Рішення

від 03.03.2020 по справі 906/1309/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1309/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Пеньківській О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Новікова К.В., довіреність від 20.01.20;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контрейд Плюс" (м.Житомир)

до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (м.Житомир)

про стягнення 53108,66грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Контрейд Плюс" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" 53108,66грн заборгованості, з яких: 49321,38грн основного боргу, 3145,55грн пені, 296,50грн 3% річних та 345,23грн інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки товару №90 від 01.02.18 в частині оплати отриманого товару.

Ухвалою від 16.12.19 господарський суд, зокрема, прийняв позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначив підготовче засідання.

Ухвалою суду від 20.01.20 відкладено підготовче засідання на 17.02.20.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.02.20 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1309/19 до судового розгляду по суті на 03.03.20.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив. Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.18 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Контрейд Плюс" (постачальник, позивач) та Держаним підприємством "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (покупець, відповідач) укладено договір поставки товару №90 та протокол розбіжностей до договору (а.с.11-16), за умовами якого постачальник зобов`язався систематично постачати і передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Пунктом 2.11 договору визначено, що перехід права власності на товар відбувається з моменту підписання відповідальною особою покупця видаткових накладних постачальника.

Відповідно до п.4.1 договору ціна товару визначається на підставі специфікації, яка погоджується сторонами. Вимоги покупця щодо форми та змісту специфікації є обов`язковими для постачальника.

Згідно п.4.2 договору загальна вартість товару формується на підставі видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору та (або) додатків до договору.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 45 календарних днів наступних за датою отримання товару (п.4.3 договору з урахуванням протоколу розбіжностей).

На виконання умов договору поставки №90 від 01.02.18 позивач поставив в період з 02.08.19 по 12.09.19 відповідачу товар на загальну суму 50827,76грн, що підтверджується видатковими накладними №74824 від 02.08.19, №75103, 74961, №75066, 75334, №75330, 75342, №75259, №74947, №74949, №75151, №74962 від 05.08.19, №75385, №75426 №75854, №75872 від 06.08.19, №76096, №76289 від 07.08.19, №78520, №78560 від 14.08.19, №79160, №79161 від 15.08.19, №79906 від 19.08.19, №81126, №81277, №81276 від 22.08.19, №88618 від 12.09.19 (а.с.17-43).

Покупець в свою чергу здійснив оплату поставленого товару частково на суму 1506,38грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар на підставі договору поставки №90 від 01.02.18 у розмірі 49321,38грн (50827,76грн-1506,38грн).

В порядку досудового врегулювання спору відповідачу позивачем направлено претензію №343 від 19.11.19 з вимогою перерахувати заборгованість у розмірі 49321,38грн на розрахунковий рахунок ТОВ "Контрейд Плюс" (а.с.44-45), яку залишено без відповіді та задоволення.

За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 49321,38грн основного боргу, 3145,55грн пені, 296,50грн 3% річних та 345,23грн інфляційних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Приписами ч.ч.1, 2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з поставки товару, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару на загальну суму 50827,76грн, виник кореспондуючий обов`язок оплатити його.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначено вище, пунктом 4.3 договору поставки №90 від 01.02.18 сторонами погоджено строк оплати товару.

Незважаючи на вищевикладене, відповідач не здійснив відповідних розрахунків у повному обсязі за отриманий товар в установлені строки.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на день розгляду справи у відповідача існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на загальну суму 49321,38грн.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 49321,38грн за договором поставки №90 від 01.02.18 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач відповідно до п.5.2 договору поставки №90 від 01.02.18 за порушення строків оплати нарахував відповідачу пеню у розмірі 3145,55грн, яка обрахована за період з 17.09.19 по 06.12.19 (а.с.8-9).

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що в разі прострочення оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" розрахунок пені суд вважає, що пеня у розмірі 3145,55грн є обґрунтовано заявленою, оскільки нарахована відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та з урахуванням ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Також позивач просить стягнути з відповідача згідно ст. 625 ГПК України 296,50грн 3% річних, 345,23грн інфляційних за порушення виконання грошового зобов`язання за договором поставки №90 від 01.02.18.

Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, суд вважає, що 296,50грн 3% річних та 345,23грн, нараховані обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ст.ст. 13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 53108,66грн заборгованості, з яких: 49321,38грн основного боргу, 3145,55грн пені, 296,50грн 3% річних та 345,23грн інфляційних.

Судовий збір, відповідно до п.1 ч.4 ст.129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Контрейд Плюс" до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (10008, м.Житомир, вул.Святослава Ріхтера, 38, ЄДРПОУ 00375504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Контрейд плюс" (10001, м.Житомир, вул.Металістів, 7, ЄДРПОУ 37976250):

- 49321,38грн основного боргу;

- 3145,55грн пені;

- 296,50грн 3% річних;

- 345,23грн інфляційних;

- 1921,00грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 05.03.20

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід)