Постанова

від 26.02.2020 по справі 910/7070/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2020 р. Справа№ 910/7070/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання : Романовій Ю.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Хитрова Л.В. довіреність № 5606-К-О від 30.09.2019 року;

від відповідача-1: не прибув;

від відповідача-2: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенленд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 року

у справі № 910/7070/19 (суддя: Смирнова Ю.М.)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенленд"

до відповідача 2. ОСОБА_1

про стягнення 102 499,02 грн

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенленд" (далі - відповідач 1) та ОСОБА_1 ( далі - відповідача 2) 102499,02 грн, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 72 554,60 грн, заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість на суму 9074,45 грн, заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 12000,00 грн, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у розмірі 8869,97 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Сенленд" як позичальником умов укладеного з позивачем кредитного договору від 20.04.2018 року в частині повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування ним та комісії. Оскільки виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором було забезпечено порукою за договором поруки №POR1524211401474 від 20.04.2018 року, позивач просить стягнути суму заборгованості з позичальника та поручителя солідарно.

Господарський суд міста Києва повністю задовольнив позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" своїм рішенням від 02.08.2019 року.

Не погодившись з прийнятими рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сенленд" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 року у даній повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема оскаржуване рішення було прийняте без участі представника відповідача, якого не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду позовної заяви.

Крім того, скаржник вказав, що кінцевий термін погашення кредиту є 09.05.2019 року, тобто, на день підписання позовної заяви (07.05.2019 року) обов`язок відповідача 1 щодо сплати повної суми кредиту та відповідно право вимоги повернення кредиту у позивача не настав.

Також, скаржник зазначив, що на час прийняття оскаржуваного рішення відповідач 1 сплатив позивачу повну суму кредиту, процентів та інших платежів за кредитним договором.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2019 року справу № 910/7070/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенленд" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 року у справі № 910/7070/19 та призначив справу до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників своєю ухвалою від 06.11.2019 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

- предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Приймаючи до уваги норми вказаної статті, а також наявність в справі характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне розглядати дану апеляційну скаргу у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Північний апеляційний господарський суд призначив розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенленд" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 року у справі № 910/7070/19 на 06.02.2020 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін своєю ухвалою від 27.12.2019 року.

14.01.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до якого останній просив апеляційну скаргу задовольнити частково, скасувати рішення в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Сенленд , ОСОБА_1 заборгованості у сумі 102499,02 грн, та поставити ухвалу про закриття провадження по справі у зв`язку із відсутністю предмета спору на підставі ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, в іншій частині рішення про стягнення судових витрат залишити без змін.

Крім того, представник позивача у письмових поясненнях, зокрема зазначив, що 10.05.2018 року, на підставі укладеного договору, позивачем було перераховано з рахунку № НОМЕР_1 на поточний рахунок відповідача 1 № НОМЕР_2 кредитні кошти у розмірі 100000,00 грн, що підтверджується відповідною випискою по рахунку, яка надана разом з позовною заявою. Тобто, початок кредитування стартував 10.05.2018 року строком на 12 місяців (п. 1.3 анкети-заяви) до 10.05.2019 року.

При цьому, представник позивача наголосив, що 10.05.2019 року в день закінчення строку кредитування відповідач 1 не здійснив остаточного погашення заборгованості. Остаточне погашення заборгованості відповідач 1 здійснив лише 19.07.2019 року, тобто більше ніж через місяць після відкриття провадження у справі.

Північний апеляційний господарський суд відклав розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенленд" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 року у справі № 910/7070/19 до 27.02.2020 року своєю ухвалою від 06.02.2020 року.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2020 року, у зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г., на лікарняному, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/7070/19 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенленд" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 року у справі № 910/7070/19 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О. своєю ухвалою від 27.02.2020 року.

28.01.2020 року в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 27.02.2020 року заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Представники відповідачів у судове засідання 27.02.2020 року не з`явилися. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, надсиланням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 року.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників відповідачів, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенленд" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

20.04.2018 року Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (найменування змінене на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк") (банк, кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сенленд" (позичальник) через систему інтернет-клієнт-банкінгу із використанням електронного цифрового підпису була підписана анкета-заява про приєднання до розділу 3.2.8 умов та правил надання банківських послуг "Кредит КУБ" (далі - умови).

Згідно п.1 зазначеної анкети - заяви істотними умовами кредитного договору є: вид кредиту - строковий (п.1.1); розмір кредиту - визначається Приватбанком, вказується у профайлі позичальника на сайті kub.pb.ua (п.1.2); строк кредиту - 12 місяців з моменту видачі коштів (п.1.3); проценти (комісія) за користування кредитом - 2% в місяць від початкового розміру кредиту (п.1.4); порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (п.1.5), у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п.1.5 цієї заяви, проценти за користування кредитом, становлять розмір 4% на місяць від суми заборгованості. При цьому сплачується неустойка в розмірі і згідно розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг. Укладання кредитного договору здійснюється в порядку, визначеному розділом 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг (п.1.6).

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, договір "Кредит КУБ" від 20.04.2018 року складається з анкети-заяви про приєднання та Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "Приватбанк" http://privatbank.ua.

Відповідно до п.п.3.2.8.1, 3.2.8.2 Умов (тут і далі - в редакції, чинній на момент подання анкети) визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та ін. винагород в обумовлені цим договором терміни. Кредитування клієнта здійснюється в межах встановленого банком ліміту кредитування, про який банк повідомляє клієнта через встановлені канали комунікацій. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати ) вказуються в заяві про приєднання по Умов та правил надання банківських послуг (далі заява). Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом заяви в системі Приват24 або у сервісі Папка 24 або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги, придбані Клієнтом через Інтернет-платформу ПриватМаркет (https://privatmarket.ua). Максимальна сума кредиту, яка може бути надана в рамках послуги, складає 500000,00 грн.

Надання кредитів у рамках послуги здійснюється на умовах: банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту терміновий кредит в обмін на зобов`язання клієнта щодо повернення кредиту, сплати відсотків, комісій та винагород. Відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, їх кількість і дати їх здійснення вказуються в заяві. Заява на приєднання до послуги в системі Приват24 або у сервісі Папка24 або іншим шляхом підписується електронним підписом, є способом укладання кредитного договору в електронному вигляді (п.3.2.8.3 умов).

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 10.05.2018 року на підставі укладеного договору, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 100000,00 грн, що підтверджується випискою з рахунку відповідача-1.

Так, спір у справі виник у зв`язку з наявністю у відповідача-1, як вказує позивач, заборгованості станом на 24.04.2019 року зі сплати кредиту, зі сплати відсотків, нарахованих на прострочену заборгованість та зі сплати відсотків у вигляді щомісячної комісії, що стало підставою для нарахування пені.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене та як правильно встановлено судом першої інстанції, шляхом приєднання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенленд" до Умов та правил надання банківських послуг (анкета-заява про приєднання до розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг "Кредит КУБ") між сторонами було укладено кредитний договір.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає кредитний договір від 27.12.2017 року як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу, для виникнення у позивача та відповідача-1 взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 3.2.8.3.1 умов сторони погодили, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві. Банк здійснює договірне списання грошей з поточного рахунку клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами кредитного договору. Остаточний термін погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.

Згідно п.3.2.8.3.2 умов за користування послугою клієнт сплачує щомісячно проценти за користування кредитом в розмірі, що зазначені в заяві та тарифах. Датами сплати відсотків є дати сплати платежів, зазначені в заяві. При несплаті відсотків у зазначений термін вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п.3.2.8.6.2.).

Умовами п.3.2.8.3.3 Умов передбачено, що при порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов`язання позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому у заяві, а саме 4% річних від суми залишку непогашеного кредиту. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку, передбаченого п.3.2.8.3.1, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення. Клієнт доручає банку щомісячно у строки, зазначені в заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у Приватбанку, на погашення заборгованості за послуги у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам Національного Банку України (далі - НБУ), які регулюють кредитні відносини.

Згідно п.3.2.8.9 умов за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п.п.3.2.8.1, 3.2.8.2, 3.2.8.3, 3.2.8.3.1 цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п.3.2.8.3.2.

За змістом п.3.2.8.3.2 умов передбачено, що за користування послугою клієнт сплачує щомісяця проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії в розмірі 2% від початкового розміру кредиту.

Пунктом 3.2.8.9.2 умов передбачено, що сплата процентів за користування кредитом, передбаченої п.3.2.8.3.2, здійснюється в дати платежів, зазначені у заяві (п.3.2.8.3.1). Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, що відрізняється від зазначеної в цьому пункті, то останньою датою погашення комісії, розрахованої від попередньої дати погашення по день фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту.

У п.3.2.8.9.1 умов вказано, що відповідно до ст.212 Цивільного кодексу України у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених п.п.3.2.8.5.2, 3.2.8.5.3 цього договору, клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в п.3.2.8.3.3 цього договору (за винятком випадку реалізації банком права зміни умов договору, встановленого п.3.2.8.3.1 цього договору).

Відповідно до п.3.2.8.9.7 умов нарахування прострочених відсотків здійснюється щодня, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не враховується.

Так, відповідно до умов підписаної між сторонами анкети-заяви про приєднання від 20.04.2018 року, остаточне повернення кредиту позичальник зобов`язаний був здійснити в строк по 19.04.2019 року включно.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що кінцевий термін погашення кредиту є 09.05.2019 року, тобто, на день підписання позовної заяви (07.05.2019 року) обов`язок відповідача 1 щодо сплати повної суми кредиту та відповідно право вимоги повернення кредиту у позивача не настав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позичальник частково виконував свої зобов`язання в частині погашення кредиту, відсотків, нарахованих на прострочену заборгованість та відсотків у вигляді щомісячної комісії, що підтверджується випискою банку з рахунку відповідача-1.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України).

Статтею 1056 1 Цивільного кодексу України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника (ч.4 ст.1056-1 Цивільного кодексу України).

