Рішення

від 02.03.2020 по справі 904/6210/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2020м. ДніпроСправа № 904/6210/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Вязовської К.В., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Дочірнього підприємство "Північтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради в особі голови комісії з припинення ОСОБА_1 О.Г ОСОБА_2 , м. Дніпро

про включення грошових вимог в сумі 22 198 552,31 грн. до передавального акта

Представники:

Від позивача Саранюк В.М. - адвокат

Від відповідача Хачпанян А.С. - адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємство "Північтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради в особі голови комісії з припинення Сосідки О.Г. про включення вимог до передавального акта.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що 30.08.2019 уповноваженими посадовими особами Дочірнього підприємство "Північтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради було прийнято рішення про припинення юридичної особи. Строк заявлення вимог кредиторів встановлено до 30.10.2019.

Позивач зазначає, що грошова вимога на суму 22 198 552,31 грн. була направлена відповідачеві у встановлений строк та отримана останнім 01.11.2019, але на дату звернення із позовом позивач не отримав відповіді із зазначенням прийнятого рішення за результатами розгляду вимоги, чим порушено цивільні права позивача.

Ухвалою від 27.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено 27.01.2020.

24.01.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що до теперішнього часу передавального акта прав та обов`язків до правонаступника не складалось, робота комісії з реорганізації не завершена. Також відповідач зазначає, що звертаючись до суду з даним позовом позивач фактично намагається не лише вчинення дій щодо документального оформлення факту наявності грошових вимог, але й одночасно вирішити спір щодо розміру штрафних санкцій, з позовними вимогами про стягнення яких він в судовому порядку не звертався. Відповідач вважає, що даний спір не може бути вирішений між сторонами в даній справі, оскільки виходить за межі заявленого предмету позову та не захищає порушене право на відшкодування за несвоєчасне проведення розрахунків.

У судовому засіданні 27.01.2020 оголошено перерву до 17.02.2020.

13.02.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечував проти тверджень відповідача та зазначив, що відповідач мав протягом 30 днів з моменту отримання вимоги направити позивачу відповідь з результатами розгляду вимоги, чого зроблено не було. Стосовно зауваження про намагання позивача одночасно вирішити спір щодо розміру штрафних санкцій, позивач зазначає, що відповідно до ст. 107 Цивільного кодексу України до передавального акту включаються усі зобов`язання, у тому числі і ті, які оспорюються сторонами. Тобто, відповідач зобов`язаний включити до передавального акта усі грошові вимоги кредитора, незважаючи на наявність щодо них спору.

Сторони у судове засідання призначене на 17.02.2020 не з`явись, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертались.

Ухвалою суду від 17.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02.03.2020.

02.03.2020 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позов.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 02.03.2020 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності правових підстав для зобов`язання відповідача включити грошові вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в сумі 22 198 552,31 грн. до передавального акта.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань 30.08.2019 засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом Дочірнього підприємство "Північтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради внесено рішення щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до боржника встановлено до 30.10.2019.

29.10.2019 позивачем направлено відповідачеві вимогу №14/7-401-19 від 29.10.2019 на суму 22 198 552,31 грн., в якій позивач просив виконати вимоги кредитора - Акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у розмірі 22 198 552,31 грн. шляхом перерахування вказаної грошової суми на зазначені реквізити (а.с.110-122).

Згідно з роздруківкою з офіційного інтернет ресурсу "Укрпошта" (а.с.123), відповідач отримав вимогу позивача 01.11.2019.

Відповіді на вказану вимогу матеріали справи не містять.

Матеріалами справи підтверджується, що грошові вимоги позивача до відповідача виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем укладених з позивачем договорів, відповідно до умов яких компанія продавала та постачала відповідачу природний газ.

Так, 28.12.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Дочірнім підприємством комунального підприємства Дніпротеплоенерго Тепловиробничий центр (Покупець) був укладений договір №13/3390-БО-4 купівлі-продажу природного газу , відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України Про засади функціонування ринку природного газу , а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі-газ), на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

На виконання умов договору та додаткових угод до нього продавець протягом січня 2013 року - квітня 2013 року поставив покупцю природний газ на загальну суму 5 137 699,25 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін за договором актами прийому-передачі природного газу (а.с.49-52), а саме:

- за січень 2013р. на суму 1 729 727,82 грн.;

- за лютий 2013р. на суму 1 453 147,02 грн.;

- за березень 2013р. на суму 1 467 039,00 грн.;

- за квітень 2013р. на суму 487 785,41 грн.

29.10.2013 між Національною акціонерною компанією Нафтогаз України (кредитор), Дочірнім підприємством Тепловиробничий центр комунального підприємства Дніпротеплоенерго Дніпропетровської обласної ради (первісний боржник) та Дочірнім підприємством "Південьтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (новий боржник) було укладено договір № 13/4125 про переведення боргу, відповідно до п. 1.1 договору якого, за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника борг, який виник у первісного боржника перед кредитором (далі - зобов`язання) за договором № 13/3390-БО-4 від 28.12.2012р., укладеним між первісним боржником та кредитором, борг за яким становить 4 964 955,14 грн., а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов`язанні та замінює первісного боржника у зобов`язанні.

Дочірнім підприємством "Північтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради борг у розмірі 4 964 955,14 грн. сплачено не було, у зв`язку з чим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2014 у справі №904/10108/13, стягнуто з боржника на користь позивача 5 509 982,30грн. , з яких: 4 964 955,14грн. - основний борг, 353 736,94грн. - пеня, 19 859,82 грн. - інфляційні втрати, 102 665,46грн. - 3% річних, 68 764,94грн. - судовий збір.

Станом на час звернення позивача до суду із цим позовом у справі №904/6210/19, несплачена заборгованість, стягнута рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2014 у справі №904/10108/13, складає 5 474 379, 22 грн., з яких: 4 964 955,14 грн. - основний борг, 353 736,94 грн. - пеня, 19 859,82 грн. - інфляційні втрати, 102 665,46 грн. - 3% річних, 33 161,86 грн. - судовий збір.

В подальшому, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2017 у справі № 904/10242/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Дочірнього підприємства "Північтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" про стягнення 6 715 156 грн. 02 коп., що складає: 575 218 грн. 74 коп. - 3% річних та 6 139 937 грн. 28 коп. - інфляційних втрат, пов`язаних з неналежним виконанням договору № 13/3390-БО-4 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 - позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Північтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 575 218,74 грн. -3% річних, 6 115 475,34 грн. інфляційних втрат, 100 360,41 грн. витрат зі сплати судового збору.

Вказане рішення суду залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2018.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2015 зі справи № 904/10242/17 скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 24 461,94 грн. інфляційних втрат. У відповідній частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено та стягнуто з дочірнього підприємства "Північтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 24 461,94 грн. інфляційних втрат, 366,93 грн. судового збору.

У решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2015 зі справи № 904/10242/17 залишено без змін.

Крім того, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17 стягнуто з дочірнього підприємства "Північтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України": 2 643,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги; 3 524,00 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Станом на час звернення позивача до суду із цим позовом у справі №904/6210/19, несплачена заборгованість, стягнута рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2014 у справі №904/10242/17, складає 6 822 050,36 грн., з яких: 575 218,74 грн. - 3% річних, 6 139 937,28 грн. - інфляційні втрати, 106 894,34 грн. - судовий збір.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, а також ст. 174, 216, 218 Господарського кодексу України, порушення умов зобов`язання тягне за собою настання правових наслідків, встановлених договором або законом

Також позивач зазначає, що за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 №13/3390-БО-4 (з урахуванням договору про переведення боргу від 29.10.2013 №13/4125 та мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2015 у справі №904/6197/14) загальна заборгованість відповідача по нарахуванню 3% річних та інфляційних втрат, за період не охоплений рішеннями суду у справах №904/10108/13 та №904/10242/17, становить 2 091 273,80 грн. , з яких: 282 390,31 грн. - 3% річних та сума інфляційних втрат - 1 808 883,49 грн.

