Постанова

від 24.02.2020 по справі 904/2180/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 904/2180/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - не з`явився;

відповідач - не з`явився.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамам" (далі - ТОВ "Тамам", Позивач)

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Васильєв О. Ю.) від 29.08.2019

та постанову Центрального апеляційного господарського суду (головуючий - Кузнецова І. Л, судді: Кощеєв І. М., Широбокова Л. П.) від 26.11.2019 у справі

за позовом ТОВ "Тамам"

до Дніпровської міської ради (далі - Рада, Відповідач)

про визнання права власності,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 27.05.2019 ТОВ "Тамам" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Ради про визнання права власності за набувальною давністю на земельну ділянку площею 1,071 га, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Курсантська, 26, кадастровий номер 121010000:09:459:0009 (далі - Земельна ділянка).

1.2. Позовна заява мотивована тим, що Позивач отримав у 2004 році у власність нерухоме майно, яке розташоване на Земельній ділянці, добросовісно заволодів нею і відкрито користувався протягом 15 років, відтак набув на Земельну ділянку право власності за набувальною давністю на підставі частини першої статті 344 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2019, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Рішення судів мотивовані тим, що конструкція статті 119 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) відрізняється від конструкції статті 344 ЦК України і не передбачає жодних переваг для осіб, зазначених у частині першій цієї статті, оскільки навіть дотримання всіх умов набувальної давності не призводить до виникнення права власності на землю та фактично відсилає до загального порядку надання земельних ділянок у власність або користування (статті 116, 118, 123 ЗК України). Ця норма надає таким особам лише право звернення до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування і не передбачає обов`язкової передачі земельної ділянки у власність чи користування навіть при дотриманні передбаченої законом процедури звернення та подання необхідних документів. При отриманні відмови в задоволенні клопотання про передачу земельної ділянки у власність чи надання в користування або залишення його без розгляду, Позивач має право оскаржити такі дії органу місцевого самоврядування до суду.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. 20.12.2019 ТОВ "Тамам" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2019 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2019 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Суди відмовили у позові, оскільки визнання права власності на Земельну ділянку за ТОВ "Тамам" не передбачено статтею 119 ЗК України, при цьому не оспорювали, що Позивач правомірно та відкрито володіє Земельною ділянкою більше десяти років та не був пов`язаний будь-якими правовідносинами з її формальним власником - Радою.

Разом з цим, суди не обґрунтували відмову у застосуванні положень статті 344 ЦК України, у зв`язку з чим оскаржувані рішення є необґрунтованими та суперечать частині другій статті 4 ЦК України.

4.2. Положення статті 119 ЗК, якими не передбачено набуття юридичними особами землі у власність за набувальною давністю, не суперечать положенням статті 344 ЦК України, які передбачають таку можливість, а саме, що право власності на нерухоме майно виникає у юридичної особи з моменту закінчення десятирічного строку її добросовісного відкритого володіння майном.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. Відзив на касаційну скаргу від Ради у встановлений Судом строк не надійшов.

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 03.02.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Тамам"; розгляд справи призначено на 25.02.2020; встановлено строк для подання відзиву до 18.02.2020.

7. Встановлені судами обставини

7.1. ТОВ "Тамам" є власником будівель та споруд, розташованих по вул. Курсантській, 26 у м. Дніпро (далі - Нерухоме майно), що підтверджується витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданими комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" № 4295055 від 29.07.2004 та № 327761030 від 03.01.2012; загальна площа Нерухомого майна складає 4165.7 кв. м; підставою виникнення права власності на Нерухоме майно є договір іпотеки № І-01/04 від 16.06.2004 та договір від 13.07.2004 про внесення змін до договору іпотеки.

7.2. Нерухоме майно, яке є предметом зазначених договорів, попередньо належало на праві колективної власності ТОВ "Москвіч", що підтверджується свідоцтвом про право власності від 17.02.2000 № 371 та внесено до його статутного фонду ВАТ "Алеко-Сервіс", якому належало відповідно до реєстраційного посвідчення на об`єкти нерухомого майна від 23.09.1997.

7.3. За рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 23.09.1992 № 34 та рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 22.06.1995 № 764 Земельна ділянка надавалась ВАТ "Алеко-Сервіс" на праві постійного користування, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серія ДПД 84 від 20.07.1995.

7.4. ТОВ "Тамам" зверталось до Ради про надання земельної ділянки площею 0,5120 га по вул. Курсантська, 26 в оренду у зв`язку з отриманням права власності на Нерухоме майно (т. 1, а. с. 73) та в подальшому земельної ділянки площею 1,0710 га за цією ж адресою (т. 1, а. с. 44).

7.5. Матеріали справи не містять доказів того, що Позивач звертався до Відповідача по передачу у власність земельної ділянки на підставі статті 119 ЗК України.

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Згідно з вимогами частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

8.2. Згідно з частиною першою статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

8.3. Відповідно до статті 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15-ти років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом.

8.4. Можна підсумувати, що умовами набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю є: 1) добросовісність користування земельною ділянкою, яке полягає у невчиненні особою перешкод власнику земельної ділянки у реалізації ним свого права власності на це майно протягом 15 років; 2) відкритість користування, яке має бути очевидним для усіх інших осіб; 3) безперервність користування протягом 15 років; 4) відсутність документів, які б свідчили про наявність у громадянина прав на цю земельну ділянку.

Відсутність будь-якого з перелічених елементів виключає можливість набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 729/608/17 (провадження № 14-648цс18).

8.5. Здійснивши аналіз вищезазначених норм законодавства, Суд дійшов висновку, що набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, передбачене частиною першою статті 344 ЦК України, регулюється статтею 119 ЗК України, яка зокрема містить спеціальну норму стосовно умов та порядку набуття земельної ділянки у власність за давністю користування.

8.6. За змістом частини другої статті 119 ЗК України передача земельної ділянки у власність громадян на підставі набувальної давності здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому, ця норма відсилає до загального порядку надання земельних ділянок у власність (статті 116, 118, 123 ЗК України) саме громадян.

8.7. Враховуючи наведене, Суд доходить висновку, що юридичні особи не підпадають під дію положень статті 119 ЗК України, у зв`язку з чим не можуть набувати право власності на земельні ділянки за набувальною давністю.

8.8. Ураховуючи наведені висновки та беручи до уваги, що Позивач є юридичною особою, Суд доходить висновку, що суди першої та апеляційної інстанції повно встановили всі істотні обставини справи на підставі наданих сторонами доказів, надали їм належну правову оцінку та правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. За наведених мотивів Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим відхиляє доводи Скаржника (підпункт 4.1 цієї постанови) як такі, що не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

8.9. З огляду на викладене, підстави для зміни чи скасування ухвалених у справі судових рішень відсутні, у зв`язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.

9. Судові витрати

9.1. Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамам" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2019 у справі № 904/2180/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак