Постанова

від 04.03.2020 по справі 552/4644/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/4644/19 Номер провадження 22-ц/814/273/20Головуючий у 1-й інстанції Васильєва Л. М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого: Триголова В.М.,

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

секретар: Ачкасова О.Н.,

розглянувши в м.Полтаві апеляційну скаргу Полтавської міської ради

на рішення Київського районного суду м.Полтави від 01 листопада 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, треті особи: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради, про визнання права власності на самочинне будівництво ,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Полтавської міської радипро визнання права власності на самочинне будівництво.

Позов мотивований тим, що на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу 29.05.2015 Башинською Т.В., та договором дарування, посвідченого цим же нотаріусом 23.05.2017 він отримав у власність нежитлову будівлю (відділення банку та магазин непродовольчих товарів), загальною площею 272.5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Управлінням з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради йому надано містобудівні умови та обмеження №21 забудови земельних ділянок, щодо реконструкції відділення банку та магазину непродовольчих товарів у нежитлові приміщення та приміщення, що обслуговують об`єкти транспорту за вказаною адресою. Він провів реконструкцію належної йому нежитлової будівлі. Право користування земельними ділянками, на яких розташований цей об`єкт нерухомості належить йому на підставі договорів оренди землі, зареєстрованих виконком Полтавської міської ради 06.10.2017 № 361-П, № 362-П від 06.10.2017, № 193-П від 10.07.2017, № 51-П від 19.07.2018. Згідно з технічним паспортом. виданим КП Полтавське міське бюро технічної інвентаризації Полтавської міської ради від 29.03.2019 по АДРЕСА_1 розташований громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами літ. А-1-2, загальною площею 726.4 кв.м, реконструкція якого проведена без дозвільних документів. Згідно з технічним звітом про проведення технічного обстеження КП Полтавське міське бюро технічної інвентаризації Полтавської міської ради 27.03.2019 року спірне нерухоме майно відповідає надійній та безпечній експлуатації.

Посилаючись на норми ст. 376 ЦК України , судову практику ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на самочинно реконструйований об`єкт нерухомого майна - громадський будинок (відділення банку, офісні, торговельні приміщення та приміщення, що обслуговують об`єкти транспорту) літ. А-1-2, загальною площею 726.4 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 01 листопада 2019 року позовні вимоги задоволені.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно реконструйований об`єкт нерухомого майна громадський будинок (відділення банку, офісні, торговельні приміщення та приміщення, що обслуговують об`єкти транспорту) літ. А-1-2, загальною площею 726.4 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погодившись з вказаним рішенням, Полтавська міська рада подала на нього апеляційну скаргу, в якій просив рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Міська рада у своїй скарзі вказує на те, що земельна ділянка, на якій здійснено самочинне будівництіво надавалися позивачу виключно для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі та проїзду спільного користування, при цьому, жодних рішень по питанню погодження, надання дозволу на розміщення, спорудження, будівництво, введення в експлуатацію будівлі по АДРЕСА_1 , позивачу міською радою, як розпорядником земельних ділянок територіальної громади, не надавалось.

Окрім того, внаслідок здійснення самочинного будівництва змінилась як поверховість об`єкту, так і збільшилась площа забудови за рахунок використання земельних ділянок комунальної власності міста.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Місцевим судом встановлені наступні обставини справи.

На підставі договору купівлі-продажу від 19.04.2015 року позивач та ОСОБА_2 стали власниками, в рівних частках, нежитлової будівлі, (відділення банку та магазин непродовольчих товарів), загальною площею 266.1 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 5).

23.05.2019 року ОСОБА_2 подарувала позивачеві належну їй 1/2 частину нежитлової будівлі, (відділення банку та магазин непродовольчих товарів), загальною площею 266,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Земельна ділянка, на якій розташована вказана будівля передана в оренду Полтавською міською радою позивачу на підставі договорів оренди землі від 29.09.2017 року, від 02.02.2018 року, від 06.07.2017 року (а.с. 10-17), які в установленому законом порядку зареєстровані в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку. (а.с. 20-22).

В подальшому ОСОБА_1 проведено реконструкцію належної йому нежитлової будівлі (відділення банку та магазин непродовольчих товарів) по АДРЕСА_1 , в результаті якої змінилась поверховість будівлі та площа забудови.

Відповідно до висновку технічного звіту про проведення технічного обстеження, виданого КП Полтавське міське бюро технічної інвентаризації Полтавської міської ради від 27.03.2019 року за результатами проведеного технічного обстеження об`єкта спірного нерухомого майна (відділення банку, офісні, торговельні приміщення та приміщення, що обслуговують об`єкти транспорту, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , встановлена можливість надійної та безпечної експлуатації.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинне будівництво, суд першої інстанції, виходив із доведеності вимог позивача, при цьому посилався на те, що компетентними державними органами з приводу прийняття в експлуатацію самочинного реконструйованого спірного об`єкту нерухомості позивачу були надані рекомендації про необхідність звернення з вказаним питанням до суду, окрім того, спірний об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці, що передана ОСОБА_1 в оренду і має цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, також встановлена можливість надійної та безпечної експлуатації будівлі, проведена реконструкція спірного майна не порушує будь-чиїх прав.

Проте, апеляційна інстанція з таким висновком суду погодитися не може з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 06 липня 2017 року між Полтавською міською радою та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі відповідно до якого Полтавська міська рада надає, а ФОП ОСОБА_1 приймає в оренду земельну ділянку для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 508 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки: 5310136400:11:004:0172.

29 вересня 2017 року між Полтавською міською радою та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого Полтавська міська рада надає, а ФОП ОСОБА_1 приймає в оренду земельну ділянку для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 15 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки: 5310136400:11:004:0432.

Також 29 вересня 2017 року між Полтавською міською радою та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі відповідно до якого Полтавська міська рада надає, а ФОП ОСОБА_1 приймає в оренду земельну ділянку для експлуатації та обслуговування проїзду спільного користування, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 85 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки: 5310136400:11:004:0277.

02 лютого 2018 року між Полтавською міською радою та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого Полтавська міська рада надає, а ФОП ОСОБА_1 приймає в оренду земельну ділянку для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 99 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки: 5310136400:11:004:0435.

У апеляційній скарзі Полтавська міська рада зазначила, що згідно з технічним паспортом на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , виготовленим станом на 29.03.2019 року, даний об`єкт нерухомого майна є одно та двохповерховою будівлею, площею 726,4 кв. м. При цьому, площа по І поверху даної будівлі складає 511,6 кв. м.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частин першої, другої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За змістом статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України ).

З аналізу частин третьої, четвертої статті 376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

Аналіз норм частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.

Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

При цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України , а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15.

Особи, які вважають, що вимоги про визнання права власності на самочинне будівництво порушують їхні права, мають право заперечувати проти таких вимог, якщо вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України ), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК України).

Як встановлено судом та визнавалося позивачем, на земельній ділянці по АДРЕСА_1 було здійснено самовільну реконструкцію (добудову приміщень та надбудову приміщення) за відсутності проектної та робочої документації, без відповідного документа, який надає право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту, а також на земельній ділянці, яка не була відведена для будівництва.

Окрім того апеляційним судом встановлено, що під уже збудоване нерухоме майно земельна ділянка позивачу ОСОБА_1 власником земельної ділянки, яким є Полтавська міська рада, не надавалася.

Здійснена позивачем добудова приміщення по АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, так як відсутні докази того, що будівельні роботи проведені за наявності належного дозволу чи належно затвердженого проекту,

Внаслідок здійснення вказаного самочинного будівництва змінилася як функціональне призначення частини приміщень, так іповерховість даного об`єкту, збільшилася площа забудови за рахунок використання земельних ділянок комунальної власності міста за відсутності відповідного погодження органу місцевого самоврядування.

Окремо слід зазначити, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Посилання суду на те, що позивач звертався до компетентного органу, однак належної відповіді не отримав, не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу засідання тимчасової комісії з розгляду питань самочинного будівництва в м.Полтава №Пр/01.3/05 від 11.10.2019 року при повторному розгляді питання стосовно визнання за ОСОБА_1 права вланості на самочинно реконструйований громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами літ А-1-2 , загальною площею приміщень АДРЕСА_2 , 4 кв.м, по АДРЕСА_1 , вирішено у судовому засіданні покластися на розсуд суду. Тобто розгляд порушеного ОСОБА_1 питання про визнання за ним права власності на самочинне будівництво проводився комісією з розгляду питань самочинного будівництва 11.10.2019 року, тобто уже після його звернення в суд з даним позовом (08.08.2019 року) та під час розпочатого судового розгляду.

Відомостей про те, що позивач звертався до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю для набуття права власності та введення об`єкту до експлуатації у встановленому законом порядку до 11.10.2019 року немає. Інформація про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об`єкту та вводу його до експлуатації у встановленому законодавством порядку відсутня.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинне будівництво.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів -,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Полтавської міської ради- задовольнити.

Рішення Київського районного суду м.Полтави від 01 листопада 2019 року- скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, треті особи: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради, про визнання права власності на самочинне будівництво - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді : О.О. Панченко

В.П. Пікуль