Рішення

від 23.02.2020 по справі 911/3209/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2020 р. м. Київ Справа № 911/3209/19

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Кулаковій С.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради , м. Ірпінь Київської області

до відповідача фізичної особи-підприємця Севостьян Ірини Олегівни м. Буча Київської області

про стягнення 72 877,98 грн.

за участю представників:

від позивача: Ружин В.В. довіреність від 09.01.2020 №13;

від відповідача: не з`явився ;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - комунально-побутове підприємство "Теплоенергопостач", м. Ірпінь Київської області (далі по тексту - КПП Теплоенергопостач ) звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 23.12.2019 №535 до відповідача - фізичної особи-підприємця Севостьян Ірини Олегівни, м. Буча Київської області (далі по тексту ФОП Севостьян І.О.), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 72 877,98 грн. заборгованості, яка складається з: 39 752,18 грн. основного боргу за договором №81 від 01.11.2011 (на постачання теплової енергії), 6 047,60 грн. інфляційних втрат (нараховані загалом за період 11.02.2016 - 30.09.2019) та 2 254,14 грн. 3% річних (11.02.16 - 30.09.2019), 24 824,06 грн. пені (11.02.16 - 30.09.16) та покласти на відповідача витрати на сплату судового збору в розмірі 1 921,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між КПП "Теплоенергопостач" (теплопостачальна організація) та ФОП Севостьян І.О. (споживач) був укладений договір №81, згідно з яким теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором, та у відповідності до "Правил користування тепловою енергією" (ПКТЕ) та "Правил технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України" (ПТЕСТКЕУ). Позивач твердить, що належним чином виконав умови договору та поставив відповідачу теплову енергію на суму 81 910,98 грн., що підтверджується рахунками - фактурами. Однак, відповідач своїх зобов`язань щодо оплати не виконав в повному обсязі, у зв`язку з чим за останнім рахується заборгованість у сумі 39 752,18 грн. У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач нарахував до стягнення з відповідача передбачену договором пеню у сумі 24 824,06 грн., а також згідно ст. 625 ЦК України 2254,14 грн. 3% річних та 6 047,60 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 27.12.2019 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3209/19. Постановлено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, судове засідання призначено на 27.01.2020.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин (ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

В судове засідання 27.01.2020 представник позивача з`явилась, відповідач не з`явилась. В матеріалах справи були відсутні відомості про вручення відповідачу копії ухвали від 27.12.2019. Ухвалою господарського суду Київської області від 27.12.2019 судове засідання відкладено на 24.02.2020.

В судове засідання 24.02.2020 з`явилась представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Рекомендоване поштове відправлення, якими суд направляв відповідачу копію ухвали у справі №911/3209/19 від 27.12.2019 на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуто підприємством зв`язку до господарського суду Київської області, із посиланням на закінчення терміну зберігання.

Відповідно до частини 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно до пункту 5 частини 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16, відповідно до якої сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною неявки в судові засідання, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Згідно до частин 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши позов КПП "Теплоенергопостач" до ФОП Севостьян І.О., дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

01.11.2011 між КПП "Теплоенергопостач" (теплопостачальна організація) та ФОП Севостьян І.О. (споживач) був укладений договір №81, відповідно до умов якого:

- за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором, та у відповідності до "Правил користування тепловою енергією" (ПКТЕ) та "Правил технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України" (ПТЕСТКЕУ) (п. 1.1 договору);

- теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1, (який поновлюється кожен рік та є його невід`ємною частиною даного договору) і максимальних теплових навантажень у вигляді гарячої води на наступні потреби (максимальне годинне навантаження): опалення 0,004 Гкал/год. (п. 2.1 договору);

- споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах які передбачені договором (п. 4.2.2 договору);

- облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, або відповідно до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарські побутові потреби в Україні КТМ 2М, 244-94 України (п. 6.1 договору);

- споживач, що має прилади обліку щомісячно до 28 числа подає теплопостачальній організації звіт про фактичне споживання теплової енергії в терміни, передбачені в додатку 1 до договору (п. 6.3 договору);

- при відсутності приладів обліку або виходу їх з ладу, кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається теплопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом відповідно до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також н господарські побутові потреби в Україні КТМ 2М, 244-94 України, виходячи з додатку 3 (п. 6.5 договору);

- у разі встановлення в житловому будинку будинкового лічильника теплової енергії, споживач, розраховується за теплову енергію відповідно до показників теплового лічильника розподілених пропорційно теплових навантажень та в подальшому має встановити індивідуальний тепловий лічильник (п. 6.6 договору);

- розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів (розрахунків) (п. 7.1 договору);