Так, позивач належним чином виконав свої обов`язки за договором щодо надання позичальнику кредитних коштів в сумі 100000,00 грн, що підтверджується виписками з рахунку відповідача-1 (наявні в матеріалах справи), внаслідок чого у відповідача 1 виник обов`язок повернути кредит та сплатити проценти.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач 1 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 24.04.2019 року в останнього виникла заборгованість по кредиту на суму 72554,60 грн, заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість на суму 9074,45 грн, заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 12000,00 грн, що підтверджується наявними та допустимими в розумінні ст. ст. 73, 76-79, Господарського процесуального кодексу України доказами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, колегія суддів приймає, як належне твердження скаржника, що на час прийняття оскаржуваного рішення відповідач 1 сплатив позивачу повну суму кредиту, процентів та інших платежів за кредитним договором, що не заперечується позивачем.

Водночас, колегія суддів відзначає, що докази сплати відповідачем 1 суму кредиту, процентів та інших платежів за кредитним договором були додані до апеляційної скарги, відповідно у суду першої інстанції на час винесення оскаржуваного рішення були відсутні будь-які в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України докази сплати заборгованості.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у матеріальному та процесуальному сенсі, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не дають правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Європейський суд з прав людини в рішеннях Sutyazhnik v. Russia від 29.07.2009 року, Esertas v. Lithuania від 31.05.2012 року зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто, не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

З огляду на викладене та враховуючи що скаржником на час розгляду справи в суді першої інстанції не було спростовано факту порушення взятих на себе обов`язків за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 72554,60 грн, заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість на суму 9074,45 грн та заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 12000,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 8869,97 грн пені за прострочення виконання грошових зобов`язань за період з 08.02.2018 року по 28.02.2019 року, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати комісії за користування кредитом, передбачених п.п.3.2.8.3.2, 3.2.8.3.1 цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.8.9, 3.2.8.3.1, 3.2.8.3.2 цього договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні (п.3.2.8.10.1. Угоди).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Встановлений наведеною нормою строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання не є строком позовної давності, в межах якого особа може звернутись за захистом свого порушеного права або інтересу, а тривалість цього може бути встановлена договором за домовленістю сторін.

Згідно п.3.2.8.10.3 умов) нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов`язання мало бути виконано клієнтом.

Колегія суддів перевіривши розрахунок пені позивача, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 8869,97 грн.

Щодо позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості, колегія суддів відзначає наступне.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель зобов`язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ст.556 Цивільного кодексу України).

Так, з аналізу вищевказаних норм випливає, що договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов`язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов`язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов`язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов`язання, забезпеченого порукою.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приписами чинного законодавства не передбачено окремих умов, які сторони повинні визначити та погодити під час укладання договору поруки.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 20.04.2018 року між ОСОБА_1 (поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (найменування якого змінене на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк") (кредитор) було укладено договір поруки №POR1524211401474, предметом якого відповідно до умов договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сенленд" зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.8 "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг, далі - угода-1, по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом, а саме за період користування кредитом згідно угоди-1 2% від суми кредиту щомісяця, за період користування кредитом згідно п.3.2.8.5.3 угоди-1 4% від суми кредиту щомісяця; б) кредиту, в розмірі, що вказаний в угоді-1. Якщо під час виконання угоди-1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за угодою-1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні (п.1.1.1), поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою-1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності (п.1.2), у випадку невиконання боржником зобов`язань за угодою-1, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.1.5), поручитель зобов`язаний виконати обов`язки боржника, зазначені в направленій кредитором вимозі згідно п.п.2.1.2 п.2.1 цього договору (п.2.4.1), сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за угодою-1 цей договір припиняє свою дію (п.4.1).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що між відповідачами виникли взаємні права та обов`язки щодо забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сенленд" своїх грошових зобов`язань за кредитним договором від 20.04.2018 року.

22.04.2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенленд" (копія - ОСОБА_1 ) з вимогою про сплату заборгованості.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що оскаржуване рішення було прийняте без участі представника відповідача, якого не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду позовної заяви, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч.11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача 1 про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 07.06.2019 року про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом із повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача 1 (скаржника), зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та апеляційній скарзі, а саме: 03127, м. Київ, проспект Голосіївський, будинок 108, корпус 2, офіс 1.

Як вбачається з матеріалів справи, конверт з ухвалою Господарського суду міста Києва був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштових повідомленнях відміток "за закінченням строку зберігання" свідчить про відмову скаржника отримати копію судового рішення за адресою його місцезнаходження, які зареєстровані у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 року в справі №911/1163/17.

Тобто, судом першої інстанції були вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення скаржника про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

При цьому, колегія суддів відзначає, що скаржник не позбавлений права звернутися суду першої інстанції з відповідною заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню або безпосередньо до ДВС під час виконання оскаржуваного рішення з відповідними доказами сплати позивачу повної суми кредиту, процентів та інших платежів за кредитним договором для зменшення стягуваної суми.

Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Щодо розподілу судових витрат, які були понесені позивачем під час подання апеляційної скарги, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до ч. 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенленд" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 року у справі №910/7070/19 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/7070/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Б.О. Ткаченко

О.М. Гаврилюк

Дата складення повного тексту 04.03.2020 року.