафіксовано порушення посадовою особою відповідача ст. 44 Водного кодексу України. Доказів оскарження зазначеного протоколу з боку керівника відповідача матеріали справи не містять.

Як стверджує позивач, надіслана позивачем претензія №19 від 18.02.2019р. (а.с. 8-11) про відшкодування збитків завданих державі внаслідок порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в розмірі 58636,80 грн., була залишена відповідачем без задоволення.

Як встановлено судом, предметом спору у справі є наявність чи відсутність підстав для стягнення 58636,80 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків нанесених державі Україна, спричиненої внаслідок самовільного користування водними ресурсами без дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (надалі - Закон) в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтями 68, 69 Закону встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827).

Стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об`єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто, прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Як встановлено судом, згідно звіту за формою №2-ТП за 2017 рік та довідки відпорвідача про обсяги води №274 від 07.12.2018р., відповідач використовує підземну воду (водний об`єкт) для задоволення питних,санітарно-гігієнічних, господарчо-побутових та виробничих потреб.

Так, згідно ч. 1 статті 23 Кодексу України про надра (у редакції чинній на момент здійснення відповідачем водокористування без спеціального дозволу), землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб`єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання. У свою чергу, видобуток підземних вод для задоволення господарсько-питних, питних і санітарно-гігієнічних потреб для населення вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Під час проведення перевірки позивачем було встановлено, що відповідач у період з 14.03.2017р. по 11.11.2018р. здійснював водокористування без дозволу на спеціальне водокористування, про що зазначено в Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 07.12.2018р., при цьому при визначенні обсягів водокористування при перевірці було враховано показники надані ТОВ "Світанок Старі Маяки".

Статтями 47, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та статтями 110, 111 Водного кодексу України передбачено, що за порушення при користуванні природними ресурсами настає відповідальність, у тому числі цивільна. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно до статті 56 Кодексу України про надра основними вимогами в галузі охорони є: забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.

Статтею 65 Кодексу України про надра передбачено, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні, у тому числі в самовільному користуванні надрами.

Відповідно до статті 67 Кодексу України про надра підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

На позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

У відповідності до змісту п. 1.6 Роз`яснення президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" № 02-5/744 від 27.07.2001 року (із змінами і доповненнями), вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Як вже зазначалось вище, позивач в обґрунтування вимог посилається на користування відповідачем у період з 14.03.2017р. по 11.11.2018р. водою за відсутності відповідного дозволу на спеціальне водокористування.

Наведена обставина була встановлена проведеною Державною екологічною інспекцією в Одеській області перевіркою, про що складено 07.12.2018 року акт.

Із змісту п.п. 4.5.2 Роз`яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів без відповідного дозволу є самовільним.

Як було встановлено перевіркою, проведеною у 2018 році, спеціальне водокористування відповідачем у період з 04.04.2012р. по 13.11.2018р. року здійснювалось згідно дозволу №УКР554-А/Оде, а починаючи з 14.03.2017 року відповідачем здійснювала самовільне водокористування.

При цьому відповідачем не доведено того, що він завчасно звернувся за отриманням дозволу до відповідного органу.

Отже, наведене свідчить про те, що відповідачем не було вжито заходів до своєчасного отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Так, водокористування має здійснюватися лише на підставі відповідного дозволу, факт водокористування протягом певного часу за відсутності дозволу встановлено та не заперечується відповідачем.

Таким чином, належними та допустимими доказами у даній справі (документи, складені за результатами перевірки) підтверджується те, що відповідач у період починаючи з 14.03.2017р. по 11.11.2018р. здійснював самовільне водокористування.

Отже поведінка відповідача є неправомірною, а його вина полягає у здійсненні водокористування без відповідного дозволу, що призвело до спричинення державі збитків в сумі 58636,80 грн., які розраховані позивачем відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389.

Суд перевіривши, розрахунок позивача щодо визначення розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів у відповідності до п. 9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, які обчислено за формулою: З сам. =5*W* Tар, де Tар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої ст. 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод грн./100м 3 , води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн./10000м 3 , води, яка входить до складу напоїв, грн./м 3 ), виходячи із обсягу води спожитої відповідачем у період з 14.03.2017р. по 11.11.2018р. (11520м 3 ), згідно довідки ТОВ Світанок СМ №274 від 07.12.2018р. та звіту 2ТП за 2017 рік, встановив його правильність.

З огляду на викладене, позивачем доведено наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Разом з тим, суд зазначає відповідачу, що в силу приписів ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, судом не враховуються заперечення відповідача щодо іншого обсягу спожитої води у спірний період, оскільки дані обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. А саме, журнал забору води не є належним доказом об`єму водокористування, який враховується під час перевірки, а нова довідка №21 від 19.02.2020р. про обсяги використаної води взагалі не може бути врахована у якості доказу в підтвердження вищевказаних обставин, оскільки виготовлена вже після проведення перевірки та звернення з позовом. Отже суд не приймає та не враховує подані відповідачем докази, як такі що не є належними та допустимими та подані з порушенням строку встановленого для вчинення відповідних процесуальних дій.

За приписами ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, матеріали справи не містять доказів недостовірності відомостей зазначених у поданих позивачем доказів на підставі яких було визначено обсяги водокористування відповідача у спірний період.

При цьому, щодо кількості наведених відповідачем заперечень суд зазначає, що при прийнятті рішення враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Мір, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Світанок Старі Маяки» (66833, Одеська обл., Ширяївський р-н, с. Старі Маяки, вул. Центральна, 2; код ЄДРПОУ 03766582) - суму збитків, заподіяних державі Україна у розмірі 58636/п`ятдесят вісім тисяч шістсот тридцять шість/грн. 80 коп. на р/р UA048999980000033114331015526 фонду охорони навколишнього природного середовища Старомаяківської сільської ради Ширяївського району Одеської області, код ЄДРПОУ 37977060, Казначейство України (ЕАП), одержувач - УК у Ширяїв. р-ні/с. Ст.Маяки/24062100.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Світанок Старі Маяки» (66833, Одеська обл., Ширяївський р-н, с. Старі Маяки, вул. Центральна, 2; код ЄДРПОУ 03766582) на користь Державної екологічної інспекції в Одеській області (65107, м. Одеса, пр-т Шевченка, 12; код ЄДРПОУ 38017120) 1921/одна тисяча дев`ятсот двадцять одна/грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено 03 березня 2020 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська