Рішення

від 25.02.2020 по справі 910/17576/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2020Справа № 910/17576/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Свириденко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВІЙСЬКСЕРВІС-ВОЛОНТЕР"

вул. Маршала Рибалка, буд.10/8, м. Київ, 04116

доМіністерства оборони України

просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168

простягнення заборгованості 1 012 852,87 грн.

Без участі представників учасників справи у зв`язку із їх неявкою

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІЙСЬКСЕРВІС-ВОЛОНТЕР" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про стягнення заборгованості 1021852,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача Міністерство оборони України не виконало своїх зобов`язань із оплати поставленого товару за Договором №286/2/18/180 від 29.12.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою № 910/17576/19 від 16.12.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 15.01.2020 та встановив строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та інших доказів.

09.01.2020 представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав того, що постачальником поставлено продукти харчування на суму, що не входить в загальну суму Договору, однак факт поставки вказаного в позові товару відповідачем не заперечувався.

У судове засідання, призначене на 15.01.2020, з`явилися позивач та відповідач. Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги. Представник відповідача заперечила проти заявлених позовних вимог.

Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 05.02.2020.

У судове засідання, призначене на 05.02.2020, з`явився представник позивача. Судом ухвалено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 26.02.2020.

У судове засідання, призначене на 26.02.2020 представники сторін не з`явилися, причин неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

29 грудня 2018 року між Відповідачем та Позивачем було укладено договір №286/2/18/180 (надалі - договір) про закупівлю продуктів харчування та сушених продуктів різних (15890000-3) (продукти харчування (каталог продуктів харчування) за каталогом продуктів харчування для особового складу військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах на 2019 рік). Ціна, кількість та строки поставки продуктів харчування за Каталогом зазначаються у специфікації Договору (п.п.1.6. договору). Строк дії договору з моменту підписання його сторонами до 31.12.2019 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п.п. 11.1. договору).

Відповідно до умов договору, Постачальник зобов`язується у 2019 році здійснити постачання Міністерству оборони України (далі - Замовник) у зумовлені строки продукти харчування та сушені продукти різні (15890000-3) (продукти харчування (каталог продуктів харчування) за каталогом продуктів харчування для особового складу військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах на 2019 рік), а Замовник прийняти та оплатити вказаний Товар відповідно до умов Договору та Замовлення, у строки та за цінами згідно з положеннями цього Договору (п.п.1.1., п.п.6.1., п.п.8.1.1. договору).

Згідно п.п.1.4. Договору кількість, асортимент та строки постачання продуктів харчування визначаються Представником Замовника заявкою, відповідно до Каталогу продуктів харчування (травень 2018) (Каталог), затвердженого Міністром оборони України 11.05.2018 року (Додаток № 14.1. до договору).

У п.п.1.6. Договору, в редакції Додаткової угоди № 4 від 29.10.2019 року до Договору сторони погодили, що ціна, кількість та строки постачання продуктів харчування за Каталогом зазначаються у Специфікації Договору. Постачання здійснювати з 01.01.2019 року до 31.12.2019 року. Ціна Договору становить 371 977 503, 84 грн (п.п.1.6., п.п.5.1. Договору).

Згідно п.п.4.4. Договору приймання продуктів харчування, згідно Каталогу за кількістю та якістю оформляється актом приймання-передачі (Додаток № 14.3.), який складає Представник Замовника на кожне постачання товару після закінчення його приймання в трьох примірниках: перший примірник - замовнику, другий - представнику замовника, третій - постачальнику. Належним чином оформлені документи: акт приймання, видаткова накладна Постачальника та повідомлення-підтвердження (Додаток № 14.4. до договору), відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31.12.2016 №757, є підтвердженням приймання товару.

Відповідно до п.п.6.1. Договору розрахунки за фактично поставлені товари проводяться Відповідачем безготівковим розрахунком протягом 30 календарних днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунки Міністерства за даним кодом видатків) з дати надання Постачальником (Позивачем) Замовнику (Відповідачу) належним чином оформленого рахунка-фактури на відвантажений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером підприємства чи уповноваженою особою представника Постачальника.

До рахунків-фактур Постачальник (Позивач) надає Замовнику (Відповідачу) акт приймання, видаткову накладну Постачальника та повідомлення-підтвердження, яке заповняється Представником Замовника (п.п.6.2. Договору).

Так, за твердженням Позивача, котре не спростоване Відповідачем та підтверджується наявними матеріалами справи, у листопаді 2019 року, Відповідач (Представники Замовника) надавав Позивачу (Постачальнику) заявки на постачання продуктів харчування за Договором. Згідно заявок Відповідача, Позивач у період з 11.11.2019 по 01.12.2019 року включно поставив Відповідачу товару на загальну суму 1012852,87 грн. Факт поставки товару Позивачем у цей період підтверджується актами приймання-передачі, видатковими накладними та повідомленнями-підтвердженнями, оформленими у ВІДПОВІДНОСТІ ДО П.П.4.4., п.п.6.1. договору та підписаними з обох сторін, а саме: № акту приймання ВЧ000007743, в/ч А1872, № видаткової накладної та дата 7743 від 24.11.2019р. № та дата повідомлення- підтвердження 2328 від 04.12.2019р. у період 18.11.2019р.- 24.11.2019р. на суму 453 341,48 грн.; № акту приймання ВЧ000007618 в/ч А1493, № видаткової накладної та дата 7618 від 17.11.2019р. № та дата повідомлення- підтвердження 7082 від 25.11.20 119р. у період 11.11.2019р.- 17.11.2019р. на суму 44 227,99 грн.; № акту приймання ВЧ000007846, в/ч А1872, № видаткової накладної та дата 7846 від 01.12.2019р., № та дата повідомлення- підтвердження 2349 від 05.12.2019р. у період 25.11.2019р.- 01.12.2019р. на суму 515 283,40 грн.

За твердженням Позивача, котре не спростоване Відповідачем усі документи, які передбачено договором для оплати товару, та копії яких додано до позовної заяви, Позивачем як завжди було надано Відповідачу, а саме: до канцелярії Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, згідно Реєстрів документів на оплату комплектів продуктів харчування, згідно договору № 286/2/18/180 від 29.12.2018 року, що підтверджується реєстраційними номерами вхідної кореспонденції Відповідача, а саме: 17797 від 09.12.2019 року.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення не бажання продовжувати договірні відносини не подано.

Таким чином Відповідач по справі, в порушення положень договору №286/2/18/180 від 29.12.2018 року та вимог законодавства, добровільно не виконує своїх зобов`язань, у зв`язку з цим Позивач вимушений звернутись до суду з позовом про примусове стягнення боргу в розмірі 1 012 852,87 гри.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір поставки №286/2/18/180 від 29.12.2018 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки продукції відповідачу докази, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем копії видаткових накладних є належним доказом поставки товару, а отже виконання позивачем своїх зобов`язань в частині поставки товару загалом на суму 1 012 852,87 грн. здійснено належним чином.

Відповідно ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Проте, відповідач в добровільному порядку взяті на себе зобов`язання з оплати товару не виконав, всупереч здійснення позивачем належної поставки товару загалом на суму 1 012 852,87 грн.

Вказане зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 1 012 852,87 грн.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1 012 852,87 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЙСЬКСЕРВІС-ВОЛОНТЕР" підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЙСЬКСЕРВІС-ВОЛОНТЕР" задовольнити.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022; адреса: просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЙСЬКСЕРВІС-ВОЛОНТЕР" (код ЄДРПОУ 40887542; адреса: вул. Маршала Рибалка, буд.10/8, м. Київ, 04116) 1 021 852 (один мільйон двадцять одну тисячу вісімсот п`ятдесят дві гривні) 87 коп. основного боргу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 192 (п`ятнадцять тисяч сто дев`яносто дві гривні) 79 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 05.03.2020.

Суддя М.О. Лиськов