Рішення

від 24.02.2020 по справі 922/3619/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3619/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" , 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державний концерн "Укроборонпром", 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36 до Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України, 03168, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, буд. 6. простягнення 4 276 355, 92 грн.за участю представників сторін:

позивача: Кривуц О.Ю. (довіреність № 28/3492 від 11.09.19 року);

відповідача: Лисенко В.Ю. (довіреність № 13 від 11.01.2020 року);

3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Шевченко Б.В. (довіреність № Д-1299/2019 від 21.05.2019 року);

3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Пономаренко В.І. (довіреність № 220/543/Д від 23.09.2019 року).

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошових коштів у розмірі 4276333, 92 грн., як відшкодування збитків за втрату майна переданого на зберігання згідно з договором зберігання №Д-21-06/2015 від 07.04.2015 р.

23.12.2019 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 31350) у якому останній, просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (т. 1, а.с. 77-80).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.12.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до "21" січня 2020 року.

26.12.2019 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 31536) у якому останній зазначає, що відзив відповідача, не містить будь-яких додаткових обґрунтувань, відсутності його вини та, як слідство-відсутності відповідальності за невиконання своїх обов`язків за договором зберігання " Д-21-06/2015 від 07.04.2015 року. Відповідачем не надано, належних доказів наявності форс мажорних обставин, якими, згідно пункту 7.2. договору, виступає, виключно, відповідний документ від Торгово-промислової-палати України. Також, не надано доказів наявності вини 3-х осіб у скоєнні злочину (диверсії), що виключає матеріальну відповідальність відповідача за договором. Відповідачем у порушення статті 614 Цивільного кодексу України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надано належних доказів того, що ним виконувалися зобов`язання, передбачені договором зберігання, а саме вживалися усі заходи щодо схоронності майна. У зв`язку із чим. за твердженнями позивача, відзив не містить будь-яких доказів, на спростування позовних вимог (т. 1, а.с. 93).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.01.2020 року залучено до участі у справі, в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державний концерн "Укроборонпром". Залучено до участі у справі, в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.01.2020 року продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на "06" лютого 2020 року.

06.02.2020 рок від 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного концерну "Укроборонпром" надійшли пояснення (вх. № 2984) у яких останній зазначає, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, на спростування вказаних обставин відповідачем не надано достатніх, достовірних та належних доказів, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 4 276 355, 92 грн. є обґрунтованими та позов підлягає задоволенню у повному обсязі (т. 1, а.с. 134-138).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.02.2020 року задоволено усне клопотання позивача про поновлення строку на заяву (вх. № 2244 від 29.01.2020 року). Поновлено строк на подання заяви. Прийнято заяву до розгляду та долучити їх до матеріалів справи. Задоволено усне клопотання 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного концерну "Укроборонпром" від 06.02.2020 року про поновлення процесуального строку на подання пояснень. Поновлено процесуальний строк на подачу пояснень. Прийнято пояснення та долучити їх до матеріалів справи. Задоволено усне клопотання від 06.02.2020 року 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства оборони України про відкладення розгляду справи. Підготовче засідання відкладено на "11" лютого 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.02.2020 року підготовче засідання у справі № 922/3619/19 закрито. Призначено справу № 922/3619/19 до розгляду по суті на "25" лютого 2020 року.

17.02.2020 року від 3- ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного концерну "Укроборонпром" надійшло клопотання (вх. № 4099).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.02.2020 року задоволено усне клопотання 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державний концерн "Укроборонпром" від 25.02.2020 року. Залишено клопотання вх. № 4099 від 17.02.2020 року без розгляду.

25.02.2020 року від 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного концерну "Укроборонпром" надійшло клопотання (вх. № 4974) про долучення документів у підтвердження повноважень представника до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 25.02.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відповідні документи долучено до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні 25.02.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити із підстави викладених у позовній заяві.

Присутній у судовому засіданні 25.02.2020 року представник 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного концерну "Укроборонпром" підтримав заявлені позивачем позовні вимоги та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні 25.02.2020 року представник відповідача проти задоволення позову заперечував, із підстав викладених у наданому до суду відзиві та проси суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Присутній у судовому засіданні 25.02.2020 року представник 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України підтримав заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Як зазначає позивач, 07.04.2015 року між Дочірнім підприємством державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» (поклажодавець) та Військовою частиною НОМЕР_1 (зберігач) укладено договір зберігання Д-21-06/2015/П (т. 1, а.с. 11-14).

Даний договір вступає в силу після його підписання договору обома сторонами та діє до виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 10.6 договору).

Відповідно до пункту 1.1. договору, зберігач зобов`язується зберігати передане йому поклажодавцем майно, визначене в пункті 2 договору (надалі майно), а поклажодавець бере на себе обов`язок оплатити вартість зберігання відповідно до умов цього договору.

Майно, яке передається зберігачеві на зберігання, повинно відповідати специфікації майна (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною цього договору (пункту 2.1. договору).

Згідно підпунктів 2.2.1., 2.2.2., 2.2.3. пункту 2.2. одиниця виміру майна: тон. Загальна кількість майна : 10,5. Загальна вартість майна: 4 276 355, 92 грн.

Початок зберігання визначається підписанням сторонами акту приймання-передачі майна на зберігання. Закінчення зберігання визначається датою підписання сторонами акту здачі-передачі майна. Полажодавець зобов`язаний повідомити зберігача про закінчення терміну зберігання не пізніше ніж за один місяць до дати закінчення зберігання. Зберігач повертає майно поклажодавцю за місцем розташування зберігання (підпункти 3.2.1., 3.2.2. пункту 3.2. договору).

Також між сторонами 03.11.2015 року, 12.03.2016 року, 31.01.2017 року були укладені додаткові угоди, якими сторони визначали зокрема: реквізити для перерахування коштів та вартість зберігання, яка визначена у пункті 4.1. договору (т. 1, а.с. 18-20).

07.04.2015 року між сторонами було підписано специфікацію до договору № Д-21-06/2015/П на загальну суму 4 276 355, 92 грн. Місцем зберігання майна є військова частина НОМЕР_1 , м. Балаклія, Харківська область (т. 1 ,а.с. 15).

28.04.2015 року складено акт приймання-передачі товару (т.1, а.с. 16).

23.03.2017 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 4 до договору (т. 1, а.с. 21).

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 4, сторони погодили, що у зв`язку із настанням надзвичайної ситуації у місці виконання договору, сторони домовилися припинити виконання зобов`язань за договором на період дії надзвичайної ситуації.

Про закінчення дії надзвичайної ситуації зберігач повідомляє поклажодавця, та сторони узгоджують подальші умови виконання договору шляхом укладання відповідної додаткової угоди до договору (пункт 2 додаткової угоди).

Як зазначає позивач, листом №303/ф від 29.03.2017 відповідач повідомив позивача, що внаслідок надзвичайної ситуації у військовій частині НОМЕР_1 , яка є загальновідомим фактом, виконання умов договору зберігання від 07.04.2015 року № Д-21-06/2015/П стає неможливим з 23.03.2017 року. У зв`язку із надзвичайною ситуацією у військовій частині А 1352 просимо Вас припинити зобов`язання за договором від 07.04.2015 року № Д-21-06/2015/П. Про залишки майна, яке залишилося на зберіганні, та час його повернення вам буде надано інформацію додатково (т. 1, а.с. 22).

Листом від 04.02.2019 року за № 666 відповідачем було повідомлено позивача, що майно на загальну суму 4 276 355, 92 грн., що підтверджується актом приймання - передачі майна від 28.04.2015 року, що знаходилось на зберіганні у військовій частині № НОМЕР_1 на підставі укладеного договору № Д -21-06/2015 від 07.04.2015 року було знищено надзвичайною ситуацією - вибухами та підтверджено матеріалами кримінального провадження № 22017220000000104 (т. 1, а.с. 23-24).

10.09.2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 28/3447 у якій останній зазначає, що пунктом 6.1.1. договору передбачено, що зберігач відповідає за втрату і нестачу майна в розмірі вартості втраченого майна. Таким чином, сторони спору у договорі дійшли згоди, що у разі втрати майна зберігачем він зобов`язаний відшкодувати поклажодавцю вартість втраченого майна. За таких обставин, позивач вимагав провести відшкодування збитків, у розмірі 4 276 355, 92 грн. протягом семи днів, від дня отримання вимоги (т. 1, а.с. 34-35).

20.09.2019 року відповідачем на адресу позивача направлено відповідь на претензію № 2751 у якій останній зазначає, що листом № 303/ф від 29.03.2019 року повідомлено позивача про надзвичайну ситуацію, яка виникла 23.03.2017 року на території військової частини А 1352. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року № 368 "Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями" (пунктів 4.4. та 9) надзвичайна подія 23.03.2017 року на території військової частини А 1352 рішенням засідання регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Харківської обласної державної адміністрації, була класифіковано, як надзвичайна ситуація техногенного характеру регіонального рівня (код НС 10260). Таким чином, порушення зобов`язання умов договору зберігання сталося внаслідок непереборливої сили, від так військова частина А 1352 звільняється від відповідальності за порушення зобов`язань (т. 1, а.с. 36).

Вищевказані обставини стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини між власником майна та суб`єктом зберігання регулюються нормами глави 66 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 955 Цивільного кодексу України положення параграфа 1 цієї глави застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом.

Частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до частини 1 статті 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно із статтею 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Листом від 04.02.2019 року за № 666 відповідачем було повідомлено позивача, що майно на загальну суму 4 276 355, 92 грн., було знищено надзвичайною ситуацією - вибухами та підтверджено матеріалами кримінального провадження № 22017220000000104 (т. 1, а.с. 23-24).

Згідно вимог частини 1 статті 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України"за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, за також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб`єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Як вбачається із матеріалів справи та умов договору зберігання № Д-21-06/2015/П від 07.04.2015 року, сторони підпунктом 6.1.1 пункту 6.1. договору, погодили, що відповідальність зберігача: за втрату і нестачу майна у розмірі вартості втраченого майна або майна, якого не вистачає (т. 1, а.с. 12).

Пунктом 1 частини 1 статті 951 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно вимог статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до частини 5 статті 226 Господарського кодексу України у разі невиконання зобов`язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов`язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини особи, яка допустила порушення зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 910/1923/18.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що збитки, завдані втратою, відшкодовуються зберігачем у розмірі вартості втраченої речі.

Щодо заперечень відповідача, викладених у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 31350 від 23.12.2019 року) в обґрунтування яких останній зазначає, що позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач не надав належних доказів, які свідчили б про наявність форс - мажору (неперебірливої сили), які звільняли б відповідача від відповідальності, при виникненні надзвичайної ситуації. За твердженнями відповідача, останнім на адресу позивача було направлено повідомлення за вихідним номером 303/ф, у якому зазначалося, що в наслідок надзвичайної ситуації у військовій частині, яка є загальновідомим фактом, виконання умов договору зберігання стає неможливим. Як зазначає відповідача, позивач був належним чином повідомлений про настання у військовій частині № НОМЕР_2 надзвичайної ситуації та дії неперебірливої сили, що унеможливлює здійснювати умови договору.

Також зазначає, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року № 368 "Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій техногенного характеру за їх рівнями" (пунктів 4.4. та 9) надзвичайна подія 23.03.2017 року на території військової частини А 1352 рішенням засідання регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Харківської області державної адміністрації була кваліфікована. як надзвичайна ситуація техногенного характеру регіонального рівня (код НС 10260). До того ж факт, що 23.03.2017 року у місті Балаклія відбулася саме надзвичайна ситуація, є загальновідомим (цей факт освітлювався на центральних телеканалах, радіо, пресі, мережі Інтернет) та таким, що сприйнятий на державному рівні, та не потребує доведенню.

На даний час, за фактом надзвичайної ситуації 23.03.2017 року на території військової частини №1352 продовжується досудове розслідування в межах кримінального провадження слідчим відділом управління Служби безпеки України у Харківській області № 22017220000000104 за ознаками злочину передбаченого статтею 113 Кримінального кодексу України "Диверсія". У даному кримінальному провадженні військова частина А 1352 є потерпілою. На даний час, не встановлено причинно-наслідковий зв`язок між порушеннями посадовими особами військової частини НОМЕР_1 вимог керівних документів в обладнанні складу та виникненням самої пожежі на складі боєприпасів. Під час розслідування кримінального провадження відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України серед іншого, підлягає встановленню причини виникнення пожежі та подальшої детонації боєприпасів, розмір майнової шкоди, яка заподіяна фізичним та юридичним особам внаслідок вчинення злочину, що призвів до пожежі і детонації боєприпасів на складі.

Також зазначає, що відшкодування шкоди, заподіяної диверсією, необхідно вирішувати із урахуванням норм статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом". Тому, за відсутності на даний час спеціального закону, яким визначався б порядок відшкодування шкоди внаслідок диверсії, така шкода має стягуватися з осіб визнаних винними у вчиненні диверсії, шляхом подання цивільного позову особою, яка є потерпілою від злочину.

За твердженнями відповідача, на момент надзвичайної події за штатом військової частини були відсутні системи протиповітряної оборони, які мали б можливість ефективного знешкодження безпілотних літальних апаратів. Від так, у військовій частині, на момент виникнення надзвичайної ситуації, були відсутні засоби запобігання наведеної вище причини виникнення даної надзвичайної ситуації, що робить неможливим відвернути її силами та засобами військової частини А 1352. Тобто, обставини порушення зобов`язання умов договору зберігання зі сторони військової частини НОМЕР_1 , у даному випадку, є непереборною силою, яка виникла в наслідок надзвичайної події та мала неординарний, надзвичайний характер і була невідворотною, тобто такою, яку не можна було відвернути у конкретній ситуації наявними у військовій частині А 1352 засобами. Таким чином, на думку відповідача, порушення зобов`язання умов договору зберігання сталося внаслідок непереборної сили. У зв`язку із чим, на думку відповідача військова частина А 1352 звільняється від відповідальності за порушення зобов`язань (т. 1, а.с. 77-80).

Вищевикладені заперечення відповідача не приймаються судом, оскільки відповідно до вимог статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У пункті 1 частини першоїстатті 263 Цивільного кодексу Українинаведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю (частина 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» ).

Відповідно до частини 3 статті 14 вказаного Закону Торгово-промислова палата України: засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме пункту 7.2. договору, сторони погодили, що сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за даним договором внаслідок дії форс-мажорних обставин, повинна негайно, але не пізніше 5 днів з моменту настання обставин нездоланної сили, повідомити іншу сторону про настання таких обставин, та не пізніше 10 днів надати обґрунтовані докази того. Належними доказами наявності зазначених обставин чи їх тривалості буде документ, виданий Торгово-промисловою палатою України. При цьому обидві сторони продовжують виконання зобов`язань, що залишилися. сторона, для якої склалися такі обставини, повинна вжити необхідні заходи, щоб уникнути чи усунути причину невиконання або затримки, звести до мінімуму її наслідки в можливо короткий строк. Строк виконання зобов`язаннь продовжується відповідно до часу дії таких обставин та їх наслідків.

Несвоєчасне повідомлення про дію форс-мажаорних обставин позбавляє відповідну сторону посилатися на них як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за дійсним договором (пункт 7.3. договору) (т. 1. а.с. 13),

Як встановлено судом, у матеріалах справи № 922/3619/19 відсутні належні докази виконання відповідачем пункту 7.2. договору, зокрема документ, виданий Торгово-промисловою палатою України. З огляду на вищевикладене, заперечення відповідача (вх. № 31703 від 27.12.2019 року) викладені у наданому до суду відзиві на позовну заяву не приймаються судом.

Судом у судових засіданнях, неодноразово було з`ясовано у відповідача щодо наявності доказів у підтвердження викладених у відзиві (вх. № 31350 від 23.12.2019 року) обставин та сторін, а саме щодо наявності висновку Торгово-промислової палати України. Відповідачем було зазначено, що відповідні докази у відповідача відсутні. Інших будь-яких доказів у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України у підтвердження наданих до суду заперечень проти позовних вимог, відповідачем до суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем у порушення вимог статей 73, 76 Господарського процесуального кодексу України не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували вищевикладені обставини.

Частинами 1, 2статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладені норми, заперечення відповідача (вх. № 31350 від 23.12.20190 року) викладені у відзиві на позовом не приймаються судом.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 4 276 355, 92 грн. за договором зберігання № Д-21-06/2015/П від 07.04.2015 року підлягають до задоволення у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача. У зв`язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 64 145, 34 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 22, 66, 263, 525, 526, 530, 623, 936, 942, 950, 951, 955 Цивільного кодексу України, статтями 173, 218, 225, 226 Господарського кодексу України, статтями 13, 42, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, ЄДРПОУ 05311609) грошові кошти у розмірі 4 276 355, 92 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 64 145, 34 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

позивач: Дочірнє підприємство Державна компанія "Укрспецекспорт" державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, ЄДРПОУ 05311609);

відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (64202, Харківська обл., Балаклійський р-н., м. Балаклія, вул. Арсенальна, буд. 1, ЄДРПОУ НОМЕР_3 );

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державний концерн "Укроборонпром" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36, ЄДРПОУ 37854297);

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, буд. 6, ЄДРПОУ 00034022).

Повне рішення складено "05" березня 2020 р.

СуддяО.О. Ємельянова