Рішення

від 03.03.2020 по справі 372/2187/19

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/2187/19

Провадження № 2-184/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2020 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Тиханського О.Б.,

за участю секретаря Авсюкевич Н.В.

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Київське лісове господарство до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

18.06.2019 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах позивачів звернувся до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи яку зазначив, що в ході проведення перевірки було встановлено порушення вимог земельного законодавства під час набуття у власність земельних ділянок загальною площею 5,4717 га для ведення садівництва. Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельні ділянки із кадастровими номерами 3223110500:06:007:0016, 3223110500:03:004:0006, 3223110500:06:017:0022 загальною площею 5,4717 га для ведення садівництва перебувають у приватній власності ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 173045 від 26.05.2006, дата державної реєстрації 04.09.2015 за № 11103466, №11102882, №11103683. Також в ході перевірки встановлено, що ОСОБА_1 не набував права власності на спірні земельні ділянки та не був їх власником, договір купівлі-продажу від 20.12.2005 №3151 не укладався. Так, договір купівлі-продажу від 20.12.2005 №3151 нотаріусами Обухівського районного нотаріального округу Київської області не посвідчувався, в архівних фондах Київського обласного державного нотаріального округу відсутня інформація щодо нотаріальних дій відносно земельних ділянок з кадастровими номерами 3223110500:06:007:0016, 3223110500:03:004:0006, 3223110500:06:017:0022. Також, відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 28.12.2018 за № 10-10-0.331-19695/2-18 другі примірники державних актів на право власності на спірні земельні ділянки в архіві відділу в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області відсутні. Відповідно до Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру земельні ділянки з кадастровими номерами 3223110500:06:007:0016, 3223110500:03:004:0006 обліковуються за ОСОБА_1 , відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3223110500:06:017:0022 відсутні. Крім того, в Книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю, право постійного користування землею, договорів оренди землі, відсутні відомості про реєстрацію та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223110500:06:007:0016, 3223110500:03:004:0006. В зв`язку з чим прокурор звернувся з вказаним позовом до суду та просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, визнати недійсним державний акт, витребувати у відповідача земельні ділянки та стягнути з відповідача судовий збір.

В судове засідання прокурор не з`явилась, подала до суду клопотання в якому просить провести розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві. Не заперечує проти винесення заочного рішення.

Представник Державного підприємства Київське лісове господарство в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв, клопотань не надав..

Представник Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства в судове засідання не завився, подав заяву про слухання справи без його участі..

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про час і місце судового розгляду, шляхом направлення поштової кореспонденції, заяв чи клопотань до суду не надав.

Суд, дослідивши докази, подані сторонами, повно і всебічно оцінивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі ст. 280 ЦПК України суд ухвалив розглядати справу в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши докази, подані сторонами, повно і всебічно оцінивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки із кадастровими номерами 3223110500:06:007:0016, 3223110500:03:004:0006, 3223110500:06:017:0022 загальною площею 5,4717 га, для ведення садівництва перебувають у приватній власності ОСОБА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 173045 від 26.02.2006, дата державної реєстрації 04.09.2019 за № 11103466, №11102882, №11103683.

З державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №173045, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,4717 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка розташована на території Української міської ради Обухівського району Київської області, на підставі договору купівлі-продажу земельн6ої ділянки №3151 від 20.12.2005 року.

Згідно ст. 131 ЗК України, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до приписів Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Статтею 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно інформації Головного територіального управління юстиції у Київській області № 3106-4-8/4 від 15.08.2018, договір купівлі-продажу № 3151 від 20.12.2005 нотаріусами Обухівського районного нотаріального округу Київської області не посвідчувався, в архівних фондах Київського обласного державного нотаріального округу відсутня інформація щодо нотаріальних дій відносно земельних ділянок 3223110500:06:007:0016, 3223110500:03:004:0006, 3223110500:06:017:0022.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-10-0.331-19695/2-18 від 28.12.2018, другі примірники державних актів на право власності на спірні земельні ділянки в архіві відділу в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру в Київській області відсутні. Відповідно до Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру, земельні ділянки з кадастровими номерами 3223110500:06:007:0016 та 3223110500:03:004:0006 обліковуються за ОСОБА_1 , відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3223110500:06:017:0022 відсутні. Крім того, у Книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю, право постійного користування землею, договорів оренди землі, відсутні відомості про реєстрацію та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223110500:06:007:0016 та 3223110500:03:004:0006.

Також, слід зазначити, що спірні земельні ділянки в силу положень ст. ст. 19, 55, 56, 57, 84 Земельного кодексу України та ст. ст. 5, 7, 8, 45, 47, 54 Лісового кодексу України, відносилась до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувалися для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Статтею 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до ст.. 56 Земельного кодексу України, землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Земельного кодексу України, громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення.

Інших випадків, які б передбачали надання у приватну власність земель лісогосподарського призначення, законодавство не містить.

Згідно ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Статтями 7, 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Таким чином, право постійного користування спірними земельними ділянками та віднесенням їх до земель лісового фонду підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 1993,2003 та 2014 років.

Згідно інформації ДП Київське лісове господарство № 02-02/428 від 01.06.2018 та відповідно до інформації ВО Укрдержліспроект № 94 від 19.02.2018, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3223110500:06:017:0022 накладається на землі лісогосподарського призначення кварталу 83, виділи 11, АДРЕСА_1 , 14, 16, 17 Козинського лісництва.

Згідно інформації ДП Київське лісове господарство № 02-02/977 від 12.12.2018 та відповідно до інформації ВО Укрдержліспроект № 586 від 10.12.2018, спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3223110500:06:007:0016 та 3223110500:03:004:0006, накладаються на землі лісогосподарського призначення кварталів 82, 83 виділів 4, 23, 24, 25, 35 Козинського лісництва, та кварталу 46 виділу АДРЕСА_2 , 12 Обухівського лісництва, що підтверджується відповідними планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, доданими до цієї інформації.

Вказані земельні ділянки покриті лісами згідно проекту організації та розвитку лісового господарства ДП київське лісове господарство 2015 року.

Згідно ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано ст. 149 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питан лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Однак, за інформаціями Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства № 04-48/1264 від 30.05.2018 та № 04-48/2744 від 07.12.2018 встановлено, що управління не надавало погодження на вилучення та зміну цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 3223110500:06:017:0020, 3223110500:06:007:0016, 3223110500:03:004:006.

Таким чином, право власності ОСОБА_1 на вищезазначені земельні ділянки набуто в порушення вимог ст.. 55, ч. 2 ст. 56, ст. 57, п. г) ч. 4 ст. 84, ч. 5 ст. 116, ч. 2, 3 ст. 149 Земельного кодексу України, за відсутності згоди землекористувача.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Таким чином, Земельним кодексом України встановлено пріоритетність норм цього кодексу для застосування до земельних відносин, що виникають при використанні лісів.

Згідно ч. 2, ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язанні з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсним рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів .

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Зважаючи на те, що відповідачем право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України шляхом визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння на користь держави.

Стаття 153 Земельного кодексу України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ст. 396 Цивільного кодексу України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Наведене вище свідчить про можливість застосування віндикації для захисту порушених інтересів держави.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. ст. 330, 387, 388, 396 ЦК України право власності на земельну ділянку, яку було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №372/2180/15-ц, Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі № 6-1цс15 та від 16.04.2014 у справі № 6-146цс13.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно правової позиції Верховного Суду України відображеної у іншій постанові від 01.07.2015 у справі № 6-178цс15, визначено, що перебіг строку позовної давності за позовами прокуратури, поданими в інтересах державних органів, органів місцевого самоврядування має рахуватись з часу коли відповідний орган довідався чи міг довідатись про порушення його прав чи особу, що їх порушила, а не з часу отримання таких даних прокуратурою.

Отже, закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом коли саме уповноваженому органу, право якого порушено внаслідок прийнятого незаконного рішення, стало відомо про таке порушення.

Про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише у 2018 році під час опрацювання інформацій різних органів державної влади, установ та організацій, а саме Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП Київське лісове господарство , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, що підтверджують незаконне вибуття у власність спірних земельних ділянок поза волею їх власника, що доводить факт не пропущення строку позовної давності і відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі № 6-2070цс16, від 20.08.2013 у справі № 3-18гс13, від 02.09.2008 у справі № 3-3376к08 та ухвалі від 25.04.2012 у справі № 6-15350вов10.

Таким чином, суд вважає, що строк позовної давності позивачами та прокурором не пропущений.

Щодо судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе стягнути судові витрати за сплату судового збору з відповідача в розмірі 5291, грн.. 40 коп..

Керуючись ст. ст.19, 20, 23, 30,48, 49, 52, 53, 56, 57, 77, 80, 81, 263-266 ЦПК України, відповідно до ст. ст. 42, 57 Лісового Кодексу України, ст.ст. 3,12,20,21, 22, 38, 152, 153, 155, 207 Земельного Кодексу України, ст.ст. 16, 20, 21,203, 2015, 317, 319, 321, 328, 387, 388 Цивільного Кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Київське лісове господарство до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту та витребування земельних ділянок із незаконного володіння - задовольнити.

Визнати недійсним державний акт на право власності серії ЯГ № 173045, виданий 26.05.2006 ОСОБА_1 на земельні ділянки загальною площею 5,4717 га з кадастровими номерами 3223110500:06:007:0016, 3223110500:03:004:0006, 3223110500:06:017:0022 на території Української міської ради Обухівського району Київської області.

Витребувати на користь держави в особі державного підприємства Київське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,8117 га з кадастровим номером 3223110500:06:007:0016, площею 2,7681 га з кадастровим номером 3223110500:03:004:0006 та площею 1,8919 га з кадастровим номером 3223110500:06:017:0022, загальною вартістю 224693,06 грн., які розташовані на території Української міської ради Обухівського району Київської області.

Стягнути на користь прокуратури Київської області судові витрати з ОСОБА_1 у розмірі 5291,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.03.2020 року.

Суддя О.Б. Тиханський