Ухвала

від 24.02.2020 по справі 761/47337/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-сс/824/1330/2020 . Слідчий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах власника майна ТОВ «Сарафан», на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року,

за участю:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погодженого з прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , про накладення на нерухоме майно.

Накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:173:0029 (площа 8,4899 га, Київська область, Ірпінська міська рада), власником якої є ТОВ «Сарафан» (ЄДРПОУ 23061300, юридична адреса: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Польова, буд. 28, кв. 36), заборонивши розпорядження вказаним майном, вчинення щодо нього правочинів, проведення з ним аукціонів/торгів, а також проведення щодо нього будь-яких реєстраційних дій.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ТОВ «Сарафан», подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погодженого із прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , про накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:173:0029 (площа 8,4899 га, Київська область, Ірпінська міська рада), власником якої є ТОВ «САРАФАН» (ЄДРПОУ 23061300, юридична адреса: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Польова, буд. 28, кв. 36).

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що фабула кримінального провадження жодним чином не стосується ТОВ «Сарафан», оскільки ТОВ не є і ніколи не було ні боржником, ні кредитором цих банків, не має і не мало ніяких фінансово-господарських відносин із цими банками до початку процедури їх ліквідації, не має і не мало жодного відношення до службових осіб указаних банків та пов`язаних із ними осіб.

Також апелянт зазначає, що ТОВ «Сарафан» не тільки не має жодних стосунків із банківськими установами, що вказані в ухвалі про арешт, а й ніколи не мало із ними фінансово-господарських відносин, оскільки фактично взаємовідносини щодо купівлі-продажу земельних ділянок здійснювались із уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у межах публічних процедур, що передбачені законодавством у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, у інтересах та на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Крім того апелянт зазначає, що купівля-продаж земельної ділянки між ОСОБА_10 та уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а так само предмет цієї угоди - земельна ділянка, не є обставинами, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні № 42016100000000889 від 19.09.2016. Прокурором не доведено, а судом не обґрунтовано, які саме обставини підтверджують те, що у разі не застосування арешту, можуть призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, коли мова йде про нерухоме майно у вигляді земельної ділянки, яка перебуває у власності ТОВ «Сарафан» саме у зв`язку із прийняттям оферти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та виконанням всіх передбачених законодавством та угодою купівлі-продажу умов.

На обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що ТОВ «Сарафан» не повідомлялося про судове засідання з розгляду клопотання прокурора про арешт майна. Копію оскаржуваної ухвали було отримано поштовим зв`язком 25.01.2020.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, прокурора, який заперечував щодо поданої апеляційної скарги та вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, при цьому апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу суду від 12.12.2019 року було постановлено без виклику власника майна та його представника, тобто без виклику особи, яка її оскаржує, тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Як вбачається з матеріалів клопотання, що надійшли до суду апеляційної інстанції, та ухвали слідчого судді, Головним слідчим управлінням СБ України з лютого 2018 року здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016100000000889 від 19.09.2016 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за фактом вчинення службовими особами ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» та ПАТ «ФІДОБАНК» заволодіння чужим майном (грошовими коштами, земельними ділянками, об`єктами нерухомого майна), за попередньою змовою зі службовими особами юридичних осіб приватного/публічного права, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, шляхом зловживання своїм службовим становищем, у особливо великих розмірах, внаслідок чого інтересам держави в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб завдано збитків в особливо великих розмірах.

В ході досудового розслідування слідством встановлено та підтверджено результатами слідчих (процесуальних) дій і матеріалами кримінального провадження, що вищевказаний злочин вчинено шляхом умисного вчинення та реалізації службовими особами Банків: операцій з неліквідними цінними паперами з низькою фінансовою спроможністю їх емітентів та низькою ймовірністю повернення коштів; правочинів (без мети їх виконання, без набуття (переходу) права власності на цінні папери, без вчинення платежів контрагентами Банку тощо) з купівлі/продажу цінних паперів; операцій з цінними паперами, що мають ознаки фіктивності (понад 90 % активів емітента складають фінансові інвестиції та/або дебіторська заборгованість, менше трьох працівників на підприємствах, відсутність доходів від реалізації товарів, робіт, послуг за основним видом діяльності тощо); угод (без забезпечення, завідомо проблемних, без мети повернення суми кредиту тощо) по кредитуванню підконтрольних юридичних осіб з ознаками фіктивності; заміни заставного майна на неліквідне, з умисним завищення його вартості; викуп заставного майна через третіх осіб за ціною, що в десятки разів нижча від ціни за якою його було прийнято в іпотеку (заставу, забезпечення) зобов`язань перед Банком;

При цьому, об`єктами кримінально протиправних дій, у тому числі що набуті кримінально протиправним шляхом та отримані юридичною/фізичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, є об`єкти нерухомого майна та земельні ділянки за адресами: м. Київ, вул. Борщагівська, 154; м. Київ, вул. В.Стуса, 35-37; м. Київ, вул. Братиславська, буд. 52; кадастровий номер 3210900000:01:173:0028 (площа 17,9137 га, Київська область, Ірпінська міська рада); кадастровий номер 3210900000:01:173:0029 (площа 8,4899 га, Київська область, Ірпінська міська рада); кадастровий номер 3210900000:01:159:0011 (площа 4,3845 га, Київська область, Ірпінська міська рада); кадастровий номер 3210900000:01:158:0144 (площа 1,0397 га, Київська область, Ірпінська міська рада); кадастровий номер 3210900000:01:173:0030 (площа 23,1658 га, Київська область, Ірпінська міська рада).

У зв`язку із встановленими обставинами та для захисту інтересів держави Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся з заявами (№ 30-12541/18 від 13.06.2018, № 30-17493/18 від 30.08.2018 та ін.), у тому числі про вчинення кримінального правопорушення (в порядку ст. 214 КПК України), а також забезпечення відшкодування завданих збитків, шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, що були об`єктами кримінально протиправних дій та знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а також на майно осіб, причетних до вчинення злочину.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вказує на те, що вищевказані дії з коштами Банків та заставним майном мають протиправний, умисний та кримінально караний характер, чим державі спричинені та спричиняються збитки в особливо великих розмірах, що також підтверджено висновком судово-економічної експертизи від 12.07.2019 № 142/7.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що об`єкти нерухомого майна та земельні ділянки, що були заставним Майном, та службовими особами Банків використовувались як знаряддя вчинення злочину, для їх легалізації, реалізовані на підставних осіб, тобто фактично належать тим самим особам, що і на момент їх прийняття Банками в забезпечення виконання кредитних договорів та договорів купівлі-продажу цінних паперів.

02.12.2019 року відповідною постановою слідчого земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:173:0029 (площа 8,4899 га, Київська область, Ірпінська міська рада) власником якої є ТОВ «Сарафан» (ЄДРПОУ 23061300, юридична адреса: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Польова, буд. 28, кв. 36), визнано речовим доказом.

10.12.2019 року старший слідчий в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно, яке визнане речовими доказами, із забороною відчуження та розпорядження ним, а саме на земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:173:0029 (площа 8,4899 га, Київська область, Ірпінська міська рада) власником якої є ТОВ «Сарафан» (ЄДРПОУ 23061300, юридична адреса: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Польова, буд. 28, кв. 36).Посилаючись на те, що вищевказане нерухоме майно є об`єктом кримінально-протиправних дій, отримане внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, тому підлягає арешту з метою збереження речових доказів.

12.12.2019 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва дане клопотання слідчого було задоволено та накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:173:0029 (площа 8,4899 га, Київська область, Ірпінська міська рада) власником якої є ТОВ «САРАФАН» (ЄДРПОУ 23061300, юридична адреса: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Польова, буд. 28, кв. 36), заборонивши розпорядження вказаним майном, вчинення щодо нього правочинів, проведення з ним аукціонів/торгів, а також проведення щодо нього будь-яких реєстраційних дій.

Задовольняючи дане клопотання слідчий суддя зазначив, що арешт нерухомого майна щодо якого йдеться у клопотанні, має на меті забезпечити докази у кримінальному провадженні, оскільки останнє підпадає під ознаки речового доказу згідно ст. 98 КПК України як об`єкт кримінально-протиправних дій, що отриманий внаслідок вчинення кримінального правопорушення, що доведено матеріалами провадження слідчому судді, окрім іншого таке нерухоме майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому невжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення, втрати, відчуження або пошкодження майна та перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, у зв`язку із чим клопотання підлягає задоволенню.

Згідно дост.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п.7 ч.2ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до ч.3ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно дост.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно із ч.2ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.3 зазначеної статті, в цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1ст.98 КПК Українивбачається, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2ст.173 КПК Українипередбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з нормами Глав 10 та 17КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Разом з цим, слідчим суддею не дотримано вимоги ч.4 ст. 173 КПК України щодо застосування найменш обтяжливого способу арешту майна, який не призведе до інших наслідків, які суттєво позначаться на інтересах третіх осіб, та не обґрунтував необхідність накладення арешту на земельну ділянку.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що під час задоволення клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя взагалі не встановлював достатність доказів на підтвердження підстав для накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, як на це посилається слідчий у своєму клопотанні.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 12.06.2019 про купівлю земельної ділянки кадастровий номер 3210900000:01:173:0029 (площа 8,4899 га, Київська область, Ірпінська міська рада), даний договір укладений між продавцем ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» ОСОБА_11 , який діє на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2740 від 08.12.2018 року «Про зміну уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ «ЄВРОБАНК» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1185 від 16.05.2019 року «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» та делегування повноважень ліквідатора», з однієї сторони, та покупцем ОСОБА_10 .

Відповідно до матеріалів справи після набуття права власності на дану земельну ділянку ОСОБА_10 , внесла її в якості вкладу у статутний капітал ТОВ «Сарафан».

Згідно підпункту 1 ч. 2 ст. 11 ЦК Українипідставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно дост. 204 ЦК Україниправочин є правомірним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали судового провадження не містять даних про те, що зазначений вище договір купівлі-продажу земельної ділянки визнаний судом недійсними.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Посилаючись на необхідність накладення арешту на нерухоме майно з метою збереження речових доказів, слідчий суддя не пересвідчився в наявності достатніх доказів, які дають підстави вважати, що власник земельної ділянки юридична особа ТОВ «Сарафан» (ЄДРПОУ 23061300), має відношення до кримінального правопорушення, що розслідується. Даних про оголошення будь-яким особам про підозру в рамках даного кримінального провадження або незаконності набуття ТОВ «Сарафан» у власність арештованого майна матеріали клопотання не містять.

Накладаючи арешт на майно з підстав передбачених п.1, ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя не тільки має переконатися в тому, що майно відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, а й врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Оскільки винесення постанови про визначення майна речовим доказом, не може бути єдиною підставою, для арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Слідчим до клопотання про арешт майна, долучено лише ксерокопії документів, які жодним чином не завірені, як докази обставин, на які він посилається, проте копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, на які посилається орган досудового розслідування та слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, оскільки прокурором не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2ст. 172 КПК України, клопотання слідчого про арешт майна розглядається за участю власника майна. Клопотання слідчого може бути розглянуто без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Така необхідність завжди має бути об`єктивно обґрунтована з метою недопущення порушення права на захист особи та забезпечення змагальності, всебічності судового розгляду.

Зокрема відповідна необхідність може обумовлюватися наявністю обґрунтованої підозри, що власник майна в разі повідомлення про наміри накласти арешт на його майно може сховати, знищити, пошкодити, відчужити майно.

В будь-якому випадку слідчий повинен мотивувати необхідність розгляду клопотання без повідомлення власників майна, а слідчий суддя переконатися, що таке мотивування є обґрунтованим.

Однак, слідчий суддя прийняв рішення про необхідність розгляду клопотання слідчого про арешт майна без повідомлення власників майна та/або їх представників, жодним чином не мотивував своє рішення наявністю об`єктивних для цього підстав, а лише послався на те, що майно, про арешт якого йдеться у клопотанні, попередньо не вилучалось, тому слідчий суддя вважав за можливе провести розгляд такого клопотання відповідно до вимог ч. 2 ст. 172 КПК України, без виклику власника майна, проте таке твердження слідчого судді зводиться лише на посилання на норму закону, та не містить належного обґрунтування, що це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, оскільки клопотання та додані до нього матеріали не підтверджують дані обставини.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що розгляд клопотання слідчого було проведено з порушенням права власника майна на захист.

Крім того слід зауважити, що слідчим суддею не враховано вимоги ст. 64-2 КПК України, з якої слідує, що з клопотанням про арешт майна третьої особи має право звернутися прокурор, а не слідчий як у даному випадку.

Також слідчим суддею не враховано абзац другий ч. 4 ст. 170 КПК України, а саме, що арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбаченихпунктами 1-4частини першої статті 96-2Кримінального кодексу України, проте, даних обставин ні в клопотанні слідчого ні в ухвалі слідчого судді не встановлювалось.

Враховуючи викладені обставини, які вказують на необ`єктивність судового розгляду, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає скасуванню з ухваленням нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погодженого з прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , про накладення на нерухоме майно в рамках кримінального провадження № 42016100000000889 від 19.09.2016 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

п о с т а н о в и л а:

Поновити адвокату ОСОБА_6 , яка діє в інтересах власника майна ТОВ «Сарафан», строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах власника майна ТОВ «Сарафан», - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погодженого із прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , про накладення арешту на нерухоме майно та накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:173:0029 (площа 8,4899 га, Київська область, Ірпінська міська рада), власником якої є ТОВ «Сарафан» (ЄДРПОУ 23061300, юридична адреса: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Польова, буд. 28, кв. 36), заборонивши розпорядження вказаним майном, вчинення щодо нього правочинів, проведення з ним аукціонів/торгів, а також проведення щодо нього будь-яких реєстраційних дій, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенніклопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погодженого із прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , про накладення на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:173:0029 (площа 8,4899 га, Київська область, Ірпінська міська рада), власником якої є ТОВ «Сарафан» (ЄДРПОУ 23061300, юридична адреса: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Польова, буд. 28, кв. 36), заборонивши розпорядження вказаним майном, вчинення щодо нього правочинів, проведення з ним аукціонів/торгів, а також проведення щодо нього будь-яких реєстраційних дій відмовити.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4