Постанова

від 24.02.2020 по справі 910/5390/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р. Справа№ 910/5390/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Чорногуза М.Г.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання: Вороніній О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Шуман С.І. довіреність № 103/45-428 від 04.02.2020

від відповідача: Ярук А.І. ордер серія КС №453484 від 24.10.2019

від третьої особи: Дещенко О.М. довіреність № 103/195/9Н від 10.01.2020

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гузовської Оксани Іванівни, м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 (повний текст складено 04.10.2019)

у справі №910/5390/19 (суддя Мудрий С.М.)

за первісним позовом Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Гузовської Оксани Іванівни, м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, м. Київ

про виселення

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Гузовської Оксани Іванівни, м. Київ

до 1. Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, м. Київ

2. Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, м. Київ

про визнання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 27/2 від 17.09.2013 таким, що продовжив свою дію та визнання права користування нежитловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави первісного позову Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Управління, позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Гузовської Оксани Іванівни (далі - ФОП Гузовська О.І., відповідач за первісним позовом) про виселення з приміщення за адресою: м. Київ, проспект Миру, 10 (ШДС "Софія"), площею 98,40 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір оренди нерухомого майна №27/2 від 17.09.2013, на підставі якого спірне приміщення передано ФОП Гузовській О.І. в користування, є припиненим. У зв`язку з закінченням строку його дії, правові підстави для подальшого користування відповідачем за первісним позовом спірним приміщенням відсутні.

До участі у справі залучено третю особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію (далі - третя особа), про що винесено відповідну ухвалу від 10.06.2019.

Короткий зміст і підстави зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Гузовської Оксани Іванівни.

Фізична особа - підприємець Гузовська Оксана Іванівна (далі - позивач за зустрічним позовом) звернулась до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою у даній справі до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач за зустрічним позовом 1) та Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач за зустрічним позовом 2) про визнання Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №27/2 від 17.09.2013 таким, що продовжив свою дію та визнання права користування нежитловим приміщенням.

Ухвалою від 26.06.2019 місцевий господарський суд відкрив провадження за зустрічною позовною заявою і об`єднав його в одне провадження з первісним позовом за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що укладений між сторонами у даній справі Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №27/2 від 17.09.2013 є продовженим відповідно до вимог ст. 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки від відповідача не надходило заяв про припинення Договору оренди №27/2 від 17.09.2013 або зміну його умов.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі №910/5390/19 первісний позов задоволено, виселено Фізичну особу-підприємця Гузовську Оксану Іванівну з приміщення за адресою: 02105, м. Київ, проспект Миру, 10, площею 98,40 кв.м, стягнуто з неї на користь Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації судовий збір в розмірі 1 921,00 грн.

В задоволені зустрічного позову відмовлено.

Мотивуючи судове рішення в частині задоволення первісного позову, суд першої інстанції встановив, що строк дії, укладеного між сторонами Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №27/2 від 17.09.2013 закінчився 14.09.2016, додаткова угода щодо продовження спірного Договору у відповідності до приписів п. 9.7 цього Договору не укладена, тобто Договір є припиненим. Отже у відповідача за первісним позовом відсутні підстави для подальшого перебування у займаному приміщенні, яке має бути звільнено шляхом виселення.

З огляду на встановлені обставини при розгляді первісного позову, місцевий господарський суд визнав необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги про визнання Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 17.09.2013 таким, що продовжив свою дію на два роки 364 днів з 14.09.2016 по 14.09.2019 та визнання права користування ФОП Гузовською О.І. нежитловим приміщенням (будівля, споруда) загальною площею 98,40 кв.м., що розташоване за адресою місто Київ, проспект Миру, буд. 10 (ШДС "Софія") для розміщення суб`єкта господарювання, що здійснює освітню діяльність (організація виховного та навчального процесу дітей дошкільного віку за вальдорфською методикою). У зв`язку з чим відмовив у зустрічному позові.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги відповідача та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФОП Гузовська О. І. звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволені первісного позову, а зустрічний позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним дослідженням доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач за первісним позовом зазначає, що Договір оренди №27/2 від 17.09.2013 вважається продовженим на 2 роки 364 дні (з 15.09.2016 по 14.09.2019), оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності заяв Дніпровської районної в місті Києві районної адміністрації та/або Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про припинення договору оренди №27/2 від 17.09.2013 або зміну його умов. Разом з тим відповідачем за первісним позовом було направлено Дніпровській районній в місті Києві державній адміністрації лист від 27.04.2017 щодо визнання факту продовження Договору оренди №27/2 від 17.09.2013 разом із Додатковою угодою до договору оренди №27/2 від 17.09.2013. Зазначений лист залишений без уваги позивачем за первісним позовом.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/5390/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А.(доповідач у справі), суддів Чорногуза М.Г. та Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 апеляційну скаргу ФОП Гузовської О.І. залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано апелянту строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання ухвали, а також роз`яснено, що у випадку не усунення скаржником вказаних в ухвалі недоліків у встановлений судом строк, апеляційну скаргу буде повернуто.

На виконання вимог ухвали суду від 11.11.2019 заявником усунуто недоліки апеляційної скарги та 27.11.2019 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подано докази сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Гузовської О.І. на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі №910/5390/19, справу призначено до розгляду на 04.02.2020.

У судовому засіданні 04.02.2020 оголошено перерву до 25.02.2020, про що винесено відповідну ухвалу.

Позиції учасників справи.

02.01.2020 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач за первісним позовом проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав того, що листами від 27.02.2017 №01/21-44/732, від 03.07.2016 №01/21-44/2562, від 27.02.2017 №01/21-44/732 ФОП Гузовська О.І. повідомлялась про те, що договір оренди №27/2 від 17.09.2013 не може бути продовжено на той самий строк і на тих самих умовах у зв`язку з необхідністю використання приміщень для власних потреб та збільшенням контингенту дітей дошкільного віку.

Явка представників сторін.

У судовому засіданні 25.02.2020 представник відповідача за первісним позовом підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким в первісному позові відмовити, а зустрічний позов задовольнити повністю.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 25.02.2020 заперечив вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції у даній справі просив залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

17.09.2013 між Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), фізичною особою-підприємцем Гузовською Оксаною Іванівною (орендар) та Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (балансоутримувач) укладено Договір №27/2 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 29 травня 2013 року №150 та розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 13 червня 2013 року №318 "Про надання в оренду нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва, що передані до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації" передає, а орендар приймає в постійну оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення, будівлі, споруди), яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, передано до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державній адміністрації, закріплено на праві господарського відання за балансоутримувачем та знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Миру, буд. 10 (ШДС "Софія"), надалі - об`єкт оренди, для розміщення суб`єкта господарювання, що здійснює освітню діяльність (організація виховного та навчального процесу дітей дошкільного віку за вальдорфською методикою).

Об`єктом оренди є: нежитлове приміщення (будівля, споруда) загальною площею 98,40 кв.м., в тому числі другий поверх 98,40 кв.м., згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід`ємну частину цього Договору (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням Київради від 22 вересня 2011року №34/6250, та становить - 1 426 грн. 75 коп. (одна тисяча чотириста двадцять шість грн., 75 коп.) без урахування ПДВ за базовий місяць (січень 2013 року).

Орендар після припинення дії договору оренди зобов`язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об`єкта оренди підписується орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар оплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати за час прострочення (п. 4.15 Договору).

Пунктом 7.6 Договору передбачено, що у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт оренди балансоутримувачу у стані, в якому перебував об`єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об`єкта оренди на дату повернення.

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами строком на два роки 364 дні і діє з 17.09.2013 по 14.09.2016 (п. 9.1 Договору).

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що усі зміни та доповнення до цього договору оформляються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх сторонами.

За умовами п.9.4 Договору договір припиняється в разі, зокрема: закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з п. 9.7 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна від 17.09.2013 орендодавець передав, а орендар прийняв в постійне орендне користування згідно з Договором оренди від 17 вересня 2013 року №27/2, нежитлове приміщення, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на балансі управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, загальною площею 98,40 кв.м., розташоване за адресою: місто Київ, проспект Миру, буд 10 (ШДС "Софія").

З матеріалів справи вбачається, що 19.05.2016 Управління звернулося до ФОП Гузовської О.І. з листом №01/21-44/1631, в якому зазначено, що строк дії Договору закінчується 14 вересня 2016 року. В тому випадку, якщо орендар має намір укласти договір на новий строк, необхідно надати документи згідно з переліком, що наведений у додатку 2 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року №415/1280 (далі - Положення), до орендодавця для розгляду.

Листом від 03.08.2016 №01/20-44/2562 Управління повідомило відповідача за первісним позовом, що згідно ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту", листів Міністерства освіти та науки України від 13.05.2010 №1/9-316 та від 18.07.2014 №1/9-363 "Про використання приміщень дошкільних навчальних закладів" та враховуючи збільшення контингенту дітей дошкільного віку, нежитлове приміщення дошкільного навчального закладу на проспекті Миру, 10-а заплановано включити до Програми соціального-економічного розвитку міста Києва для відновлення його функціонального призначення. Враховуючи вищезазначені обставини, Договір оренди від 17.09.2013 №27/2 на частину нежитлового приміщення на проспекті Миру, 10-а, загальною площею 98,40 кв.м. може бути продовженим лише на строк до початку здійснення процедур відновлення його функціонального призначення з обов`язковим включенням відповідних умов до договору оренди.

