Постанова

від 04.03.2020 по справі 712/436/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа №712/436/17-а

адміністративне провадження №К/9901/50011/18, К/9901/50024/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Коваленко Н.В., Кравчук В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Приватного підприємства "Болід" та ОСОБА_1 на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.03.2017р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2018р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, третя особа - Приватне підприємство "Болід" про визнання протиправним, скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення відповідача щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 32632854 від 30.11.2016р та внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення І-го поверху з №1 по №10, приміщення підвалу з № 1-1 по №1-10, з 2-1 по №2-5 сходові клітинки №1, ІІ літ. "А-5", загальною площею 500,1 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1 за приватним підприємством "Болід";

-зобов`язати відповідача вчинити дії щодо виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення І-го поверху з №1 по №10, приміщення підвалу з №1-1 по №1-10, з 2-1 по №2-5 сходові клітинки №1, ІІ літ. "А-5", загальною площею 500,1 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1 за приватним підприємством "Болід".

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що дії державного реєстратора щодо вчинення спірних реєстраційних дій, а саме реєстрації права власності на нежитлові приміщення за первинним власником ПП Болід , грубо порушують його права власності на належні йому нежитлові приміщення.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.03.2017р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2018р., позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Великої Олени Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 3262854 від 30.11.2016р., на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності 17720356 від 13.10.2016р.

Зобов`язано державного реєстратора Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Велику Олену Володимирівну скасувати в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право власності 17720356 від 13.10.2016р., внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 3262854 від 30.11.2016р.

З ухваленими судовими рішеннями не погодились ПП "Болід" та ОСОБА_1 , звернулись з касаційними скаргами, в яких посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просили скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закрити провадження у справі у зв`язку з порушенням судами правил предметної юрисдикції.

В обґрунтування касаційних скарг особи, які подали касаційні скарги посилаються на те, що увесь спір між сторонами зводиться до того, що позивач доводить своє право власності на майно, а відповідач, заперечуючи проти цього, доводить, що право власності у позивача не виникло.

Також посилаються на те, що спірні правовідносини виникли з питання правомірності вчинених відповідачем реєстраційних дій, здійснених на основі юридичних фактів, стосовно яких існує спір про право цивільне, в межах якого можуть бути й вирішенні питання, пов`язані з реєстрацією речових прав власності на нерухоме майно.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.09.2019р. передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20.12.2019р. справу №712/436/17 повернуто відповідній колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду, у зв`язку з існуванням усталеної практики Великої Палати Верховного Суду у спорах пов`язаних з реєстрацією майнових прав у зв`язку з набуттям третіми особами права власності на спірні об`єкти нерухомого майна.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору іпотеки від 21.03.2006р. між ПП Болід та ПАТ Західінкомбанк нежитлові приміщення по АДРЕСА_1, які належали третій особі на підставі договору купівлі-продажу від 03.06.2003р. площею 429,7 кв.м (1-й поверх з №1 по №10 та підвал з №1 по №15) були передані в іпотеку в забезпечення кредитних зобов`язань.

Рішенням Господарського суду Черкаської області у справі №05/815 від 26.03.2008р. визнано за ПП Болід право власності на приміщення 1-4, 1-5 ,1-6 ,1-7, 1-8, 1-9 ,1-10 (частина) як самочинно збудовані у підвалі домоволодіння по АДРЕСА_1.

Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області у справі №05/815 від 23.07.2008р. визнано за ПП Болід право власності на приміщення 1-го поверху з №1 по № 10 площею 246,9 кв.м, підвалу з №1-1 по 1-10, з №2-1 по 2-5, сходових клітин №І, ІІ площею 253,4 кв.м, загальною площею 500,3 кв.м у домоволодінні по АДРЕСА_1.

12.08.2008р. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності ПП Болід на приміщення по АДРЕСА_1, площею 74,7 кв.м на підставі рішення господарського суду Черкаської області від 23.07.2008р.

Судами встановлено, що до матеріалів інвентаризаційної справи по АДРЕСА_1 була долучена копія рішення господарського суду від 18.02.2010р. №17/32 про визнання дійсним договору купівлі-продажу між ПП Болід (продавець) і СТ Мошенська троянда (покупець) нежитлових приміщень І-го поверху №1, з №5 по №10 та приміщення підвалу з №1-1 по №1-10, сходові клітинки №І, ІІ, літ. А-5 , загальною площею 425,4 кв.м., що розташовані за адресою: м. Черкаси, АДРЕСА_1.

Також, в матеріалах справи наявна копія наказу №3 від 05.03.2010 р. міськвиконкому про присвоєння вказаним нежитловим приміщенням окремого вуличного номера 29/3 та копія ухвали Господарського суду Черкаської області від 09.03.2010р. про виправлення адреси на АДРЕСА_3.

Вказані документи стали підставою для заведення другого тому вказаної інвентаризаційної справи АДРЕСА_1, 29/3

Згідно договору купівлі-продажу від 25.03.2010р. садівничим товариством Мошенська троянда були продані, а ПП Болід придбані нежитлові приміщення І-го поверху №1, з №5 по №10 та приміщення підвалу з №1-1 по №1-10, сходові клітинки №І, ІІ, літ. А-5 , загальною площею 425,4 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до договорів купівлі-продажу від 01.10.2010р. та від 09.12.2010р., посвідчених приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Плахою Т.І. та зареєстрованих в реєстрах за №4889 та №6442, ПП Болід були продані, а ОСОБА_3 придбані нежитлові приміщення І-го поверху та підвалу загальною площею 425,4 кв.м. по АДРЕСА_3

Згідно з договором купівлі-продажу від 20.02.2011р., укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , позивач зареєстрований власником нежитлових приміщень І-го поверху №1, з №5 по №10 та приміщення підвалу з №1-1 по №1-10, сходові клітки №І, ІІ, літ. А-5 , загальною площею 425,4 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.01.2013 р.

У лютому 2011 року ПП Болід оскаржило до суду договори купівлі-продажу від 09.12.2010р. та від 09.02.2011р., з мотивів укладання представником з перевищенням повноважень (справа №2-2073/11).

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.04.2012 р. позов ПП Болід до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.03.2015р. задоволено позов ПП Болід до СТ Мошенська троянда про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.03.2010р. з мотивів фіктивності наданих при нотаріальному посвідченні вказаного договору рішення господарського суду від 18.02.2010р. та ухвали від 09.03.2010р.

Відповідно до листа директора Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради від 30.07.2015р. на запит ПП Болід повідомлено, що перевіркою архівних даних встановлено, що наказу Про присвоєння та зміну нумерації будинків та споруд на території м. Черкаси щодо надання окремого вуличного номера АДРЕСА_3 не існує.

17.10.2016р. до відділу державної реєстрації речових прав надійшла заява ПП Болід про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1

30.11.2016р. державним реєстратором Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Великою О.В. прийнято рішення №3262854 про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення загальною площею 500,1 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ПП Болід на підставі рішення господарського суду Черкаської області від 23.07.2008 р. у справі №05/815.

Також судами встановлено, що 14.04.2016р. між ТОВ Фінансова компанія Некстджен Фінанс та ОСОБА_1 (який не є учасником даної справи, проте вважає, що рішеннями судів першої та апеляційної інстанції порушено його права, оскаржив їх в касаційному порядку) укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, на підставі якого до ОСОБА_1 перейшли права іпотекодержателя нерухомого майна, а саме: нежилі приміщення ПП Болід , приміщення І-го поверху з №1 по №10, приміщення підвалу з №1 по №15, загальною площею 429,7 кв.м, по АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з прийнятим державним реєстратором рішенням про реєстрацію за ПП Болід права власності на вказані нежитлові приміщення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно державний реєстратор зобов`язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації. Водночас, відповідачем вказаного обов`язку виконано не було, що обумовило фактичну подвійну реєстрацію права власності третьої особи на 425,4 кв.м по АДРЕСА_1 , на який не була припинена реєстрація права власності позивача під іншим номером 29/3, внаслідок чого істотно порушено законні права та інтереси позивача як власника нерухомого майна.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, визначений законодавством, чим порушив процедуру державної реєстрації речових прав на об`єкти нерухомого майна та обмежив право власності позивача.

Розглядаючи справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017р.), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. .

Крім того, приймаючи постанову від 04.09.2018р. у справі №823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.

Виникнення спірних правовідносин у даній справі зумовлено незгодою позивача з рішенням державного реєстратора про реєстрацію за ПП Болід права власності на нерухоме майно. При цьому позивач не виступав заявником оскаржуваних реєстраційних дій.

Таким чином, звернувшись до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, позивач намагається захистити своє право власності на нерухоме майно від його порушення іншою особою - ПП Болід , за якою таке право було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі зазначеного рішення, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 ЦК України).

У постанові від 16.01.2019р. у справі №755/9555/18, правовідносини в якій є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, Велика Палата Верховного Суду сформувала наступний правовий висновок: …..Спір про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на майно іншою особою. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) не змінює цивільно-правового характеру спору. Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваної реєстраційної дії, що була вчинена за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на квартиру з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляється, окрім вимоги про скасування оскаржуваного рішення, також вимога про визнання недійсним правочину, на виконання умов якого було прийняте оскаржуване рішення. .

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалося реєстрації прав ПП Болід , а не позивача.

За таких обставин, враховуючи що спір між учасниками у цій справі пов`язаний із захистом цивільних прав, а тому з врахуванням суб`єктного складу сторін має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до статті 239 КАС України позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі, із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Що стосується вимог касаційних скарг про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.01.2017р., то такі є безпідставними, оскільки як свідчать матеріали справи, ухвалою зазначеного суду від 15.05.2018р. заходи забезпечення позову скасовано.

Керуючись ст. 238, 239, 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційні скарги Приватного підприємства Болід та ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.03.2017р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2018р. - скасувати.

Провадження у справі №712/436/17 за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, третя особа - Приватне підприємство Болід про визнання протиправним, скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання вчинити дії, - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук