Рішення

від 24.02.2020 по справі 915/1990/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року Справа № 915/1990/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Ржепецького В.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання Матвєєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (вул.Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020)

до відповідача: Миколаївського міського дитячого спортивного клубу «Мужність» ім. Героя Радянського Союзу Лягіна В.О. (вул. 6 Слобідська (Комсомольська), 11, м. Миколаїв, 54048)

про: стягнення заборгованості в сумі 91667,61 грн, -

за участі представників учасників справи:

від позивача: Вірченко І.П., згідно довіреності

від відповідача: Самар М.А. - керівник

в с т а н о в и в:

12.09.2019 Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 09-01/1307 від 10.09.2019, в якій просить стягнути з Миколаївського міського дитячого спортивного клубу «Мужність» ім. Героя Радянського Союзу Лягіна В.О. 92667,61 грн заборгованості, з яких: 45000,00 грн основного боргу за Договором №2602 від 01.12.2001 про постачання теплової енергії в гарячій воді, 1719,00 грн збитків від інфляції, 948,61 грн - 3% річних та 45000,00 грн пені.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення приписів чинного законодавства та умов Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2602 від 01.12.2001 відповідач не розрахувався за надані послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді. У зв`язку з неналежним виконанням умов договору позивачем нараховані інфляційні втрати, 3% річних та пеня.

Ухвалою суду від 17.09.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 17.10.2019.

16.10.2019 від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог № 09.01/1489ю від 15.10.2019 (вх.№ 16022/19), згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 33000,00 грн боргу за спожиту теплову енергію, 1719,00 грн інфляційних втрат, 948,61 грн - 3 % річних та 45000,00 грн пені.

Ухвалою суду від 17.10.2019, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 18.11.2019.

23.10.2019 від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог № 09.01/1528ю від 22.10.2019 (вх.№ 16406/19), згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача 1719,00 грн інфляційних втрат, 948,61 грн - 3 % річних та 45000,00 грн пені.

28.10.2019 за вх.№ 16561/19 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги визнає частково, просить в частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 45000,00 грн, позивачу відмовити. Відповідач вказує, що отримує кошти на оплату комунальних послуг лише за рахунок добровільних членських внесків, надходження яких залежить від багатьох чинників, а саме: кількості членів клубу, режиму роботи середніх шкіл, пори року, а також матеріальних можливостей батьків дітей, які є членами клубу, тому він несвоєчасно розрахувався з позивачем за надані послуги.

Також відповідач стверджує, що така заборгованість виникає щорічно, починаючи з 2015 року, але завдяки реструктуризації, заборгованість сплачується до початку наступного опалювального сезону. Ситуація, що склалася цього року, виникла через відмову позивача реструктурувати вказану заборгованість.

02.11.2019 за вх.№ 17132/19 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання, в якому він просить приймаючи до уваги, що він не є прибутковою організацією і цілком залежить від надходження добровільних членських внесків та у зв`язку з сплатою основної заборгованості, зменшити стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних на 90%, а сплати залишку заборгованості розстрочити до кінця опалювального сезону 2019-2020 років рівними частинами.

Ухвалою суду від 15.11.2019 повідомлено сторін про призначення розгляду справи на 26.11.2019, оскільки, у зв`язку з перебуванням судді Ржепецького В.О. у відрядженні, судове засідання, призначене на 18.11.2019 не відбудеться.

26.11.2019 судом постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про перехід до розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження та призначення розгляду справи в підготовчому провадженні на 16.12.2019.

03.12.2019 за вх.№ 18504/19 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання, в якому він просить долучити до матеріалів справи копії наступних документів: довідки про включення до реєстру неприбуткових організацій; банківських виписок за період з вересня 2018 по жовтень 2019 та звітів з квитанціями.

16.12.2019 судом постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду справи на 27.01.2020 о 10:20, про що повідомлено сторін ухвалою суду від 17.12.2019.

19.12.2019 за вх.№ 19296/19 від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить у зв`язку з сплатою основної заборгованості за позовом та приймаючи до уваги, що відповідач не є прибутковою організацією і цілком залежить від надходження добровільних членських внесків, зменшити стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних на 90%, а сплати залишку заборгованості розстрочити наступним чином: 1500,00 грн у січні 2020 року, 1500,00 грн у лютому 2020 року, 1766,76 грн у березні 2020 року.

27.01.2020 судом постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення розгляд справи по суті на 24.02.2020, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 27.01.2020.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача № 09.01/1528ю від 22.10.2019 (вх.№ 16406/19 від 23.10.2019).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що лише станом на 22.10.2019 відповідачем повністю погашено заявлену в позові заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 45000,00 грн.

24.02.2020 в судове засідання з`явилися повноважні представники обох сторін, яких суд заслухав.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача 1719,00 грн інфляційних втрат, 948,61 грн - 3 % річних, 45000,00 грн пені та витрати по сплаті судового збору.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, просив зменшити пеню до 90 % та відмовився від поданого раніше клопотання про розстрочення судового рішення.

У судовому засіданні 24.02.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01.12.2001 між ДП «Миколаївська ТЕЦ» , правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (енергопостачальна організація, позивач у справі) та Миколаївським міським дитячим спортивним клубом «Мужність» ім. Героя Радянського Союзу Лягіна В.О. (споживач, відповідач у справі) було укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2602 (надалі - Договір), відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (розділ 1 Договору).

У відповідності до п. 5.3 Договору споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до договору.

Згідно п. 5.4 Договору, при відсутності приладів обліку або виході їх з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.

Пунктами 6.2 та 6.3 Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду оплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

У відповідності до п. 9.1 Договору, договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.12.2002. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.9.4 Договору).

Відповідно до договору № 39 від 08.11.2002 про передачу об`єкта комунальної власності територіальної громади міста в безкоштовне користування іншому власнику, з урахуванням угоди від 14.06.2007 про внесення змін до договору № 39 від 08.11.2002, нежитлове приміщення, загальною площею 413,59 кв. м., які розташовані в будинку № 11 по вул.Комсомольській у м.Миколаєві передано відповідачу в строкове безкоштовне користування (а.с. 50-53).

В опалювальному періоді 2018-2019 років позивач постачав відповідачу теплову енергію в гарячій воді з метою теплозабезпечення приміщень за адресою: м.Миколаїв, вул.Комсомольська (6-а Слобідська), 11 (відповідно до Додатків №1, 1/1 до Договору), що підтверджується нарядом на підключення до централізованої системи опалення від 09.11.2018 (а.с. 19) та не заперечується відповідачем.

Виконуючи умови договору, енергопостачальна організація за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року поставила споживачу теплову енергію на загальну суму 85099,70 грн, що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії (а.с. 26-28), які направлялися на адресу відповідача разом з рахунками за теплову енергію (а.с. 20-25, 29-34).

Відповідач умови договору виконав частково, перерахувавши позивачу частину суми основного боргу в розмірі 36099,70 грн, яка є оплатою поточних нарахувань за спожиту теплову енергію в гарячій воді за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року, що підтверджується платіжними дорученнями на вказану суму (а.с. 39-46).

06.06.2019 відповідачу була направлена претензія № 253-Ю від 05.06.2019 (а.с. 17) про сплату заборгованості за спожиту теплову енергію станом на 05.06.2019, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що після подання позову до суду відповідачем було погашено заборгованості за поставлену теплову енергію в сумі 45000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 105 від 20.09.2019, № 106 від 24.09.2019, № 111 від 15.10.2019, № 112 від 16.10.2019.

У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до суду із заявами про зменшення позовних вимог на загальну суму 45000,00 грн та просить стягнути 1719,00 грн збитків від інфляції, 948,61 грн - 3% річних та 45000,00 грн пені.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Станом на час розгляду справи, позивач у заявах про зменшення розміру позовних вимог № 09.01/1489ю від 15.10.2019 та № 09.01/1528ю від 22.10.2019 повідомив суд, що станом на 22.10.2019 відповідачем погашену заявлену у позові заборгованість за спожиту теплову енергію (основний борг) в сумі 45000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 105 від 20.09.2019 на суму 6000,00 грн, № 106 від 24.09.2019 на суму 6000,00 грн, № 111 від 15.10.2019 на суму 5000,00 грн, № 112 від 16.10.2019 на суму 28000,00 грн (а.с. 62, 63, 75, 76).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Вказане право кредитора є імперативним, встановленим законодавством, тому не потребує підтвердження у договорі.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 13.11.2018 по 12.08.2019 включно у сумі 948,61 грн та збитків від інфляції у сумі 1719,00 грн за період з грудня 2018 року по травень 2019 року.

Окрім збитків від інфляції та 3% річних, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню.

Частиною 1 ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» , у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

У відповідності до п. 7.4.2. Договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1,0 % належної до сплати суми за кожен день прострочення, на підставі положення Закону України від 20.05.99р. №686-ХІV.

Згідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» від 20.05.99р. №686-ХІV, встановлено, що суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Посилаючись на несвоєчасну оплату відповідачем послуг за договором, позивач нарахував на суми прострочень відповідачем оплати теплової енергії у період з 13.11.2018 по 12.08.2019, яка становить 117916,55 грн, та просить стягнути з відповідача меншу суму пені - 45000,00 грн, яка відповідає 100 % сумі основного боргу відповідача.

Розрахунки збитків від інфляції, 3% річних та пені судом перевірено, відповідачем не заперечено.

Перевіривши розрахунки 3% річних, збитків від інфляції та пені суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, збитків від інфляції та пені обґрунтованими та арифметично вірними.

У судовому засіданні 24.02.2020 представник відповідача підтримав клопотання про зменшення розміру стягуваної пені до 90% в якому зазначено, що відповідач є неприбутковою організацією, яка залежить від добровільних внесків членів клубу, інших доходів у нього немає. Також в клопотанні відповідача зазначено, що дефіцит бюджету клубу склав 50530 грн. В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені, відповідачем надано до суду копію рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва про внесення відповідача до Реєстру неприбуткових організацій (установ) від 17.07.2001 № 105/12, податкові звіти за єдиним внеском за вересень 2018-жовтень 2019, повідомлення про розмір фонду заробітної плати та єдиного соціального внеску відповідача за період з вересня 2018 по жовтень 2019.

Оцінивши викладені у клопотанні відповідача обставини суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язань, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені та штрафу зменшувати їх розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Судом враховується, що відповідач є неприбутковою організацією, яка утримується виключно за рахунок добровільних членських внесків, інші доходи відсутні; при цьому відповідач не ухиляється від виконання зобов`язання, а навпаки в період розгляду справи сплатив суму основного боргу в повному обсязі; а також те, що позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану товариства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору.

Нарахування та стягнення з відповідача 3% річних в сумі 948,61 грн, інфляційних втрат в сумі 1719,00 грн та певної суми пені у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов`язані з порушенням відповідачем умов спірного договору. Стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, з метою співвідношення інтересів сторін, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, до 4500,00 грн, що є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4500,00 грн. пені.

Згідно ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, однак, без урахування зменшення судом суми пені.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1921,00 грн. Розмір позовних вимог при поданні позову складав 92667,61 грн. Під час розгляду справи позивач зменшив розмір заявлених позовних вимог до 47667,61 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір, розрахований пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 988,14 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір №3674-VI від 08.07.2011 у разі зменшення розміру позовних вимог, сплачена сума судового збору, у даному випадку 932,86 грн (1921,00 - 988,14) повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Миколаївського міського дитячого спортивного клубу «Мужність» ім. Героя Радянського Союзу Лягіна В.О. (вул. 6 Слобідська (Комсомольська), 11, м. Миколаїв, 54048, код ЄДРПОУ 25992824) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (вул.Каботажний спуск, 18, м.Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 30083966 ) 948,61 грн - 3% річних, 1719,00 грн інфляційних втрат, 4500,00 грн пені та 988,14 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог щодо стягнення пені відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (вул.Каботажний спуск, 18, м.Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 30083966 )

відповідач: Миколаївський міський дитячий спортивний клуб «Мужність» ім. Героя Радянського Союзу Лягіна В.О. (вул. 6 Слобідська (Комсомольська), 11, м. Миколаїв, 54048, код ЄДРПОУ 25992824).

Повний текст судового рішення складено і підписано 05.03.2020.

Суддя В.О. Ржепецький