Постанова

від 03.03.2020 по справі 816/506/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 березня 2020 року

Київ

справа №816/506/17

адміністративне провадження №К/9901/21063/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Усенко Є.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року (головуючий суддя - Кукоба О.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Жигілій С.П., судді - Перцова Т.С., Чалий І.С.) у справі №816/506/17 за позовом Приватного підприємства Полтавський ливарно-механічний завод до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

У квітні 2017 року Приватне підприємство Полтавський ливарно-механічний завод (далі - ПП Полтавський ливарно-механічний завод , Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 березня 2017 року №0002231401, від 22 березня 2017 року №0001921304, №0002511401 та №0002541401.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2018 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2017 року №0002511401 в частині збільшення Підприємству суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями в розмірі 215208,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 107604,00 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2017 року №0001921304; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року скасовано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2018 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 22 березня 2017 року №0001921304 з прийняттям в цій частині нового рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; в іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2018 року - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року скасовано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 березня 2017 року №0002511401, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; в решті ці судові рішення залишено без змін.

За наслідками нового розгляду справи, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року, позов Підприємства задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 22 березня 2017 року №0002511401 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями в розмірі 215208,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 107604,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення в частині задоволення позову й постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог Підприємства в цій частині відмовити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на те, що позивачем не було надано сертифікати якості (відповідності) на придбані у ТОВ Аніта Буд та ТОВ Грантефія товари, що позбавляло податковий орган можливості встановити джерело походження товару, як і не надано докази транспортування товару. Окрім того, перевіркою не встановлено факту передачі товару від постачальника до покупця, що, у сукупності з іншими висновками перевірки, свідчить про відсутність факту здійснення господарських операцій. Також, податковий орган звертає увагу на наявність недоліків у складених позивачем та його контрагентами первинних документах.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що у період з 12 грудня 2016 року по 1 березня 2017 року посадовими особами відповідача проведена виїзна планова документальна перевірка ПП Полтавський ливарно-механічний завод з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а також правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2015 року по 30 вересня 2016 року, за наслідками якої складено акт від 9 березня 2017 року.

22 березня 2017 року відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення №0002511401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 341586,00 грн (у тому числі, 227724,00 грн - за основним платежем та 113862,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Означене податкове повідомлення-рішення, яке є предметом розгляду у межах даного судового провадження (в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями в розмірі 215208,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 107604,00 грн), стосується правомірності включення позивачем до складу витрат за 2015 рік відомостей про придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ Аніта Буд у жовтні 2015 року та ТОВ Грантефія у березні 2015 року. Крім того, підставою для винесення спірного рішення було завищення Підприємством показників різниці, на яку зменшується фінансовий результат за 9 місяців 2016 року, на суму 727024,00 грн.

Направляючи на новий розгляд справу (в частині), Верховний Суд виходив з такого: позивачем надано до суду неякісні світлокопії, які не засвідчені належним чином; характер придбаної продукції, особливі умови її постачання вказують на необхідність дослідження ГОСТУ (ТУ) за їх наявності, і як наслідок, документів, якими визначені параметри їх відповідності та транспортування; суди не дослідили належним чином розбіжності у значенні задекларованого позивачем доходу в декларації за 9 місяців 2016 року, значенні доходів, відображених в фінансовій звітності Підприємства за цей період та значенні доходів, відображених в бухгалтерському обліку підприємства.

За наслідками нового розгляду справи, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що податковим органом не доведено належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і надалі - в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України обумовлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

За встановленими обставинами справи, 28 жовтня 2015 року позивач (покупець) уклав договір поставки №28/10-1 з ТОВ Аніта Буд (постачальник), відповідно до якого постачальник зобов`язувався передати у власність покупця продукцію, визначену цим договором (листи сталеві), а покупець - прийняти й оплатити товар. Договором обумовлено, що якість товару підтверджується сертифікатом якості (при їх наявності), повинна відповідати ГОСТам, ТУ, та іншим умовам, які прийняті до даного виду товару.

Крім того, 6 березня 2015 року між ТОВ Грантефія (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки №6/03/15-1, за змістом якого постачальник зобов`язувався передати у власність покупця товар (ферохром марки ФХ025) у кількості 5000 кг, а покупець - прийняти й оплатити товар. Поставка товару здійснюється покупцем на умовах самовивозу зі складу постачальника.

Як встановили суди, в ході проведення перевірки Підприємства відповідач не заперечував факту наявності у позивача належним чином оформлених податкових та видаткових накладних, договорів поставки, а також перерахування позивачем коштів в рахунок оплати придбаних товарів. Натомість, доводи відповідача зводилися до невідповідності означених документів вимогам частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Водночас, такі твердження були обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки вони не слугували підставою для прийняття спірного рішення, а були висловлені відповідачем вже під час судового розгляду справи.

Аналізуючи доводи контролюючого органу щодо ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, судами попередніх інстанцій встановлено, що такі не були надані позивачем з поважних причин.

Так, судом першої інстанції було допитано в якості свідка ОСОБА_1 , яка на час проведення перевірки обіймала посаду начальника відділу закупівель ПП Полтавський ливарно-механічний завод . Свідок повідомила, що товарно-транспортні накладні не надавалися до перевірки у зв`язку з їх виїмкою в ході обшуку, проведеного у рамках кримінального провадження. Наведені вище обставини підтверджуються також копією протоколу обшуку від 29 грудня 2015 року, складеного посадовою особою прокуратури Полтавської області у справі №554/10850/15-к.

Поряд із цим, свідок ОСОБА_1 підтвердила суду факти придбання товарів у ТОВ Аніта Буд та ТОВ Грантефія , а також пояснила, що доставка товарів від постачальників до покупця здійснювалась із залученням сторонніх перевізників, що підтверджено договорами надання транспортно-експедиційних послуг, актами виконаних робіт, пропусками, актами зважування металопрокату.

Отже, на виконання вказівок Верховного Суду, суди попередніх інстанцій дослідили факт транспортування товарів від постачальників до покупця й встановили з наявних у справі доказів, що такі події мали місце.

Що стосується неподання до перевірки сертифікатів якості товарів, придбаних позивачем, суди встановили з пояснень свідка ОСОБА_1 , що перевірка якості товарів здійснювалась у момент їх оприбуткування на складі ПП ПЛМЗ , на підтвердження чого надано копії з книг вхідного контролю. При цьому, зауважень щодо якості товарів на відповідні товари у посадових осіб позивача під час їх отримання не виникало.

Окрім того, з метою виконання вимог Верховного Суду, окружний суд витребував та дослідив належним чином засвідчені копії первинних документів, складених за результатами здійснення спірних господарських операцій.

Судами також було враховано під час розгляду справи, що обставини придбання позивачем товарів у ТОВ Аніта Буд та ТОВ Грантефія у період, який перевірявся, вже були предметом дослідження в межах адміністративної справи №816/505/17 за позовом ПП Полтавський ливарно-механічний завод до ГУ ДФС у Полтавській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 22 березня 2017 року №0002531401. Так, Харківський апеляційний адміністративний суд у цій справі (постанова від 12 жовтня 2017 року) дійшов висновку про підтвердження реальності факту придбання позивачем товарів в означених контрагентів належним чином оформленими первинними документами та з цих підстав скасував податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2017 року №0002531401.

В ході перевірки відповідачем також було встановлено невідповідність між значенням задекларованого позивачем доходу в декларації за 9 місяців 2016 року, значенням доходів відображених в фінансовій звітності підприємства за 9 місяців 2016 року та значенням доходів, відображених в бухгалтерському обліку Підприємства.

З цього приводу судом першої інстанції допитано в якості свідка ОСОБА_2 , яка станом на момент проведення перевірки обіймала посаду головного бухгалтера ПП Полтавський ливарно-механічний завод , та повідомила, що в означеній частині має місце помилка ревізора, оскільки по рахунку 704 Вирахування з доходу Підприємством упродовж періоду січня-вересня 2016 року відображено операції з повернення реалізованої продукції ТОВ ВКФ Велта . Так, при поверненні товару свідок як головний бухгалтер Підприємства відображала відповідні операції шляхом вчинення записів по рахунку 704 про зменшення доходів Підприємства на суму вартості повернених товарів. У свою чергу, інспектором ГУ ДФС у Полтавській області при проведенні перевірки відомостей по рахунку 704 було помилково зменшено доходи на суму податку на додану вартість, включеного до ціни таких товарів, що становила 122180,00 грн, а не на суму собівартості повернених товарів (610914,00 грн).

Такі пояснення підтверджуються копією записів про обороти по рахунку 704 за січень-червень 2016 року, за змістом яких позивачем зменшено доходи у зв`язку з поверненням товарів на суму дебетових оборотів по рахунку 79 Фінансові результати у розмірі 610914,00 грн та окремо відображено зменшення оборотів по рахунку 64 Податковий кредит у розмірі 122182,80 грн.

На додаток до викладеного, позивачем надано копії розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, якими підтверджено факт повернення товарів ТОВ ВКФ Велта загальною вартістю 733096,80 грн, у тому числі ПДВ - 122182,80 грн, а також копії видаткових накладних на повернення товарів.

Відповідачем у судах першої та апеляційної інстанцій наведених вище обставин не спростовано.

Отже, за наслідками нового розгляду справи суди попередніх інстанцій повною мірою виконали вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 2 жовтня 2018 року, та дійшли висновку про наявність підстав до скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 22 березня 2017 року №0002511401 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями в розмірі 215208,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 107604,00 грн.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах попередніх інстанцій, і з урахуванням яких суди вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, проаналізували й перевірили усі доводи сторін. Порушень норм процесуального права з боку судів першої та апеляційної інстанцій, або ж неправильного застосування ними норм матеріального права судом касаційної інстанції не встановлено, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалені судами рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Є.А. Усенко