- розрахунки за поставлену теплову енергію здійснюються споживачем щомісячно шляхом перерахунків коштів на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації до 10 числа поточного місяця за минулий місяць (п. 7.3 договору);

- оплата за поставлену теплову енергію проводиться споживачем за періоди та тарифами, які встановлені Ірпінським міськвиконкомом (п. 7.4 договору);

- за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором, винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки з урахуванням неустойки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання договірних зобов`язань винну сторону, крім випадку письмової відмови іншої сторони (п. 8 договору);

- споживач несе відповідальність згідно ПКТЕ (п. 8.2 договору);

- несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5% належної до сплати, суми за кожен день прострочення, але не більше величини двократної ставки НБУ (п. 8.2.3 договору);

- цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє 1 рік (п. 11.1 договору);

- договір та додаток №1 вважається продовженим на той же строк, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін (п. 11.5 договору).

Згідно частини 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а з відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання вищевказаного договору позивач за період дії договору з листопада 2011 по березень 2019 поставив теплову енергію відповідачу на загальну суму 81 910,98 грн., та надав відповідні рахунки для оплати, а саме:

- за листопад та грудень 2011 на суму 2 903,52 грн.;

- за січень 2012 на суму 1 451,76 грн.;

- за лютий 2012 від 28.02.2012 на суму 1 451,76 грн.;

- за березень 2012 від 04.04.2012 на суму 1 451,76 грн.;

- за квітень 2012 від 30.04.2012 на суму 677,50 грн.;

- за жовтень 2012 від 02.11.2012 на суму 796,36 грн.;

- за листопад 2012 від 30.11.2012 на суму 1 451,76 грн.;

- за грудень 2012 від 28.12.2012 на суму 1 451,76 грн.;

- за січень 2013 від 05.02.2013 на суму 1 451,76 грн.;

- за лютий 2013 від 01.03.2013 на суму 805,83 грн.;

- за березень 2013 від 01.04.2013 на суму 1 451,76 грн.;

- за квітень 2013 від 26.04.2013 на суму 677,50 грн.;

- за жовтень 2013 від 05.11.2013 на суму 828,98 грн.;

- за листопад 2013 від 02.12.2013 на суму 1 451,76 грн.;

- за грудень 2013 від 27.12.2013 на суму 1 451,76 грн.;

- за січень 2014 від 30.01.2014 на суму 1 451,76 грн.;

- за лютий 2014 від 28.02.2014 на суму 1 451,76 грн.;

- за березень 2014 від 03.04.2014 на суму 1 299,75 грн.;

- за жовтень 2014 від 04.11.2014 на суму 477,61 грн.;

- за листопад 2014 від 02.12.2014 на суму 1 696,35 грн.;

- за грудень 2014 від 30.12.2014 на суму 2 122,41 грн.;

- за січень 2015 на суму 2 282,60 грн.;

- за лютий 2015 від 27.02.2015 на суму 1 978,97 грн.;

- за березень 2015 від 02.04.2015 на суму 1 955,59 грн.;

- за квітень 2015 від 27.04.2015 на суму 557,90 грн.;

- за жовтень 2015 від 04.11.2015 на суму 1 087,40 грн.;

- за листопад 2015 від 02.12.2015 на суму 1 680,89 грн.;

- за грудень 2015 від 31.12.2015 на суму 2 084,38 грн.;

- за січень 2016 від 01.02.2016 на суму 3 106,29 грн.;

- за лютий 2016 від 02.03.2016 на суму 1 889,21 грн.;

- за березень 2016 від 04.04.2016 на суму 1 728,10 грн.;

- за квітень 2016 від 27.04.2016 на суму 159,41 грн.;

- за жовтень 2016 від 02.11.2016 на суму 925,10 грн.;

- за листопад 2016 від 02.12.2016 на суму 1 811,28 грн.;

- за грудень 2016 від 30.12.2016 на суму 2 172,34 грн.;

- за січень 2017 від 03.02.2017 на суму 2 550,77 грн.;

- за лютий 2017 від 02.03.2017 на суму 2 082,23 грн.;

- за березень 2017 від 04.04.2017 на суму 1 127,18 грн.;

- за жовтень 2017 від 03.11.2017 на суму 499,97 грн.;

- за листопад 2017 від 04.12.2017 на суму 2 193,12 грн.;

- за грудень 2017 від 02.01.2018 на суму 2 528,93 грн.;

- за січень 2018 від 02.02.2018 на суму 3 146,65 грн.;

- за лютий 2018 від 05.03.2018 на суму 3 036,79 грн.;

- за березень 2018 від 02.04.2018 на суму 3 206,03 грн.;

- за жовтень 2018 від 05.11.2018 на суму 532,54 грн.;

- за листопад 2018 від 04.12.2018 на суму 1 711,84 грн.;

- за грудень 2018 від 31.12.2018 на суму 1 978,79 грн.;

- за січень 2019 від 04.02.2019 на суму 2 529,49 грн.;

- за лютий 2019 від 05.03.2019 на суму 1 605,43 грн.;

- за березень 2019 від 03.04.2019 на суму 1 506,59 грн.

Позивач твердить, що за вказаними рахунками відповідач розрахувався частково у сумі 42 158,80 грн., а саме сплатив: 28.01.2013 - 4000,00 грн., 04.08.2013 - 3023,03 грн., 07.08.2013 - 3023,03 грн., 28.08.2013 - 3000,00 грн., 19.03.2014 - 3000,00 грн., 04.07.2014 - 912,74 грн., 20.03.2017 - 5000,00 грн., 29.03.2017 - 5200,00 грн., 25.07.2017 - 5000,00 грн., 28.07.2017 - 5000,00 грн., 11.09.2017 - 5000,00 грн., на підтвердження чого надає копії банківських виписок.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторони в умовах договору №81 від 01.11.2011 погодили, що розрахунки за поставлену теплову енергію здійснюється споживачем щомісячно шляхом перерахунків коштів на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації до 10 числа поточного місяця за минулий місяць.

За таких обставин, суд встановив, що строк оплати заборгованості за поставку позивачем теплової енергії на суму 39 752,18 грн. є таким, що настав. Відтак вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою, законною та належить до задоволення повністю у заявленій сумі 39 752,18 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов`язання передбачену договором пеню в сумі 24 824,06 грн. (за період з 11.02.2016 по 30.09.2019), згідно із ст. 625 ЦК України 2 254,14 грн. 3% річних (за період з 11.02.2016 по 30.09.2019) та 6 047,60 грн. інфляційних втрат (за період з лютого 2016 до вересня 2019).

Згідно з п. 8.2.3 договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію передьачена пеня в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше величини двократної ставки НБУ.

Відповідно до ст. 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Згідно частини 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Інше договором між позивачем та відповідачем не встановлено.

Суд зазначає, що позивачем розрахунок пені здійснений невірно, оскільки база нарахування пені позивачем розрахована накопичувальним підсумком, у зв`язку з чим нарахування за кожний період за кожним рахунком виходить за межі встановленого законом шестимісячного строку.

За таких обставин, здійснивши власний розрахунок пені, вірно визначивши період нарахування пені за кожним з рахунків з наступної дати після спливу строку оплати та за шість місяців (не виходячи за межі заявленого позивачем загального періоду нарахування пені), суд встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені становить 6 885,51 грн., у зв`язку з чим вимогу позивача про стягнення з відповідача 24 824,06 грн. пені слід задовольнити частково у сумі 6 885,51 грн.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Обмеження частини 6 ст. 232 ГК України щодо нарахування штрафних санкцій шістьма місяцями не застосовуються до нарахування інфляційних втрат та 3% річних, які не є штрафними санкціями.

Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних за заявлений позивачем період (11.02.2016 по 30.09.2019) суд встановив, що правильно розрахований розмір 3% річних за заявлений позивачем період становить 2378,53 грн. Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2 254,14 грн. належить до задоволення повністю в заявленій сумі.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць .

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат (за період лютий 2016 - вересень 2019) суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат становить 7532,32 грн. Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 6047,60 грн. належить до задоволення повністю в заявленій сумі.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов КПП "Теплоенергопостач" частково, ухвалює рішення про стягнення з ФОП Севостьян Ірини Олегівни 39 752,18 грн. основного боргу, 6 885,51 грн. пені, 2 254,14 грн. 3% річних, 6 047,60 грн. інфляційних втрат.

У зв`язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст.129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімальному законом встановленому розмірі в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Севостьян Ірини Олегівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

на користь комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Ярославська, буд.9, код 32973584)

39 752,18 грн. (тридцять дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят дві гривні вісімнадцять копійок) основного боргу;

6 885,51 грн. (шість тисяч вісімсот вісімдесят п`ять гривень п`ятдесят одну копійку) пені;

2 254,14 грн. (дві тисячі двісті п`ятдесят чотири гривні чотирнадцять копійок) 3% річних;

6 047,60 грн. (шість тисяч сорок сім гривень шістдесят копійок) інфляційних втрат;

1 921,00 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню нуль копійок) судового збору;

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 05.03.2020.

Суддя О.В. Конюх