08.08.2016 ФОП Гузовська О.І. звернулась до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації із заявою про надання їй листа-доручення про проведення експертної оцінки частини нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, пр. Миру, буд. 10, загальною площею 98,40 кв.м.

У відповідь на вказане звернення листом від 15.08.2016 №01/21-44/2690 Управління надало ФОП Гузовській О.І. необхідну інформацію для проведення незалежної експертної оцінки нежитлового приміщення на проспекті Миру, буд. 10, а також надало лист-доручення №01/21-44/2713 від 16.08.2016.

Проте, як встановлено судом першої інстанції ФОП Гузовською О.І. відповідні документи за переліком, що наведений у додатку 2 Положення, не були надані до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

Листом №01121-44/732 від 27.02.2017 Управління повідомило ФОП Гузовську О.І. про те, що строк дії Договору закінчився 14 вересня 2016 року і не може бути продовжений на новий термін в зв`язку з необхідністю розміщення учнів ЗНЗ №42 на період капітального ремонту закладу в приміщенні на проспекті Миру, буд. 10. В подальшому передбачено реконструкцію дошкільного навчального закладу для відновлення його функціонального призначення. Також у цьому листі вказано про необхідність в найкоротший термін звільнити приміщення та повернути об`єкт оренди за актом приймання-передавання.

Листами № 1031-7213-2633 від 07.04.2017 та №3045/26/1/103 від 11.04.2017 Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила ФОП Гузовську О.І. про те, що строк дії Договору закінчився 14 вересня 2016 року.

04.05.2017 ФОП Гузовська О.І. на адресу Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації направила лист щодо визнання факту продовження Договору оренди №27/2 від 17.09.2013 року з додатковою угодою до Договору оренди №27/2 від 17.09.2013.

Як убачається із змісту листа Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації №5035/26/1/103 від 08.06.2017, адресованого ФОП Гузовській О.І., орендодавець звернув увагу орендаря, що попереднім листуванням, а також на особистому прийомі 21.06.2016 у начальника Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Іваніни Н.В. орендаря було попереджено, що нежитлове приміщення дошкільного навчального закладу на проспекті Миру, буд. 10, потрібне для власних потреб Управління та заплановано включити це приміщення до Програми соціально-економічного розвитку міста Києва для відновлення його функціонального призначення. Заявою на ім`я начальника Управління освіти від 11.07.2016 №01/05/435 орендар підтвердив, що не буде заперечувати щодо передчасного розірвання договору у випадку проведення капітального ремонту будівлі. З огляду на викладені обставини та враховуючи положення п. 12.7 Положення, яким передбачено, що орендарю може бути відмовлено в зміні істотних умов договору оренди у випадку, якщо орендоване майно потрібне для власних потреб або у зв`язку з реконструкцією об`єкта нерухомості, Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація в черговий раз повідомила орендаря про неможливість продовження договору оренди нежитлового приміщення на проспекті Миру, 10 загальною площею 98,40 кв.м.

Судом першої інстанції встановлено, що будь-які докази укладання сторонами додаткової угоди щодо продовження дії Договору та сама додаткова угода в матеріалах справи відсутні.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання права орендаря на продовження спірного Договору оренди на тих же самих умовах і на той же строк і відповідно виникнення зобов`язання повернути балансоутримувачу об`єкт оренди на умовах, зазначених у спірному Договорі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 763, ст. 764 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 1 ст. 777 ЦК України передбачено, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності на час виникнення спірних правовідносин були врегульовані Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-ХІІ із змінами і доповненнями (далі - Закон України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін (частина перша).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина друга).

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору (частина третя).

Частиною 2 ст. 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, зокрема, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, згідно наявного між сторонами листування вбачається, що у сторін було відсутнє взаємне волевиявлення (у т.ч. мовчазне) на продовження дії Договору на підставі закону автоматично, тобто відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки дана частина статті передбачає, що договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі відсутності протягом встановленого строку заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору.

У даному ж випадку мало місце заперечення позивача за первісним позовом, викладене у листі від 03.08.2016 за №01/20-44/2562, відповідно до якого орендарю повідомлялося про можливість продовження спірного Договору лише до початку здійснення процедур реконструкції дошкільного навчального закладу для відновлення його функціонального призначення з обов`язковим включенням відповідних умов до договору оренди, тобто мало місце волевиявлення не про продовження дії договору на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені спірним Договором, а про укладення договору на нових умовах, а саме зі зміною строку його дії.

Разом з цим, апеляційний господарський суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів укладення сторонами договору оренди спірного приміщення на нових (змінених) умовах.

Суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача за первісним позовом стосовно того, що сплата ним після 14.09.2016 орендної плати свідчить про волевиявлення сторін на пролонгацію Договору та підтверджує сам факт продовження дії спірного Договору, оскільки за умовами Договору (п. 3.5) орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату до повернення об`єкту оренди (приміщення) орендодавцеві.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що продовження дії спірного Договору на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не відбулося, він припинив свою дію 14.09.2016, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

В силу положень ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 2 ст. 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом повернення об`єкта оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі.

Аналогічні вимоги передбачені умовами п. 7.6 спірного Договору.

Суд першої інстанції, встановивши, що орендоване приміщення станом на дату звернення з первісним позовом у даній справі, повернуто з орендного користування не було, відповідного акта приймання-передачі приміщення від орендаря до балансоутримувача між сторонами підписано не було, дійшов вірного висновку по наявність підстав для задоволення позовної вимоги про виселення орендаря з орендованого приміщення.

Розглядаючи зустрічну позовну заяву, колегія суддів апеляційного господарського суду бере до уваги, що ФОП Гузовська О.І., звертаючись до суду з даним позовом, визначила предметом позову дві вимоги, зокрема, визнання права користування орендованим приміщенням та визнання спірного Договору таким, що продовжив свою дію.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Одним із таких способів захисту відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

Вимога про визнання права підлягає судовому захисту в разі не можливості захистити своє право чи інтерес в інший спосіб або в разі не визнання цього права іншими особами (відповідачами). При цьому це невизнання має вчинятися в діях (активних чи пасивних) чи в бездіяльності, які посягають на права чи інтереси позивача і водночас мають обов`язковий для нього (позивача) характер або спричиняють негативні для позивача наслідки. Інші дії відповідача, хоча і свідчать про невизнання ним певного права позивача, однак не можуть свідчити про не визнання права в розумінні вказаної норми Цивільного кодексу України.

Отже в орендних правовідносинах такий спосіб захисту як визнання права користування може бути застосований позивачем, зокрема, в разі пред`явлення до нього позову про звільнення приміщення, чи про стягнення неустойки за неповернення орендованого майна.

Наведене свідчить, що звертаючись з вимогою про визнання права користування нежитловим приміщенням позивач за зустрічним позовом обрав спосіб захисту, який відповідає вимогам ст. 16 ЦК України.

Проте, з огляду на встановлені обставини щодо припинення дії спірного Договору у зв`язку із закінченням його дії, оскільки інша сторона заявила в установлений строк про зміну його умов, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що вимога позивача за зустрічним позовом про визнання права користування ним орендованим нежитловим приміщення є необґрунтованою, підстави для її задоволення відсутні.

Стосовно іншої вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №27/2 від 17.09.2013 таким, що продовжив свою дію апеляційний господарський суд зазначає таке.

Висновок суду про наявність або відсутність у орендаря права продовжити користування орендованим приміщенням має базуватися на встановленні обставин, які стосується продовження строку дії договору оренди. Без встановлення тієї обставини, що на підставі положень закону дія договору припинилася чи навпаки продовжена на тих же умовах і на той же строк, суд не міг би прийти до висновку про відсутність чи наявність права користування приміщенням і відповідно відмовити чи відновити це право позивача шляхом його визнання.

Таким чином, друга вимога позивача зводиться до встановлення фактичної обставини у справі, тобто є встановленням юридично значимого факту. Такий спосіб захисту, за наявності вимоги про визнання права, є надмірним, оскільки встановлення цієї обставини - продовження строку дії договору на тих же умовах і на той же строк - є обґрунтуванням підстав першої вимоги позивача за зустрічним позовом.

Відтак, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ця вимога не є окремою матеріально-правовою вимогою, а є лише обставиною, яка встановлюється судом.

Отже, така вимога позивача за зустрічним позовом не є правильно обраним способом захисту своїх цивільних прав та інтересів, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного мотивувальна частина рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у даній справі щодо мотивів відмови в задоволенні вимог зустрічної позовної заяви ФОП Гузовської О.І. належить змінити шляхом викладення цієї частини рішення в редакції даної постанови.

Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи ФОП Гузовської О.І., викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або)резолютивної частини.

Дослідивши матеріали, наявні у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог не надав, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В той же час, враховуючи повноваження апеляційної інстанції та те, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та встановлено обставини, що мають значення для справи, однак вказане порушення не призвело до прийняття незаконного рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що рішення місцевого господарського суду у даній справі підлягає зміні в його мотивувальній частині щодо встановлених підстав для відмови у зустрічному позові.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються апеляційним господарським судом на ФОП Гузовську О.І.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гузовської Оксани Іванівни на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі №910/3948/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі №910/5390/19 змінити, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі №910/5390/19 залишити без змін.

4. Матеріали справи №910/5390/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 04.03.2020.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді М.Г. Чорногуз

Т.П. Козир