Рішення

від 26.02.2020 по справі 925/1468/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року м. Черкаси справа № 925/1468/19

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Сахно І.В., за участю представників:

від позивача - Фетісов Д.В. - адвокат, представник за довіреністю,

від відповідача - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного підприємства Науково-Комерційна фірма Деметра , с. Геронимівка, Черкаський район, Черкаська область

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Залевківське , с. Залевки, Смілянський р-н, Черкаська область

про стягнення 180128 грн 48 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Науково-Комерційна фірма Деметра (вул. Вернигори, 25, с. Геронимівка, Черкаський район, Черкаська область, 19601, код 34257303) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Залевківське (провулок Щорса, 8-В, с. Залевки, Смілянський район, Черкаська область, 20742, код 35556344) про стягнення заборгованості у розмірі 180128 грн 48 коп.: 142560 грн 48 коп. заборгованості за поставлений товар відповідно до укладеного між сторонами договору № 171652 від 10.01.2017, 27644 грн 20 коп. інфляційних нарахувань, 9923 грн 80 коп. трьох процентів річних від простроченої суми.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання в частині здійснення оплати за поставлений йому товар. На підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення три проценти річних та інфляційні нарахування.

У позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Ухвалою від 20.12.2019 Господарський суд Черкаської області залишив позовну заяву без руху; встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

02 січня 2020 року до Господарського суду Черкаської області надійшла заява від позивача від 28 грудня 2019 року про усунення недоліків з платіжним дорученням № 424 від 28 грудня 2019 року про сплату судового збору в розмірі 780 грн 93 коп.

Ухвалою від 14.01.2020 Господарський суд Черкаської області відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін; сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Частиною першою статті 252 Господарського процесуального кодексу України (також по тексту - ГПК України) передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

24 січня 2020 року від представника позивача надійшла заява від 22 січня 2020 року в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про судові витрати та витрати, пов`язані з розглядом справи.

31 січня 2020 року від відповідача надійшло клопотання від 28.01.2020 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження; клопотання від 28.01.2020 про призначення почеркознавчої експертизи; відзив на позов, у якому проти позову заперечує, оскільки строк оплати товару не настав через відсутність вимоги позивача. До відзиву додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

03 лютого 2020 року в порядку ст. 42 ГПК України від позивача надійшло клопотання від 30 січня 2020 року про приєднання таких доказів: копії договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 10.12.2019 з додатком (угодою про вартість за надання правової допомоги), платіжного доручення про оплату витрат на професійну правничу допомогу, опису робіт (наданих послуг) станом на 30.01.2020, копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Фетісова Д.В., акта приймання-передачі наданих послуг.

10 лютого 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначає, що доводи відповідача про те, що в рахунках-фактурах не вказані строки оплати товару не відповідають дійсності та спростовується наявними у справі доказами, так в рахунках-фактурах щодо кожної партії товару визначено строк оплати; просив відмовити в задоволенні клопотання про проведення почеркознавчої експертизи.

10 лютого 2020 року від відповідача надійшло клопотання від 10.02.2020 про відкладення розгляду справи в зв`язку з відрядженням представника.

Ухвалою від 11.02.2020 Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Залевківське про відкладення розгляду справи на іншу дату; розгляд справи відклав на 26 лютого 2020 року.

Сторони були повідомлені про час і місце розгляду справи належним чином.

Відповідач у судове зсідання, яке відбулося 26.02.2020 представника не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Ухвала суду від 11.02.2020 була отримана уповноваженим представником відповідача, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, яке наявне у матеріалах справи (а.с. 69).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відмови позивачем від позову не подано, клопотання про відкладення розгляду справи від сторін суд не отримав, докази врегулювання спору відсутні, а тому суд вважає, що розгляд справи слід провести за відсутності представника відповідача за наявними документами у справі.

У судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення клопотання про призначення експертизи, оскільки заперечень з боку директора відповідача немає, є лише сумніви підпису накладної, товар позивачем був поставлений, а відповідач його прийняв, про що є докази в матеріалах справи, а саме податкова накладна. Заперечив проти задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з підстав його необґрунтованості. Позовні вимоги просив задовольнити повністю з підстав, викладених у позові; заявив клопотання про розподіл судових витрат, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 26.02.2020 не видаляючись в нарадчу кімнату суд ухвалив протокольно відмовити у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

У клопотанні від 28.01.2020 про проведення почеркознавчої експертизи відповідач зазначив, що позивач до позовної заяви додав видаткові накладні, дві з яких від 10.01.2017 № 7011652, від 27.02.2017 № 7011662 підписані директором Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Залевківське Буйновським С.О. Щодо видаткової накладної від 23.05.2017 № 7011381 зазначив, що в ній не вказано прізвища та ініціалів особи, яка її підписала, та у відповідача

наявні сумніви щодо підпису директора Буйновського С.О. У бухгалтерській

звітності Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Залевківське відсутні будь-які документи, що підтверджують отримання зазначеного товару у видатковій накладній від 23.05.2017 № 7011381

Враховуючи, що предметом позову є стягнення заборгованості за договором поставки № 171652 від 10.01.2017 та наявність суперечностей щодо належності підпису директора Буйновського С.О. проставленому на договорі поставки № 171652 від 10.01.2017 та видатковій накладній № 7011381 від 23.05.2017, відповідач просив призначити судово-почеркознавчу експертизу.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Суд дійшов висновку, що підстави для проведення експертизи відсутні, оскільки на виконання умов договору сторони вчинили дії, зокрема відповідач прийняв та частково сплатив за отриманий у позивача товар. Договір та спірна видаткова накладна підписані сторонами, скріплені їх печатками.

Доказів на підтвердження того, що товар, зазначений у спірній накладній, не відображений у бухгалтерських документах та відповідачем не отриманий, останній не надав.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Дослідження зазначених відповідачем у клопотанні доказів не потребує спеціальних знань та залучення експерта у справі.

У судовому засіданні 26.02.2020 розглянувши подану заяву, заслухавши позицію представника позивача, суд дійшов висновку, що представником відповідача не наведено в клопотанні обґрунтованих підстав для розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження. Не видаляючись в нарадчу кімнату суд ухвалив протокольно відмовити у задоволенні цього клопотання.

У клопотанні від 28.01.2020 про розгляд справи у порядку загального позовного провадження з викликом сторін відповідач зазначив, що вимоги позивача не визнає, категорично заперечує проти їх задоволення з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, справа потребує детального розгляду спору по суті та з`ясування всіх обставин, необхідно додатково досліджувати та витребовувати докази, провести судову експертизу.

Ухвалою від 14.01.2020 Господарський суд Черкаської області відкрив провадження у справі; з огляду на малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України, господарський суд вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) ціну позову;

2) значення справи для сторін;

3) обраний позивачем спосіб захисту;

4) категорію та складність справи;

5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо;

6) кількість сторін та інших учасників справи;

7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 250 ГПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчими засіданнями.

З огляду на вищевикладені обставини, суд, розглянувши подане клопотання в сукупності з матеріалами справи, дійшов висновку, що представником відповідача не наведено в клопотанні обґрунтованих підстав для розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження. Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає клопотання представника відповідача із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без задоволення.

У судовому засіданні 26.02.2020 були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду в порядку ст. 240 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд установив таке.

10 січня 2017 року між Приватним підприємством Науково-Комерційна фірма Деметра (постачальник за договором, позивач по справі) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Залевківське (покупець за договором, відповідач по справі) було укладено договір поставки № 171652 (далі - Договір).

Вказаний Договір підписаний представниками обох сторін, скріплений їх печатками (а.с. 8).

Відповідно до умов Договору постачальник зобов`язався продати (поставити), а покупець купити (прийняти) і оплатити хімічні засоби захисту рослин, регулятори росту, обладнання та витратні матеріали, добрива та елітний посівний матеріал (далі - товар, ЗЗР) на умовах, погоджених даним договором і додатками, які є невід`ємними частинами даного Договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Договору кількість, асортимент й ціна Товару вказується у рахунках та видаткових накладних на кожну окрему партію Товару, що поставляється згідно цього Договору.

Сума даного Договору становить: суму всіх накладних, що виписані на Товар згідно умов даного Договору.

У розділі 3 Договору сторони погодили порядок розрахунків.

Відповідно до пункту 3.1 Договору покупець оплачує товар шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника за кожну партію товару, на умовах: 100 % передоплати від суми кожного рахунку-фактури. Строк оплати вказується у рахунку-фактурі.

За невиконання (повне або часткове) умов цього Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 6.1. Договору).

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар на суму 143190,48 грн відповідно до видаткових накладних:

№ 7011652 від 10.01.2017 на суму 630,00 грн,

№ 7011662 від 27.02.2017 на суму 118917,60 грн,

№ 7011381 від 23.05.2017 на суму 23642,88 грн (а.с. 9-11).

На вказані партії товару позивачем були складені рахунки-фактури:

№ 7011652 від 10.01.2017, у якому зазначено: рахунок дійсний до сплати до 10.01.17 ,

№ 7011662 від 27.02.2017, у якому зазначено: рахунок дійсний до сплати до 01.09.17 ,

№ 7011381 від 23.05.2017, у якому зазначено: рахунок дійсний до сплати до 23.05.17 (а.с. 12-14).

На момент звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за Договором товар становить 142560,48 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором стало підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення заборгованості з боржника.

За приписом статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, враховуючи пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги потрібно задовольнити повністю з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується зібраними у справі доказами Договір, укладений сторонами, за своєю правовою природою є договором поставки та відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 202 ГК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Із матеріалів справи вбачається та відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, що сторони уклали договір поставки, позивач поставив відповідачу відповідно до умов Договору товар на суму 143190,48 грн, а останній отримав його, що підтверджується видатковими накладними, та повністю не сплатив.

Суд зазначає, що твердження відповідача про те, що в рахунках-фактурах не вказані строки оплати товару не відповідає дійсності та спростовується наявними у справі доказами.

Відповідач вважає, що на рахунках зазначено строк дії рахунку, а не строк оплати.

Щодо заперечень відповідача про те, що строк оплати товару не настав через відсутність вимоги позивача, суд зазначає, що сторони у Договорі погодили порядок розрахунку. Відповідно до пункту 3.1 Договору покупець оплачує товар шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника за кожну партію товару, на умовах: 100 % передоплати від суми кожного рахунку-фактури. Строк оплати вказується у рахунку-фактурі.

Позивач здійснив поставку товару без отримання суми передоплати, тобто вчинені дії на зміну строків оплати за договором.

За приписами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2019 у справі № 904/2164/18.

З урахуванням наведеного, господарський суд дійшов висновку, що обов`язок зі сплати отриманого товару виник у відповідача після оформлення видаткових накладних, таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 142560,48 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач заявив до стягнення 27644 грн 20 коп. інфляційних нарахувань, 9923 грн 80 коп. трьох процентів річних від простроченої суми. При цьому, датою прострочки позивачем визначено відповідно до пункту 3.1 договору, починаючи з вказаного строку оплати, вказаного в рахунку-фактури.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 3% та втрат від інфляції підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підставі п. 4 статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу господарському суду надані: копії договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) б/н від 10.12.2019 з додатком (угодою про вартість послуг за надання правової (професійної правничої) допомоги від 10.12.2019), платіжного доручення № 14 від 20.01.2020 з призначенням платежу: оплата адвокатських послуг зг. Дог. № б/н від 10/12/2019, рах. № 01 від 20/01/2020 на суму 18000,00 грн, опису робіт (наданих послуг) станом на 30.01.2020, копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Фетісова Д.В., акта приймання-передачі наданих послуг.

Таким чином, позивач належними доказами довів, що поніс витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із даною справою. Вказані витрати є судовими, вони відповідають вимогам ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, не суперечать вимогам ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , а тому вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 18000,00 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачена позивачем за подання позову сума судового збору підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Залевківське (провулок Щорса, 8-В, с. Залевки, Смілянський район, Черкаська область, 20742, код 35556344) на користь Приватного підприємства Науково-Комерційна фірма Деметра (вул. Вернигори, 25, с. Геронимівка, Черкаський район, Черкаська область, 19601, код 34257303) 142560 грн 48 коп. (сто сорок дві тисячі п`ятсот шістдесят гривень 48 коп.) заборгованості за поставлений товар, 27644 грн 20 коп. (двадцять сім тисяч шістсот сорок чотири гривні 20 коп.) інфляційних нарахувань, 9923 грн 80 коп. (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять три гривні 80 коп.) трьох процентів річних, 2701 грн 93 коп. (дві тисячі сімсот одна гривня 93 коп.) витрат зі сплати судового збору та 18000 грн 00 коп. (вісімнадцять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 05 березня 2020 року.

Суддя О.В. Чевгуз