Рішення

від 03.03.2020 по справі 305/2213/19

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/2213/19

Провадження по справі 2/305/209/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2020 року Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ємчука В.Е.

за участі: секретаря судового засідання Орос С.Ю.

представник відповідача Іванова А.М.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця, в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" до Лазещинської сільської ради, ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідачів Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання незаконним рішення Лазещинської сільської ради, недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування реєстрації права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" (далі Позивач) звернулося в суд з позовом до Лазещинської сільської ради та ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідачів Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі третя особа) про визнання незаконним рішення Лазещинської сільської ради, недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування реєстрації права власності на земельну ділянку. Позов мотивовано тим, що з метою оформлення правовстановлюючих документів на право постійного користування землями смуги відведення залізниці в межах Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, Державним територіально-галузевим об`єднанням "Львівська залізниця" (правонаступником якого ПАТ "Українська залізниця) на замовлення землевпорядною організацією ДП "Закарпатгеодезцентр" виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки ДТГО "Львівська залізниця" під існуючими об`єктами залізничого транспорту за напрямком Івано-Франківськ-Рахів в адміністративних межах Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області. У ході інвентаризації смуги відведення виявлено, що земельна ділянка на км102 пк5, яка оформлена у власність за ОСОБА_1 , площею 0,0260 га накладається на смугу відведення залізниці. Вказану земельну ділянку передано у власність ОСОБА_1 за рішенням Лазещинської сільської ради від 06.06.2008 №236 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в АДРЕСА_1 . На земельну ділянку, яка накладається зі смугою відведення залізниці площею 0,0260 га, видано державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЕ №440738 від 14.01.2009 та зареєстровано в державному земельному кадастрі за №2123684501:01:001:0046 і внесено до реєстру речових прав. Це рішення Лазещинської сільської ради є таким, що суперечить чинному законодавству, оскільки прийняте з перевищенням повноважень, з порушенням норм земельного законодавства та таким, що порушує право залізниці на користування земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху, а відтак таким, що підлягає визнанню незаконним. Так, згідно з "Планом смуги відведення земель лінії Хриплин-Держкордон Львівської залізниці", який є належним доказом землекористування залізниці розробленого, погодженого в 1994 році (далі План смуги відведення), ширина смуги відведення на ділянці 103 км пк5 перегону становить 25 м від осі колії. Земельна ділянка ОСОБА_1 частково, площею 0,0260 га, накладається на смугу відведення залізниці. На земельній ділянці, розміри якої визначені зазначеним Планом смуги відведення, розташована головна колія (ВБК) Делятин-Держкордон інвентарний №4, яка є власністю і перебуває на балансі залізниці. Лазещинська сільська рада перевищила повноваження в частині розпорядження земельними ділянками державної власності під залізницями. Розміри земельної ділянки, необхідної для експлуатації та обслуговування об`єктів транспорту, визначаються, відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації, що передбачено ст.11 ЗУ "Про транспорт", яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення та є чинною на цей час. Правовий статус земель залізничного транспорту визначено законом і не може бути змінений в будь-який інший спосіб, аніж визначено законодавством. Відповідачі до Залізниці щодо вилучення із користування даної земельної ділянки не зверталися, а відмови від права користування земельною ділянкою Залізниця не надавала. Під час прийняття Лазещинською сільською радою оскаржуваного рішення й реєстрації права власності на земельну ділянку, Відповідачами не враховано вимог законодавства, що регулює земельні відносини, тому оскаржуване рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню, як і недійсним, виданий на його підставі, акт про право власності на земельну ділянку та державна реєстрація земельної ділянки. У зв`язку з наведеним у позовній заяві Позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення Лазещинської сільської ради від 06.06.2008 року №236 в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 , площею 0,6037 га, що накладається на смугу відведення залізниці площею 0,0260 га. Визнати недійсним Державний акт серії ЯЕ №440738 від 14.01.2009 на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2123684501:01:001:0046, шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування. Стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Ухвалою Рахівського районного суду від 06.12.2019 року було відкрито провадження у даній справі та запропоновано Відповідачам протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, подати суду відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, а також, відповідно до п.2 ч.5 ст.178 ЦПК, Відповідачі повинні були подати докази надіслання відзиву та доданих до нього документів Позивачу. Копію ухвали ОСОБА_1 отримав 18.12.201 року, а Лазещинська сільська рада 12.12.2019 року, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідачі відзиву на позов не подавали.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з`явився, 02.03.2020 року подав до канцелярії Рахівського районного суду заяву, в якій зазначає, що 03.03.2020 року з`явитися в судове засідання не має змоги, розгляд справи просить провести без його участі.

