Ухвала

від 26.02.2020 по справі 927/531/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 927/531/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

арбітражного керуючого - Косякевич С. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс-2009"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2019

у складі колегії суддів: Остапенка О. М. (головуючого), Отрюха Б. В., Сотнікова С. В.

та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019

у складі судді Сидоренка А. С.

у справі за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Олкар" арбітражного керуючого Косякевича С. О.

до ОСОБА_1

про визнання недійсним правочину

в межах справи № 927/531/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкріс-Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олкар"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебуває справа № 927/531/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс-2009" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019 .

Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про закриття провадження у справі з огляду на таке.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Sevices v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення Європейського суду з прав людини від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства").

Таким чином, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд з прав людини вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (справа Європейського суду з прав людини "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За приписами частини четвертої статті 287 Господарського процесуального кодексу України особа, яка не брала участі у справі , якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою , крім випадку, коли судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції.

Тобто, касаційна скарга особи, яка не брала участі у справі і вважає, що суд вирішив питання про її права та інтереси, може бути подана на судове рішення лише після перегляду такого рішення в апеляційному порядку, саме за її апеляційною скаргою.

Як убачається з матеріалів справи та змісту касаційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроальянс-2009" є особою, яка не брала участі у розгляді господарськими судами попередніх інстанцій заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Олкар" арбітражного керуючого Косякевича С. О. до ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину відтак, відсутні процесуально-правові підстави для касаційного перегляду оскаржуваних судових актів у даній справі за її касаційною скаргою без попереднього перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019 у справі № 927/531/18 відповідно до частини четвертої статті 287 Господарського процесуального кодексу України за її апеляційною скаргою.

До того ж із матеріалів справи та доводів касаційної скарги не убачається, що у даному випадку питання про права, інтереси та (або) обов`язки касатора вирішено безпосередньо саме апеляційним судом у відповідному судовому рішенні позаяк ухвала Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019 у справі № 927/531/18 про часткове задоволення заяви ліквідатора Косякевича С. О. про визнання недійсним правочину з переходу права власності на предмет іпотеки за іпотечним договором та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2019, а на момент прийняття ухвали судом першої інстанції від 19.09.2019 право власності на оспорюване майно було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроальянс-2009".

Тому з метою забезпечення єдності та стабільності судової практики, забезпечення передбачуваності застосування правових норм, недопущення порушення прав інших учасників даної справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс-2009" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019 у справі № 927/531/18 підлягає закриттю на підставі статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Дійшовши висновку про закриття касаційного провадження судом враховано висновки щодо застосування норм права викладені в ухвалах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18, від 24.06.2019 у справі № 26-30/109-09-3307, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 10.12.2018 у справі № 910/9883/17.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 296, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

У Х В А Л И В:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс-2009" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019 у справі № 927/531/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько Судді Л. Й. Катеринчук В. Г. Пєсков