Крім того, 03.09.2012 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Дочірнім підприємством обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "Тепловиробничий центр" (покупець) був укладений договір №12/604-БО-4 купівлі-продажу природного газу , відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього договору.

Сторонами підписані акти приймання-передачі природного газу за договором №12/604-БО-4 від 03.09.2012 року:

- від 31.10.2012 року на суму 562 578,30 грн. (а.с.71);

- від 31.11.2012 року на суму 1 129 422,09 грн. (а.с.72);

- від 31.12.2012 року на суму 1 886 212,97 грн.(а.с.73), всього на суму 3 578 213,36 грн.

22 жовтня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (кредитор), Дочірнім підприємством обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "Тепловиробничий центр" (первісний боржник) та Дочірнім підприємством "Південьтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (новий боржник) був укладений договір №13/4125 про переведення боргу, відповідно до пункту 1.1 якого за цим договором за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника борг, який виник у первісного боржника перед кредитором (надалі - зобов`язання) за договорами, укладеними між первісним боржником та кредитором: №12/604-БО-4 від 03.09.2012 року у сумі 2 918 104,77 грн.; №13/3390-БО-4 від 28.12.2012 року у сумі 4 964 955,14 грн., а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника та замінює первісного божника у зобов`язанні.

У грудні 2013 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом, яким просило стягнути з дочірнього підприємства "Південьтеплоенерго" КП "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" суму основного боргу за природний газ поставлений за договором №12/604-БО-4 від 03.09.2013 року згідно з умовами договору №13/4125 про переведення боргу від 29.10.2013 року у розмірі - 2 918 104, 77 грн., пеню в розмірі 225 388, 23 грн., 7 % річних від суми простроченого платежу у розмірі 239 781, 74 грн., втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення зобов`язання, що складають 9 109, 75 грн., 3 % річних у розмірі 80 630, 86 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2014 року у справі №904/10095/13 позов задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства "Південьтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму основного боргу за природний газ поставлений за договором №12/604-БО-4 від 03.09.2013 року згідно з умовами договору №13/4125 про переведення боргу від 29.10.2013 року у розмірі 2 918 104,77 грн., пеню у сумі 157 285,45 грн., 7% штрафу у сумі 167 847,22 грн., збитки від інфляції у сумі 3 078,48 грн., 3% річних в сумі 80 491,92 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 68 820,00 грн. В решті позовних вимог -відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2014 та Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду 28.04.2014 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2014 року залишено без змін.

Станом на час звернення позивача до суду із цим позовом у справі №904/6210/19, несплачена заборгованість, стягнута рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2014 у справі №904/10095/13, складає 2 786 251,59 грн., з яких: 2 308 728,52 грн. - основного боргу; 167 847,22 грн. - штраф, 157 285,45 грн. - пеня, 80491,92 грн. - 3% річних, 3 078,48 грн. - сума інфляційних втрат та 68 820,00 грн. - судового збору.

В подальшому, в зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості за природний газ поставлений за договором №12/604-БО-4 від 03.09.2013 року згідно з умовами договору №13/4125 про переведення боргу від 29.10.2013 року, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2017 у справі № 904/8987/16 стягнуто з Дочірнього підприємства "Північтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", 2 325 969,76 грн. - індексу інфляції, 187 068,01 грн. - 3 % річних, 37 965,57 грн. - судового збору.

Станом на час звернення позивача до суду із цим позовом у справі №904/6210/19, несплачена заборгованість, стягнута рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2017 у справі №904/8987/16, складає 2 551 003,34 грн., з яких: 2 325 969,76 грн. - інфляційні втрати, 187 068,01 грн. - 3% річних та 37 965,57 грн. - судового збору.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, а також ст. 174, 216, 218 Господарського кодексу України, порушення умов зобов`язання тягне за собою настання правових наслідків, встановлених договором або законом

Також позивач зазначає, що за договором купівлі-продажу природного газу від 03.09.2012 №12/604-БО-4 (з урахуванням договору про переведення боргу від 29.10.2013 №13/4125 та мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2015 у справі №904/6197/14) загальна заборгованість відповідача по нарахуванню 3% річних та інфляційних втрат, за період не охоплений рішеннями суду у справах №904/10095/13 та №904/8987/16, становить 2 473 594,00 грн. , з яких: 280 671,39 грн. - 3% річних та сума інфляційних втрат - 2 195 922,61 грн.

