Рішення

від 05.03.2020 по справі 917/2123/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2020 Справа № 917/2123/19

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросем» , проспект Героїв Сталінграда, 6А, м. Київ, 04210

до Фермерського господарства «Алекс-Плюс» , с. Мар`янівка, Карлівський район, Полтавська область, 39520

про стягнення 540 890,66 грн.,

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача: відсутні.

Від відповідача: відсутні.

Повне рішення складено та підписано 05.03.2020 року.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 540 890,66 грн. за договором поставки № 04.04.19-175 від 04.04.2019 року, з яких 509 024,66 грн. основного боргу, 15 131,27 грн. пені, 1 464,32 грн. 3% річних, 15 270,73 грн. процентів за неправомірне користування чужими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами договору поставки № 04.04.19-175 від 04.04.2019 року, зокрема не здійснив оплату поставленого позивачем товару.

Ухвалою від 10.12.2019р. позовна заява була залишена без руху, зокрема, з підстав невиконання позивачем вимог п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України (а.с. 1).

Позивач у визначений судом термін усунув недоліки цієї позовної заяви та ухвалою від 27.12.2019 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання в справі на 28.01.2020 року (а.с. 56-57). Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - до 15 днів з дня отримання ухвали та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.

Зазначена ухвала суду направлялась відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 41-45).

Позивач отримав зазначену ухвалу суду 08.01.2020 року, відповідач - 14.01.2020 року, про що свідчать відмітки на повідомленнях про отримання поштового відправлення (а.с. 58-59).

В судове засідання 28.01.2020 року представники сторін не з`явились, суд прийняв ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 18.02.2020 року. Позивач отримав вказану ухвалу 03.02.2020 року (відповідно до відмітки на повідомленні про отримання поштового відправлення, а.с. 66). Ухвала суду від 28.01.2020 року направлялась відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 41-45) та повернулась до суду із відміткою поштового працівника адресат відсутній (а.с. 67-70).

В судове засідання 18.02.2020 року представники сторін не з`явились. Позивач заявив клопотання про розгляд справи без участі представника (а.с. 60).

Ухвалою від 18.02.2020 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 05.03.2020 року (а.с. 78-79). Відповідно до відмітки на повідомленні про отримання поштового відправлення (а.с. 81) позивач отримав зазначену ухвалу 21.02.2020 року. Ухвала суду від 18.02.2020 року, адресована відповідачу, повернулась до суду із відміткою поштового працівника за закінченням терміну зберігання (а.с. 82-84).

В судове засідання 05.03.2020 року представники сторін не з`явились. Від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог від 04.03.2020 року (вх. № 2681 від 05.03.2020 року) в якій позивач повідомив про часткову сплату відповідачем 130 076,10 грн. вартості отриманого товару (довідка від 04.03.2020 року про сплату відповідачем 130 076,10 грн. за платіжним дорученням № 1 від 28.02.2020 року; а.с. 85-86).

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Агросем , надалі - Постачальник, та Фермерським господарством Алекс-Плюс , надалі - Покупець, було укладено договір поставки № 04.04.19-175 від 04.04.2019 року (далі - Договір, а.с. 9-10).

Відповідно до п. 1.1 цього Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передати (поставити) Покупцеві у його власність продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його.

За п. 2.1 Договору, найменування, асортимент та кількість Товару, визначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору встановлено, що ціна за одиницю та загальна вартість Товару, зазначаються сторонами у специфікаціях (додатках), що є невідємною частиною Договору. Протягом строку дії цього Договору, грошові зобов`язання Покупця існують та підлягають сплаті у гривні.

Відповідно до п. 3.5 Договору, Покупець оплачує Товар шляхом 100% передоплати, якщо інший порядок та строки розрахунків не визначені у відповідній специфікації до цього Договору.

До Договору сторони уклали наступні Специфікації:

- специфікація № 1 від 04.04.2019 року на поставку гібрида насіння кукурудзи Amelior в кількості 150 мішків на загальну суму 261 952,20 грн. (а.с. 11);

- специфікація № 2 від 04.04.2019 року на поставку насіння соняшника в кількості 35 мішків на загальну суму 116 996,04 грн. (а.с. 12);

- специфікація 3 від 11.04.2019 року на поставку гібрида насінная кукурудзи Amelior в кількості 75 мішків на загальну суму 130 076,10 грн. (а.с. 13).

На виконання умов укладеного Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 509 024,34 грн., що підтверджується видатковими накладними № АГ-16/04436 від 16.04.2019 року на суму 130076,10 грн., № АГ-09/04197 від 09.04.2019 року на суму 261952,20 грн. та № АГ-11/04132 від 11.04.2019 року на суму 116996,04 грн. (а.с. 14-16), які підписані відповідачем в особі керівника, підпис якого завірений відбитком печатки.

Відповідно до п.п. 3-5 Специфікацій №№ 1, 2, 3, оплата Товару в розмірі 100% загальної вартості Товару, що постачається по цьому Договору, здійснюється до 30.10.2019 року. Поставка Товару здійснюється Постачальником на умовах доставки на склад за адресою: Полтавська область, Карлівський район, с. Мар`янівка. Товар повинен бути поставлений Покупцю у строк до 10.04.2019 року. Допускається поставка окремими партіями.

Як зазначає позивач, оплату отриманого товару відповідач не здійснив, на момент звернення із позовом до суду основний борг в сумі 509 024,34 грн. відповідачем сплачений не був.

Також, за неналежне виконання умов Договору позивач заявив до стягнення з відповідача 15 131,27 грн. пені, 1 464,32 грн. 3% річних, 15 270,73 грн. процентів за неправомірне користування чужими коштами, нарахованих за період з 31.10.2019 року по 04.12.2019 року.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов`язань з оплати отриманого товару.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК) України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписом ч. 1 сі. 628 ЦК У країни, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав відповідачу товар, зазначений в Специфікації № 1 від 04.04.2019 року (а.с. 11) за видатковою накладною № АГ-16/04436 від 16.04.2019 року на суму 130 076,10 грн. (а.с. 14), в Специфікації № 2 від 04.04.2019 року (а.с. 12) за видатковою накладною № АГ-09/04197 від 09.04.2019 року на суму 261 952,20 грн. (а.с. 15), в Специфікації № 3 від 11.04.2019 року (а.с. 13) за видатковою накладною № АГ-11/04132 від 11.04.2019 року на суму 116 996,04 грн. (а.с. 16), всього на загальну суму 509 024,34 грн.

Відповідно до п. 3.5 Договору та п. 3 Спеціфікацій, строк виконання зобов`язання є таким, що настав.

Враховуючи те, що позивач надав докази сплати відповідачем 130 076,10 грн. заборгованості за отриманий товар згідно платіжного доручення № 1 від 28.02.2020 року (довідка від 04.03.2019 року), провадження в цій частині підлягає закриттю за відсутністю предмету спору (п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України) .

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості в сумі 378 948,24 грн., строк оплати якої настав, відповідач не надав будь-яких заперечень стосовно заявленої до стягнення суми та підстав її виникнення, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом повністю.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Пунктом 9.2 Договору встановлено, що у випадку порушення термінів або умов оплати Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

П. 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 15 131,27грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 31.10.2019 року по 04.12.2019 року.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення пені не виявив завищення її розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Пунктом 9.4 Договору встановлено, що за порушення грошових зобов`язань по оплаті Товару, Покупець сплачує на користь Постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3% за кожен місяць від простроченої суми за весь період прострочення.

Позивач заявив до стягнення 1 464,32 грн. 3% річних та 15 270,73 грн. процентів за неправомірне користування чужими коштами, нарахованих за період з 31.10.2019 року по 04.12.2019 року.

Таким чином, статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, в розмірі трьох процентів річних з простроченої суми, за умови якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Враховуючи те, що в п. 9.4 Договору сторони погодили в разі за порушення грошових зобов`язань по оплаті Товару сплату Покупцем на користь Постачальника трьох процентів за користування чужими грошовими коштами за кожен місяць від простроченої суми за весь період прострочення, суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 15 270,73 грн. процентів за неправомірне користування чужими коштами, передбачених п. 9.4 Договору, вимоги в частині стягнення 1 464,32 грн. 3% річних відхиляються судом як невмотивовані.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

За наведеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 378 948,24 грн. основного боргу, 15 131,27 грн. пені, 15 270,73 грн. процентів за неправомірне користування чужими коштами, в іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити. В частині стягнення 130 076,10 грн. основного боргу провадження у справі підягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог без врахування часткової сплати основного боргу, оскільки така сплата відбулась після звернення позивача із позовом до суду.

Керуючись ст. ст. 129, 231 (п. 2 ч. 1), 232-233, 237-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Алекс-Плюс» (с. Мар`янівка, Карлівський район, Полтавська область, 39520, код ЄДРПОУ 36653000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросем» (проспект Героїв Сталінграда, 6А, м. Київ, 04210, код ЄДРПОУ 30967207) - 378 948,24 грн. основного боргу, 15 131,27 грн. пені, 15 270,73 грн. процентів за неправомірне користування чужими коштами; 8091,40 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 130 076,10 грн. основного боргу провадження у справі закрити.

4. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

5. Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.І. Пушко