Постанова

від 05.03.2020 по справі 520/13009/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 р.Справа № 520/13009/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., м. Харків, повний текст складено 09.01.20 року по справі № 520/13009/19

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області

про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Харківській області звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанови ВП №60177042 від 14.11.2019 року про накладення штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 5100,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 р. в задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Харківській області відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржником зазначено, що позивачем листом від 10.10.2019 року повідомлено відповідача про неможливість виконання рішення суду від 01.11.2018 по справі № 2040/5466/18 у зв`язку з відсутністю необхідних повноважень, оскільки такими повноваженнями наділена ДФС України (Центральний орган виконавчої влади).

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2018 року по справі №2040/5466/18 , яке набрало законної сили , адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області в особі Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 06.04.2018р. №636305/39405679, від 06.04.2018р. №636300/39405679, від 06.04.2018р. №636298/39405679, від 06.04.2018р. №636303/39405679 та зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області в особі Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації вирішити по суті питання з приводу реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних складених Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша європейська компанія" податкових накладних №6 від 07.12.2017р., №7 від 07.12.2017р., №8 від 07.12.2017р., №33 від 16.12.2017р. У решті вимог позов залишено без задоволення.

У відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції знаходиться виконавче провадження ВП№60177042, відкрите за виконавчим листом №2040/5466/18 виданим 19.09.2019 року Харківським окружним адміністративним судом про зобов`язання ГУ ДФС у Харківській області вчинити певні дії, а саме зареєструвати в Єдиному реєстрі податкові накладні №6 від 07.12.2017 року, №7 від 07.12.2017 року, №8 від 07.12.2017 року, №33 від 16.12.2017 року, подані ТОВ Перша Європейська Компания за датою їх подання.

Постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.09.2019 отримана боржником, про що свідчить лист про надання інформації (а.с. 21).

28.10.2019 року на адресу УДВС ВПВР ГТУЮ у Харківській області Головне управління ДФС у Харківській області направило лист та повідомила про відсутність можливості та повноважень виконати рішення суду від 01.11.2018 року, оскільки виконання вказаних функцій відноситься до повноважень ДФС України (Центрального органу виконавчої влади).

У зв`язку з невиконанням боржником рішенням суду державний виконавець, керуючись ст. ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" 14.11.2019 року прийняв постанову ВП 60177042 про накладення на ГУ ДФС у Харківській області штрафних санкцій у розмірі 5100, 00 грн. та зобов`язав боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередив про кримінальну відповідальність.

Не погоджуючись з винесеною постановою про накладення штрафу від 14.11.2019 року ВП 60177042, Головне управління ДФС у Харківській області звернулось до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у спірних правовідносинах не мав навіть наміру на виконання рішення суду, позаяк ніяких дій не вчинив, а допущену бездіяльність обґрунтував мотивами, котрі прямо суперечать висновкам суду по справі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позиву , саме з наступних підстав.

Так, правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII, у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII передбачені випадки, коли виконавцем не приймається постанова про відкриття виконавчого провадження, при цьому виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно з ст. 63, 75 Закону № 1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, тобто коли боржник мав реальну можливість, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Доводи апеляційної скарги та позову з посиланням на те , що рішення суду не виконано саме з поважних причин , про що позивачем 10.10.2019 року повідомлено Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про неможливість виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду по виконавчому листу № 2040/5466/18, виданому 19.09.2019р. з посиланням на те, що саме на Державну фіскальну службу України покладено обов`язок щодо забезпечення автоматичного збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а не ГУ ДФС у Харківській області, колегія суддів вважає необґрунтованими , виходячи з наступного.

Обставини , вказані в листі від 10.10.2019р. , не є доказом виникнення об`єктивних причин, незалежних від боржника та не вказують на вжиття позивачем належних заходів та вчинення певних дій щодо виконання рішення суду.

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2018 року по справі №2040/5466/18 , яке набрало законної сили , зобов`язано саме Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області в особі Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації вирішити по суті питання з приводу реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних складених Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша європейська компанія" податкових накладних №6 від 07.12.2017р., №7 від 07.12.2017р., №8 від 07.12.2017р., №33 від 16.12.2017р.

Однак , доказів вчинення дій та настання обставин, які б свідчили про припинення обов`язку, встановленого вказаним судовим рішенням від 01.11.2018 року на підставі якої виданий виконавчий лист, матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги в частині неможливості виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2018 року по справі № 2040/5466/18 у зв`язку з відсутністю необхідних повноважень для його виконання колегія суддів вважає необґрунтованими з урахуванням того, що контролюючий орган під час розгляду даної справи жодного разу не заявляв, що він не є належним відповідачем у справі та не заявляв клопотання про залучення Державної фіскальної служби України в якості сторони по справі.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що причини невиконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2018 року по справі № 2040/5466/18, на які посилається податковий орган мають вирішуватися органами ДФС України між собою, не можуть вважатися поважними в контексті положень ст.ст. 63 , 75 Закону України "Про виконавче провадження" та слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Положеннями Закону України "Про виконавче провадження" встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення, а тому на час прийняття державним виконавцем оскаржуваного рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними в розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ , можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Проте , не згода з рішенням суду, яке набрало законної сили, не може бути визнана судом в якості поважної причини невиконання рішення суду.

Відповідно до ст. 124 Конституції України рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише Закону, отже у рішеннях суду втілюється волевиявлення самої держави, а тому обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, згідно з положеннями ст. 129 Конституції України.

Водночас, положеннями Закону України "Про виконавче провадження" на державного виконавця не покладено обов`язку надавати оцінку рішенню суду та встановлювати можливість чи неможливість його виконання боржником. Натомість, державному виконавцю надано повноваження вчиняти дії, направлені за забезпечення виконання рішення суду у повному обсязі та встановлені законом строки.

Отже, причини невиконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2018 року по справі № 2040/5466/18 на які посилається податковий орган не можуть вважатися поважними в контексті положень ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" та слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови про накладення штрафу, відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що ним при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 року по справі № 520/13009/19 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров