Постанова

від 23.02.2020 по справі 905/3071/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2020 р. Справа № 905/3071/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І.В. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

за участю секретаря судового засідання Гончарова О.В.

за участі представників:

заявника апеляційної скарги - Мусієнко Г.І., довіреність № 0001000/2436-20 від 28.01.2020;

від інших учасників справи - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ (вх.№272 Д/2-5)

на ухвалу господарського суду Донецької області від 18.12.2019 у справі № 905/3071/17 (судя Тарапата С.С., повний текст ухвали складено та підписано 19.12.2019)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Автотехпром", м. Київ,

до боржника - Приватного акціонерного товариства "Укрпідшипник", м.Бахмут, Донецька область

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.01.18 за результатами підготовчого засідання відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "УКРПІДШИПНИК" (код ЄДРПОУ 13495470) м.Бахмут; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Донецької області від 03.07.18р. ПрАТ "УКРПІДШИПНИК" (код ЄДРПОУ 13495470) м.Бахмут визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 28.11.18р. оприлюднено оголошення № 52569 про визнання банкрутом ПрАТ "УКРПІДШИПНИК" (84500, Донецька обл., м.Бахмут, вул. Миру, буд.6, поверх 3, код ЄДРПОУ 13495470) і відкриття ліквідаційної процедури.

13.09.2018 до канцелярії господарського суду Донецької області надійшла заява АТ "Укрексімбанк", м. Київ №176-00/1227 від 29.08.2018 з грошовими вимогами до боржника на суму 49 928 922,00 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.12.2019 по справі № 905/3071/17 у задоволенні заяви АТ "Укресімбанк", м.Київ №176-00/1227 від 29.08.18 відмовлено.

Кредитор - АТ "Державний експортно-імпортний банк України" із вказаною ухвалою не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Донецької області від 18.12.2019 по справі №905/3071/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати та включити до реєстру вимог кредиторів ПрАТ "УКРПІДШИПНИК" грошові вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у розмірі 1 520 000,00 євро, що разом в гривневому еквіваленті за курсом, встановленим Національним банком України на 29.08.18 (1 євро = 32,847975грн.), становить 49 928 922,00 грн., які виникли з дати порушення провадження у справі по дату визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі № 905/3071/17 про банкрутство ПрАТ "УКРПІДШИПНИК", а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 524,00 грн. Розглянути апеляційну скаргу з повідомленням ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскільки відповідно до пункту 8.1 кредитного договору №15106К134 від 22.11.2006 та додаткової угоди до нього №15106К134 - 24 від 12.10.2012 зазначений договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань, АТ Укрексімбанк за період з 25.01.2018 по 03.07.2018 (з дати порушення провадження у справі №905/3071/17 про банкрутство по дату визнання ПрАТ Укрпідшипник банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури) нараховано проценти і, як наслідок, заборгованість ПрАТ Укрпідшипник перед АТ Укрексімбанк за кредитним договором №15106К134 від 22.11.2006 збільшилася на 1 520 000,00 євро, що в гривневому еквіваленті за курсом, встановленим Національним банком України на день подання заяви (29.08.2018) 1 євро = 32,847975 грн., становило - 49 928 922,00 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 у справі № 905/3071/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 18.12.2019 у справі № 905/3071/17 та призначено її до розгляду на 24 лютого 2020 року.

Представник апелянта в судовому засіданні 24.02.2020 підтримав апеляційну скаргу.

Інші учасники справи в судове засідання 24.02.2020 не з`явилися, відзивів на апеляційну скаргу у встановлений ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 строк суду не надали, про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників учасників справи в судове засідання 20.02.2020 судом обов`язковою не визнавалась, у справі матеріалів достатньо для розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами за відсутністю представників інших учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представника скаржника, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

21.10.2019р. введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства.

Згідно з п. 2 Прикінцевих і перехідних положень Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Отже, як правильно зазначив місцевий господарський суд, подальший розгляд даної справи про банкрутство здійснюється відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства.

Так, ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.05.2018 за результатами попереднього засідання визнано вимоги кредитора - Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (код ЄДРПОУ 00032112 ), м.Київ частково на загальну суму 1728095716,38 грн. такими, що забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника та окремо внесено до реєстру вимог кредиторів; в решті заявлених вимог відмовлено. Визнані судом вимоги виникли на підставі кредитного договору №15106К134 від 22.11.2006р.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 (з урахуванням ухвали Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 про виправлення описки) апеляційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено частково; ухвалу господарського суду Донецької області від 30.05.2018 у справі № 905/3071/17 в ч.1 п.43) резолютивної частини (аркуш 46 рішення), ч.3 п.2 (аркуш рішення 48) змінено.; викладено ч.1 п.43) рішення в такій редакції: Визнати кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" частково на загальну суму 1 761 571 380,50 грн. такими, що забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника. В решті заявлених вимог відмовити. Викладено ч.3 п.2 резолютивної частини рішення в такій редакції: Окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги, що забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в сумі 1761571380,50 грн.

Дані кредиторські вимоги визнані судом, у тому числі на підставі рішення Господарського суду Донецької області від 26.11.15 у справі №905/1480/15.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наявність вищевказаної заборгованості боржника перед кредитором встановлена судом в ухвалі господарського суду Донецької області від 30.05.18 та не потребує доказуванню повторно .

Відповідно до ч.4 ст.60 Кодексу України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів; вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.

Як вбачається із поданої заяви, заявлені банком вимоги складаються з процентів в розмірі 1 520 000,00 євро, що в гривневому еквіваленті за курсом встановленим Національним банком України на 29.08.18 (із розрахунку 1 євро = 32,847975грн.) становить 49 928 922,00грн., які нараховані за користування кредитом за кредитним договором№15106К134 від 22.11.2006 за період з 25.01.2018 (дата відкриття провадження у справі) по 01.07.18 (03.07.18. винесено постанову про визнання боржника банкрутом).

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні зазначеної заяви, виходив з наступного :

-термін погашення кредиту за кредитним договором №15106К134 від 22.11.06р., в редакції додаткової угоди №15106К134-23 від 29.08.10 - 05.02.2016;

- право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України;

- рішенням Господарського суду Донецької області від 26.11.15 у справі №905/1480/15 встановлено, що 13.08.15 банк звернувся до боржника з вимогою про дострокове повернення суми заборгованості за кредитним договором. Відповідна вимога отримана боржником 17.08.15, у зв`язку з чим строк погашення кредиту змінився;

- з огляду на зазначене та беручи до уваги відсутність інших домовленостей між банком та боржником щодо порядку повернення кредиту, нарахування банком процентів поза межами строку погашення кредиту за період з 25.01.18 по 01.07.18 є неправомірним.

Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність достатніх правових підстав для задоволення заяви АТ "Укрексімбанк" №176-00/1227 від 29.08.2018 з грошовими вимогами до боржника на суму 49 928 922,00 грн., зважаючи на таке.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 526 та частина 1 статті 530 ЦК України ).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 598 та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання" згідно з положеннями ЦК України мають різний зміст. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 ЦК України ). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина 2 вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина 3 цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина 4 статті 631 ЦК України ).

Відтак закінчення строку договору, належно виконаного лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України , згідно з частиною 1 якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання (ця правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі №444/9519/12).

Терміном погашення кредиту за кредитним договором №15106К134 від 22.11.2006, в редакції додаткової угоди №15106К134-23 від 29.08.10 є 05.02.2016.

Пунктом 8.1 Кредитного договору встановлено, що цей договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов`язань за договором.

Водночас частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу .

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.11.2015 у справі №905/1480/15 встановлено, що 13.08.2015 банк скористався наявним у нього відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України правом та звернувся до боржника з вимогою про дострокове повернення суми заборгованості за кредитним договором. Відповідна вимога отримана боржником 17.08.2015.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Колегія суддів враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абзац 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України , так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України , яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, в постанові Великої палати Верховного суду у справі №310/11534/13-ц від 04.07.18 зазначено, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився з тридцятого дня з дати, зазначеної на квитанції, яка надається банку відділенням зв`язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі. Таким чином, положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Отже пред`явлення вимоги Банком до Товариства про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом є зміною строку виконання зобов`язання, який був встановлений договором до 05.02.2016, тобто позивачем змінено строк повернення кредиту за договором, у зв`язку з чим нарахування банком процентів за користування кредитом за кредитним договором №15106К134 від 22.11.2006 (з урахуванням додаткових угод) поза межами строку кредитування за період з 25.01.2018 по 01.07.2018 є неправомірним.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність достатніх правових підстав для визнання заявлених банком кредиторських вимог в сумі 1 520 000,00 євро, що разом в гривневому еквіваленті за курсом, встановленим Національним банком України на 29.08.18р. (1 євро = 32,847975грн., становить 49 928 922,00грн., а також про відсутність, у зв`язку з цим, достатніх правових підстав для задоволення відповідної заяви АТ "Укресімбанк" про їх визнання.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, повністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому підстави для скасування або зміни вказаної ухвали рішення відсутні.

Оскільки апеляційна скарга Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 129, 270, 271, пунктом 1 частини 1 статті 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 18.12.2019 у справі № 905/3071/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.03.2020

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль