Рішення

від 25.02.2020 по справі 910/5720/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.02.2020Справа № 910/5720/19 За позовом Приватного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №3", м. Київ

до Київської міської Ради, м. Київ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайнс Лімітед", м. Київ

про розірвання договору,

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Проценко Р.В. (адвокат за ордером серії КВ№402618 від 24.04.2019);

від відповідача: Гандзюк Т.О. (представник за довіреністю №225-КМР-7660 від 18.12.2019);

від третьої особи 1: Філімончук І.М. (представник за довіреністю №057032-22822 від 05.12.2019);

від третьої особи 2: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Домобудівний комбінат №3" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської Ради (відповідач) про припинення дії Договору оренди земельної ділянки №198 від 21.03.2005, укладеного між Київською міською Радою та Приватним акціонерним товариством "Домобудівний комбінат №3", посвідченого 21.03.2005 приватним нотаріусом КМНО Щербаковим В.З. та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради, про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів від 28.03.2005 №75-6-00187, шляхом його розірвання. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці, яка передана позивачу за вказаним Договором вже не належить позивачу, оскільки 05.03.2019 року на нього було звернуто стягнення в рамках укладеного 26.12.2016 між ТОВ Лайнс Лімітед та ПАТ ДБК №3 договору іпотеки, шляхом визнання права власності за ТОВ Лайнс Лімітед , а тому Договір оренди земельної ділянки №198 від 21.03.2005 слід розірвати.

За результатом проведення автоматичного розподілу справ між суддями від 06.05.2019, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/5720/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.06.2019.

16.05.2019 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого він зазначає, що строк дії договору закінчився 28.03.2010 року, тобто на момент виникнення у позивача переважного права на поновлення договору, чинним законодавством та самим договором не передбачалось автоматичного поновлення.

У підготовчому засіданні 05.06.2019 оголошено перерву до 10.07.2019.

10.07.2019 року ухвалою суду було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайнс Лімітед", розгляд справи відкладено на 09.08.2019 року.

11.07.2019 року третьою особою-1 подано до суду письмові пояснення, в яких він зазначив, що балансоутримувач або власник об`єкта будівництва для оформлення права користування земельною ділянкою відповідно до ЗК України та статті 3 Порядку має звернутись до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування або у власність, а позивач відповідно до порядку надає зацікавленій особі (балансоутримувач або власник об`єкта будівництва), яка має намір одержати земельну ділянку у користування, письмову згоду на припинення права користування земельною ділянкою.

Ухвалою від 12.08.2019 року учасників справи повідомлено, що засідання 09.08.2019 року не відбудеться у зв`язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному, наступне підготовче засідання в справі призначено на 11.09.2019 року.

Ухвалою від 16.09.2019 року учасників справи повідомлено, що засідання 11.09.2019 року не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному, наступне підготовче засідання в справі призначено на 02.10.2019 року.

Розпорядженням керівника апарату Кривенко О.М. від 02.10.2019 року відповідно до п 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/5720/19 у зв`язку з призначенням судді Блажівської О.Є. членом Вищої ради правосуддя.

У результаті повторного автоматизованого розподілу матеріали справи №910/5720/19 були передані судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 суддею Морозовим С.М. призначено підготовче засідання у справі на 12.11.2019.

В підготовчому засіданні 12.11.2019 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 21.01.2020.

В засіданні 21.01.2020 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.02.2020 року, про що винесено відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 25.02.2020 представник позивача підтримав викладені в позові вимоги та просив їх задовольнити повністю, а представник відповідача та третьої особи-1 заперечували проти задоволення позовних вимог та просили в їх задоволенні відмовити повністю.

В судовому засіданні 25.02.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

УСТАНОВИВ:

21.03.2005 між Київською міською радою (орендодавець, відповідач) та Приватним акціонерним товариством "Домобудівний комбінат №3" (орендар, позивач), укладений договір оренди земельної ділянки, посвідчений 21.03.2005 приватним нотаріусом КМНО Щербаковим В.З. та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів № 75-6-00187 від 28.03.2005 року.

У відповідності до вказаного договору, на підставі пункту 7 рішення Київської міської ради №8/409 від 24.09.1998 та п. 7 рішення 7 рішення Київської міської ради №419/1829 від 15.07.2004, за актом приймання-передачі, орендодавець передав, а відповідач прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку загальною площею 0,1123 га (кадастровий номер 8000000000:75:315:0032) для експлуатації та обслуговування бази по централізованому обслуговуванню механізмів і будівельної техніки товариства на вул. Пшеничній, 5 у Святошинському районі м. Києва.

Пунктом 3.1. договору визначено, що договір укладений на 5 років.

Відповідно до Акту приймання-передачі земельної ділянки від 28.03.2005 вищевказана земельна ділянка передана відповідачем позивачу у строкове платне користування.

За змістом пункту 11.3. договору, сторони погодили, що договір оренди припиняється у разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законодавством України;

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

ліквідації юридичної особи - орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 9.4. договору встановлено, що договір може бути розірваний, зокрема, за рішенням суду, в порядку, встановленому законом.

Позивач зазначає, що на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:75:315:0032 за адресою: м. Київ, вул. Пшенична 5 знаходиться нерухоме майно: нежитлові будівлі: літ. "А" площею 85,2 кв.м., літ. "Б" площею 190,9 кв.м., літ. "В", площею 253,1 кв.м., літ. "Д", площею 324,6 кв.м., що належало ПрАТ "Домобудівний комбінат №3" на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності серії САК № 873747, індексний номер 19234399 від 19.03.2014 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №19234564 від 19.03.2014.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 159251986 від 12.03.2019 власником об`єкту нерухомого майна - нежитлових будівель: літ. "А" площею 85,2 кв.м., літ. "Б" площею 190,9 кв.м., літ. "В", площею 253,1 кв.м., літ. "Д", площею 324,6 кв.м., що розташовані за адресою м. Київ, вул. Пшенична 5 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайнс Лімітед" (підстава виникнення права власності договір іпотеки від 26.12.2016 №4233).

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайнс Лімітед" виникло право власності на об`єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі: літ. "А" площею 85,2 кв.м., літ. "Б" площею 190,9 кв.м., літ. "В", площею 253,1 кв.м., літ. "Д", площею 324,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Пшенична 5, у зв`язку із чим, відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, до ТОВ "Лайнс Лімітед" до нього перейшло право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача - Приватного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №3".

Позивач звернувся до відповідача із листом вих. №18/03-2019 від 18.03.2019, в якому просив припинити дію договору оренди земельної ділянки №198 від 21.03.2005, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Щербаковим В.З. та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів № 75-6-00187 від 28.03.2005 на підставі ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України та п. "а", "е" ст. 141 Земельного кодексу України у зв`язку із зміною власника нерухомого мана розташованого на земельній ділянці та запропонував відповідачу укласти додатковий договір про припинення вищевказаного договору оренди земельної ділянки, який був підписаний зі сторони позивача та долучений до листа.

У відповідь на лист позивача, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом вих. № 05716-7058 від 09.04.2019 повідомив позивача про те, що дострокове розірвання договору оренди можливе при виникненні відповідного права на земельну ділянку у нового власника розташованої на земельній ділянці нерухомості. Також, Департаментом зазначено, що про необхідність вжиття заходів для оформлення права користування було повідомлено нового власника нерухомого майна.

Однак, позивач не погоджується із вказаною відповіддю Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), вважає свої права порушеними, посилаючись на те, що фактичне користування вищевказаною земельною ділянкою та нерухомим майном, яке розташоване на земельній ділянці здійснює новий власник - ТОВ "Лайнс Лімітед", законодавством та умовами договору передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, у зв`язку із чим, звернувся до суду із позовом.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Статтею 13 Законом України "Про оренду землі" передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 4 статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Стаття 31 Закону України "Про оренду землі" визначає, що договір оренди землі припиняється в разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

ліквідації юридичної особи - орендаря;

відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом (ч. 2 ст. 31 ЗУ "Про оренду землі").

Судом встановлено, що строк на який укладався договір припинився 28.03.2010 року, оскільки саме на 5 років його було укладено, відповідно до п. 3.1., і на новий строк сторони в письмовому вигляді його не продовжували.

Проте, зважаючи на те, що позивач продовжував платити орендні платежі, докази чого містяться в матеріалах справи, а відповідач їх отримував на свій рахунок, суд здійснює розгляд справи з тих підстав, що сторонами погоджено дію договору.

Як підтверджено матеріалами справи, власником об`єкту нерухомого майна - нежитлових будівель: літ. "А" площею 85,2 кв.м., літ. "Б" площею 190,9 кв.м., літ. "В", площею 253,1 кв.м., літ. "Д", площею 324,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Пшенична 5 на орендованій позивачем земельній ділянці з 05.03.2019 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайнс Лімітед" (підстава виникнення права власності договір іпотеки від 26.12.2016 №4233; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності №159251986 від 12.03.2019).

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У відповідності до частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника.

Отже з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною другою статті 120 ЗК України.

Тобто особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника.

При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір не підлягає розірванню.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №915/672/17, від 17.04.2018 у справі №922/2883/17, від 30.05.2018 у справі №908/1990/17, від 05.06.2018 у справі №920/717/17, від 05.09.2018 у справі №904/9027/17, від 04.10.2018 у справі №904/326/18.

Висновки суду про автоматичність переходу до нового землекористувача прав та обов`язків щодо земельної ділянки, які належали попередньому землекористувачу, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, який знаходиться на відповідній земельній ділянці, підтверджуються висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.01.2018 у справі №820/7996/13-а, згідно якого, незважаючи на те, що особа не зареєструвала право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нежитловим приміщенням, обов`язок зі сплати земельного податку виник у даної особи з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Отже, до нового власника автоматично переходять права попереднього землекористувача (відбувається заміна сторони у зобов`язанні) незалежно від вчинення такою особою дій, спрямованих на оформлення свого права користування.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначені випадки припинення договору оренди землі, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Частина 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачає припинення договору оренди землі шляхом розірвання у наступних випадках: на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору; у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки; на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Враховуючи викладене, відчуження об`єкта нерухомості, що знаходиться на орендованій земельній ділянці не є підставою для розірвання договору оренди з попереднім власником, оскільки такий договір припиняється щодо останнього, однак діє на тих самих умовах щодо особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки.

З огляду на наведене, суд зазначає, що перехід права власності від позивача - ПАТ "Домобудівний комбінат №3" до третьої особи - ТОВ "Лайнс Лімітед", на нерухоме майно, яке розташоване на орендованій позивачем земельній ділянці, не є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, посвідчений від 21.03.2005, укладеного з відповідачем, за рішенням суду, а є підставою для припинення в силу закону договору оренди землі в частині визначення орендаря.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про відсутність передбачених законом підстав для розірвання договору оренди у зв`язку із зміною власника нерухомого майна, яке розташоване на орендованій земельній ділянці.

Обставин щодо наявності підстав визначених ст. 31, ст. 32 Закону України "Про оренду землі" для розірвання договору за рішенням суду, позивачем суду не наведено.

Враховуючи вище наведене, з огляду на встановлені судом обставини справи, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про припинення дії договору оренди земельної ділянки шляхом його розірвання.

При цьому посилання позивача на приписи п.п. "а", "є" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, згідно із якими визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, суд вважає помилковими, норми статті 141 Земельного кодексу України встановлюють підстави для припинення права користування земельною ділянкою, в той час як, припинення права користування орендаря не є тотожним поняттям припиненню договору оренди.

Окрім того, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні приписів ст. 15, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає закону, змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Також, слід зазначити, що позовні вимоги до відповідача, викладені в прохальній частині позовної заяви повинні бути зрозумілими, чіткими та конкретизованими. При цьому, предмет позову, що являє собою матеріально - правову вимогу позивача та характеризується певним змістом, повинен бути спрямований на захист порушеного права та охоронюваного інтересу позивача та містити конкретний виклад позовних вимог.

З огляду на викладене, предмет позову у даній справі, стосовно якого позивач просить суд ухвалити рішення, повинен бути чітким, зрозумілим та спрямований на відновлення прав позивача.

З урахуванням наведеного, позивач звертаючись до суду з даним позовом мав сформулювати заявлені вимоги таким чином, щоб вони відповідали ефективному способу захисту права, були чіткими та зрозумілими.

Виходячи з системного аналізу наведених положень статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" заявлена позивачем вимога про припинення дії договору оренди земельної ділянки шляхом його розірвання є такою, що не відповідає наведеним вище вимогам та способу захисту, передбаченого зазначеними вище приписами законодавства. З урахуванням наведеного, належним способом захисту прав у даному випадку є вимога про визнання правовідносин за договором оренди земельної ділянки припиненими для попереднього орендаря. Наведена позиція узгоджується із висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 квітня 2019 року по справі № 910/7197/18.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №3" до Київської міської ради про припинення дії договору оренди земельної ділянки №198 від 21.03.2005 укладеного між Київською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Домобудівний комбінат №3", посвідченого 21.03.2005 приватним нотаріусом КМНО Щербаковим В.З. та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів від 28.03.2005 № 75-6-00187, шляхом його розірвання.

Судові витрати позивача в розмірі 1 921,00 грн, відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Залишити за позивачем судовий збір, сплачений до державного бюджету, в сумі 1 921,00 грн.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.03.2020 року.

Суддя С.М. Морозов