Рішення

від 25.02.2020 по справі 920/42/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.02.2020 Справа № 920/42/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши матеріали справи №920/42/20

за позовом: Керівника Охтирської місцевої прокуратури Сумської області (вул. Сумська, 12, м. Охтирка, Сумська область, 42700) в інтересах держави в особі позивача Чернеччинської сільської ради Охтирського району (вул. Київська, 1, м.Охтирка, Сумська область, 42700, код ЄДРПОУ 04389940)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бабич Сергія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ),

про зобов`язання повернення нерухомого майна,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

прокурор: Мороз В.О., службове посвідчення №053694 від 03.09.2019

Секретар судового засідання Молодецька В.О.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 15.01.2020 провадження у справі №920/42/20 відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.01.2020 р. з повідомленням сторін.

Згідно з ухвалою господарського суду Сумської області від 30.01.2020 підготовче засідання у справі №920/42/20 відкладене на 25.02.2020.

СУТЬ СПОРУ: прокурор просить суд зобов`язати відповідача повернути територіальній громаді в особі Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області цілісний майновий комплекс по водопостачанню та водовідведенню в с. Сонячне Охтирського району Сумської області. Крім того, просить суд стягнути з відповідача на користь прокуратури Сумської області судовий збір, сплачений при поданні позову.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від позивача надійшла заява №02-27/344 від 24.02.2020 (електронна пошта, вх. №1662 від 24.02.2020), в якій просить здійснювати розгляд справи без участі його представника та повідомив суд про те, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В судовому засіданні від 30.01.2020 повідомив суд про повне визнання позовних вимог. Крім того, просив суд вирішити питання про стягнення з відповідача 50% судових витрат на користь прокуратури Сумської області.

Згідно ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч.3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Судом встановлено, що в судовому засіданні 30.01.2020 відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

Зі змісту п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України вбачається, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 1 ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 цієї ж статті).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. №3-рп/99 прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в господарському суді.

Згідно ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 цієї ж статті).

Частиною 1 ст. 55 ГПК України встановлено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Зі змісту п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 вбачається, що під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах , зазначеним у частині другій статті 4 ГПК України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Відтак, тлумачення п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Аналіз ч.3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

В даному випадку прокурор здійснює представництво інтересів держави в особі позивача у зв`язку з неналежним здійсненням останнім як органом, який розпорядився комунальним майном заходів щодо його повернення у комунальну власність в наслідок користування ним відповідачем без належної правової підстави, що призводить до невизначеності у правовідносинах щодо використання вказаного майна територіальної громади, зокрема, кола суб`єктів, які мають право використовувати останнє, а також зобов`язані забезпечувати схоронність останнього, дбати про належний стан майна, нести відповідальність за його пошкодження чи знищення перед власником майна та третіми особами, що не відповідає державним інтересам та є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Так, прокурор звернувся до позивача з листом від 13.12.2019 №32-6782вих-19, в якому повідомив позивача про необхідність вжиття заходів цивільно-правового характеру щодо повернення Чернеччинській сільській раді комунального майна - цілісного майнового комплексу по водопостачанню та водовідведенню, які безпідставно були передані відповідачу в оренду.

Позивач в листі від 18.12.2019 №02-27/1804 повідомив прокурора про те, що ним велась з відповідачем претензійна робота по розірванню договору, усуненню його недоліків, але вжиті заходи не є достатніми, у зв`язку з чим просить прокурора звернутись до суду з позовом.

Згідно ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Таким чином, з огляду на викладене, прокурор може заявити позов в інтересах держави, який виражається в інтересах частини Українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча останній, навпаки покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення, й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (ст. 3, ст. 8).

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст.4 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні одним із принципів місцевого самоврядування в Україні є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Пункт 8 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні зазначає, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Частиною 1 статті 62 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Таким чином, використання комунального майна без відповідної правової підстави призводить до невизначеності у правовідносинах щодо використання вказаного майна територіальної громади, зокрема, кола суб`єктів, які мають право використовувати останнє, а також зобов`язані забезпечувати схоронність останнього, дбати про належний стан майна, нести відповідальність за його пошкодження чи знищення перед власником майна та третіми особами.

Враховуючи відсутність у Договорі умов щодо порядку відновлення переданого в оренду об`єкту водопостачання, заходів забезпечення виконання зобов`язань, порядку списання (виведення з експлуатації) майна в складі об`єкта оренди, обов`язку орендаря ФОП Бабич С.А. щодо надання комунальних послуг з водопостачання у гарантованих обсягах та належної якості, щодо максимально допустимих обсягів втрат і технологічних витрат питної води на одиницю продукції (послуги), порядку здійснення орендодавцем контролю за станом орендованого об`єкта водопостачання, відповідальності сторін, у тому числі відповідальності орендаря, за безпеку експлуатації об`єкта, останній є неукладеним, а Бабич С.А. користується нерухомим майном комунальної власності без достатніх правових підстав.

27 червня 2018 Чернеччинською сільською радою на сьомій сесії сьомого скликання прийнято рішення Про затвердження результатів конкурсу на право оренди комунального майна від 24.05.2018 та надання в оренду комунального майна , відповідно до якого фізичну особу-підприємця Бабич С.А. визнано переможцем конкурсу щодо оренди цілісного майнового комплексу по водопостачанню та водовідведенню в с. Сонячне Охтирського району та надано ФОП Бабич С.А. в оренду строком на 2 роки 364 дні цілісний майновий комплекс по водопостачанню та водовідведенню в с. Сонячне.

У подальшому між Чернеччинською сільською радою та ФОП Бабич С.А. укладено договір оренди комунального майна № 3 від 30.07.3018 (далі за текстом - Договір ), відповідно до якого орендодавець (Чернеччинська сільська рада) передає, а орендар (ФОП Бабич С.А.) приймає в строкове платне користування комунальне майно - цілісний майновий комплекс по водопостачанню та водовідведенню в с. Сонячне Охтирського району, що перебуває на балансі сільської ради. Вартість переданого цілісного майнового комплексу визначена згідно зі Звітом з незалежної оцінки майна, а саме системи водопостачання та водовідведення, та становить 1 907 598, 31 грн.

Відповідно до п. 1.2 Договору майно передається в оренду, з метою: використання в діяльності по забезпеченню водою домогосподарств та виробничих комплексів в с. Сонячне та с. Мирне Чернеччинської сільської ради Охтирського району.

За актом приймання - передачі від 31.07.2018 Чернеччинська сільська рада передала, а ФОП Бабич С.А. отримав на зберігання цілісний майновий комплекс по водопостачанню та водовідведенню в складі 5 артезіанських свердловин, 4 башт Рожновського, водопроводів, насосної станції, каналізаційної системи без місцевих вигребів 58 колодязів, автоводовозу, електроустановок.

Відповідно до п. 10.1 Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 01.08.2018 до 30.07.2021 включно.

Прокурор в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Договір є неукладеним у зв`язку з тим, що він не містить ряд істотних умов, що свідчить про недосягнення у належній формі згоди з усіх істотних умов Договору.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду державного та комунального майна (далі за текстом - Закон ) цей Закон регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду державного та комунального майна (далі за текстом - Закон ) цей Закон регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Згідно ст. 2 Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Згідно ст. 4 Закону об`єктами оренди за цим Законом є, зокрема, цілісні майнові комплекси.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Враховуючи викладене, свердловини, башти, водогони є нерухомим майном, так як переміщення їх є неможливим без зміни їх призначення.

Відповідно до ст. 3 Закону відносини щодо оренди державного майна, майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 10 Закону передбачає, що істотними умовами договору оренди, з поміж інших, є відновлення орендованого майна, страхування орендарем взятого ним в оренду майна.

Положення ст. 2 Закону України Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності закріплюють, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані з передачею в оренду чи концесію цілісних майнових комплексів підприємств, їхніх структурних підрозділів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності.

Ст. 8 вищезазначеного Закону визначає, що істотними умовами договору оренди об`єктів у сферах водопостачання та водовідведення, крім визначених законами України Про концесії і Про оренду державного та комунального майна , є, зокрема:

- порядок та умови відновлення переданого в оренду чи концесію об`єкта централізованого тепло-, водопостачання і водовідведення;

- порядок та умови списання (виведення з експлуатації) майна в складі об`єкта оренди, концесії;

- обов`язок орендаря, концесіонера щодо страхування взятого в оренду чи концесію об`єкта тепло-, водопостачання і водовідведення;

- обов`язки орендаря, концесіонера щодо використання переданого в оренду, концесію об`єкта централізованого тепло-, водопостачання і водовідведення за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, що раніше здійснювало експлуатацію такого об`єкта, а також щодо виробництва (надання) відповідних комунальних послуг у гарантованих обсягах і належної якості;

- максимальний розмір витрат енергоресурсів на одиницю виробленої продукції (послуг) та максимально допустимі обсяги втрат і технологічних витрат питної води та/або теплової енергії на одиницю продукції (послуг);

- порядок здійснення орендодавцем, концесієдавцем контролю за станом орендованого об`єкта централізованого тепло-, водопостачання і водовідведення;

- відповідальність сторін, у тому числі відповідальність орендаря, концесіонера за безпеку експлуатації об`єкта.

Аналізуючи умови Договору встановлено, що останній має 12 розділів, зокрема 1 Предмет договору , 2 Умови передачі орендованого майна , 3 Орендна плата , 4 Використання амортизаційних відрахувань і відновлення орендованого майна , 5 Обов`язки орендаря , 6 Права орендаря , 7 Обов`язки орендодавця , 8 Права орендодавця , 9 Відповідальність і вирішення спорів за договором , 10 Строк чинності, умови зміни та припинення договору , 11 Платіжні та поштові реквізити сторін , 12 Додатки .

У той же час, в порушення вказаних нормативно - правових актів договір оренди цілісного майнового комплексу не містить порядку та умов відновлення переданого в оренду цілісного майнового комплексу по водопостачанню та водовідведенню.

Вищезазначений правочин не встановлює заходів забезпечення виконання зобов`язань, зокрема, неустойки, поруки, завдатку тощо, як того вимагають норми ст. 10 Закону Про оренду державного та комунального майна .

Договором не передбачено порядку та умов списання (виведення з експлуатації) майна в складі об`єкта оренди, що також є істотною умовою договорів такої категорії.

Договір оренди цілісного майнового комплексу не містить обов`язку орендаря ФОП Бабич С.А. щодо надання комунальних послуг з водопостачання та водовідведення у гарантованих обсягах та належної якості.

Умови щодо максимально допустимих обсягів втрат і технологічних витрат питної води на одиницю продукції (послуги) Договір також не передбачає.

Крім вищезазначеного, договір оренди цілісного майнового комплексу не містить такої істотної умови, як порядок здійснення орендодавцем контролю за станом орендованого об`єкта водопостачання.

Ще однією істотною умовою договору оренди об`єктів у сферах водопостачання, яка відсутня у договорі оренди цілісного майнового комплексу, укладеного з ФОП Бабич С.А., є відповідальність сторін, у тому числі відповідальність орендаря, за безпеку експлуатації об`єкта.

Відсутність усіх вищезазначених умов у договорі оренди цілісного майнового комплексу від 30.07.2018 № 3 свідчить про недосягнення у належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Відсутність усіх вищезазначених умов у Договорі оренди від 30.07.2018 свідчить про недосягнення у належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що Договір є неукладеним, а ФОП Бабич С.А. користується нерухомим майном комунальної власності без достатніх правових підстав.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зі змісту ст. 638 ЦК України вбачається, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 12 Закону України Про оренду державного та комунального майна договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору) тощо. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 1213 Кодексу набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що комунальне майно - цілісний майновий комплекс по водопостачанню та водовідведенню використовується ФОП Бабич С.А. без достатньої правової підстави, а тому підлягає поверненню до комунальної власності, а отже позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

В матеріалах справи міститься належний доказ сплати судового збору - платіжне доручення №2160 від 26.12.2019 р. про сплату 2102 грн. 00 коп.

Враховуючи те, що судом встановлено факт визнання відповідачем позовних вимог до початку розгляду справи по суті, 50% сплаченого судового збору підлягають поверненню з державного бюджету на користь позивача, 1051 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь прокуратури Сумської області.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 130, 185, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Бабич Сергія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) повернути територіальній громаді в особі Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області (вул. Київська, 1, м.Охтирка, Сумська область, 42700, код ЄДРПОУ 04389940) цілісний майновий комплекс по водопостачанню та водовідведенню в с. Сонячне Охтирського району Сумської області.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бабич Сергія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 1051 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Повернути Прокуратурі Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) з державного бюджету (УК у м.Сумах/м. Суми/22030101; код 37970593; Казначейство України; МФО 899998; рахунок НОМЕР_2 ) 1051 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №2160 від 26.12.2019 р.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 04.03.2020.

Суддя О.Ю. Соп`яненко