Рішення

від 24.02.2020 по справі 916/2864/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2864/19

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

При секретарі судового засідання Кришталі Д.І.,

розглянувши справу №916/2864/19,

за позовом: Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" (вул. Берегова, 13, м. Южне, Одеська область, 65481),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСІФОРВАРДСЕРВІС"

(вул. Прохорівська, 42-А, м. Одеса, 65005),

про стягнення 33404,16 грн.;

Представники сторін:

від позивача: Заверюха В.О.;

від відповідача: Залевська І.В.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСІФОРВАРДСЕРВІС" про стягнення 33404,16 грн. Ухвалою від 27.09.2019 відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.10.2019.

21.10.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.№21503/19).

21.10.2019 оголошено перерву до 04.11.2019.

24.10.2019 позивачем подано відповідь на відзив (вх.№21922/19).

04.11.2019 оголошено перерву до 20.11.2019.

18.11.2019 відповідачем подано заперечення (вх.№23872/19).

20.11.2019 сторонами повідомлено про наявність перемовин щодо мирного врегулювання. Оголошено перерву до 25.11.2019.

25.11.2019 суд оголошує про перехід до загальної процедури позовного провадження. Оголошено перерву до 09.12.2019.

09.12.2019 судове засідання не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному.

Ухвалою від 19.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, призначено підготовче засідання на 22.01.2020.

22.01.2020 протокольно закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 10.02.2020.

10.02.2020 оголошено перерву до 24.02.2020.

24.02.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування позову позивач посилається на укладення між сторонами Договору про надання послуг №ПФ-68/18п 04.06.2018, відповідно до якого виконавець (позивач) зобов`язується за заявками замовника (відповідача) надавати за плату послуги щодо перешвартування ліхтерів типу ДМ , плавкранів або інших плавзасобів в акваторії порту Южний за допомогою буксирів портового флоту Норд , Борей , Екватор , а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги. На виконання умов Договору позивач надав відповідачеві послуги, однак рахунки були сплачені відповідачем несвоєчасно.

На підставі умов Договору позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 8359,98 грн., штраф у розмірі 21510,18 грн., 3% річних у розмірі 696,62 грн., інфляційні втрати у розмірі 2396,88 грн.

У відзиві відповідач вказує, що відповідно до Договору було надано послуги на загальну суму 422547,59 грн. Рахунки оплачені у повному обсязі, однак оплата послуг здійснювалась із запізненням через несвоєчасні розрахунки контрагентів відповідача.

Посилається на те, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, тому за цей вид порушення договірних зобов`язань має застосовуватись відповідальність тільки у такому обсязі. Тому штраф у розмірі 15% стягненню не підлягає.

Крім того, зазначає, що розмір інфляційних втрат розрахований не точно, а позивачем невірно застосовані індекси інфляції по деяких рахунках, з урахуванням чого інфляційні втрати мають становити суму у розмірі 1693,34 грн. Таким чином, зазначає, що до відповідача можуть бути застосовані наступні штрафні санкції у розмірі 10749,94 грн.: 8359,98 грн. - пеня, 696,62 грн. - 3% річних, 1693,34 грн. - інфляційні втрати.

При вирішенні питання щодо стягнення штрафних санкцій просить врахувати, шо основні зобов`язання виконані у повному обсязі, відповідач не ухилявся від виконання обов`язку по сплаті та виконав його при першій можливості; позивач не зазнав збитків; створення джерела невиправданих додаткових прибутків позивача не відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності. Просить зменшити розмір штрафних санкцій на 50% від розміру, який може бути застосований (10749,94 грн.) та задовольнити позовні вимоги частково у розмірі 5374,97 грн.

У відповіді на відзив позивач вказує, що штраф може бути встановлений в укладеному договорі я як самостійний захід відповідальності і як такий, що застосовується поряд із пенею. Відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає в себе і пеню і штраф як форми сплати неустойки.

Щодо інфляційних втрат вказує, що у випадку, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то розраховуються із врахуванням даного місяця. Оскільки рахунки №№823, 824, 825, 833, 834, 835 відповідачем було оплачено 28.11.2018, то інфляційні втрати розраховано правильно.

Відносно розрахунку інфляції за рахунком №920 від 21.12.2018 вказує, що оплату було здійснено 22.02.2018, а тому, оскільки на час звернення із позовом індекс інфляції за лютий був відомий, інфляційні втрати розраховано правильно.

Стосовно зменшення штрафних санкцій вказує, що зменшення є право, а не обов`язком суду, яке застосовується у виняткових випадках, водночас, відповідачем не доведено винятковості. Позивач є підприємством державної форми власності, яке має стратегічне значення для економіки держави.

У запереченні відповідач вказує, що розмір штрафних санкцій, встановлений п.7.1. Договору, суперечить чинному законодавству. Крі того, одночасне стягнення штрафу і пені є подвійним притягненням до відповідальності, що суперечить ст. 61 Конституції України. При цьому вказує, що позивачем застосовується інший розмір пені, ніж встановлений у Договорі.

Заперечуючи проти зменшення штрафних санкцій, позивач не довів завдання йому збитків.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

04.06.2018 між Державним підприємством Морський торговельний порт Южний (далі - Порт, позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - Товариство, відповідач, замовник) було укладено Договір №ПФ-68/18п про надання послуг (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору в порядку та на умовах, визначеним цим Договором, Виконавець зобов`язується за заявками Замовника та за умови наявності вільних буксирів протягом визначеного в Договорі строку, надавати за плату послуги щодо перешвартування ліхтерів типу ДМ , плавкранів або інших плавзасобів в акваторії порту ЮЖНИЙ за допомогою буксирів портового флоту Норд , Борей , Екватор (далі Послуги), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці Послуги.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було надано послуги відповідачеві, що підтверджується наступними актами приймання-передачі виконаних послуг:

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 12.09.2018 на суму 8654,40 грн. (наряд №8, рахунок №728) (а.с. 33-35);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 12.09.2018 на суму 11539,20 грн. (наряд №9, рахунок №732) (а.с.36-38);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 15.09.2018 на суму 8664,04 грн. (наряд №11, рахунок №740) (а.с.39-41);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 15.09.2018 на суму 5776,02 грн. (наряд №12, рахунок №741) (а.с. 42-44);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 16.09.2018 на суму 8664,04 грн. (наряд №13, рахунок №742) (а.с. 45-47);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 16.09.2018 на суму 11552,04 грн. (наряд №14, рахунок №743) (а.с. 48-50);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 17.09.2018 на суму 11562,38 грн. (наряд №15, рахунок №744) (а.с.51-53);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 17.09.2018 на суму 8671,79 грн. (наряд №16, рахунок №745) (а.с. 54-56);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 17.09.2018 на суму 8671,79 грн. (наряд №17, рахунок №746) (а.с. 57-59);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 08.10.2018 на суму 8651,08 грн. (наряд №9, рахунок №795) (а.с. 60-62);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 10.10.2018 на суму 5766,70 грн. (наряд №12, рахунок №796) (а.с. 63-65);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 29.10.2018 на суму 14511,48 грн. (наряд №41, рахунок №823) (а.с. 66-68);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 30.10.2018 на суму 11583,12 грн. (наряд №42, рахунок №824) (а.с. 69-71);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 30.10.2018 на суму 11583,12 грн. (наряд №43, рахунок №825) (а.с. 72-74);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 30.10.2018 на суму 11583,12 грн. (наряд №44, рахунок №833) (а.с. 75-77)

