Рішення

від 25.02.2020 по справі 922/4084/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4084/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Редько А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи - підприємця Сарадян Рафаїла Ішхановича, ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колос" (62313, Харківська обл., Дергачівський район, село Гоптівка, вул. Центральна, 1; ідент. код 32938560)

про стягнення 846699,78 грн.

за участю представників:

позивач - Остапенко Д.М., ордер серії ПТ № 105754 від 09.12.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 1660 від 28.03.2017

відповідач - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до Господарського суду Харківської області надійшов позов Фізичної особи - підприємця Сарадян Рафаїла Ішхановича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колос" про стягнення 847272,80 грн., що складається з: суми основного боргу у розмірі 360200,00 грн., пені у розмірі 485742,00 грн., 3 % річних у розмірі 1330,80 грн. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 001/2019 про надання в оренду послуг по експлуатації комбайну від 10.06.2019 р. в частині оплати наданих послуг. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 12709,09 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. позивач, також, просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2019 прийнято позовну заяву ФОП Сарадян Рафаїла Ішхановича до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/4084/19, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на "14" січня 2020 р. об 11:30.

У підготовчому засіданні 14.01.2020 у справі було постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку п.3 ч. 2 ст. 183 ГПК України до "28" січня 2020 р. о 12:00 год.

При цьому, 28.01.2020 р. до матеріалів справи позивачем надано заяву про виправлення описки у позовній заяві (вх. 2128), в якій позивач повідомляє, що у позовній заяві було допущено описку в частині визначення суми основного боргу (вірна сума боргу дорівнює 360000,00 грн.), що в свою чергу призвело до помилки у розрахунках пені та 3% річних, які позивач має намір виправити. До заяви додано виправлену позовну заяву, розрахунок ціни позову із зробленими виправленнями, відповідно до яких сума позову становить 846699,78 грн. (з яких: 360000,00 грн. сума основного боргу, 485370,00 грн. пеня, 1329,78 грн. - 3 % річних), а також докази відправлення виправленої копії позовної заяви та розрахунку відповідачу.

Суд дослідивши надану позивачем заяву про виправлення описки (вх. 2128), визнав її як таку, що не порушує прав відповідача та відповідає принципам процесуального права, вона подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ст. 42, 46, 169, 170 ГПК України, тому приймає до розгляду заяву позивача про виправлення описки та визначає ціну позову з її урахуванням.

Таким чином, у підготовчому засіданні 28.01.2020 у справі прийнято до розгляду заяву про виправлення описки у позовній заяві щодо суми основного боргу, який з урахуванням внесених виправлень дорівнює 360000,00 грн. та постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 15.03.2020 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України та про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України до "19" лютого 2020 р. об 11:00 год.

У судовому засіданні 19.02.2020 рок, враховуючи надані учасниками справи заяви, не направлення повноважних представників для участі у підготовчому засіданні, судом визначено, що протягом підготовчого провадження проведено необхідні та достатні дії відповідно до частини 2 статті 182 ГПК України та постановлено ухвалу господарського суду Харківської області від 19.02.2020 р. про закриття підготовчого провадження у справі № 922/4084/19 та призначення справи до судового розгляду по суті на "19" лютого 2020 р. о 12:00.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі з урахуванням наданої заяви про виправлення описки та просить суд задовольнити їх, наголошуючи на порушенні відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди.

Відповідач у судове засідання явку свого повноважного представника не забезпечив.

Разом з тим, відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про факт порушення провадження уданій справі та про час і місце розгляду справи по суті, проте відзив на позовну заяву у строк встановлений судом або докази погашення заборгованості не подав, а відтак суд вирішує справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГП України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши у судовому засіданні справу, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промову представника позивача у судових дебатах, суд встановив наступне.

10 червня 2019 року між фізичною особою-підприємцем Сарадяном Рафаїлом Ішхановичем (підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос" (замовник, відповідач) було укладено Договір № 001/2019 про надання в оренду послуг по експлуатації комбайну, за умовами якого позивач (підрядник) за завданням відповідача (замовника) зобов`язався надати послуги з експлуатації комбайну для збирання ріпака, озимої пшениці, ячменя, соняшника, кукурудзи врожаю 2019 року, а замовник зобов`язався оплатити ці послуги.

