Рішення

від 04.02.2020 по справі 649/1445/19

ВЕЛИКОЛЕПЕТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 649/1445/19

Провадження № 2/649/35/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2020 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого Соловйова В.В.

секретаря судового засідання Погорілої О.С.

за участю: позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду смт. Велика Лепетиха цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на довічне спадкове володіння та користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права на довічне спадкове володіння та користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Позивач зазначила, що за життя ОСОБА_3 набув у довічне успадковуване володіння для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 50,8 га. згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею виданого на підставі рішення Великоблаговіщенської сільської ради народних депутатів Горностаївського району Херсонської області від 10 липня 1992 року №31, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №1. 05.12.2019 року вона звернулася до приватного нотаріуса Горностаївського районного нотаріального округу з питання видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказану земельну ділянку, але приватним нотаріусом Горностаївського районного нотаріального округу надано постанову від 06 грудня 2019 року №168/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальних дій, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку площею 50,8 га, у зв`язку з тим, що спадкоємцем не надано належним чином оформлені документи, що підтверджують право власності спадкодавця. Додатково зазначила, що спадкодавець ОСОБА_3 набув у довічне успадковуване володіння земельну ділянку площею 50,8 га. для ведення селянського (фермерського) господарства та створив селянське (фермерське) господарство "Демчук", код ЄДРПОУ 14135005. Вона є спадкоємицею після смерті свого батька ОСОБА_3 - засновника селянського (фермерського) господарства "Демчук" та на даний час є його головою, прийняла спадщину, в склад якої входить і фермерське господарство "Демчук", господарська діяльність якого не припинена, воно не ліквідовано, і вона продовжує користуватися земельною ділянкою для своїх потреб, що підтверджується: Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 11.12.2019 року, Протоколом №1/12/19 зборів фермерського "Демчук" від 13.12.2019 року та Статутом господарства. На даний час господарська діяльність ФГ "Демчук" не припинена, і вказана земельна ділянка необхідна для здійснення господарської діяльності господарства, а тому позивач просить суд визнати за нею ОСОБА_1 право на довічне спадкове володіння та користування земельною ділянкою розміром 49.2558 га, кадастровий номер №6522680500:04:001:0451, згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею виданого на підставі рішення Великоблаговіщенської сільської ради народних депутатів Горностаївського району Херсонської області від 10 липня 1992 року №31, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №1, розташованої на території Великоблаговіщенської сільської ради Горностаївського району Херсонської області для ведення фермерського господарства, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з"явилася, але надала до суду заяву у якій зазначила, що позов підтримує у повному обсязі та просить суд розглянути справу у її відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з"явилася, але надала до суду заяву у якій зазначила, що позов ОСОБА_1 визнає повністю, не заперечує проти його задоволення та просить суд розглянути справу у її відсутність.

Прийнявши відповідно до ст. 206 ЦПК України визнання відповідачем позову та вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 04.06.2019 року.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_3 на підставі рішення Великоблаговіщенської сільської ради народних депутатів Горностаївського району Херсонської області Української РСР від 10.07.1992 року №31 отримав у довічне успадковуване володіння 50,8 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана у довічне успадковуване володіння для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею, який зареєстровано в Книзі записів державних актів та право довічного успадковуваного володіння землею №1.

Листом Відділу у Горностаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 09.12.2019 року за №Д-63/0-0.27-62/141-19 підтверджується, що ОСОБА_3 набув право на земельну ділянку згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею зареєстрованого в книзі записів державних актів за №1, площею 50,8 га. в тому числі 49,5 га. ріллі, 1,3 га. полезахисних лісосмуг. На підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, яка проводилася відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №60-р від. 31.01.2018 року "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об"єднаних територіальних громад", визначено кадастровий номер 6522680500:04:001:0451, площа земельної ділянки відповідно до матеріалів технічної документації становить 49,2558 га.

Згідно ст. 1261 ЦК України позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як дочка спадкодавця ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 17.07.2001 року, належить до першої черги права на спадкування за законом.

Відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР від 05 грудня 1990 року №511 "Про вирішення питань, пов`язаних із правом власності на землю" громадянам надавалися земельні ділянки для ведення селянського й особистого підсобного господарства, садівництва, будівництва та обслуговування жилих будинків, задоволення інших потреб, передбачених законом, у довічне успадковуване володіння.

Земельним кодексом Української РСР (у редакції закону від 18 грудня 1990 року N 561-XII) також передбачалось право громадян на довічне успадковування володіння землею, а Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року № 889 "Про форми державних актів на право володіння або користування землею і Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок", які втратили чинність, затверджено форму державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею та умови надання такого права.

Відповідно до частини першої статті 50 Земельного кодексу Української РСР (у редакції закону від 18 грудня 1990 року N 561-XII) громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Статтею 55 Земельного кодексу Української РСР (у редакції закону від 18 грудня 1990 року N 561-XII) передбачено, що у разі смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство, право володіння земельною ділянкою передається одному із спадкоємців. При цьому перевага в успадкуванні права володіння земельною ділянкою надається одному із членів селянського (фермерського) господарства - одному із подружжя, дітей, батьків, родичів, які проживали і вели разом із спадкодавцем господарство.

З введенням в дію 15 березня 1992 року Земельного кодексу Української РСР надання такого права не передбачалось, але підпунктом другим пункту 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 562 "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" зазначено, що громадяни, підприємства, установи і організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Відповідно до пункту 8 Постанови Верховного Ради України від 13 березня 1992 року № 2200-ХП "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп визнано неконституційним та таким, що втратив чинність з дня ухвалення, пункт 6 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 563 "Про земельну реформу" яким було визначено, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають в користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, повинні до 15 березня 1994 року оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку, раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до спадкової маси, належать не тільки об`єкти нерухомого майна (земельна ділянка, житловий будинок), але і майнові права на об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 02.12.2019 року за №24970069 підтверджується, що Фермерське господарство "Демчук" зареєстровано 10.12.1992 року, має ідентифікаційний код юридичної особи 14135005, має розмір статутного капіталу 1000,00 грн. і його головою та кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_3 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.12.2019 року позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 померлого 1962 року народження. Спадщина складається з: частки у складеному капіталі члена фермерського господарства "Демчук", яка дорівнює 100 відсоткам, які відповідають внеску до статутного фонду фермерського господарства "Демчук" в розмірі 1000,00 гривень, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 11.12.2019 року.

Протоколом №1/12/2019 зборів фермерського господарства "Демчук" від 13.12.2019 року підтверджується, що головою та засновником фермерського господарства "Демчук" обрано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв"язку з прийняттям у спадщину 100% статутного фонду ФГ "Демчук".

Згідно статуту ФГ "Демчук", майно фермерського господарства складається також із земельної ділянки площею 50,8 га., яка була надана ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею та необхідна для здійснення господарської діяльності господарства, але постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06.12.2019 року №168/02-31спадкоємцю ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 50,8 га., у зв"язку з тим, що спадкоємцем не надано належним чином оформлені документи, що підтверджують право власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Згідно ч. 2 другої ст. 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися або передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Ні норми ЦК України, ні норми ЗК України не містять положень про припинення права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою у зв`язку зі смертю володільця.

Цей висновок також підтверджується положеннями статті 399 ЦК України, у якій зазначено, що право володіння припиняється у разі: 1) відмови володільця від володіння майном; 2) витребування майна від володільця власником майна або іншою особою; 3) знищення майна. Право володіння припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Навіть норми статті 141 ЗК України, які визначають підстави припинення права користування земельною ділянкою не містять положень щодо припинення права користування земельною ділянкою у зв`язку зі смертю користувача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 395 ЦК України право володіння є одним із видів речових прав на чуже майно.

У частині першій статті 396 ЦК України зазначено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на статтю 392 ЦК України володілець майна може пред`явити позов про визнання його права володіння, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право.

Згідно частини третьої статті 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 , будучи головою ФГ "Демчук" господарська діяльність якого не припинена, має право успадкувати за законом право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 49,2558 га. для ведення селянського (фермерського) господарства в адміністративних межах Великоблаговіщенської сільської ради Горностаївського району Херсонської області, право на яку мав спадкодавець ОСОБА_3 згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №1.

Враховуючи вищевикладене суд, відповідно ст.ст. 392, 407, 1216-1218, 1220, 1223, 1269 ЦК України, ст.ст. 102-1, 152 ЗК України вважає необхідним визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 право на довічне спадкове володіння та користування земельною ділянкою розміром 49.2558 га, кадастровий номер №6522680500:04:001:0451, згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею виданого на підставі рішення Великоблаговіщенської сільської ради народних депутатів Горностаївського району Херсонської області від 10 липня 1992 року №31, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №1, розташованої на території Великоблаговіщенської сільської ради Горностаївського району Херсонської області для ведення селянського (фермерського) господарства, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі ст.ст. 392, 407, 1216-1218, 1220, 1223, 1269 ЦК України, ст.ст. 102-1, 152 ЗК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 265, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 про визнання права на довічне спадкове володіння та користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 право на довічне спадкове володіння та користування земельною ділянкою розміром 49.2558 га, кадастровий номер №6522680500:04:001:0451, згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею виданого на підставі рішення Великоблаговіщенської сільської ради народних депутатів Горностаївського району Херсонської області від 10 липня 1992 року №31, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №1, розташованої на території Великоблаговіщенської сільської ради Горностаївського району Херсонської області для ведення селянського (фермерського) господарства, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_2 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий підпис