Таким чином , загальна сума грошових зобов`язань відповідача перед позивачем складає 22 198 552,31 грн.

Матеріали справи не містять доказів задоволення вимоги кредитора від 29.10.2019, що і стало причиною виникнення спору.

Розглянувши позовні вимоги, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши їх за внутрішнім переконання, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно з ч. ч. 3, 5 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 104, 105, 110 Цивільного кодексу України ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов`язків до інших осіб. Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (статті 104 - 109 Цивільного кодексу України).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Підстави припинення зобов`язань визначені у ст.ст. 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України (припинення зобов`язання виконанням, припинення зобов`язання переданням відступного, припинення зобов`язання зарахуванням, припинення зобов`язання за домовленістю сторін, припинення зобов`язання прощенням боргу, припинення зобов`язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі, припинення зобов`язання неможливістю його виконання, припинення зобов`язання смертю фізичної особи, припинення зобов`язання ліквідацією юридичної особи).

Серед підстав припинення зобов`язання відсутня така підстава для припинення зобов`язання як реорганізація юридичної особи шляхом приєднання.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частиною 3 ст. 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 107 Цивільного кодексу України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань 30.08.2019 засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом Дочірнього підприємство "Північтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради внесено рішення щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації (приєднання).

Тобто, з наведеного вбачається, що засновником відповідача прийнято рішення про припинення юридичної особи відповідача шляхом реорганізації, а саме приєднання.

Відповідно до ч. 7 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Перебування боржника в стані припинення не припинило зобов`язання, у зв`язку з чим в силу статті 107 Цивільного кодексу України кредитор вправі вимагати від відповідача в особі комісії з припинення як виконання зобов`язання, так і включення кредиторських вимог за такими зобов`язаннями до передавального акту.

Аналогічні правові позиції зазначені у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 925/1143/17.

Матеріалами справи підтверджується вчасне направлення кредитором вимоги про визнання його кредиторських вимог.

Доказів задоволення вимоги позивача матеріали справи не містять. Доводи, наведені в обґрунтування позову відповідачем не спростовано.

Судом перевірено розрахунки заявленої у позовній заяві суми грошової вимоги та помилок не виявлено.

Відповідачем у відзиві на позов заперечень відносно розрахунків розміру кредиторської вимоги не наведено. До того ж, включення кредиторських вимог за такими зобов`язаннями до передавального акту є обов`язком комісії з припинення, тому саме на неї (комісію) і покладається обов`язок перевіряти правильність розрахунку грошових вимог. Відповідач мав право у відповіді на вимогу про включення кредиторських вимог викласти свої заперечення відносно розміру заборгованості.

В матеріалах справи відсутня відповідь відповідача із зазначенням прийнятого рішення за результатами розгляду вимоги позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача включити до передавального акту грошові вимоги позивача у сумі 22 198 552,31 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у розмірі 1 921,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Дочірнього підприємство "Північтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради в особі голови комісії з припинення Сосідки О.Г. про включення грошових вимог в сумі 22 198 552,31 грн. до передавального акта - задовольнити.

Зобов`язати Дочірнє підприємство "Північтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради в особі голови комісії з припинення Сосідки О.Г. (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 7, ідентифікаційний код 38835102) включити грошові вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) в сумі 22 198 552,31 грн. до передавального акту, про що видати наказ.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Північтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради в особі голови комісії з припинення Сосідки О.Г. (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 7, ідентифікаційний код 38835102) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул.. Б.Хмельницького, 6), ідентифікаційний код 20077720) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 921,00 грн. , про що видати наказ.

Накази видати після набранням рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241,284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.03.2020

Суддя Н.Г. Назаренко