Рішення

від 05.03.2020 по справі 300/74/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2020 р. справа № 300/74/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про зобов`язання внести зміни у облікову картку позивача та зарахувати до трудового стажу період роботи ОСОБА_1 з 01.01.2007 по 04.03.2008 на посаді заступника начальника Головного управління правової роботи та внутрішньої політики - начальника управління внутрішньої політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з травня 2005 року по березень 2008 року працював у Івано-Франківській обласній державній адміністрації на посаді заступника начальника Головного управління правової роботи та внутрішньої політики - начальника управління внутрішньої політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Однак, згідно даних реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5), позивачу не зараховано до трудового стажу період роботи з 01.01.2007 по 04.03.2008 на вищевказаній посаді у зв`язку із тим, що бухгалтер Головного управління правової роботи та внутрішньої політики Івано-Франківської ОДА допустив помилку у даті народження позивача реєстраційному номері облікової картки платника податків. 20.05.2019 позивач звернувся до відповідача із зверненням, на яке Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надало відповідь, згідно якої повідомило про неможливість внесення змін до облікової картки позивача та запропонувало вирішувати дане питання в судовому порядку. Оскільки через допущену помилку в реєстраційному номері облікової картки платника податків та даті народження позивач втрачає трудовий стаж за вказаний період, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 даний позов залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

У зв`язку із усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який подано суду 14.02.2020. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с. 49-51). Просила суд в задоволенні позову відмовити та зазначила, що причиною відсутності даних за період з 01.07.2007 по 31.03.2008 при перебуванні позивача у трудових відносинах з головним управлінням правової роботи та внутрішньої політики ОДА є допущена роботодавцем помилка у ідентифікаційному номері при формуванні звітності до системи персоніфікованого обліку. Відповідальним же за правильність заповнення звіту є страхувальник. Також представник відповідача вказує на те, що оскільки наповнення реєстру осіб, зокрема облікової картки застрахованої особи здійснюється в автоматизованому режимі, а внесення органами Пенсійного фонду України будь-яких відомостей в облікову картку застрахованої особи, що підтверджують стаж особи в ручному режимі технологічно не передбачено, то зарахувати до страхового стажу позивача період з 01.01.2007 по 31.03.2008 в головного управління немає законних підстав. Зазначені обставини, на думку представника відповідача, доводять правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 18.05.2005 по 04.03.2008 працював у Івано-Франківській обласній державній адміністрації, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача, а також наказом від 17.05.2005 за №13 та розпорядженням від 04.03.2008 за №58-к (а.с. 18-19, 22-23).

Так, згідно наказу Головного управління правової роботи та внутрішньої політики Івано-Франківської ОДА від 17.05.2005 за №13, ОСОБА_1 призначено на посаду начальника управління, начальника інформаційно-аналітичного відділу управління з питань внутрішньої політики головного управління правової роботи та внутрішньої політики облдержадміністрації з 18.05.2005 (а.с. 22).

Згідно записів трудової книжки позивача, розпорядженням №109-к від 25.05.2005 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Головного управління правової роботи та внутрішньої політики - начальника управління внутрішньої політики обласної державної адміністрації (а.с. 19-20).

Розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 04.03.2008 за №58-к ОСОБА_1 04.03.2008 звільнено з посади заступника начальника Головного управління правової роботи та внутрішньої політики - начальника управління внутрішньої політики обласної державної адміністрації згідно пункту 5 статті 36 КЗпП України в порядку переведення для роботи на посаді заступника директора Державного архіву Івано-Франківської області (а.с. 23).

Відповідно до архівної довідки Державного архіву Івано-Франківської області від 10.05.22019 за №Г-53/06-07, ОСОБА_1 з 01.01.2007 по 04.03.2008 працював на посаді заступника начальника Головного управління правової роботи та внутрішньої політики - начальника управління внутрішньої політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації (а.с. 24). В даній архівній довідці міститься також інформація про отриману заробітну плату позивачем у вказаний період.

Дізнавшись про відсутність в реєстрі застрахованих осіб даних щодо трудового стажу в період з 01.01.2007 по 04.03.2008, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зі зверненням.

Листом від 23.05.2019 за №631/Г-15 відповідач повідомив, що наповнення реєстру застрахованих осіб, зокрема облікової картки застрахованої особи здійснюється в автоматизованому режимі, зокрема зі звітності страхувальників. За даними реєстру застрахованих осіб інформація про періоди перебування позивача в трудових відносинах з головним управлінням правової роботи та внутрішньої політики ОДА з 01.07.2007 по 31.03.2008 відсутня. Причиною відсутності даних є помилка, допущена головним управлінням правової роботи та внутрішньої політики ОДА у ідентифікаційному номері ОСОБА_1 при формуванні звітності до системи персоніфікованого обліку. Виправлення персональних даних (ідентифікаційного коду) проводиться страхувальником, шляхом подання коригуючого звіту. Однак, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, підприємців та громадських формувань, головне управління правової роботи та внутрішньої політики обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 33426709) припинило свою діяльність 01.03.2013. Оскільки наповнення реєстру застрахованих осіб, зокрема облікової картки застрахованої особи здійснюється в автоматизованому режимі, внесення органами Пенсійного фонду України будь-яких відомостей в облікову картку застрахованої особи, що підтверджують стаж особи в ручному режимі технологічно не передбачено. Таким чином, відповідач запропонував вирішувати дане питання у судовому порядку (а.с. 5-6).

Не погодившись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

За визначеннями, наведеними у частині 1 статті 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 за №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб (пункт 1); застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3); Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цьогоЗаконувести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом (пункт 7); страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цьогоЗаконузобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10).

Статтею 14-1 Закону №2464-VI визначено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов`язані: 1) надавати на безоплатній основі інформацію з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру органам доходів і зборів, фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування, органам праці та соціального захисту в порядку, визначеному Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування; 2) забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру; 3) здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру; 4) надавати безоплатно на вимогу застрахованих осіб інформацію, що міститься на їх персональних облікових картках у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру.

Згідно зі статтею 18 Закону №2464-VI, джерелами формування Державного реєстру є відомості, що надходять до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; платників єдиного внеску; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад; органів доходів і зборів та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску; інших джерел, передбачених законодавством.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 за №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

За змістом статті 1 Закону №1058-IV, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

У відповідності до пунктів 4, 5 частини 1 статті 16 Закону №1058-IV, застрахована особа має право: отримувати безоплатно відомості, внесені до її персональної облікової картки з системи персоніфікованого обліку та Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі інформацію, що відображає обсяг пенсійних коштів на її накопичувальному пенсійному рахунку в Накопичувальному фонді або індивідуальному пенсійному рахунку в недержавному пенсійному фонді - суб`єкті другого рівня системи пенсійного забезпечення, якщо застрахована особа обрала такий недержавний пенсійний фонд, та стан здійснення пенсійних виплат за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду, та в порядку, визначеному цим Законом; звертатися із заявою до територіального органу Пенсійного фонду про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною 2 статті 21 Закону №1058-IV, на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пунктом 5 розділу І Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 за №10-1 (далі - Положення №10-1), реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно до пункту 1 розділу IV Положення №10-1, реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені частиною третьою статті 20 Закону та частиною третьою статті 21 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Відповідно до пункту 3 розділу IV Положення №10-1, відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Абзацами 2 і 3 пункту 4 розділу IV Положення №10-1 передбачено, що у разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.

Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.

Суд враховує, що наявність у системі персоніфікованого обліку (Реєстрі застрахованих осіб) відомостей про періоди трудової діяльності застрахованих осіб у подальшому є підставою для призначення та здійснення такій особі пенсійних виплат. У свою чергу, відсутність у Реєстрі відповідної інформації призведе до порушення права застрахованої особи на одержання виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Як уже встановлено судом, ОСОБА_1 з 18.05.2005 по 04.03.2008 працював у Івано-Франківській обласній державній адміністрації, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача. Даний період охоплює спірний період, а саме період роботи позивача на посаді заступника начальника Головного управління правової роботи та внутрішньої політики - начальника управління внутрішньої політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації з 01.01.2007 по 04.03.2008.

Відповідно до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення , основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до пункту 1.1 Загальні положення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Таким чином, трудовий стаж позивача в спірний період з 01.01.2007 по 04.03.2008 на посаді заступника начальника Головного управління правової роботи та внутрішньої політики - начальника управління внутрішньої політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації підтверджений належними письмовими доказами.

При цьому, відповідачем не заперечується той факт, що роботодавцем позивача подавались до Пенсійних органів звіти про застраховану особу - ОСОБА_1 , однак, матеріалами справи підтверджено, що період роботи позивача з 01.01.2007 по 04.03.2008 не внесено до системи персоніфікованого обліку відомостей щодо позивача внаслідок допущеної помилки в реєстраційному номері облікової картки платника податків позивача та його дати народження при подачі звітності за вказаний період (а.с. 8, 25-26, 28, 31).

Однак, на думку суду, помилкове написання реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача в індивідуальних відомостях про застраховану особу не свідчить про те, що ці документи стосуються різних осіб. Крім того, представником відповідача не надано жодних доказів на спростування факту сплати позивачем у вказаний період страхових внесків на розрахункові рахунки Пенсійного фонду.

Статтею 106 Закону №1058-IV закріплено, що відповідальність за неподання звітів, несплату страхових внесків, порушення порядку нарахування, обчислення страхових внесків несе страхувальник, тобто підприємство, в якому працює особа.

Як встановлено судом, відповідно до записів у трудовій книжці, розпоряджень та наказів, позивач працював у Івано-Франківській обласній державній адміністрації на посаді заступника начальника Головного управління правової роботи та внутрішньої політики - начальника управління внутрішньої політики, та, як наслідок, жодного відношення до оформлення справ, заведених у діловодстві Головного управління правової роботи та внутрішньої політики щодо сплати Головним управлінням правової роботи та внутрішньої політики страхових внесків до Пенсійного фонду України та надання відповідних звітів та відомостей до органів Пенсійного фонду України не мав не міг мати. Головне управління правової роботи та внутрішньої політики як підрозділ Івано-Франківської ОДА, де працював позивач, у встановленому порядку утримувало із заробітної плати позивача і перераховувало Пенсійному фонду України щомісячні страхові платежі, які останнім були отримані і накопичені. Допущена роботодавцем помилка у реєстраційному номері облікової картки платника податків позивача, вказаному у наданих органам ПФУ звітах, на теперішній час не може бути усунена роботодавцем, оскільки Головне управління правової роботи та внутрішньої політики припинено, а не усунення цієї помилки судом призведе до суттєвого порушення прав позивача на належне пенсійне забезпечення.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи, що Головне управління правової роботи та внутрішньої політики на час розгляду справи як юридичну особу припинено, підставою для внесення змін до відомостей про застраховану особу в реєстрі застрахованих осіб є рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 16.01.2020 за №1-775К (а.с. 1).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) про зобов`язання до вчинення дій, - задовольнити повністю.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до трудового стажу період роботи з 01.01.2007 по 04.03.2008 на посаді заступника начальника Головного управління правової роботи та внутрішньої політики - начальника управління внутрішньої політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) внести зміни до відомостей системи персоніфікованого обліку реєстру застрахованих осіб щодо застрахованої особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) шляхом внесення відомостей про страховий стаж за період роботи з 01.01.2007 по 04.03.2008 на посаді заступника начальника Головного управління правової роботи та внутрішньої політики - начальника управління внутрішньої політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) сплачений ним судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.