Рішення

від 03.03.2020 по справі 552/6630/19

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 03.03.2020 Справа № 552/6630/19

Провадження №2/554/222/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

судді Чуванової А.М.

за участю секретаря Таран В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Максус Лізинг про захист прав споживача; третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби у м.Києві,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у грудні 2019 року звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Максус Лізинг про захист прав споживача, в якому просив визнати договір фінансового лізингу №01274 від 18.04.2018 року недійсним; застосувати наслідки недійсності нікчемного договору, укладеного між ТОВ Максус Лізинг та ОСОБА_1 ; стягнути з ТОВ Максус Лізинг на користь ОСОБА_1 сплачені за договором фінансового лізингу №01274 від 18.04.2018 року грошові кошти в сумі 19800 гривень, як наслідок недійсності цього договору.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 18.04.2018 року між ним та ТОВ Максус Лізинг було укладено договір фінансового лізингу №01274 від 18.04.2018 року, відповідно до умов якого ТОВ Максус Лізинг зобов`язалося придбати у власність предмет лізингу - автомобіль марки Ravor R2 комплектація: comfort, об`єм двигуна: 1,25, тип КПП: АТ, привід: 4х2 та передати його в користування на строк та на умовах, передбачених договором, а він - прийняти і належним чином використовувати предмет лізингу та у встановлений термін і в повному обсязі сплачувати лізингові та інші платежі на умовах цього договору.

25.04.2018 року відповідно до умов договору позивач сплатив відповідачу авансовий платіж у сумі 19800 гривень в оплату договору.

Проте, уважно ознайомившись з договором, позивач виявив, що відповідач під час укладання не надав йому повної інформації щодо його обов`язків по оплаті щомісячних платежів, також в договорі не була визначена остаточна ціна автомобіля, яку ОСОБА_1 повинен буде сплатити після закінчення дії договору.

Згідно копії квитанції від 25.04.2018 року позивач сплатив відповідачу авансовий платіж у сумі 19800 гривень в оплату договору.

Відповідно наданих позивачем матеріалів вбачається, що укладений 18.04.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Максус Лізинг договір фінансового лізингу №01274 нотаріально посвідчений не був. Також, всупереч умов договору, позивачу не був переданий автомобіль, відсутній Акт прийому-передачі автомобіля та фактично предмет лізингу так і не був придбаний лізингодавцем для подальшої передачі позивачу, як лізингоодержувачеві.

Ухвалою суду від 28.12.2019 року було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Третя особа - Головне управління Держпродспоживслужби у м.Києві надало до суду письмові пояснення, в яких зазначило, що оскільки в матеріалах звернення до них позивача відсутні підтвердження сплати ним платежів відповідачу та звернення позивача до відповідача з приводу передачі предмету лізингу, підстав для висновку про порушення умов договору з боку ТОВ Максус Лізинг немає (а.с.50-52 - пояснення).

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до початку розгляду справи надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, наполягав на задоволенні позовних вимог, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи до суду не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України , фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вказані обставини дають суду право розглядати справу на підставі наявних доказів.

Зі згоди позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити по справі заочне рішення, на підставі наявних у ній доказів, що відповідає вимогам ч.4 ст. 223 , 280-281 ЦПК України .

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено,що 18.04.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Максус Лізинг було укладено договір фінансового лізингу №01274 від 18.04.2018 року, відповідно до умов якого ТОВ Максус Лізинг зобов`язалося придбати у власність предмет лізингу - автомобіль марки Ravor R2 комплектація: comfort, об`єм двигуна: 1,25, тип КПП: АТ, привід: 4х2 та передати його в користування на строк та на умовах, передбачених договором, а позивач - прийняти і належним чином використовувати предмет лізингу та у встановлений термін і в повному обсязі сплачувати лізингові та інші платежі на умовах цього договору.

25.04.2018 року відповідно до умов договору позивач сплатив відповідачу авансовий платіж у сумі 19800 гривень в оплату договору (а.с.6-13).

Стаття 2 Закону України Про фінансовий лізинг встановлює, що відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 806 ЦК України , за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частин першої, другої ст. 215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Нормами статей 203 , 627 ЦК України закріплено, що правочин є чинним, якщо його зміст не суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасників є вільним і відповідає їхній волі та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст. 3 ЦК України ). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України , договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 1.3 договору, лізингодавець бере на себе зобов`язання придбати Предмет Лізингу у власність (отримати право власності на Предмет Лізингу) та передати Предмет Лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим Договором. Лізингоодержувач користується Предметом Лізингу на умовах даного Договору та згідно з положеннями чинного законодавства.

Згідно з п. 1.7 договору предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісії за організацію договору; авансового платежу; комісії за передачу Предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4 ст. 9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.5. ст. 9 даного договору.

Пунктом 9.1 статті 9 Договору визначено, що комісія за організацію договору являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу в розмірі 10 %, який лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця після укладення Договору за його організацію протягом строку дії Договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір комісії за організацію Договору зазначено у Додатку № 1 до даного Договору. Комісія за організацію Договору входить до складу обов`язкових лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов`язаний сплатити до моменту отримання предмету лізингу.

Згідно п. 9.2 статті 9 Договору авансовий платіж складає частину від вартості Предмета Лізингу в розмірі 25 відсотків зазначеного у даному Договорі та у Додатку №1 до даного Договору.

Договір фінансового лізингу був підписаний сторонами на кожному аркуші договору.

На виконання умов договору ОСОБА_1 був сплачений авансовий платіж по договору фінансового лізингу №01274 від 18.04.2018 року у сумі 19800 гривень , що підтверджується квитанцією від 25.04.2018 року (а.с. 19).

Відповідно до ст. 6 Закону України Про фінансовий лізинг , договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу), розмір лізингових платежів, інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України .

Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України .

Положення статті 216 ЦК України застосовуються також при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Таким чином, договір фінансового лізингу предметом якого є транспортний засіб - автомобіль марки Ravor R2 , а сторонами договору фізична і юридична особи, всупереч положень ст. 799 ЦК не було нотаріально посвідчено, а тому він в силу положень ст. 220 цього ж Кодексу є нікчемним.

Крім того, відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб, а отже на послуги фінансового лізингу поширюється дія Закону України Про захист прав споживачів .

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п`ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України Про захист прав споживачів можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 , частина третя статті 509 ЦК України ); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів ); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Як встановлено судом із змісту спірного договору №01274 фінансового лізингу від 18.04.2018 року , укладеного між сторонами, в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов`язків, передбачених договором та законом, звужені обов`язки лізингодавця, які передбачені Законом України Про фінансовий лізинг , одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

За змістом ст. 808 ЦК України , якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов`язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов`язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

У відповідності до ст. 3 ЦК України , загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, а відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України , зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно п. 12.1 договору лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п.1.7 та 4.1, та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк встановленого чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 20% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію договору в такому випадку поверненню не підлягає.

Тобто, за невиконання своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу лізингодавець не несе відповідальності, а навпаки, отримує вигоду - штраф у розмірі 20 % від розміру авансового платежу та всю суму сплаченої комісії за організацію договору.

Частиною 2 ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг передбачено, що лізингові платежі включають в себе: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Комісія за організацію договору не є в розумінні ст. 16 Закону України Про захист прав споживачів лізинговим платежем, оскільки не відноситься до витрат лізингодавця, які безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу та фактично полягає лише у виготовленні типової форми договору. Більш того, відповідачем не обґрунтовано співмірність розміру комісії за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору і вартості виконаної послуги.

За змістом укладеного правочину, розмір лізингової плати може змінюватися залежно від зміни ситуації на грошовому ринку, що впливає на вартість предмета лізингу, проте формули перерахунку не передбачає.

Крім того, укладаючи правочин сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графіку сплати лізингових платежів згідно з додатками до договору, які до нього не долучені.

Відповідно до ст. 216 ЦК України , у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, умови договору №01274 фінансового лізингу від 18.04.2018 року є такими, що суперечать нормам ЦК , Закону України Про фінансовий лізинг , Закону України Про захист прав споживачів , порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3 , ч. 3 ст. 509 ЦК України ), призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін та завдають шкоди споживачеві.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання договору фінансового лізингу №01274 від 18.04.2018 року недійсним та стягнення з ТОВ Максус Лізинг сплачених коштів в сумі 19800 гривень обґрунтовані, законні та підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року в справі № 6-2766цс15.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів , споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову і його позовні вимоги задоволено в повному обсязі, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави також судовий збір в сумі 840,80 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись , ст.ст. 8 , 9 , 10 , 18 , 141 , 247 , 258 , 264 , 265 , 268 , 280-284 , 352-356 ЦПК України , ст.ст. 16 , 203 , 204 , 215 , 611 , 628 , 799 , 806 ЦК України , Законом України "Про фінансовий лізинг" 1212, 1214 ЦК України , ст. ст. 18 , 21 Закону України Про захист прав споживачів суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Максус Лізинг про захист прав споживача; третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби у м.Києві - задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу №01274 від 18.04.2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Максус Лізинг та ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Максус Лізинг , код ЄДРПОУ 41597671, місцезнаходження: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, б. 11-А, офіс 404-3, на користь ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , сплачені за договором фінансового лізингу №01274 від 18.04.2018 року грошові кошти в сумі 19800 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Максус Лізинг , код ЄДРПОУ 41597671, місцезнаходження: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, б. 11-А, офіс 404-3, на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Максус Лізинг , код ЄДРПОУ 41597671, місцезнаходження: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, б. 11-А, офіс 404-3.

Суддя: А.М.Чуванова