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 31.10.2018 на суму 8675,60 грн. (наряд №47, рахунок №834) (а.с. 78-80);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 31.10.2018 на суму 11567,47 грн. (наряд №48, рахунок №835) (а.с. 81-83);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 01.11.2018 на суму 20210,32 грн. (наряд №1, рахунок №837) (а.с. 84-86);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 01.11.2018 на суму 11548,75 грн. (наряд №4, рахунок №838) (а.с. 87-89);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 18.11.2018 на суму 11407,22 грн. (наряд №16, рахунок №865) (а.с. 90-92);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 18.11.2018 на суму 8555,42 грн. (наряд №17, рахунок №866) (а.с. 93-95);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 18.11.2018 на суму 8555,42 грн. (наряд №18, рахунок №867) (а.с. 96-98);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 19.11.2018 на суму 8549,48 грн. (наряд №20, рахунок №868) (а.с. 99-101);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 20.11.2018 на суму 11403,36 грн. (наряд №23, рахунок №872) (а.с. 102-104);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 21.11.2018 на суму 8552,22 грн. (наряд №25, рахунок №873) (а.с. 105-107);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 23.11.2018 на суму 8546,68 грн. (наряд №28, рахунок №874) (а.с. 108-110);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 24.11.2018 на суму 8546,68 грн. (наряд №30, рахунок №875) (а.с. 111-113);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 25.11.2018 на суму 8546,68 грн. (наряд №31, рахунок №876) (а.с. 114-116);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 26.11.2018 на суму 5708,04 грн. (наряд №35, рахунок №882) (а.с.117-119);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 27.11.2018 на суму 8593,67 грн. (наряд №38, рахунок №883) (а.с. 120-122);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 27.11.2018 на суму 11458,22 грн. (наряд №39, рахунок №884) (а.с. 123-125);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 28.11.2018 на суму 11543,21 грн. (наряд №42, рахунок №885) (а.с. 126-128);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 04.12.2018 на суму 20249,04 грн. (наряд №4, рахунок №893) (а.с. 129-131);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 05.12.2018 на суму 14439,58 грн. (наряд №6, рахунок №894) (а.с. 132-134);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 05.12.2018 на суму 8663,75 грн. (наряд №7, рахунок №895) (а.с. 135-137);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 05.12.2018 на суму 11551,66 грн. (наряд №9, рахунок №897) (а.с. 138-140);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 05.12.2018 на суму 8663,75 грн. (наряд №10, рахунок №898) (а.с. 141-143);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 06.12.2018 на суму 5744,96 грн. (наряд №11, рахунок №899) (а.с. 144-146);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 06.12.2018 на суму 11489,93 грн. (наряд №12, рахунок №900) (а.с. 147-149);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 21.12.2018 на суму 14157,70 грн. (наряд №39, рахунок №920) (а.с. 150-152);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 30.12.2018 на суму 25586,77 грн. (наряд №53, рахунок №949) (а.с. 153-154,156);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 31.12.2018 на суму 11371,90 грн. (наряд №55, рахунок №950) (а.с. 155,157,158);

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 31.12.2018 на суму 8528,93 грн. (наряд №56, рахунок №951) (а.с. 159-161).

Таким чином, послуги було надано на загальну суму 459850,73 грн.

Водночас, судом встановлено, що відповідачем оплата за надані послуги здійснювалась несвоєчасно. Вказане не заперечується відповідачем.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

П.1 ст.202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

П.3.1. Договору встановлено, що оплата послуг здійснюється у національній валюті по офіціальному курсу НБУ на день надання Послуг, за тарифами Виконавця, зазначеними у п.2.1. цього Договору.

Відповідно до п.3.5. Договору Замовник здійснює оплату Послуг за фактично надані Послуги шляхом прямого банківського переведення коштів на рахунок Виконавця протягом 10 банківських днів з дати підписання Сторонами відповідного Акта здавання-приймання наданих послуг, відповідно до виставленого Виконавцем рахунку.

Згідно з п.7.1. Договору за порушення Замовником строку внесення плати за надані Послуги Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,5% вартості наданих послуг, з яких допущено прострочення строку оплати за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі п`ятнадцяти відсотків вартості наданих Послуг.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем заявлено до стягнення 8359,98 грн. пені. Відповідачем заявлена сума пені визнається у повному обсязі. Водночас, відповідач вказує, що позивач не застосовує розмір пені, визначений у Договорі.

Втім, суд враховує, що у п.7.1. Договору вказано, що Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,5% вартості наданих послуг, з яких допущено прострочення строку оплати за кожний день прострочення. А відповідно до ст.3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, позивач у своєму розрахунку дотримався вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , обмеживши розмір пені, передбачений умовами Договору, у відповідності до ст.3 цього Закону.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено його правильність, а вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст. 549 ЦК України, ч.6 ст. 231 ГК України та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст. 231 ГК України.

Так, відповідно до ч.4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідач вказує, що за прострочку платежу може бути стягнуто виключно пеню, а п.7.1. Договору у частині визначення розміру штрафу суперечить законодавству, оскільки перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення, крім того, застосування штрафу поряд із пенею є порушенням ст. 61 Конституції України.

Водночас, суд зазначає, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

Відповідно до вказаної норми у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 21510,18 грн. Як вже зазначено вище, згідно з п.7.1. Договору за прострочення понад тридцять днів (крім пені) додатково стягується штраф у розмірі п`ятнадцяти відсотків вартості наданих Послуг.

Суд перевірив розрахунок штрафу позивача та встановив його правильність, а вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних у сумі 696,62 грн., суд вважає його вірним, а вимоги в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Позивачем зазначений розмір 3% визнається у повному обсязі.

Щодо стягнення інфляційних втрат суд вказує наступне.

Позивачем заявлено до стягнення 2837,38 грн. інфляційних втрат, а відповідачем надано контррозрахунок, в якому сума інфляційних втрат становить 1693,34 грн.

Водночас, судом здійснено власний розрахунок та встановлено, що в межах заявлених вимог стягненню підлягає 1864,33 грн.

За рахунками №№728,732,740,741,742,743,744,745,746,920,949,950,951 позивачем було правильно нараховано інфляційні втрати (вказані суми також визнані відповідачем, крім рахунків №№920,950,951), втім, за рахунками №№823,824,825,833,834,835 інфляційні втрати не підлягають нарахуванню, оскільки період прострочення складає менше, ніж 1 календарний місяць: від 13 до 15 днів.

Посилання відповідача на те, що за рахунком №920 потрібно застосовувати індекс інфляції за січень 2019, і не має застосовуватись індекс інфляції за лютий 2019, оскільки такий ще не був розрахований на дату оплати 22.02.2019 - не відповідає вимогам законодавства.

Посилання відповідача на те, що за рахунками №№950, 951 не може бути нараховано інфляційні втрати, оскільки строк оплати настав 16.01.2019, а тому інфляційні втрати за цей місяць не нараховуються, а встановлений інфляційний індекс за лютий 2019 ще не був розрахований, також не відповідають вимогам законодавства. За вказаними рахунками позивачем не було застосовано індекс за січень, а суми втрат вирахувано з використанням індексу інфляції за лютий 2019.

Відповідно до листа Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97 Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ : В случаях, когда возмещению подлежит сумма, которая состоит из взносов, сделанных в разные периоды, каждый взнос увеличивается на величину индекса соответствующего периода, результаты подытоживаются. Например, деньги вносились 27 октября 1994 года в размере 2700 тыс. крб., 7 мая 1995 года - 5200 тыс. крб. и 25 декабря 1995 года - 11500 тыс. крб. Всего 19400 тыс. крб. При применении индекса инфляции следует иметь в виду, что индекс рассчитывается не на каждую дату месяца, а в среднем на месяц; поэтому условно следует считать, что сумма, внесенная за период с 1 по 15 число соответствующего месяца, например, мая, индексируется за период с учетом мая, а если с 16 по 31 число, то расчет начинается со следующего месяца - июня . Відповідач посилається на вказані рекомендації у цій частині, проте не враховує, що зазначене застосовується при поверненні внесеної суми, яка складається з вкладів, внесених у різні періоди, а не при стягненні заборгованості.

В інформаційному листі ВГСУ від 17.02.2012 №01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Таким чином, суд вважає обґрунтованою суму інфляційних втрат у розмірі 1864,33 грн.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій, при цьому до штрафних санкцій відносить пеню, 3% та інфляційні втрати у розмірі 10749,94 грн. (8359,98 грн. пені + 696,62 грн. 3% річних + 1693,34 грн. інфляційних втрат).

Водночас, проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов`язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов`язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процентів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов`язання.

Враховуючи зазначене, клопотання про зменшення у цій частині не підлягає задоволенню у зв`язку з його необґрунтованістю.

Стосовно зменшення розміру пені суд вказує наступне.

Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18).

Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій, перевіривши доводи, які містяться у такому клопотанні, зокрема, відсутність доказів понесення позивачем збитків, врахувавши розмір несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов`язання та розмір пені, незазначення відповідачем інших обставин, крім відсутності доказів наявності збитку позивача та повної оплати боргу, недоведеність винятковості обставин для зменшення розміру пені, - суд не вважає за можливе зменшити розмір неустойки.

Щодо штрафу у розмірі 21510,18 грн. відповідачем клопотання про зменшення не було заявлено.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись зазначеним вище, відповідно до ст.ст. 11, 15, 16, 202, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 625, 626, 627, 629 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 233, 343 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 130, 236, 237, 238, 240, 241, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" (вул. Берегова, 13, м. Южне, Одеська область, 65481, код ЄДРПОУ 04704790) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСІФОРВАРДСЕРВІС" (вул. Прохорівська, 42-А, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 41075114) про стягнення 33404,16 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСІФОРВАРДСЕРВІС" (вул. Прохорівська, 42-А, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 41075114) на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" (вул. Берегова, 13, м. Южне, Одеська область, 65481, код ЄДРПОУ 04704790) 8359,98 грн. пені, 21510,18 грн. штрафу, 696,62 грн. - 3 % річних, 1864,33 грн. інфляційних втрат, 1865,04 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 24.02.2020. Повний текст рішення складений та підписаний 05 березня 2020 р.

Суддя Р.В. Волков