Відповідач, ОСОБА_1 , в судовому засіданні пояснив, що дійсно йому належить земельна ділянка, яка є предметом даного позову. Вважає, що порушень під час передачі йому цієї земельної ділянки не було, вона була вільною, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Представник виконавчого комітету Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області Іванов А.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що земельна ділянка, яка була передана ОСОБА_1 належала до земель Лазещинської сільської ради, а тому вважає, що рада мала всі правові підстави для передачі її ОСОБА_1 . Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, заяв про відкладення судового засідання не надавав. До Рахівського районного суду 12.01.2020 року в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Б.Хранюк подав письмові пояснення на позовну заяву, де зазначив, що Акціонерне товариство "Українська залізниця", а також регіональна філія "Львівська залізниця АТ "Укрзалізниця" не набула права користування земельною ділянкою, оскільки будь-які рішення органів місцевого самоврядування або правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку відсутні та Позивачем до справи не додані. У всіх законодавчо визначених поняттях земельної ділянки звертається увага на дві особливості земельної ділянки як об`єкта правовідносин - наявність меж та внесення інформації про неї до державного земельного кадастру. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Таке формування здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб; проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера, отже земельна ділянка як об`єкт правовідносин повинна бути сформованою відповідно до вимог законодавства. Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, та закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Рішенням Лазещинської сільської ради від 06.06.2006 №236 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 . Згідно з довідкою про наявні обмеження на використання земельної ділянки встановлено обмеження (обтяження): охоронна лінія зв`язку площею 0,0240 га, зареєстровано за №223, сервітутів не встановлено. Відповідно до опису меж земельної ділянки суміжними землекористувачами на земельній ділянці є: від А до Б - землі гр. ОСОБА_3 , від Б до В - під`їзна дорога, від В до Г - землі гр. ОСОБА_3 , від Г до Д землі ОСОБА_4 , від Д до Е - землі гр. ОСОБА_5 , від Е до Є - землі гр. ОСОБА_6 , від Є до А землі гр. ОСОБА_7 . Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) земельних ділянок. Представником Львівської залізниці не було підписано Акт встановлення та погодження меж земельної ділянки, оскільки вона не є суміжним землекористувачем згідно з актом (копія опису меж та акт встановлення та погодження меж земельної ділянки міститься в матеріалах справи). У зв`язку з наведеним не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Суд, заслухавши пояснення відповідачів та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до такого висновку.

Відповідно до положень частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом України.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Як вбачається з рішення Лазещинської сільської ради Рахівського району №236 від 06 червня 2008 року "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки та надання у власність земельних ділянок, рада вирішила затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , мешканцю с. АДРЕСА_1 1106, площею 0,6037 га в с.Лазещина. Передати ОСОБА_1 , мешканцю с.Лазещина, 1106 земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0.6037 га в с.Лазещина. Погодити видачу Державних актів на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , мешканцю с.Лазещина, 1106, площею 0.6037 га в с.Лазещина.

На замовлення позивача Державного підприємства "ЗАКАРПАТГЕОДЕЗЦЕНТР" Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, проведено роботи з інвентаризації земель ДТГО Львівська залізниця в адміністративних межах Лазещинської сільської ради, за наслідками яких було виявлено, що земельна ділянка на км 102 пк5, яка оформлена у власність за відповідачем ОСОБА_1 , площею 0,0260 га накладається на смугу відведення залізниці.

Як вбачається з державного акту серії ЯЕ №440738 від 14.01.2009 ОСОБА_1 отримав право власності на земельну ділянку площею 0,6037 га, з цільовим призначенням для особистого селянського господарства, яка розташована в с. Лазещина, Рахівського району, Закарпатської області. З даного державного акту вбачається, що цій земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2123684501:01:003:0046. Однак, у технічній документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки ДТГО "Львівська залізниця" під існуючими об`єктами залізничного транспорту за напрямком Івано-Франківськ-Рахів від 99 км+030 м до 103 км + 067 м. в адміністративних межах с.Лазещина Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, що була виготовлена ДП "Закарпатгеодезцентр" вбачається, що ОСОБА_1 отримав державний акт ЯЕ №449738 на земельну ділянку, кадастровий номер якої зазначено 2123684501:01:001:0046.

Планом смуги відведення земель лінії Хриплин-Держкордон Львівської залізниці" в адміністративних межах села Лазещина, Рахівського району, Закарпатської області, 1994 року встановлено, що ширина смуги відведення на ділянці 102 км пк5 перегону становить 25 м від осі колії.

На земельній ділянці, розміри якої визначені зазначеним Планом смуги відведення, розташована головна колія (ВКБ) Делятин - Держкордон інвентарний №4, яка є власністю і перебуває на балансі залізниці.

Основними нормативними актами, що регулюють правовий режим земель залізничного транспорту, зокрема є Земельний кодекс України, Закон України Про транспорт , Закон України Про залізничний транспорт , п. п. 54, 55 Загальних засад землекористування і землеустрою, затверджені ЦВК СРСР від 15 грудня 1928 року, Правила технічної експлуатації залізниць України, затверджені наказом Мінтрансу від 20 грудня 1996 р. № 411, Інструкція про норми і порядок відведення земель для залізниць і використання смуги відведення, затверджена Міністерством шляхів сполучення СРСР 30 січня 1963 р., та Норми відведення земель для залізниці 468 -74, затверджені постановою Держбуду СРСР від 19 грудня 1974 року №247.

Відповідно до ст. 11 Закону Про транспорт до земель транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно з ЗК України для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку відповідних об`єктів.

Згідно зі статтею 68 ЗК України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями та спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації, підзахисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Земельні ділянки відводилися залізниці в користування на підставі постанови Ради Міністрів СРСР від 27 січня 1962 року №83, Інструкції про норми і порядок відведення земель для залізниць і використання смуги відведення, затвердженої Міністерством шляхів сполучення СРСР 30 січня 1963 р., та Нормами відведення земель для залізниці 468 -74, затвердженими постановою Держбуду СРСР від 19 грудня 1974 року №247. Указані правові акти не суперечать Конституції і Законам України, тому відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР застосовуються на території України до прийняття відповідних актів законодавства України.

За змістом п. б частини 4 статті 84 ЗК України землі під державними залізницями не можуть передаватися у приватну власність.

ЗК УРСР (ред. від 8 липня 1070 року), п. 5 постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року "Про порядок введення в дію Земельного кодексу України", іншими нормативними актами та будівельними нормами, із врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005, яким визнано неконституційним п.6 постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року, вимоги до залізниць щодо виготовлення та отримання державних актів на земельні ділянки, що перебувають у її користуванні, не передбачалося. Землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі відповідно до п.п. 54, 55 Загальних засад землекористування і землеустрою, затверджених ЦВК СРСР від 15 грудня 1928 року.

Наявність чи відсутність у ДТГО Львівська залізниця документів, які посвідчують право на користування спірною земельною ділянкою, не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 3-305гс15, у постановах Верховного Суду від 01 лютого 2018 у справі № 909/277/16, від 14 березня 2019 року у справі № 918/1373/16.

Ба більше, як встановлено в судовому засіданні на підставі Інвентарної картки обліку основних засобів верхньої будови головної колії дільниці Делятин-Держкордон, право залізниці на спірні ділянки виникло з моменту побудови вказаної залізничної колії у 1872 році.

У матеріалах справи відсутні докази про вилучення у ПАТ Українська залізниця земельної ділянки, яка віднесена до смуги відведення залізниці та розташована в адміністративних межах Лазещинської сільської ради, Рахівського району, Закарпатської області.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з частиною 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 1 статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З огляду на викладені обставини суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка частково перебуває у користуванні залізниці, що підтверджено "Планом смуги відведення земель лінії Хриплин-Держкордон Львівської залізниці" 1994 року в адміністративних межах Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області", відповідно до якого ширина смуги відведення на ділянці 102 км пк5 перегону становить 25 м від осі колії.

Загальна площа перетину земельних ділянок у смузі відведення залізниці становить 0,0260 га. Дана обставина підтверджується Технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки, виготовленою Державним підприємством "ЗАКАРПАТГЕОДЕЗЦЕНТР" Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Отже, судом встановлено, що частина спірної земельної ділянки площею 0,0260 га належить до земель залізничного транспорту, яка не може передаватися у приватну власність. Тому Лазещинська сільська рада Рахівського району Закарпатської області не мала законних повноважень розпоряджатися землями даної категорії. Наявність чи відсутність у регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця документів, що посвідчують право на користування земельною ділянкою, не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту.

У спорах стосовно земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт а частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. Застосовуючи критерії сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями вказаної статті, необхідно оцінити пропорційність такого втручання.

Суд вважає, що скасування рішення сільської ради про надання у власність земельної ділянки та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування її реєстрації, яка належить до смуги відведення залізниці, не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закріпленим у статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Стаття 24 вказаного Закону встановлює, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Відомості про землі, їх власників та користувачів вносяться до державного земельного кадастру відповідно до підпунктів 1-16 п.24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 №1051, ведення якого згідно з п.4 Порядку здійснює Держгеокадастр України та його територіальні органи.

Відповідно до п.п.60-61 Порядку ведення Державного земельного кадастру запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Скасування запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до державного земельного кадастру відомостей про його скасування.

Згідно зі ст.ст. 9,10 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" суб`єкти державної реєстрації проводять державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляють у їх реєстрації, забезпечують ведення Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому п.п. а п. 2 частини шостої ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З аналізу наведених норм матеріального права вбачається, що скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та внесення змін до Державного земельного кадастру можливе після ухвалення рішення про скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.

З урахуванням викладених обставин справи та вимог закону суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір", у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Системний аналіз частини першої статті 6 Закону України "Про судовий збір", дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою. Такий правовий висновок висловив Верховний Суд (ВС/КЦС, №640/21330/18 від 12 листопада 2019р).

Зі змісту позову АТ "Українська залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" вбачається, що воно заявило три позовні вимоги немайнового характеру, за які і був сплачений судовий збір в сумі 5763 гривень, а не як за одну в сумі 1921 гривні, оскільки вимога про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування є передумовою для застосування інших способів захисту порушеного права.

Проте, неправильно визначивши кількість позовних вимог позивач дійшов передчасного висновку та сплатив судовий збір за три вимоги немайнового характеру в сумі 5763 гривні, тобто у більшому, ніж необхідно було сплатити. У зв`язку з чим у позивача виникла підстава для повернення судового збору внаслідок внесення його в більшому розмірі, ніж встановлено законом, за відповідним клопотанням позивача.

Таким чином, з Лазещинської сільської ради, Рахівського району, Закарпатської області та ОСОБА_1 на користь АТ Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця слід стягнути витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі по 960,50 гривень.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Лазещинської сільської ради від 06.06.2008 року №236 в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 , площею 0,6037 га, що накладається на смугу відведення залізниці площею 0,0260 га.

Визнати недійсним Державний акт серії ЯЕ №440738 від 14.01.2009 на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_1 .

Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2123684501:01:001:0046 (номер, що зазначений у Державному акті ЯЕ №440738 від 14.01.2009 виданому ОСОБА_1 НОМЕР_1 :01:003:0046), шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомості про його скасування.

Стягнути з Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, код 04351371, місцезнаходження: 90633, с. Лазещина, 693а, Рахівського району, Закарпатської області, в користь Акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі її регіональної філії "Львівська залізниця", місцезнаходження: м. Львів, вул. Гоголя,1, код 40081195, судовий збір в сумі 960 гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , в користь Акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі її регіональної філії "Львівська залізниця", місцезнаходження: м. Львів, вул. Гоголя,1, код 40081195, судовий збір в сумі 960,50 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовчлено 05.03.2020.

Суддя: В.Е. Ємчук