Окрема думка

від 20.02.2020 по справі 925/308/13-г

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

21 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 925/308/13-г

Суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Катеринчук Л.Й. та Селіваненка В.П. у справі №925/308/13-г

Ухвалою колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г.) від 25.06.2019 касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Азот" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.11.2018 за заявою виконуючого обов`язки прокурора Черкаської області Павленка В. про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Черкаської області від 18.03.2016 у справі №925/308/13-г закрито.

Короткий зміст позовних вимог та розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанцій

1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.12.2014 у справі №925/308/13-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015, стягнено з ПАТ "Азот" на користь ПАТ "Черкасиобленерго" 22 535 398, 48 грн. боргу, 1 368 371, 91 грн. - 3% річних та 68 820 грн. судових витрат. 16.03.2015 на його виконання видано наказ №925/308/13-г.

2. Ухвалою місцевого суду 18.03.2016 визнано наказ місцевого суду від 16.03.2015 №925/308/13-г таким, що не підлягає виконанню, з огляду на укладення між боржником у даній справі та ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа", як новим боржником, Договору №18-500 про переведення боргу, за умовами якого сторони замінили первісного боржника у зобов`язаннях, що виникли за договором №524-213/24 постачання електричної енергії від 24.05.2005, заборгованість за яким була предметом стягнення у даному позовному провадженні.

3. 05.10.2018 поштовим відправленням виконуючий обов`язки прокурора Черкаської області В. Павленко звернувся до Господарського суду Черкаської області у справу №925/308/13-г із заявою про перегляд ухвали Господарського суду Черкаської області від 18.03.2016 про визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню, в порядку статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з посиланням, як на нововиявлені, обставини визнання недійсним відповідно до рішення Господарського суду міста Києва 09.03.2017 у справі №910/24263/16, яке залишене в силі постановою Вищого господарського суду України 22.08.2017 , Договору №18-500 від 23.01.2015 про переведення боргу як такого, що укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, як суб`єкт самостійного звернення в інтересах держави, обґрунтовуючи відсутністю уповноваженого державою органу у спірних відносинах.

4. Прийнявши таку заяву до розгляду по суті, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.11.2018 задоволено заяву прокурора, скасовано ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.03.2016 про визнання наказу Господарського суду Черкаської області від 16.03.2015 №925/308/13-г про стягнення з ПАТ "Азот" на користь ПАТ "Черкасиобленерго" 22 535 398, 48 грн. основного боргу, 1 368 371, 91 грн. - 3% річних та 68 820 грн. судових витрат таким, що не підлягає виконанню; прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви ПАТ "Азот" про визнання наказу 16.03.2015 таким, що не підлягає виконанню.

4.1. Місцевий суд дійшов висновку, що нововиявленою обставиною в розумінні пункту 1 частини 2 статті 320 ГПК України є встановлений рішенням суду від 09.03.2017 у справі №910/24263/16, факт недійсності Договору №18-500 про переведення боргу від 23.01.2015, як нікчемного правочину, в редакції мотивувальної частини згідно з постановою Вищого господарського суду України 22.08.2017 у цій справі; така обставина існувала на момент прийняття Господарським судом Черкаської області ухвали 18.03.2016 у справі №925/308/13-г про визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню, вона є предметом перегляду за поданою прокурором заявою.

4.2. При з`ясуванні наявності у прокурора права на звернення до господарського суду із самостійною заявою про перегляд судового рішення у справі №925/308/13-г за нововиявленими обставинами, у якій прокурор зазначив про відсутність в даному випадку уповноваженого державою органу на представництво її інтересів, місцевий суд, з посиланням на приписи статті 41, частин 3-5 статті 53 ГПК України та частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", дійшов висновку, що виконувач обов`язків прокурора Черкаської області В. Павленко, як і Прокуратура Черкаської області, не був учасником справи №925/308/13-г та не брав участі у розгляді зазначеної справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції. Однак, на стадії виконання судового рішення наказ суду про стягнення з боржника 23 972 590,39 грн. визнано таким, що не підлягає виконанню, внаслідок вчинення нікчемного правочину боржником, що вимагає захисту інтересів держави прокурором на стадії виконання судового рішення шляхом звернення із заявою про перегляд судової ухвали про визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню.

5. Постановою від 20.03.2019 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ПАТ "Азот" залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.11.2018 у справі №925/308/13-г залишив без змін (том 4, а.с. 18-29).

5.1. Апеляційний суд погодився із здійсненою судом першої інстанції оцінкою фактичних обставин справи та його висновками про підтвердження прокурором належними та допустимими доказами факту існування нововиявлених обставин при вирішенні питання щодо підставності визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу суду від 16.03.2015 №925/308/13-г про стягнення з ПАТ "Азот" на користь ПАТ "Черкасиобленерго" більш як 23,9 млн. грн. заборгованості за договором постачання електроенергії.

5.2. Суд апеляційної інстанції зауважив, що рішенням суду від 09.03.2017 у господарській справі №910/24263/16, на прийняття якого як на нововиявлену обставину зіслався прокурор, встановлено, що дії сторін спірного Договору про переведення боргу від 23.01.2015 №18-500 на момент його вчинення завідомо суперечили інтересам держави та суспільства щодо одержання ПАТ "Черкасиобленерго", як постачальником електроенергії, оплати за поставлену ПАТ "Азот" електричну енергію на рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в порядку згідно із Законом України "Про електроенергетику" та Правилами користування електричною енергією, та були спрямовані на уникнення перерахування коштів з такого поточного рахунку за відповідним алгоритмом оптового ринку електричної енергії іншими учасниками оптового ринку електричної енергії України у належних їм частинах від спірної суми грошових коштів.

5.3. Апеляційний суд дійшов висновку, що наявність таких намірів у сторін оспорюваного правочину є очевидною, оскільки вони мали б усвідомлювати протиправність переведення підтвердженого рішенням суду 04.12.2014 у справі №925/308/13-г боргу ПАТ "Азот" перед ПАТ "Черкасиобленерго" на користь третьої особи - ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" та суперечність мети оспорюваного правочину інтересам держави та суспільства; дії сторін спору були спрямовані на невиконання судового рішення по суті спору про стягнення грошової суми за поставлену електроенергію, що порушує суспільні інтереси розподілу таких коштів між учасниками енергоринку та конституційні вимоги щодо обов`язковості виконання судового рішення.

5.4. Оцінивши в цілому обставини порушення інтересів держави внаслідок невиконання судового рішення у справі, які полягають в необхідності дотримання конституційного порядку щодо виконання судових рішень на всій території України, доведення прокурором укладення Договору про переведення боргу від 23.01.2015 №18-500 з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства щодо одержання ПАТ "Черкасиобленерго", як постачальником електроенергії, оплати за поставлену ПАТ "Азот" електричну енергію на рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в порядку згідно із Законом України "Про електроенергетику" та Правилами користування електричною енергією, який визнано недійсним за судовим рішенням 09.03.2017 у справі №910/24263/16, про що зазначено у постанові ВГСУ 22.08.2017 у справі №910/24263/16 при визнанні недійсним правочину як такого, що суперечить інтересам держави, відповідно до частини 3 статті 228 ЦК України; встановивши у статутному капіталі боржника сукупну державну частку, що перевищує 71%, встановивши, що дії ПАТ "Азот" з ініціювання визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню, були спрямовані на уникнення перерахування коштів з такого поточного рахунку ПАТ "Черкасиобленерго" за відповідним алгоритмом оптового ринку електричної енергії іншими учасниками оптового ринку електричної енергії України, апеляційний суд погодився з доводами виконуючого обов`язки прокурора Черкаської області про наявність підстав для захисту інтересів держави при поданні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали місцевого суду, якою наказ про стягнення грошової суми в даному позовному провадженні було визнано таким, що не підлягав виконанню безпідставно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги (ПАТ "Азот")

6. Не погоджуючись з прийнятими апеляційним судом постановою від 20.03.2019 та ухвалою місцевого суду від 20.11.2018, скаржник зазначив, що судами не в повному обсязі було досліджено наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави відповідно до статті 53 ГПК України, пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, що також підтверджується висновками постанови Верховного Суду у постанові 20.09.2018 у справі №924/1237/17 про представництво прокурором інтересів держави в суді у виключних випадках.

7. Скаржник наполягав, що приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій всупереч вимогам законодавства та відповідним висновкам Верховного Суду (постанова від 24.10.2018 року у справі №304/1196/16-ц), не з`ясували, чи дотримано прокуратурою вимоги частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо повідомлення суб`єкта владних повноважень про представництво його інтересів у суді.

8. Скаржник доводив, що в оскаржуваній постанові судом апеляційної інстанції не було належним чином досліджено доводів та аргументів відповідача щодо пропуску прокурором передбачених процесуальних строків перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, чим, на його думку, порушено вимоги статей 256, 261 ЦК України щодо порядку обчислення строків, не дотримано висновків Великої Палати Верховного Суду згідно постанови 17.10.2018 у справі №362/44/17 щодо початку перебігу строку позовної давності коли про порушення права або особу довідався прокурор, постанови Верховного Суду України 08.06.2016 у справі №5011-7/1603-2012 (3-512гс16).

9. Скаржник доводив, що з ПАТ "Азот" буде подвійно стягнено вже сплачені грошові кошти, оскільки наказ Господарського суду Черкаської області у справі №925/308/13-г є чинним і може бути пред`явлений до виконання позивачем в будь-який час, тоді як скаржник у добровільному порядку виконав частково судове рішення, сплативши 1 368 371,91 грн. 3% річних та 68 820 грн. судових витрат згідно з платіжними дорученнями №№21, 22 від 04.03.2016 після постановлення судового рішення по суті спору.

Правові підстави участі прокурора у господарському судочинстві в даній справі

10. Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним із учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно із статтями 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

11. Приписами пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

12. Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. У випадках, визначених цим Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді.

13. Прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді у випадку порушення або загрози порушення інтересів держави. Поняття "інтереси держави" є оціночним поняттям, яке охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони").

Суди першої та апеляційної інстанцій у справі №925/308/13-г, перевіряючи підстави представництва виконуючим обов`язки прокурора Черкаської області інтересів держави шляхом звернення у справу №925/308/13-г із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Черкаської області від 18.03.2016 про визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню, дійшли висновку про наявність підстав для представництва з огляду на порушення інтересів держави укладенням правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства відповідно до частини 3 статті 228 ЦК України та частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, внаслідок порушення загальнообов`язкового порядку сплати за електричну енергію, який передбачає розщеплення платежів та надходження до уповноважених державою учасників ринку електроенергетики частини коштів, які сплачуються споживачами електроенергії, що було встановлено судовими рішеннями у справі №910/24236/16 (рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017, викладених в редакції мотивувальної частини відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 22.08.2017), про визнання недійсним Договору переведення боргу від 23.01.2015 №18-500.

Апеляційний суд зазначив, що ПАТ "Азот" є боржником перед ПАТ "Черкасиобленерго" щодо сплати більш як 23,9 млн. грн. заборгованості за поставлену електричну енергію і внаслідок переведення боргу із ПАТ "Черкасиобленерго" на третю особу за договором, який в подальшому визнано недійсним в судовому порядку, було порушено інтереси держави на одержання учасниками енергоринку, які є державними підприємствами, частини спірних грошових коштів шляхом виконання ПАТ "Азот" рішення суду 04.12.2014 у справі №925/308/13-г, на підставі якого видано такий наказ суду, на користь ПАТ "Черкасиобленерго".

За таких обставин, місцевий та апеляційний суди у справі №925/308/13-г допустили прокурора до представництва та розглянули по суті подану ним 05.10.2018 заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду про визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню, скасували ухвалу суду 18.03.2016 про визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню, та прийняли рішення про відмову у визнанні наказу суду таким що не підлягає виконанню. Тим самим було відновлено дію наказу Господарського суду Черкаської області, виданого 16.03.2015 на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2014 у даній справі №925/308/13-г, про стягнення з ПАТ "Азот" на користь ПАТ "Черкасиобленерго" 22 535 398, 48 грн. боргу, 1 368 371, 91 грн. - 3% річних та 68 820 грн. судових витрат.

Суть окремої думки

Нами, суддями Касаційного господарського суду у складі об`єднаної палати Верховного Суду Катеринчук Л.Й. та Селіваненком В.П., при прийнятті зазначеної ухвали, відповідно до частини 3 статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) було висловлено окрему думку щодо необхідності включення до мотивувальної частини ухвали касаційного суду висновків про право визначених Законом України "Про прокуратуру" посадових осіб прокуратури (Генерального прокурора України, його заступників та керівників регіональних прокуратур) на звернення до господарського суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі, незалежно від участі прокурора у такій справі з початку судового розгляду, з огляду на таке :

1 . Передаючи справу №925/308/13-г на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідно до ухвали суду 07.11.2019, колегія суддів касаційного суду зазначала про необхідність відступу від правової позиції касаційного суду про відсутність повноважень у прокурора, який не брав участі в розгляді спору, що є предметом позовного провадження з початку, на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, про що зазначено у постановах Верховного Суду 09.04.2019 у справі №925/2073/13 та 16.10.2019 №916/1538/16 у подібних правовідносинах.

Однак, у мотивувальній частині ухвали 21.02.2020 не зазначено жодних висновків щодо можливості відступу від такої правової позиції.

Відсутність висновків у мотивувальній частині ухвали об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі №925/308/13-г на предмет правильності застосування положень статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", положень статей 53, 321 ГПК України та необхідності відступу від правової позиції касаційного суду у справі №925/2073/13 ускладнює однакове застосування судами зазначених норм процесуального права та дотримання єдності судової практики, оскільки дана справа та справа №925/2073/13 є тотожними за складом сторін та правовою підставою перегляду ухвали суду за нововиявленими обставинами.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду, застосувавши касаційний фільтр, дійшла висновку про відсутність правових підстав для касаційного перегляду постанови апеляційного суду, прийнятої за наслідком перегляду ухвали місцевого суду про перегляд за нововиявленими обставинами за заявою прокурора ухвали суду про визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню, її скасування та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні заяви відповідача про визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню.

Відтак, подібні спори уже не будуть розглядатися касаційним судом, що унеможливить узгодження судової практики на предмет наявності у визначених законодавством про прокуратуру посадових осіб повноважень на звернення до господарського суду про перегляд подібних ухвал суду, прийнятих на стадії виконавчого провадження за нововиявленими обставинами, незалежно від попередньої участі прокурора у справі. Тому, на нашу думку, висновки про правильне застосування зазначених процесуальних норм ГПК України та Закону України "Про прокуратуру" слід було викласти в мотивувальній частині ухвали касаційного суду від 21.02.2020 у даній справі.

2. Касаційним господарським судом було сформульовано правові позиції щодо застосування положень статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, що застосовується до спірних правовідносин, що підтверджується пунктом 7 Постанови Пленуму ВГСУ №7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" (в редакції Постанови ВГСУ №7 від 14.07.2016) таким чином:

"Відповідно до частини другої статті 29 ГПК з метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступу в розгляд справи за позовом іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Згідно з приписами абзацу третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони, передбаченими статтею 22 ГПК.

Право подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України надано Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних прокуратур.

Оскільки прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії її розгляду, він має право подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в межах своєї компетенції незалежно від його участі у справі на попередніх стадіях її розгляду, тобто у першій, апеляційній чи касаційних інстанціях ".

Отже, за відсутності зміни норм спеціального закону про прокуратуру щодо повноважень окремих посадових осіб прокуратури (Генерального прокурора, його заступників та керівників регіональних прокуратур) на представництво інтересів держави у господарських справах незалежно від попередньої участі у справі, ми не вбачаємо правових підстав для зміни правової позиції застосування статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", викладеної в пункті 7 Постанови ВГСУ №7 від 14.07.2016.

3. Вважаємо, що норми Закону України "Про прокуратуру" є спеціальним, а положення статті 53 ГПК України є загальними та відсилають саме до застосування спеціального закону, що виключає можливість темпоральної колізії при застосуванні зазначених норм процесуального права. Для використання темпорального правила правозастосування необхідними умовами є наявність норми, яка набула чинності пізніше іншої норми закону, дві норми законів повинні повністю або частково співпадати за предметом правового регулювання (мати гіпотези, що співпадають або частково перетинаються за змістом) Такі висновки зроблено у Постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №520/12904/15-ц.

Зазначене спростовує правильність висновків касаційного суду у постанові 09.04.2019 у справі №925/2073/13 про можливість застосування положень ГПК України як таких, що прийняті пізніше по відношенню до статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" (пункт 43 мотивувальної частини постанови, том 4, а.с. 184) та визначає необхідність відступу від такої правової позиції в ухвалі касаційного суду 21.02.2020 у справі №925/308/13-г.

4. Відповідно до частини шостої статті 23 Закону №1697-VII в редакції, чинній на момент подання заяви про перегляд ухвали місцевого суду за нововиявленими обставинами та на час розгляду її місцевим судом, під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи. А відповідно до частин третьої-четвертої статті 24 цього Закону, яка визначає особливості здійснення прокурором окремих форм представництва інтересів громадянина або держави в суді, Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних прокуратур , незалежно від їх участі в розгляді справи, надається право на подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній та господарській справі та надається право на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Системний аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що метою законодавця було надання можливості захисту особи чи інтересів держави окремими посадовими особами прокуратури незалежно від їх участі у справі, у випадках доведення ними порушення інтересу держави чи прав особи, зокрема, в порядку перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами та з метою забезпечення розгляду уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.

5. Відповідно до частин 1, 2 статті 2 ГПК України, держава як учасник господарських відносин має право на ефективний захист своїх інтересів при розгляді господарських спорів. Завдання господарського судочинства превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі . Згідно із статтею 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим для виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частиною 3 статті 41 ГПК України до складу учасників справи віднесено окрім сторін та третіх осіб, також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб .

Оскільки спеціальним законом про прокуратуру певним посадовим особам прокуратури (Генеральному прокурору, його заступникам та керівникам регіональних прокуратур) надано право звертатися до суду та представляти інтереси держави незалежно від їх попередньої участі у справі, вважаємо, що таким особам не може бути відмовлено в допуску до участі у справі та поданні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами за наявності порушення державного інтересу та відсутності компетентного органу, який може його захистити. Прокурор в такому випадку є представником держави та єдиним захисником її інтересів. Цього вимагають завдання господарського судочинства, які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Нечіткість окремого формулювання частини 1 статті 321 ГПК України щодо подання заяви про перегляд судового рішення "учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення" не виключає обов`язку суду в такому випадку застосувати завдання господарського судочинства та спеціальні положення закону про прокуратуру щодо права певних посадових осіб прокуратури на звернення із заявами в порядку господарського судочинства незалежно від участі у справі.

6. Вважаємо, що таке застосування положень процесуального законодавства не суперечитиме практиці застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з огляду на таку практику ЄСПЛ:

6.1. У справі "Бацаніна проти Росії" (№3932/02, 26.05.2009) ЄСПЛ зауважив, що порушення справи за ініціативою прокурора не завжди ставить протилежну сторону у "завідомо невигідне становище". Залишається встановити, чи було дотримано у такій справі принцип "справедливої рівноваги" між сторонами, враховуючи участь прокурора у процесі (п. 25).

Отже, сама по собі можливість участі прокурора за наявності чітко визначених законом про прокуратуру підстав не може ставитись під сумнів та, з врахуванням положень статей 2, 11, 41, 53 ГПК України, дослідження таких підстав повинно здійснюватися судом у кожному конкретному випадку окремо з урахуванням обставин справи та обґрунтуванням прокурором такої участі.

6.2. Відповідно до висновків ЄСПЛ у справі "Желтяков проти України " за заявою №4994/04 від 09.06.2011, зазначено: "право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII)". Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).". Процедура щодо нового розгляду справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження, сама по собі не суперечить принципу юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (див. рішення від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії" (Pravednaya v. Russia), №69529/01, пп. 27-28, та рішення від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" №2 (Popov v. Moldova №2), №19960/04, п. 46). Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції".

6.3. Отже, ЄСПЛ не заперечує участі прокурора в представництві інтересів держави там, де є наявність суспільного інтересу в такій участі, зокрема й при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами, що є однією із форм перегляду судового рішення у справі відповідно до Глави 3 Розділу ІV "Перегляд судових рішень" ГПК України, поряд з главами 1-2, які визначають форми перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку.

З огляду на викладене, вважаємо, що мотивувальна частина ухвали об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №925/308/13-г повинна була містити зазначені правові висновки Окремої думки суддів Катеринчук Л.Й. та Селівананка В.П.

Судді Л.Й. Катеринчук

В.П. Селіваненко