Рішення

від 03.03.2020 по справі 182/5408/19

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/5408/19

Провадження № 2/0182/666/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03.03.2020 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Багрової А.Г.

за участю секретаря судового засідання - Снєгульської В.М.

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника виконавчого комітету Нікопольської міської ради - Буряк Анни Сергіївни (за довіреністю від 24.01.2020 року №309/20, Положення, затвердженого рішенням Нікопольської міської ради від 31.01.2020 року №90-58/VІІІ)

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Нікопольський міський центр соціальних служб для сім`ї та молоді, Орган опіки та піклування Нікопольської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Заяви по суті справи.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо їхніх дітей.

Посилається на те, що з 30.04.2003 року перебувала з відповідачем у шлюбі, від якого вони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_2 проявляв необґрунтовану агресію у відношенні дітей. 03.01.2012 року він завдав своєму синові легких тілесних ушкоджень у вигляді крововиливів обличчя та синця лівої вушної раковини, після чого позивач забрала дітей та з того часу сторони мешкають окремо. Шлюб розірваний рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 10.09.2012 року.

Відповідач не приймає участі в утриманні дітей та не проявляє батьківської турботи, не піклується про їх фізичних, духовний та моральний розвиток. Зрідка телефонує дітям, однак у розмові проявляє агресію та висловлює погрози їм та в адресу позивача, у зв`язку з чим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 бояться батька, не бажають з ним спілкуватися та знаходяться у стані стресу. В свою чергу, ОСОБА_2 жодних дій для налагодження взаємовідносин та виправлення ситуації не вчиняє, незважаючи на відсутність перешкод з боку позивача.

За таких обставин ОСОБА_1 просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо їхніх дітей та стягнути з нього на її користь сплачену суму судового збору (а.с.2-5).

Відповідач відзив на позов не надавав.

Від третьої особи Нікопольського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді надійшли пояснення по справі з додатками (а.с.46-53). Зазначають про те, що в рамках розгляду справи відвідували сторони, про що ними складені акти оцінки потреб сім`ї. З`ясовано, що позивач працює на посаді начальника Державного земельного кадастру м. Нікополь, проживає з дітьми у власній 4-кімнатній квартирі, яка потребує ремонту, за адресою: АДРЕСА_1 . У дітей є власна кімната з меблями для відпочинку та навчальних занять. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в 10 класі ЗОШ № 3, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається в 7 класі ЗОШ № 15. Навчальні заклади вони відвідують без пропусків, охайні, забезпечені всім необхідним для повноцінного розвитку. Зі слів матері, колишній чоловік не приймає участі в утриманні та вихованні дітей.

Відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Помешкання потребує ремонту, меблі в мінімальній кількості. Під час відвідування виявив агресію, поводив себе зухвало, підвищував тон, на запитання фахівця з соціальної роботи реагував збуджено. Зі слів ОСОБА_2 , він по декілька місяців працює за кордоном.

Повідомлень про сім`ю ОСОБА_1 та особу ОСОБА_2 від суб`єктів соціальної роботи до Нікопольського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді не надходило та самі сторони по справі за соціальними послугами не зверталися.

Процесуальні дії у справі.

09.09.2019 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмету спору: Нікопольський міський центр соціальних служб для сім`ї та молоді про позбавлення батьківських прав, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання; залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Нікопольської міської ради, та витребувано висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав (а.с.29-31).

Того ж дня витребувано відомості про доходи відповідача (а.с.32).

18.11.2019 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до розгляду по суті (а.с.83).

Виклад позицій учасників процесу.

У судовому засіданні позивач на позовних вимогах наполягала. Зазначила, що діє виключно в інтересах дітей, з їхньої ініціативи та згоди.

Відповідач проти задоволення позову заперечив. Пояснив, що працював за кордоном та залишав позивачеві кошти на утримання дітей, однак доказів цього немає. Аліменти не сплачує, оскільки відсутнє судове рішення про стягнення з нього аліментів. Діти, в силу віку, не розуміють його ставлення та почуттів до них і діють за вказівкою матері, з якою у нього напружені відносини та яка забороняє йому підтримувати відносини з сином та донькою. Бажає спілкуватися з дітьми, однак вони всі його спроби ігнорують та, у випадку зустрічей, тікають.

Представник виконавчого комітету Нікопольської міської ради просила позов задовольнити, оскільки батько свої позитивні обов`язки по відношенню до дітей не виконує. Натомість, поводиться агресивно, не контролює висловлювання, чим ставить під загрозу їхній душевний, емоційний та психічний стан.

Представник Нікопольського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді у судове засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі. В матеріалах справи наявні їх письмові пояснення.

Судом встановлено .

Між сторонами виникли правовідносини щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його неповнолітньої доньки та малолітнього сина.

Статтею 150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, крім іншого, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

На підставі ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом встановлено, що з 30.04.2003 року сторони перебували у шлюбі та мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6,8,9).

Відповідно до постанови оперуповноваженого ВКСМД Нікопольського МВ ГУМВС України у Дніпропетровській області старшого лейтенанта міліції Перетятько С.Г. від 14.01.2012 року, 03.01.2012 року у вечірній час малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходилися за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_2 . Батько, ОСОБА_2 , 1979 року народження, також знаходився у вказаній квартирі в сусідній кімнаті. У той час, коди малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 купались у ванній кімнаті, через необережність втопили кімнатного щура, про що дізнався батько ОСОБА_2 . Після чого ОСОБА_2 зайшов до ванної кімнати і почав лаяти ОСОБА_4 , а потім бити долонями рук по обличчю, від чого останній упав та вдарився об ванну. Після чого ОСОБА_2 підняв малолітнього ОСОБА_4 за руки і вдарив об кут дверей, взяв за руки і повів до іншої кімнати, де продовжував бити. Малолітня ОСОБА_3 перелякалася і залишилася у ванній кімнаті. Через деякий час повернулася матір ОСОБА_1 , яка забрала дітей до своєї матері та відвезла ОСОБА_4 до лікарні. Даний факт підтверджується поясненнями малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 Опитати ОСОБА_2 не виявилося можливим, оскільки він за місцем мешкання після події не перебуває. Згідно з актом судово-медичного обстеження № 10 від 09.01.2012 року, тілесні ушкодження, спричинені малолітньому ОСОБА_4 у вигляді крововиливів обличчя та синця лівої вушної раковини відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Вказаною Постановою відмовлено у порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 ОСОБА_1 роз`яснено її право звернутися до суду в порядку приватного обвинувачення. З ОСОБА_2 проведена профілактична бесіда щодо недопущення антигромадської поведінки та недопустимості вчинення адміністративних та кримінальних правопорушень, роз`яснена відповідальність (а.с.10-20).

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду № 0426/8264/2012 від 10.09.2012 року, яке набрало законної сили 21.09.2012 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, встановлено, що шлюбні стосунки припинені 03.01.2012 року (а.с.7).

У судовому засіданні 03.03.2020 року ОСОБА_1 пояснила, що не зверталася до суду для притягнення ОСОБА_2 за ст. 125 КК України у порядку приватного обвинувачення, оскільки не хотіла завдавати дітям більшого стресу та мала надію, що відповідач зміниться та виправить ситуацію. ОСОБА_2 у судовому засіданні факт спричинення малолітньому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень 03.01.2012 року не заперечив, зазначивши, що фізичне насилля застосовував з метою виховання, а позивач штучно гіперболізує проблему.

За змістом ч. 1 ст. 10 ЗУ Про охорону дитинства кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Держава здійснює захист дитини від: усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною, експлуатації, включаючи сексуальне насильство, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.

Відповідно до ч.ч.1,2,6 ст. 12 ЗУ Про охорону дитинства виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

За змістом п.п. 14,17 ч. 1 ст. 1 ЗУ Про запобігання та протидію домашньому насильству психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

У судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_3 , малолітній ОСОБА_4 підтримали позов матері та просили суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо них. Зазначили, що батько жорстокий, постійно проявляє агресію. Після подій 03.01.2012 року він жодним чином не виправив своєї поведінки. Усі його спроби з ними зустрітися супроводжувалися погрозами, штовханням, грубим поводженням, образами. Був випадок, коли ОСОБА_2 навмисно підпалив їм вхідні двері. Внаслідок систематичних залякувань з боку відповідача, переслідувань вони відчувають постійний стрес, бояться виходити з квартири, не бажають з ним спілкуватися та мати до нього будь-яке відношення. ОСОБА_3 перестала самостійно відвідувати заняття з тенісу, оскільки там її підстерігав батько, грубо поводився, хапав за руки або одяг, кричав. При цьому, позитивної участі у їхньому житті відповідач не приймає, жодним чином не допомагає, турботу, любов не проявляє.

Як вбачається з матеріалів, зібраних Службою у справах дітей (далі - ССД) для підготовки висновку про доцільність позбавлення батьківських прав (а.с.75-76), відповідач на обліку у нарколога та психіатра не перебуває та не має хвороби, яка перешкоджає йому виконувати свої батьківські обов`язки (а.с.76).

Згідно з Актом оцінки потреб сім`ї/особи від 30.09.2019 року, складеного Нікопольським міським центром соціальних служб для сім`ї та молоді, під час відвідування від ОСОБА_2 відчувався запах алкоголю, він виявляв агресію та висловлювався нецензурною лайкою (а.с.47 на зв.).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2,3 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Матеріалами справи, поясненнями сторін підтверджена систематична агресивна поведінка ОСОБА_4 у відношенні своїх дітей, умисне нехтування ним своїми батьківськими обов`язками. При цьому, відповідач не вбачає проблеми у такому поводженні, вважає його допустимим методом виховання, не прагне змін, адекватних кроків для налагодження стосунків із дітьми не робить.

У той же час, за змістом ч. 1 ст. 10 ЗУ Про охорону дитинства дисципліна і порядок у сім`ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що грунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.

Відсутність судового рішення про стягнення аліментів не звільняє відповідача від його обов`язку утримувати дітей, у зв`язку з чим суд не приймає до уваги заперечення ОСОБА_2 проти позову в цій частині. Суд погоджується з відповідачем, що небажання дітей спілкуватися з батьком саме по собі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Однак, суд приймає до уваги той факт, що систематичні погрози, переслідування з боку батька дітям, щодо яких ним було скоєно психічне та фізичне насильство, носять об`єктивне підґрунтя та дають їм підстави непокоїтися про своє здоров`я, піддають стресу.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Хант проти України від 07.12.2006 року (заява № 31111/04) вказав, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Після застосування 03.01.2012 року до малолітнього ОСОБА_4 , якому на той час не було шести років, фізичного насильства, ОСОБА_2 не звертався за медичною допомогою для сина з метою проведення обстежень та встановлення відсутності загрози для життя та здоров`я дитини.

У подальшому відповідач посилив напружені стосунки з дітьми. Сукупністю доказів, що були досліджені судом та містяться в матеріалах справи, встановлено, що ОСОБА_2 не піклується про їхній фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до їхнього внутрішнього світу, не створює умов для отримання освіти, чим ставить під загрозу безпеку, здоров`я та життя неповнолітньої ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4 . Крім того, внаслідок його жорстокого поводження діти знаходяться у стані постійного стресу, переживають негативні емоції, паніку, страх, почувають загрозу за своє життя та здоров`я, а також життя та здоров`я своєї матері, на адресу якої відповідач постійно висловлює погрози.

Таким чином, суд дійшов висновку, що контакти з батьком, який принижує їхню честь і гідність образами та поведінка якого не відповідає загальноприйнятим нормам моралі, суперечить інтересам дітей, оскільки призводить до їхнього постійного перебування у стані стресу, страху, емоційного напруження, а тому позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 буде доцільним та виправданим.

Рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради № 880 від 13.11.2019 року було затверджено висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до його дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с.74-76). Суд вважає даний висновок обґрунтованим, належно мотивованим та таким, що знайшов своє підтвердження у ході судового розгляду справи.

Об`єктивних обставин, які б перешкоджали ОСОБА_2 виконувати свої батьківські обов`язки по відношенню до його дітей, не встановлено.

Враховуючи те, що відповідач свідомо, злісно, без будь-яких наявних причин нехтує своїми батьківськими обов`язками, не займається матеріальним утриманням дітей, не створює умов для їхнього фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а сама поведінка батька, його жорстоке поводження створює нездорову сімейну атмосферу, від чого діти страждають морально і фізично, а також те, що ОСОБА_2 не визнає проблем у своїй поведінці, на шлях виправлення не став, судпогоджується з висновком виконавчого комітету Нікопольської міської ради, та, в інтересах дітей, вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 .

Розподіл судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 768,40 грн., сплачений останньою при зверненні до суду з даним позовом (а.с.1).

Керуючись ст. ст.150,155,164,166 СК України, ст.ст. 59, 60, 63 ЦК України, ст.ст.10,12 Закону України "Про охорону дитинства", Рішенням Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року у справі у справі Хант проти України (заява № 31111/04), Постановою ПВСУ N 3 від 30 березня 2007 р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII, ст. ст. 10, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав по відношенню до неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складення через Нікопольський міськрайонний суд.

Повне рішення складено 05.03.2020 року.

Дані про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Нікопольський міський центр соціальних служб для сім`ї та молоді, ЄДРПОУ 23927923, місце знаходження: 53213, Дніпропетровська область, вул. Електрометалургів, буд. 17/1.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Виконавчий комітет Нікопольської міської ради - ЄДРПОУ 04052198, місцезнаходження: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 3.

Суддя: А. Г. Багрова