Замовник забезпечує постійний контроль за якістю виконання робіт підрядником. У випадку неякісного виконання робіт, негайно припиняє проведення робіт до усунення недоліків і вирішення подальшої можливості виконання робіт (розділ 2. договору).

У розділі 2 договору, сторонами узгоджено, що здача роботи здійснюється шляхом укладення сторонами акту здачі-приймання робіт.

Ціна та порядок оплати роботи, відповідно до розділу 3 договору, визначається в актів виконаних робіт; замовник зобов`язаний сплатити вартість робіт протягом трьох банківських днів з моменту укладення кожного акту здачі-прийняття робіт й за умовами що роботу виконано належним чином і погоджений строк або за згодою замовника достроково, а також надання копії платіжного документа.

У розділі 4 договору сторонами визначено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором винна сторона несе відповідальність за законом, у т.ч. щодо відшкодування збитків та не отаманих доходів. Крім того, за несвоєчасність розрахунків винна сторона повинна сплатити на користь іншої сторони пеню у розмірі 3% від суми заборгованості за кожен день затримки.

У розділі 5 договору сторони дійшли згоди, що договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.11.2019 р., але до повного виконання сторонами свого зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до норм частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин має змішану правову природу та має елементи, як договору оренди, так і договору підряду.

За приписами ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору № 001/2019 від 10.06.2019, сторонами підписувались акти здачі-приймання робіт, а саме: акт № 001 здавання-приймання робіт (наданих послуг) від 22 липня 2019 року на загальну суму 123387,45 грн., на підставі якого позивач направив відповідачу рахунок-фактуру N0001; акт № 002 здавання-приймання робіт (наданих послуг) від 9 вересня 2019 року на загальну суму 114 406,00 грн., згідно з яким позивач направив відповідачу рахунок-фактуру № 002; акт № 003 від 26 вересня 2019 року на загальну суму 155200,00 грн., на підставі якого позивач направив відповідачу рахунок-фактуру N 003; акт № 005 від 21 жовтня 2019 року на загальну суму 267 000,00 грн., на підставі якого позивач направив відповідачу рахунок-фактуру N 003. Тобто, матеріалами справи підтверджено, що позивачем проведено роботи (надано послугу) на загальну суму 659993,45 грн.

В свою чергу, з наданої виписки по особовому рахунку позивача, сформованої на 21.10.2019 року (а.с. 24-26) вбачається, що оплата за проведені роботи (надані послуги) за договором № 001/2019 від 10.06.2019 була здійснена не у повному обсязі, а саме на загальну суму 299993,45 грн. перераховану 08.10.2019, з яких: 123387,45 грн. з посиланням на рахунок-фактуру N 001; 114 406,00 грн. з посиланням на рахунок-фактуру N 002; 62200,00 грн. з посиланням на рахунок-фактуру N 003;

Тобто станом на 30.10.2019 р. (дату складання позивачем претензії) заборгованість за спірним договором на користь відповідача дорівнювала 360000,00 грн. Доказів протилежного, як і доказів погашення заборгованості після 30.10.2019 р. до матеріалів справи не надано.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У розділі 3 договору п.п. 3.2, сторони визначили, що замовник (відповідач) зобов`язаний сплатити вартість робіт протягом трьох банківських днів з моменту укладення кожного акту здачі-прийняття робіт й за умовами що роботу виконано належним чином і погоджений строк або за згодою замовника достроково.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору № 001/2019 від 10.06.2019, та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної (протягом трьох банківських днів з моменту укладення кожного акту здачі-прийняття робіт) оплати за договором, у зв`язку з чим відповідач визнається таким, що прострочив взяті на себе зобов`язання щодо оплати:

- за актом № 003 здавання-приймання робіт (наданих послуг) від 26.09.2019 р. з 02.10.2019 р. на суму 155200,00 грн.; з 09.10.2019 на суму 93000,00 грн. (здійснено оплату 62200,00 грн. 08.10.2019 р.);

- за актом № 005 здавання-приймання робіт (наданих послуг) від 21 жовтня 2019 року на загальну суму 267 000,00 грн. дата початку прострочення - 25.10.2019 р.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

З огляду на вищенаведене, встановлення факту неналежного виконання відповідачем обов`язку своєчасно здійснити оплати за договором № 001/2019 від 10.06.2019 та факту наявності заборгованості, відсутність доказів на спростування викладених позивачем обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Актами здавання-приймання робіт № 003 від 26.09.2019 на суму 93000,00 грн. та № 005 від 21.10.2019 на суму 267000,00 грн. за договором № 001/2019 про надання в оренду послуг по експлуатації комбайну від 10.06.2019 р., визнаються судом обґрунтованими на загальну суму 360000,00 грн.. та такими, що підлягають задоволенню

Крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 485370,00 грн.

За змістом пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Водночас положеннями статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина перша статті 218 ГК України).

За змістом статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини першої статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Частиною четвертою статті 231 ГК України передбачено, що розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Водночас відповідно до положень статті 6 та статті 627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

З огляду на вищенаведені положення законодавства, сторони, керуючись принципом свободи договору за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення грошового зобов`язання.

Зокрема, у розділі 4 Договору сторонами унормовано відповідальність за несвоєчасність розрахунків винної сторони у вигляді пені у розмірі 3% від суми заборгованості за кожен день затримки.

Таким чином, сторонами за взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, визначено розмір неустойки, яка підлягає стягненню.

Позивач, відповідно до вищезазначеної умови договору, за порушення строків виконання зобов`язання (оплати вартості виконаних робіт) нарахував відповідачу до стягнення пеню в розмірі 172980,00 грн. за період з 02.10.2019 по 03.12.2019 р. на суму заборгованості 93000,00 грн. та в розмірі 312390,00 грн. за період з 25.10.2019 по 03.12.2019 р. на суму заборгованості 267000,00 грн.

Суд констатує, що вказане нарахування не відповідає приписам ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", проте узгоджується з принципом свободою договору, та приписами статті 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, суд враховує, що відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Судом перевірено розрахунок пені, враховуючи відсутність контррозрахунку відповідача, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 485370,00 грн. за загальний період з 02.10.2019р. по 03.12.2019р.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1329,78 грн., суд керується приписами ст. 625 ЦК України, в частині 2 якої встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, з урахуванням фактів та періодів заборгованості встановлених вище, судом визнано, що він відповідає вимогам законодавства та правовідносинам, що склались між сторонами, а відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п. п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України)

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвоката Остапенко Дмитра Миколайовича, який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1660, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області № 5 від 28.03.2017 року, з метою надання йому юридичних послуг з приводу захисту інтересів в суді, про що було укладено відповідний договір № 4/1/19 про надання професійної правничої допомоги від 04.01.2019 р.

Факт надання юридичних послуг адвокатом Остапенко Дмитром Миколайовичем підтверджується наявним в матеріалах справи: ордером ПТ № 105754 від 09.12.2019 р., актом приймання-передачі наданих послуг № 2 від 06.12.2019 р., квитанцією № 19 від 06.12.2019 р. про сплату позивачем на користь адвоката грошових коштів у розмірі 15000,00 грн.

Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, а відповідач в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, суд приходить до висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача, шляхом стягнення з останнього на користь позивача 15000,00 грн. витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Одночасно, судом враховано, що за подачу до суду вимог майнового характеру позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1,5% від суми позову, що виходячи з ціни позову (з урахуванням наданих уточнень) 846699,78 грн. дорівнює 12700,50 грн.

В свою чергу, відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відтак судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 12700,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись статями 124, 129-1 Конституції України, статями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 165, 202, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колос" (62313, Харківська обл., Дергачівський район, село Гоптівка, вул. Центральна, 1; ідент. код 32938560) на користь Фізичної особи - підприємця Сарадян Рафаїла Ішхановича, ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) 360000,00 грн. основного боргу, 485370,00 грн. пені, 1329,78 грн. - 3% річних, та також: 12700,50 грн. судового збору, 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "05" березня 2020 р.

Суддя М.І. Шатерніков