Рішення

від 05.03.2020 по справі 636/28/20

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636 / 28 / 20

2/636/681/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2020 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Ковригіна О.С.,

за участю секретаря Фатєєвої С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області про визнання права власності на самочинне будівництво , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Чугуївської міської Ради Харківської області про визнання права власності на самочинне будівництво , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.56,57), просить суд визнати за нею право власності на самочинно збудований гараж, розміром 6,50 м. х 9,0 м., з оглядовою ямою, розміром 0,90 м. х 3,80 м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На мотивування позовних вимог позивач вказує, що 14.08. 2012 року, позивач, отримала в приватну власність земельну ділянку, розміром 0,0058 га. (державній акт серії ЯМ №934067 від 14.08. 2012 року), з цільовим призначенням - для будівництва індивідуальних гаражів, кадастровий номер 6312000000:24:002:0018.

У той же час, Позивач звернулася до відділу містобудування та архітектури Чугуївської міської ради, з проханням надати дозвіл на будівництво індивідуального гаража . Позивачу було відмовлено в наданні дозволу, пославшись на відсутність генерального плану м. Чугуїва, без якого відсутня можливість надання містобудівних умов. Обов`язковою умовою для подачі декларації про початок будівництва та отримання дозволу на будівництво індивідуального гаража, є наявність вихідних даних - містобудівних умов та обмежень, в наданні яких Позивачу було відмовлено . Після, цього Позивач неодоразово зверталася до Чугуївської міської ради з проханням отримати дозвіл, але Позивачу постійно відмовляли.

В період 2015 - 2018 роки, за свої кошти, Позивач самочинно збудувала гараж (надалі - об`єкт будівництва), розміром 6,50 х 9,0, з оглядовою ямою розміром 0,90 х 3,80, на земельної ділянки розміром 0,0058 га, що належить Позивачу на праві власності, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ., без отримання відповідного на те дозволу. Під час проведення будівельних робіт Позивачем були дотримані будівельні, архітектурні, санітарні та екологічні норми. Права інших осіб будівництвом зазначеного об`єкту порушені не були, з початку будівництва ніяких заяв, претензій та скарг щодо будивництва, не надходило.

Після завершення будівництва був виготовлений технічний паспорт з відміткою про проведене технічне обстеження, згідно якого встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації.

Згідно звіту по інженерному - технічному обстеженню і комплексній оцінці техничного стану будівельних конструкцій споруд об`єкту: Гараж (машинно-місце) по АДРЕСА_1 з визначенням дотримання вимог щодо забезпечення безпеки експлуатації та безпеки життя і здоров`я людини, шифр: 25-10/2019 - ОБ, встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації.

Збудований об`єкт будівництва, розміром 6,50 х 9,0, з оглядовою ямою розміром 0,90 х 3,80, належить до класу наслідків СС 1.

Відповідно ст. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація).

Обов`язковою умовою для подачі декларації є наявність вихідних даних, передбачених ст.29 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» , зокрема містобудівних умов та обмежень . Згідно ст.29 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» , фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника.

Доказами того що Позивач зверталася до Чугуївської міської ради з проханням надати містобудівні умови та обмеження, є лист №03-08-29/60 від 01.10. 2019 року (копія листа №03-08-29/60 від 01.10. 2019 року, знаходиться у матеріалах справи №636/4847/19), у якому Відповідач відмовляє Позивачу в наданні дозвільних документів, зокрема містобудівних умов, без яких згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461, відсутня можливість реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю, декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Тобто Відповідачем, відмовою в наданні дозвільних документів, зокрема містобудівних умов, обмежено право Позивача на введення об`єкта до експлуатації.

Склалася ситуація, за якої Позивач, збудувала за власні кошти зазначений об`єкт, будівництво закінчено, об`єкт фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням протягом декількох років, але не приймається до експлуатації, і право власності на нього не оформлюється з вини відповідача, а Позивач, позбавлена можливості реалізувати своє право на отримання у власність відповідного майна. Всі спроби врегулювати спір мирним шляхом, виявилися марними, що змушує Позивача звернутися до суду з цим позовом.

На обгрунтування правової позиції позивач посилається на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України. Згідно з нормою статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 15 ч. 1 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; ч. 2 - кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно норм ст. 16 ч. 1 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Положеннями ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за №6 Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) визначено, що відповідно до ст. 376 ЦК України суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки.

Статтею 17 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461, передбачене прийняття в експлуатацію самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, за формою, наведеною у додатку 5 до цього Порядку.

Правовідносини, що виникають з приводу самочинного будівництва, тобтоу випадках, коли вимоги закону при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені, врегульовано спеціальною нормою, а саме статтею 376 ЦК України. Частиною 1. ст. 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Згідно ч.2. ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Таким чином, за загальними правилами особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Однак, згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. №461 прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до I-III категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органами державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація). У випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду, він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком, за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Відповідно до частин другої та третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

В судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Позивач через канцелярію суду надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, проти позову не заперечують (а.с. 63).

Якщо всі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи у їх відсутність, суд вважає можливим здійснити судовий розгляд на підставі наявних у суду матеріалів, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 211 ЦПК України, та враховуючи визнання позову відповідачем ухвалити рішення по справі, що передбачено ч. 3 ст. 200 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, як такий, що знайшов своє повне підтвердження в процесі розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Факт здійснення будивництва в період 2015 - 2018 роки, підтверджується технічним паспортом та характеристикою до нього.

Позивач просить визнати за нею право власності на об`єкт будівництва , який було збудоване позивачем за власний рахунок.

Із показів свідків, стало відомо, що в період 2015 - 2018 роки, ОСОБА_1 , за свої кошти, збудувала гараж з оглядовою ямою, на земельної ділянки, що належить Позивачу на праві власності, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Під час проведення будівельних робіт ОСОБА_1 були дотримані будівельні, архітектурні, санітарні та екологічні норми. У зв`язку з будівництвом гаража, будь яких заяв або скарг щодо будивництва свідок не чув та вважає що права інших осіб, будівництвом зазначеного об`єкту порушені не були.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Статтею 331 ЦК України визначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Законодавець в ч. 3 ст. 331 ЦК України врегулював питання правового режиму нерухомого майна до його створення (що включає прийняття до експлуатації та здійснення державної реєстрації), встановивши, що до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесу цього будівництва (створення майна).

Саме такої правової позиції дотримувався Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який в п. 2 Інформаційного листа Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав від 28 січня 2013 року за № Х4-150/0/4-13 роз`яснив, що ... Виходячи зі змісту частин першої, другої статті 331 ЦК, частини першої статті 182 ЦК та пункту 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (зі змінами і доповненнями станом на 22 січня 2009 року), право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об`єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності. До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (частина третя статті 331 ЦК).

Поняття забудовника , яке містилось у Законі України Про архітектурну діяльність , згідно з яким ним визнавалася особа, яка відповідно до закону отримала право власності або користування земельною ділянкою для містобудівних потреб та виконує передбачені законодавством дії, необхідні для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єкта містобудування, в подальшому було виключено з тексту Закону (з 17.02.2011 р.)

Відповідно до п. 4 ст. 26, ст. 27 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог необхідної містобудівельної документації, отриманої забудовником до початку виконання будівельних робіт, зокрема: вихідних даних, технічних умов, будівельного паспорта, розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до п.2, 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до I-III категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодного дозвільного документа, необхідність отримання яких визначена містобудівним законодавством, а також доказів того, що новозбудова - гараж, розміром 6,50 м. х 9,0 м., з оглядовою ямою, розміром 0,90 м. х 3,80 м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 . , на час розгляду справи були прийняті в експлуатацію та пройшли державну реєстрацію.

Таким чином суд вважає правильним спосіб захисту своїх прав, обраний позивачем.

Як передбачає ч.1-2, ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває право власності на нього. Згідно п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №6 від 30 березня 2012 року „Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України № 3038-VI дозвільний документ (статті 35-37), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об`єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі. Під проектом слід розуміти залежно від категорії об`єкта будівництва відповідний склад документації, визначеної статтями 1, 7 та 8 Закону України №687-XIV, отриманої відповідно до статей 29, 31 Закону №3038-VI, а також будівельний паспорт та технічні умови, отримані відповідно до статей 27, 30 зазначеного Закону.

Як вбачається з копії технічного паспорту: гараж, розміром 6,50 м. х 9,0 м., з оглядовою ямою, розміром 0,90 м. х 3,80 м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, без будь-якого дозволу державних органів на виконання будівельних робіт та проекту.

Згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача судові витрати понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 768.40 грн.

На підставі викладеного,керуючисьст.ст. 15,16,317,321,376 ЦК України. ст.ст. 10,11,12, 81,258, 263, 264,265, 273, 354, ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області про визнання права власності на самочинне будівництво - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудований гараж, розміром 6,50 м. х 9,0 м., з оглядовою ямою, розміром 0,90 м. х 3,80 м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя -