Рішення

від 24.02.2020 по справі 911/3150/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2020 р. м. Київ Справа № 911/3150/19

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Будівельників України» (02000, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 17/52, поверх 4)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДЛЕД ГРУП» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Жовтнева, буд. 140)

про стягнення 97126,42 грн. попередньої оплати за непоставлений товар згідно рахунку № 129 від 30.05.2019 р.

секретар судового засідання: Демідова А.А.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Будівельників України» (далі - ТОВ «Альянс Будівельників України» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДЛЕД ГРУП» (далі - ТОВ «ГУДЛЕД ГРУП» , відповідач) про стягнення 97126,42 грн. попередньої оплати за непоставлений товар згідно рахунку № 129 від 30.05.2019 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на не поставлення відповідачем оплаченого позивачем товару згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури на загальну суму 97126,42 грн., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача вартість оплаченого, але не поставленого товару у загальному розмірі 97126,42 грн., а також витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.12.2019 р. було відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, яке було призначено на 23.01.2020 р.

У судове засідання 23.01.2020 р. представники позивача та відповідача не з`явились. Про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України, однак станом на час судового засідання у матеріалах справи відомості щодо отримання відповідачем ухвали суду від 23.12.2019 р. були відсутніми.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.01.2020 р. було відкладено судове засідання з розгляду справи на 24.02.2020 р.

21.02.2020 р. до господарського суду Київської області від ТОВ «Альянс Будівельників України» було подано клопотання б/н від 21.02.2020 р. (вх. № 4054/20 від 21.02.2020 р.), відповідно до якого представник позивача зазначив, що не зможе взяти участь в судовому засіданні 24.02.2020 р. з розгляду даної справи, оскільки буде представляти інтереси позивача в господарському суді Вінницької області у справі № 902/1260/15, розгляд якої також призначено на 24.02.2020 р. З огляду на зазначене позивач просив суд розглядати справу № 911/3150/19 без участі його представника.

Крім того, 21.02.2020 р. до господарського суду Київської області від ТОВ «Альянс Будівельників України» було подано клопотання б/н від 21.02.2020 р. (вх. № 4055/20 від 21.02.2020 р.) про долучення до матеріалів справи належним чином засвідченої копії платіжного доручення № 3536 від 03.06.2019 р. з відміткою банку про проведення операції з перерахування коштів.

У судове засідання 24.02.2020 р. представники позивача та відповідача не з`явились. Про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Як зазначено в ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У судовому засіданні 24.02.2020 р. було прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

У травні 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГУДЛЕД ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Будівельників України» було досягнуто домовленості щодо поставки товару відповідно до виставленого відповідачем позивачу рахунку-фактури № 129 від 30.05.2019 р.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю «ГУДЛЕД ГРУП» було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Альянс Будівельників України» рахунок на оплату товару № 129 від 30.05.2019 р. на суму 97126,42 грн.

Позивач зазначає, що для здійснення попередньої оплати вартості товару на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано ТОВ «Альянс Будівельників України» кошти на загальну суму 97126,42 грн. згідно платіжного доручення № 3536 від 03.06.2019 р. із зазначенням у призначенні платежу: оплата за товар згідно рах. № 129 від 30.05.2019 р. .

Проте, після отримання повної суми попередньої оплати відповідач не виконав свого зобов`язання щодо поставки товару.

Позивач звертався до відповідача з листом-вимогою № 250 від 20.11.2019 р. про передачу протягом 7 днів від дня пред`явлення даної вимоги товару, оплаченого згідно рахунку № 129 від 30.05.2019 р. та не переданого на суму 97126,42 грн. Направлення вимоги на адресу відповідача підтверджується описом вкладення до цінного листа від 20.11.2019 р., накладною № 0101909181519 від 20.11.2019 р. та фіскальним чеком від 20.11.2019 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Вказана вимога про передачу товару була повернута оператором поштового зв`язку у зв`язку з неотриманням адресатом та закінченням терміну зберігання.

Також позивач звертався до відповідача з листом-вимогою № 261 від 04.12.2019 р. про повернення коштів у розмірі попередньої оплати вартості товару протягом 7 днів від дня пред`явлення даної вимоги, шляхом їх перерахування на зазначені ним реквізити. Направлення вимоги підтверджується описом вкладення до цінного листа від 04.12.2019 р., накладною № 0101909234205 від 04.12.2019 р. та фіскальним чеком від 04.12.2019 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Вказана вимога про повернення попередньої оплати також була повернута оператором поштового зв`язку у зв`язку з неотриманням адресатом та закінченням терміну зберігання.

Оскільки оплачений товар відповідачем поставлений не був і сплачені позивачем грошові кошти не були повернуті, останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не вказано законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару у спрощений спосіб.

Поряд з цим, згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Водночас, як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши та проаналізувавши обставини справи та долучені до її матеріалів докази, суд встановив, що позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку було перераховано відповідачу 97126,42 грн. в якості попередньої оплати за товар, що підтверджується платіжним дорученням з відміткою банківської установи. У зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо поставки товару позивач звертався до останнього із листами-вимогами від 20.11.2019 р. про поставку оплаченого товару та від 04.12.2019 р. про повернення коштів попередньої оплати відповідно.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів у підтвердження поставки товару у власність позивача чи відмови покупця від отримання товару. Також не надано доказів того, що відповідач повідомляв покупця про готовність поставити товар.

Матеріали справи не містять також і доказів повернення відповідачем не користь позивача суми попередньої оплати.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 97126,42 грн. є правомірними та обгрунтованими, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДЛЕД ГРУП» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Жовтнева, буд. 140, код 38922844) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Будівельників України» (02000, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 17/52, поверх 4, код 37354345) 97126 (дев`яносто сім тисяч сто двадцять шість) грн. 42 коп. попередньої оплати, 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 05.03.2020 р.

Суддя В.М. Бабкіна