Ухвала

від 27.02.2020 по справі 643/1384/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 11сс/818/414/20 Слідчий суддя: ОСОБА_1

Справа № 643/1384/20 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ст.173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Харківської області ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 31 січня 2020 року, якою відмовлено в задоволені клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 42019220000000149 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, про накладення арешту на майно,

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою слідчого судді було відмовлено в задоволені клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 42019220000000149 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, про накладення арешту на майно, вилученого 28.01.2020 року за адресою: м. Харків, вул. Кокчетавська 20.

Слідчий суддя дійшов висновку про відсутність доказів причетності ТОВ «САДІН ТОРГ» та його майна до даного кримінального провадження і не встановив підстав для накладення арешту на майно.

Прокурор, не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 31 січня 2020 року скасувати, постановити нову, якою задовольнити клопотання про арешт майна.

В апеляційній скарзі її автор вказує, що горілчані вироби, вилучені 29.01.2020 року, визнані речовим доказом. Вказані речі зберегли на собі інформацію про вчинення кримінального правопорушення та будуть додатково досліджені експертами. Слідчим суддею не враховано, що лікеро-горілчана продукція визнана речовим доказом та зберегла сліди кримінального правопорушення. Висновок, якого дійшов слідчий суддя є поверхневим, не відповідає матеріалам кримінального провадження. ТОВ «Садін Торг» та його представник не надали суду документів, які б підтверджували законність набуття та право власності на це майно. Під час обшуку також не було надано таких документів, що можуть свідчити про незаконне походження лікеро-горілчаної продукції, а також про те що вона може бути контрафактною, тому необхідно провести ряд експертних досліджень. Необхідність арешту вказаного майна обумовлена завданнями арешту майна з метою недопущення настання ризиків його знищення чи приховання.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення прокурора,який підтримавапеляційні вимоги,вивчивши матеріалисудового провадженнята обговорившидоводи апеляційноїскарги,колегією суддівне встановленопідстав длязадоволення апеляційноїскарги. З матеріалів наданих апеляційному суду встановлено, що в провадженні ТУ ДБР, розташованого в м. Полтаві, перебуває кримінальне провадження № 42019220000000149 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. У клопотанні прокурор зазначає, що службові особи ДФС у Харківській області, діючи спільно та з попередньою змовою із службовими особами ТОВ «ЛГЗ «Прайм» організували незаконну діяльність з повторного введення в обіг марок акцизного податку, які було «нібито» знищено, шляхом використання їх на «контрафактній» лікеро-горілчаній продукції, з метою її подальшої роздрібної та оптової реалізації, чим спричинили тяжких наслідків охоронюваним державним інтересам. В ході проведення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню при проведенні негласної слідчої (розшукової) дії - контрольована закупка від 07.06.2019 здобуто предмети, вказані у клопотанні. На підставі висновку проведеної технічної експертизи документів №10/289СЕ-19 від 18.07.2019 встановлено, що надані на дослідження марки акцизного податку України для маркування алкогольних напоїв крім виноробної продукції (лікеро-горілчана) продукція з серійними номерами: №20 АААЕ 318830; №20 АААИ 014797; №20 АААЖ 127141; № 20 ААБІ 373748 - мають розбіжності зі справжніми марками акцизного податку аналогічного зразка, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника - України, за способом друку та за відсутністю захисних елементів.

Разом з цим, згідно до інформації УСБУ в Харківській області від 14.01.2020 №70/8- 516 службові особи ТОВ «ЛГЗ «Прайм», також реалізували частину незаконно виготовленої продукції мешканцям Куп`янського району Харківської області, які в свою чергу здійснювали подальшу реалізацію. На підставіухвали Октябрськогорайонного судум.Полтави 28.01.2020проведено обшукв нежитловихприміщеннях заадресою:м.Харків,вул.Кокчетавська,20. Вилучені речі зберегли в собі інформацію про вчинення кримінального правопорушення, є речовими доказами у кримінальному провадженні та будуть додатково досліджені експертами під час проведення експертиз. Вказані речі несуть собою відомості, які можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України арешт майна допускається з метою

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. Частиною 1 ст. 173 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Дослідивши зміст клопотання прокурора, колегія судді не вбачає підстав для його задоволення.

Зокрема, звертаючись із клопотанням про арешт майна, вилученого за адресою: м. Харків, вул. Кокчетавська, 20, прокурор жодним чином не конкретизував, яка діяльність здійснюється за вказаною адресою, не вказав хто є власником виявленого майна, які існують підстави вважати, що вилучене за цією адресою майно має відношення до даного кримінального провадження. У клопотанні не вмотивовано необхідності застосування такого заходу забезпечення у кримінальному провадженні, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 2 ст. 364 КК України. Посилаючись на те, що майно може бути використане як доказ обставин, що встановлюються досудовим розслідувань, прокурор у змісті клопотання жодним чином не обгрунтував такого твердження. З клопотання про арешт майна не зрозуміло, які обставини у цьому кримінальному провадженні може підтвердити вилучене майно, яка мета у накладенні арешту в даному випадку на вилучені горілчані вироби з урахуванням кваліфікації злочину. Визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні є недостатнім для прийняття рішення про його арешт, оскільки слідчим та прокурором мають бути виконані вимоги ст.ст. 171. 173 КПК України.

В апеляційнійскарзі прокурорзазначає,що під час обшуку також не було надано документів, які б підтверджували законність набуття та право власності на це майно, що може свідчити про незаконне походження лікеро-горілчаної продукції, а також про те, що вона може бути контрафактною, тому необхідно провести ряд експертних досліджень. Однак, з огляду на кваліфікацію кримінального правопорушення, внесену до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та доводи клопотання про арешт майна, в якому не зазначені такі доводи прокурора, вищевказані апеляційні твердження є безпідставними та не спростовують обгрунтованості прийнятого слідчим суддею рішення.

Враховуючи, що клопотання прокурора не відповідає вимогам ст. 171, ст. 173 КПК України, підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора відсутні.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційнускаргу прокурора прокуратури Харківської області ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 31 січня 2020 року, якою відмовлено в задоволені клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 42019220000000149 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, про накладення арешту на майно залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді