Ухвала

від 02.03.2020 по справі 760/17909/18

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/17909/18

Провадження 1-кп/991/75/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

02 березня 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,

представника потерпілого ОСОБА_19 ,

під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52016000000000439 від 21 листопада 2016 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Кузьмин Городоцького району, Хмельницької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,уродженця м.Київ,який проживаєза адресою: АДРЕСА_2 ,громадянина України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Івано?Франківська, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , громадянина України, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 2 ст. 366 КК України;

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,уродженця м.Первомайськ,Миколаївської області,який проживаєза адресою: АДРЕСА_4 ,громадянина України, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 2 ст. 366 КК України;

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,уродженця м.Дніпропетровськ,який проживаєза адресою: АДРЕСА_5 ,громадянина України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,

В С Т А Н О В И В:

27вересня 2019року доВищого антикорупційногосуду надійшлиматеріали кримінальногопровадження,внесеного доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №52016000000000439від 21листопада 2016року,за обвинуваченнямОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5ст.27ч.5ст. 191 КК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 30 вересня 2019 року у вказаному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.

Відповідно до положень ст. 314 КПК України першочерговим завданням підготовчого судового засідання є вирішення питання про можливість призначення судового розгляду, у зв`язку з чим, суд з`ясовує, чи наявні підстави для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Обґрунтування можливості призначення судового розгляду .

У підготовчому судовому засіданні, колегією суддів було заслухано думку учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52016000000000439 від 21 листопада 2016 року.

Прокурор просив суд призначити кримінальне провадження до судового розгляду, вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України, а підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, немає.

Захисники ОСОБА_15 , ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , ОСОБА_22 вважали неможливим призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта і подали ряд заяв та клопотань про його повернення. Колегія суддів, розглянувши вказані заяви та клопотання, вирішила відмовити в їх задоволенні, про що було постановлено відповідну ухвалу від 11 лютого 2020 року.

Вирішуючи питання про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, суд виходить з наступного.

Так, колегією суддів встановлено, що поданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки він містить відомості, які передбачені п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.

Крім того, суд, з`ясувавши думку сторін, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, встановив, що кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду, угоди у даному кримінальному проваджені не укладались і до суду не надходили, а підстави для закриття кримінального провадження, передбачені пунктами 4?8, 10 ч. 1, ч. 2 ст. 284 КПК України, відсутні.

Враховуючи викладене, з огляду на відсутність підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.

З огляду на це, суд переходить до розгляду інших питань, а також скарг, заяв та клопотань учасників судового засідання.

Вирішення питання щодо складання досудової доповіді.

Враховуючи, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, колегія суддів, керуючись положеннями ст. 314-1 КПК України, доходить до висновку про відсутність підстав для складання досудової доповіді.

Вирішення питання щодо тимчасового доступу.

Під час підготовчого судового засідання від захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_13 надійшло клопотання про надання тимчасового доступу до двигунів.

У своєму клопотанні адвокат просить надати захисникам обвинуваченого ОСОБА_7 ОСОБА_13 , ОСОБА_23 , ОСОБА_12 , а також експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі КНДІСЕ), тимчасовий доступ до 39 танкових двигунів, придбаних Міністерством оборони України на підставі Договору № 342/3/6/42 від 28.12.2015, які перебувають на зберіганні (у фактичному володінні) на ДП «Львівський бронетанковий завод» та мають статус речових доказів у кримінальному провадженні № 52016000000000439 від 21.11.2016, з правом їх розбирання, з метою проведення комплексної товарознавчої, трасологічної, автотехнічної, судово-економічної експертизи на підставі звернень адвоката ОСОБА_13 № 77-19 від 03.06.2019 року, 134-19 від 24.07.2019 року.

В обґрунтування поданого клопотання, адвокат зазначає, що в межах даного кримінального провадження експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл. проф. М.С. Бокаріуса було проведено автотехнічні, трасологічні та товарознавчі експертизи 38-ми танкових двигунів В-46-6, придбаних МО України у ДП «Львівський бронетанковий завод».

Однак, на думку захисника, в ході дослідження питання ринкової ціни вказаних двигунів експертом помилково застосовано «Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», оскільки дизельний двигун В-46-6 не відноситься до складників колісних транспортних засобів.

Крім того, при розрахунку ринкової вартості двигунів В-46-6 допущено порушення положень «Методики оцінки майна», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року №1891 та Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440.

Також захисник вказує, що експерт, який проводив експертизу, не мав відповідної кваліфікації для її проведення.

У зв`язку з цим, ОСОБА_13 було ініційовано проведення експертами КНДІСЕ комплексної товарознавчої, трасологічної, автотехнічної, судово-економічної експертизи вказаних танкових двигунів В-46-6 за зверненням сторони захисту. Разом з тим, адвокат вказує, що згідно з листом КНДІСЕ №7794-19 від 18.06.2019, для проведення запитуваної експертизи, експертам необхідно надати доступ до таких двигунів протягом 5-7 днів для ретельного дослідження їх технічного стану з правом розбирання досліджуваних виробів.

Однак, сторона обвинувачення відмовила стороні захисту у наданні відповідного доступу.

З огляду на викладене, адвокат вважає, що тимчасовий доступ до 39 двигунів, які зберігаються на ДП «ЛБТЗ» має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, а сторона захисту позбавлена іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей.

Під час судового засідання захисник ОСОБА_13 подане клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Прокурори ОСОБА_6 та ОСОБА_5 проти вказаного клопотання заперечували, вказавши, що воно є передчасним і викладені у ньому вимоги стосуються питання проведення експертизи, які на стадії судового розгляду можуть бути вирішені лише в порядку, передбаченому ст. 332 КПК України. Крім того, прокурори зазначили, що вказане клопотання не може бути задоволено також і з тієї підстави, що надання експертам права розбирати зазначені двигуни призведе до їх пошкодження та втрати ними свого доказового значення.

Представник потерпілого та представник цивільного позивача підтримали позицію прокурорів.

Обвинувачені та їх захисники підтримали подане клопотання та просили суд його задовольнити.

Дослідивши вимоги поданого клопотання, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.

У відповідності до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 131 розділу II КПК України, до заходів забезпечення кримінального провадження відноситься, в тому числі, і тимчасовий доступ до речей та документів.

Згідно з ч. 1 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити виїмку).

Відповідно до ч. 5 ст. 163 КПК України, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.

Водночас, отримання тимчасового доступу захисник обґрунтовує необхідністю забезпечити проведення судової експертизи на замовлення сторони захисту.

При цьому, за змістом заявленого клопотання, її метою є оспорювання результатів іншої експертизи, яка проведена стороною обвинувачення. Вказане на переконання колегії суддів, не може бути предметом дослідження в межах клопотання про тимчасовий доступ та підготовчого судового засідання загалом. Так, висновок експертизи, результати якої оспорюються захисником, відсутній в розпорядженні суду з огляду на положення ч. 4 ст. 291 КПК України, як і відсутня будь-яка інформація про те, що такий висновок взагалі буде поданий стороною обвинувачення в якості доказу для обґрунтування своєї позиції. До того ж, суд не має права досліджувати будь-які матеріали кримінального провадження на підготовчому судовому засіданні, а тому позбавлений можливості перевірити ті обставини, на які посилається захисник.

Крім того, рішення про проведення експертизи на замовлення сторони захисту не було прийнято у порядку передбаченому чинним законодавством.

Так, відповідно до ст. 71 Закону України «Про судову експертизу», підставою для проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Водночас, в клопотанні та доданих до нього документах не міститься жодної згадки про те, що стороною захисту подібний договір з експертом чи експертною установою взагалі укладався. Копія такого договору до клопотання не додавалась і в розпорядженні суду відсутня.

Більше того, на час звернення сторони захисту до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз із проханням проведення експертизи, кримінальне провадження вже перебувало на стадії судового розгляду. При цьому, питання призначення експертизи під час судового розгляду вирішується за правилами встановленими ст. 332 КПК України, тобто на підставі відповідного рішення суду, прийнятого або за власною ініціативою, або за клопотанням учасників кримінального провадження. Однак у колегії суддів відсутні будь-які достовірні відомості щодо прийнятого раніше судового рішення про призначення судової експертизи.

Крім того, суд звертає увагу сторони захисту на те, що згідно з положеннями ст. 160 КПК України, в межах отримання тимчасового доступу не передбачено можливість розбирати/збирати речі, до яких його було надано. Натомість, можливість перевірки стану двигунів та їх технічних характеристик може бути предметом дослідження в ході проведення експертизи, призначеної у порядку ст. 332 КПК України, під час якої експерти матимуть змогу здійснювати усі необхідні заходи для вирішення поставлених на їх розгляд питань у відповідності до конкретних методик проведення експертних досліджень.

Очевидно, що вчинення вказаних дій не охоплюється здійсненням такого заходу забезпечення кримінального провадження як тимчасовий доступ і не відповідає його меті.

Крім того, відповідно до положень ст. 159, 160 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів може бути наданий лише сторонам кримінального провадження. У зв`язку з цим, клопотання захисника в частині надання тимчасового доступу до запитуваних ним речей саме експертам КНДІСЕ, які не є стороною кримінального провадження і з відповідних клопотанням не звертались, не ґрунтується на вимогах закону.

Враховуючи наведені вище обставини, клопотання захисника ОСОБА_13 не може бути задоволено, оскільки не відповідає меті та завданню того заходу забезпечення кримінального провадження, який він просить застосувати.

Разом з тим, колегія суддів роз`яснює, що сторона захисту не позбавлена права звернутись в порядку ст. 332 КПК України із клопотанням про проведення експертизи для вирішення відповідних питань у ході судового розгляду.

Вирішення питання про скасування арешту.

Під час підготовчого судового засідання захисник ОСОБА_15 просив розглянути та задовольнити клопотання про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 21.07.2017 на майно ОСОБА_9 , яке було направлене і надійшло до суду ще до початку підготовчого судового засідання.

Так, вказаною ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва було накладено арешт на майно ОСОБА_9 , а саме:

-на земельну ділянку з кадастровим номером 2625887800:02:006:0196, розташовану за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, с/рада Черніївська;

-на 43/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_6 (реєстраційний номер 14952131);

-на корпоративні права у вигляді 100% статутного капіталу ТОВ «Водне плесо» (код ЄДРПОУ 33644831);

-на корпоративні права у вигляді 20% статутного капіталу ТОВ «Мережа супермаркетів «Плюс Бонус» (код ЄДРПОУ 36497589);

-на корпоративні права у вигляді 50% статутного капіталу ТОВ «Прикарпатська керамікам» (код ЄДРПОУ 32873048);

-на корпоративні права у вигляді 100% статутного капіталу ПП «Плюс 999» (код ЄДРПОУ 25069853);

-на корпоративні права у вигляді 100% статутного капіталу ТОВ «НІКРОМ ГРУП ЛТД» (код ЄДРПОУ 37729321);

-на корпоративні права у вигляді 49,9% статутного капіталу ТОВ «ВП Калуський Бровар» (код ЄДРПОУ 39075597);

а також на майно, що знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_9 та ОСОБА_24 , на частини майна, а саме:

-квартири за адресою: АДРЕСА_7 (реєстраційний номер: 28683558);

-нежитлового приміщення № 51 за адресою: АДРЕСА_8 (реєстраційний номер: 29782171).

В обґрунтування свого клопотання захисник ОСОБА_15 зазначає, що майно, на яке накладено арешт, не має жодного відношення до інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення та було набуто у власність задовго до його призначення на посаду директора ДП«Львівський бронетанковий завод», а не внаслідок вчинення інкримінованого йому корупційного правопорушення. Саме тому таке майно і не було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому на нього не могло бути накладено арешт.

Крім того, вказує, що квартира за адресою: АДРЕСА_7 (реєстраційний номер: 28683558) та нежитлове приміщення № 51 за адресою: АДРЕСА_8 (реєстраційний номер: 29782171), були відчужені на користь інших осіб ще до початку досудового розслідування і не належать ані ОСОБА_9 , ані його родині.

Також в своєму клопотанні захисник звертає увагу, що накладений арешт порушує майнові права дружини підзахисного ОСОБА_24 , оскільки, на думку сторони захисту, частина арештованого майна також належить і їй на праві спільної сумісної власності, оскільки вона та ОСОБА_9 з 14.12.2002 перебувають у зареєстрованому шлюбі, однак вказана обставина не була врахована слідчим суддею при прийнятті відповідного рішення.

Додатково захисник в клопотанні вказує на безпідставність та незаконність передачі зазначеного арештованого майна в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі АРМА), оскільки саме майно не було визнане речовим доказом, а його передача в управління АРМА була здійснена після завершення досудового розслідування.

Дослідивши та проаналізувавши доводи викладені захисником в своєму клопотанні, а також додані до нього документи, заслухавши думку сторін, судом було встановлено наступне.

У відповідності до вимог ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, шо в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З огляду на те, що захисник у своєму клопотанні як на підставу скасування арешту майна не посилається на те, що відпала потреба у подальшому його застосуванні і зазначає лише про необґрунтованість накладення арешту, то з огляду на принцип диспозитивності, суд має встановити наявність або відсутність лише тієї підстави для скасування арешту, про яку зазначає сторона захисту.

Таким чином, для вирішення питання про скасування арешту, суду на даному етапі належить встановити, чи було доведено захисником ОСОБА_15 , що арешт на майно його підзахисного було накладено необґрунтовано.

Судом встановлено, що зі змісту вказаної ухвали Солом`янського районного суду м.Києва від 21 липня 2017 року по справі № 760/12922/17 вбачається, що арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_9 було накладено на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме з метою забезпечення подальшої конфіскації майна як виду покарання, передбаченого за кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_9 .

Водночас,відповідно до ч.5ст.170КПК України,у випадку, передбаченому пунктом 3 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексомУкраїни, можепризначити покаранняу видіконфіскації майна або застосуватидо юридичноїособи західкримінально-правовогохарактеру увиді конфіскаціїмайна.

Крім того, виходячи з положень ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна (якщо він накладається у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України) слідчий суддя, суд, крім загальних умов, повинен врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Таким чином, при накладенні арешту у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України, у суду не має необхідності та обов`язку з`ясовувати походження майна, обставини та підстави його набуття у власність підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, а тому твердження захисника в цій частині не мають значення для вирішення питання про обґрунтованість накладення арешту. Так само для вирішення питання про накладення арешту за вказаною підставою не має значення, чи визнане таке майно речовим доказом у кримінальному проваджені і чи відповідає воно критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

З цих же підстав суд відхиляє зауваження захисника щодо підстав та порядку передачі арештованого майна в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, оскільки зазначені доводи не можуть бути предметом розгляду в межах вказаного клопотання.

Так, відповідно до правової позиції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 27 січня 2020 року у справі № 758/16546/18, судове рішення про передачу арештованого майна в управління АРМА вирішує інше питання, яке перебуває поза межами розділу ІІ КПК України, у тому числі й глави 17, яка регламентує порядок накладення арешту на майно у кримінальному провадженні. Суд вказав, що слід розрізняти підстави для арешту майна від передачі такого майна в управління АРМА, а їх ототожнення є помилковим.

Таким чином, рішення про передачу майна в управління АРМА не є заходом забезпечення кримінального провадження, має іншу правову природу, є предметом окремого судового розгляду і здійснюється на підставі іншої ухвали суду, а тому законність чи незаконність такого судового рішення не може впливати на вирішення питання про скасування арешту майна.

Стосовно доводів захисника про те, що слідчим суддею під час вирішення питання про накладення арешту не було враховано, що частина майна взагалі не належить ані ОСОБА_9 , ані його родині, і була відчужена на користь інших осіб, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, захисник ОСОБА_15 у своєму клопотанні зазначає, що квартира за адресою: АДРЕСА_7 (реєстраційний номер: 28683558) була відчужена 09.12.2013 на користь покупця ТОВ «НІКРОМ ТРЕЙД ГРУП», що підтверджується копією договору купівлі-продажу, доданою до клопотання про скасування арешту майна. Так само, нежитлове приміщення №51 за адресою: АДРЕСА_8 (реєстраційний номер: 29782171) було відчужене на користь ОСОБА_25 , що також підтверджується копією договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 23.11.2015 року, доданою до клопотання про скасування арешту.

З огляду на викладені обставини, захисник вважає, що вказане майно безпідставно зазначено у переліку такого, що належить ОСОБА_9 .

Разом з тим, суд не може прийняти до уваги такі твердження захисника, оскільки факт відчуження зазначених об`єктів нерухомості не підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами. Так, відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України та положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Водночас, в обґрунтування своєї позиції захисник ОСОБА_15 не надав належних доказів державної реєстрації права власності на вказане майно за іншими особами.

Тож, з огляду на те, що в розпорядженні суду відсутня інформація про державну реєстрацію відчуження вказаної нерухомості на користь інших осіб на підставі договорів, копії яких додано захисником до клопотання, суд приходить до висновку про недоведеність захисником обставин, на які він посилається.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень ст. 174 КПК України, з клопотанням про скасування арешту має право звернутись власник або володілець майна. Вказане означає, що у випадку, якщо накладений арешт порушує права інших осіб, які є власниками чи фактичними володільцями відповідного майна, саме такі особи мають право звернутись з клопотанням про його скасування. При цьому таке право може бути реалізовано ними на будь-якій стадії кримінального провадження.

Таким чином, якщо на момент накладення арешту ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва частина майна дійсно була відчужена на користь інших осіб, то суд може вирішити питання щодо їх прав на вказане майно лише за клопотанням та за участю останніх. Під час розгляду відповідного клопотання суд зможе детально дослідити та перевірити усі обставини відчуження відповідного майна, якщо таке мало місце, включаючи оригінали документів, якими підтверджується здійснення таких правочинів, а також встановити наявність або відсутність негативних наслідків для прав та інтересів відповідних осіб, викликаних накладенням арешту.

Натомість, до цього часу такі особи до суду з відповідними клопотаннями не звертались і не просили суд про поновлення їх прав та інтересів щодо вказаного майно.

Захисник також стверджує, що слідчим суддею не було враховано, що інша частина майна, на яке накладено арешт, належить дружині підзахисного - ОСОБА_24 на праві спільної сумісної власності. Таким майном, на думку сторони захисту, є земельна ділянка з кадастровим номером 2625887800:02:006:0196 (цільове призначення - ведення особистого селянського господарства); домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_6 . Частка власності 43/100; корпоративні права у: ТОВ «Водне плесо» (код ЄДРПОУ 33644831) у розмірі 100%; ТОВ «Мережа супермаркетів «Плюс Бонус» (код ЄДРПОУ 36497589) у розмірі 20%; ТОВ «Прикарпатська кераміка» (код ЄДРПОУ 32873048) у розмірі 50%; ПП «Плюс 999» (код ЄДРПОУ 25069853) у розмірі 100%; ТОВ «НІКРОМ ГРУП ЛТД» (код ЄДРПОУ 37729321) у розмірі 100%; ТОВ «ВП КАЛУСЬКИЙ БРОВАР» (код ЄДРПОУ 39075597) у розмірі 49,99%.

В своєму клопотанні про скасування арешту захисник зазначає, що вказане майно було набуте ОСОБА_9 за час перебування у шлюбі з ОСОБА_24 , а тому, на підставі правил ст.60-67 СК України, воно є спільною сумісною власністю подружжя. Неврахування цього факту слідчим суддею під час накладення арешту, на думку захисника, свідчить про порушення прав подружжя на частку у спільному сумісному майні.

Захисником не було надано до свого клопотання належних доказів перебування обвинуваченого ОСОБА_9 та ОСОБА_24 у зареєстрованому шлюбі, доказів набуття права власності на вказане майно під час шлюбу та підстав такого набуття.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що враховуючи норми ст. 60, 65, 67 СК України, що регулюють права подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, та на розпорядження часткою у такому майні, а також беручи до уваги відсутність відомостей про визначення часток, належних обвинуваченому та його дружині, накладення арешту в рамках кримінального провадження можливе виключно на об`єкт такої власності в цілому.

Так, режим спільної сумісної власності, на відміну від режиму спільної часткової власності, не передбачає виділ часток кожного власника в натурі, що унеможливлює ідентифікацію конкретних часток обвинуваченого та його дружини у спільному майні, через що обтяження майна в цілому є єдиним можливим, реальним та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження з метою можливого виконання конфіскації майна у випадку призначення такого виду покарання.

При цьому, стороною захисту не було надано доказів, які б вказували на те, що саме дружині обвинуваченого на праві власності належить виділена частка арештованого майна і що вона була придбана за її власні кошти. Навпаки, самим обвинуваченим визнається і не оспорюється той факт, що зазначене арештоване майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Щодо посилання на порушення прав ОСОБА_24 на користування та розпорядження своєю часткою майна у спільному майні подружжя, то слід зазначити, що остання не позбавлена можливості вирішити питання виділу своєї частки в порядку цивільного судочинства.

До того ж, ОСОБА_24 не позбавлена права самостійно звернутись з відповідним клопотанням щодо скасування арешту майна, якщо вона вважає, що її права порушено.

Враховуючи зазначене вище, доводи викладені в клопотанні захисника обвинуваченого щодо необґрунтованості накладеного арешту є нерелевантними та не знайшли свого підтвердження належними, достатніми та допустимими доказами.

Крім того, колегія суддів відзначає, що судом апеляційної інстанції вже вирішувалось питання щодо законності та обґрунтованості накладення арешту на вказане майно. Так, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року у справі за № 760/12922/17 було встановлено, що слідчий суддя, приймаючи рішення про накладення арешту на майно ОСОБА_9 в повному обсязі дотримався вимог чинного законодавства. Колегія суддів зазначила, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом. Апеляційний суд також звернув увагу на те, що слідчий суддя у відповідності до вимог ст. 132, 170-173 КПК України наклав арешт на майно ОСОБА_9 , врахувавши наслідки від вжиття такого заходу для інших осіб та забезпечивши своїм рішення розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Таким чином,суд,дослідивши поданезахисником клопотання,оцінивши викладеніу ньомудоводи,заслухавши думкусторін,доходить довисновку проте,що захисник ОСОБА_15 не довів,що арешт,накладений ухвалоюслідчого суддіСолом`янського районногосуду від21.07.2019року,є необґрунтованим,а томузазначений західзабезпечення кримінальногопровадження непідлягає скасуванню.

З огляду на викладене суд приймає рішення про відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_15 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 21.07.2017 на майно ОСОБА_9 .

Вирішення скарг сторони захисту на рішення, дії, бездіяльність слідчого та прокурора, поданих в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України.

Під час підготовчого судового засідання на розгляд колегії суддів від захисників ОСОБА_18 та ОСОБА_22 надійшло ряд скарг у порядку ч.2ст. 303 КПК України, зокрема:

1.Скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_18 на дії детективів НАБУ щодо початку досудового розслідування з 08.04.2016 року без внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

В обґрунтування своєї скарги захисник зазначає, що досудове розслідування за фактом вчинення керівництвом ДП «ЛБТЗ» протиправних дій під час закупівлі та подальшого продажу МОУ двигунів та коробок передач було фактично розпочато в межах іншого кримінального провадження, яке стосувалось зовсім інших обставин та подій, тобто без внесення відомостей в ЄРДР.

З огляду на це, на думку захисника, доручення на проведення слідчих (розшукових) дій щодо організації та проведення перевірки інформації за вказаними фактами, в межах кримінального провадження, яке їх не стосувалось, є незаконним.

Так само, незаконними є і усі проведені на підставі такого доручення слідчі та процесуальні дії і прийняті процесуальні рішення.

З цих підстав, адвокат ОСОБА_18 просить долучити вказану скаргу до матеріалів справи та визнати незаконними у кримінальному провадженні № 52016000000000063 та №52016000000000439 дії детективів НАБУ щодо початку досудового розслідування з 08.04.2016 без внесення відомостей до ЄРДР за фактом вчинення керівництвом ДП«Львівський бронетанковий завод» протиправних дій під час закупівлі та подальшого продажу МОУ двигунів та коробок передач для військової техніки.

Також захисник просить визнати незаконною у кримінальних провадженнях №52016000000000063 та №52016000000000439 дію доручення детектива НАБУ ОСОБА_26 на проведення слідчих (розшукових) дій (у порядку ст. ст. 39-41) №52016-63 від 08.04.2016, а також визнати незаконними у кримінальному провадженні №52016000000000063 та №52016000000000439 вчинені стороною обвинувачення: слідчі дії, прийняті процесуальні рішення та інші процесуальні дії в частині розслідування діяльності керівництва ДП «Львівський бронетанковий завод» під час закупівлі та подальшого продажу МОУ двигунів та коробок передач для військової техніки у 2015-2016р.р.

2.Скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_18 на дії детектива НАБУ ОСОБА_27 щодо здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5ст.191 КК України, та дії детектива ОСОБА_28 щодо зміни раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, а також щодо визнання незаконним обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_11 .

У своїй скарзі захисник вказує, що повідомлення про підозру ОСОБА_11 , повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, а також обвинувальний акт складені з грубим порушенням вимог КПК України, оскільки ґрунтуються на явно недопустимих доказах.

На думку захисника, стороною обвинувачення порушено порядок притягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності, а тому він не набув статусу підозрюваного та обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні. Крім того, ОСОБА_11 не було надано можливість надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення.

У зв`язку з цим, захисник ОСОБА_18 просить долучити дану скаргу до матеріалів справи, визнати незаконними та скасувати повідомлення про підозру та про зміну раніше повідомленої підозри, визнати незаконним обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні, а також визнати істотними порушеннями прав і основоположних свобод ОСОБА_11 , зокрема, права особи на захист під час досудового розслідування.

3.Скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_18 на дії детективів НАБУ щодо проведення обшуку від 30.11.2016.

Вказана скарга обґрунтована тим, що обшук від 30.11.2016 за адресою: АДРЕСА_9 , був проведений на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 24.11.2016, постановленої на підставі клопотання, погодженого неуповноваженим суб`єктом. Зокрема, захисник вказує, що у порушення вимог п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 23 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», клопотання детектива НАБУ про проведення обшуку було погоджене заступником керівника САП ГПУ ОСОБА_29 , а не відповідно Генеральним прокурором,його заступником,прокурором АвтономноїРеспубліки Крим,області,міста Києвачи містаСевастополя.З огляду на це, вказаний обшук, на думку захисника, є незаконним.

У зв`язку з цим, адвокат ОСОБА_18 просить визнати незаконними дії щодо проведення обшуку від 30.11.2016 за адресою: АДРЕСА_9 , та долучити зазначену скаргу до матеріалів справи.

4.Скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_18 щодо дій посадових осіб сторони обвинувачення ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 та ОСОБА_36 .

У ційскарзі захисникзазначає,що членислідчої групиу складі ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 та ОСОБА_37 не мали повноважень здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні, оскільки постанова про визначення складу слідчої групи винесена прокурором не в межах компетенції та не у відповідності до вимог закону. Внаслідок цього, на думку адвоката ОСОБА_18 кримінальне провадження здійснювалось неуповноваженими особами, а відтак усі отримані такими особами докази зібрано з порушенням визначеного законом порядку і є недопустимими.

У зв`язку з цим, захисник просить долучити дану скаргу до матеріалів справи та визнати незаконними слідчі дії, прийняті процесуальні рішення та інші процесуальні дії, вчинені посадовими особами сторони обвинувачення: ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 та ОСОБА_44 ;

5.Скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_18 щодо дій посадових осіб сторони обвинувачення ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 та ОСОБА_49 .

У цій скарзі захисник зазначає, що члени групи прокурорів у складі ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 та ОСОБА_50 не мали повноважень здійснювати процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, оскільки постанова про визначення складу групи прокурорів всупереч вимогам ч. 6 ст. 110 КПК України не підписана.

Внаслідок цього, на думку адвоката ОСОБА_18 процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснювалось неуповноваженими особами, а відтак усі отримані за участю таких осіб докази зібрано з порушенням визначеного законом порядку і є недопустимими.

У зв`язку з цим, захисник просить долучити дану скаргу до матеріалів справи та визнати незаконними слідчі дії, прийняті процесуальні рішення та інші процесуальні дії, вчинені посадовими особами сторони обвинувачення або за участю: ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 та ОСОБА_49 .

6.Скарга адвоката ОСОБА_22 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , на постанову заступника військового прокурора Західного регіону України майора юстиції ОСОБА_51 від 18.04.2016р. про визначення складу слідчої групи, якій доручено здійснення досудового розслідування та визначення старшого слідчої групи - долучити до матеріалів кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_10 під час підготовчого судового засідання надав суду скаргу свого захисника ОСОБА_22 , в якій останній зазначає, що постанова заступника військового прокурора Західного регіону України майора юстиції ОСОБА_51 від 18.04.2016 про визначення складу слідчої групи не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, є необґрунтованою, прийнятою з грубими порушеннями законодавства, оскільки прийнята з перевищенням наданих повноважень, належним чином не мотивована, а її зміст суперечить нормам закону і не відповідає фактичним обставинам, встановленим матеріалами кримінального провадження. З тих же підстав вважав незаконною та необґрунтованою постанову першого заступника військового прокурора Західного регіону України полковника юстиції ОСОБА_52 про визначення складу групи прокурорів від 18.04.2016.

У зв`язку з цим, захисник в своїй скарзі просив вказані постанови скасувати.

У судовому засідання захисники та обвинувачений підтримали подані скарги і просили долучити їх до матеріалів кримінального провадження та розглянути їх по суті під час судового розгляду, зокрема, в ході дослідження доказів.

Заслухавши думки учасників судового засідання стосовно заявлених скарг, дослідивши долучені до них матеріали, колегія суддів приходить до таких висновків.

З аналізу ст. 314-316 КПК України вбачається, що підготовче судове засідання є обов`язковою, самостійною стадією кримінального процесу, основною метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду. Зазначені норми визначають перелік дій, які суд проводить під час підготовчого судового засідання, що пов`язані виключно з підготовкою до судового розгляду.

З огляду на вказану специфіку завдань та цілей підготовчого судового засідання, в межах цієї стадії суд позбавлений можливості досліджувати докази, надавати їм оцінку з точки зору їх допустимості та/або достовірності, а також робити висновки щодо законності чи незаконності дій, бездіяльності чи рішень, прийнятих на досудовому розслідуванні.

Водночас, зі змісту поданих скарг вбачається, що викладені у них доводи зводяться до необхідності надання судом оцінки доказам, долученим до скарг захисників, в тому числі з точки зору їх допустимості, у зв`язку з порушеннями норм кримінального процесуального законодавства під час їх збирання, які, на думку захисників, були допущені стороною обвинувачення.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 291 КПК України забороняється надання суду до початку судового розгляду інших документів ніж обвинувальний акт та додатки до нього.

За таких обставин, оцінка судом під час підготовчого судового засідання законності проведених у ході досудового розслідування процесуальних дій та прийнятих рішень слідчого (детектива) чи прокурора виключно на підставі доказів, наданих стороною захисту, порушить засаду змагальності, згідно з якою сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів та інших доказів.

Крім того, відповідно до ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів, надаючи їм оцінку в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі ж встановлення очевидної недопустимості доказу суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Вказане також можливо виключно на стадії судового розгляду.

Таким чином, вирішення по суті питань, порушених у вказаних скаргах, під час підготовчого судового засідання було б передчасним у зв`язку з відсутністю у суду компетенції щодо дослідження і перевірки тих обставин, якими такі скарги обґрунтовуються.

Одночасно, суд роз`яснює стороні захисту, що доводи викладені у їх скаргах будуть предметом розгляду на стадії судового розгляду, зокрема, під час дослідження доказів, а також під час надання їм оцінки в нарадчій кімнаті.

У зв`язку з цим, суд може лише врахувати вказані доводи для надання їм оцінки в майбутньому під час судового розгляду та винесення остаточного рішення у справі, з огляду на що вважає за можливе долучити подані скарги до матеріалів кримінального провадження.

Вирішення питання щодо поданих стороною захисту заперечень проти ухвали слідчого судді, поданих в порядку ч. 3 ст. 309 КПК України.

Під час підготовчого судового засідання на розгляд колегії суддів від захисника обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_18 надійшло заперечення проти ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі №760/11295/18, якою частково задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_28 та встановлено обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та їх захисникам п`ятнадцятиденний строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000439.

Захисник вважає вказану ухвалу незаконною, такою, що суперечить основним засадам кримінального провадження і тягне за собою грубе порушення основоположних, конституційних та процесуальних прав ОСОБА_11 .

Так, адвокат ОСОБА_18 вказує, що ухвала є незаконною, оскільки ухвалена без додержання ст. ст. 2, 3, 7, 8, 9, 10, 20, 22, 94, 290 КПК України та практики ЄСПЛ. Крім того захисник вважає рішення слідчого судді необґрунтованим з огляду на те, що воно не ґрунтується на матеріалах справи і прийняте не на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до закону.

Також вказана ухвала, на думку захисника, є невмотивованою, оскільки мотив наведений судом є неналежним та явно недостатнім.

У зв`язку з цим, адвокат ОСОБА_18 просить долучити ці заперечення до матеріалів справи, витребувати в Солом`янському районному суді м. Києва матеріали судової справи №760/11295/18, а також в порядку ч. 6 ст. 22 КПК України, створити стороні захисту необхідні, рівні зі стороною обвинувачення, умови для реалізації своїх процесуальних та основоположних прав, визначених ст. ст. 6, 13 ЄКПЛ, з урахуванням практики ЄСПЛ.

Розглянувши подані захисником ОСОБА_18 заперечення на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі №760/11295/18, заслухавши думку інших учасників кримінального провадження, суд приходить до таких висновків.

Згідно з ч. 3 ст. 309 КПК України ухвали слідчого судді, не передбачені у частинах першій та другій цієї статті, оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Разом з тим, виходячи зі змісту ч. 3 ст. 314 та ст. 315 КПК України, законодавцем визначено вичерпний перелік повноважень суду на стадії підготовчого провадження, до переліку яких не входить можливість надавати оцінку ухвалам слідчого судді з точки зору їх законності та обґрунтованості. У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що під час проведення підготовчого судового засідання сторони кримінального провадження мають можливість подати заперечення на ухвалу слідчого судді, а суд може лише прийняти вказані заперечення для надання їм оцінки в майбутньому під час судового розгляду та винесення остаточного рішення у справі, не вирішуючи при цьому порушених у таких запереченнях питань щодо законності та обґрунтованості відповідного судового рішення на підготовчому засіданні. Вказане пов`язане із тим, що вирішення вказаних питань знаходить поза межами тих повноважень, якими наділений суд на даній стадії кримінального провадження.

З оглядуна викладене,колегія судіввважає занеобхідне задовольнитивимогу захисника ОСОБА_18 в частинідолучення доматеріалів справиподаних нимзаперечень наухвалу слідчогосудді Солом`янського районного суду м. Києва у справі №760/11295/18.

В іншій частині вимоги захисника суд відхиляє, оскільки вони не підлягають розгляду в межах поданих заперечень.

Вирішення питання щодо запобіжних заходів.

У підготовчому судовому засіданні прокурор повідомив, що на стадії досудового розслідування до обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді особистої поруки, а до обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вигляді застави. Посилаючись на ч. 3 ст. 315 КПК України, прокурор просив залишити в силі вказані запобіжні заходи, оскільки вони мають безстроковий характер.

Захисник ОСОБА_16 проти заявлених вимог заперечував, вказав, що окремих письмових клопотань про продовження запобіжних заходів подано не було, а тому підстав залишати їх у силі немає.

Захисник ОСОБА_21 також заперечував проти доводів сторони обвинувачення і вказав, що застосовані на досудовому розслідуванні запобіжні заходи не можуть бути автоматично залишені в силі та вважатись продовженими без відповідного клопотання прокурора в порядку ч. 3 ст. 315 КПК України, оскільки третє речення вказаної норми втратило свою чинність на підставі Рішення Конституційного суду України №1-р/2017 від 23.11.2017.

З огляду на це, захисники вважали, що за відсутності відповідних клопотань прокурора про продовження дії обраних на досудовому розслідуванні запобіжних заходів, слід вважати, що до обвинувачених будь-які запобіжні заходи не застосовані, а тому вимоги прокурора є безпідставними.

Водночас, суд відзначає, що в ході підготовчого судового засідання від жодної зі сторін не надходило клопотання в порядку ч. 3 ст. 315 КПК України про обрання, зміну чи скасування запобіжних заходів і жоден з учасників не ставив перед судом вимоги про прийняття відповідного рішення за результатами розгляду заявлених ними доводів.

Застосовані до обвинувачених запобіжні заходи у вигляді особистої поруки та застави є такими заходами забезпечення, які не мають встановленого строку дії та є чинними до прийняття відповідного рішення.

Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку передбаченому цим Кодексом (ст.203 КПК України). З аналізу вказаної норми слід заначити, що застосовані запобіжні заходи діють протягом строку дії ухвали про їх обрання або/та до ухвалення відповідного судового рішення, визначеного даною статтею КПК.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність відомостей про скасування чи зміну раніше постановлених ухвал про застосування до обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжних заходів у вигляді особистої поруки, а до обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вигляді застави, суд приходить до висновку про те, що застосовані до обвинувачених запобіжні заходи у вигляді особистої поруки та застави, не припинили своєї дії.

Вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду.

1.З метою підготовки до судового розгляду, з`ясувавши думку учасників судового засідання, керуючись ч. 2 ст. 316 КПК України, колегія суддів вирішила призначити судовий розгляд на 15 год. 00 хв. 06 березня 2020 року.

2.З огляду на те, що клопотань від учасників про розгляд провадження у закритому судовому засіданні не надходило, а будь-яких підстав для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні під час підготовчого судового засідання не встановлено, воно має бути розглянуте у відкритому судовому засіданні із забезпеченням повного його фіксування за допомогою технічних засобів.

3.З`ясувавши думку учасників про склад осіб, які братимуть участь в судовому засіданні, судова колегія дійшла висновку про проведення судового розгляду за участю прокурора, обвинувачених, захисників, представника потерпілого, представника цивільного позивача.

4.Розглянувши клопотання прокурора та сторони захисту про виклик свідків для допиту, суд вирішив їх задовольнити, однак питання щодо виклику конкретних свідків на окремі засідання вирішувати під час судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163, 170-174, 291, 314-316 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Призначити судовий розгляд кримінального провадження, внесеного доЄдиного реєструдосудових розслідувань за №52016000000000439 від 21 листопада 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненікримінального правопорушення,передбаченого ч.5ст.191КК України, ОСОБА_8 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.5ст.191КК України, ОСОБА_20 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.5ст.191,ч.2ст.366КК України, ОСОБА_10 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.5ст.191,ч.2ст.366КК України, ОСОБА_11 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.5ст.27ч.5ст.191КК України,на 15год. 00 хв. 06 березня 2020 року,яке відбудетьсяв залісудового засідання №5 в приміщенніВищого антикорупційногосуду заадресою: м.Київ, проспект Перемоги, 41.

2.Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні колегією суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

3.Викликати у судове засідання прокурора, обвинувачених та їх захисників, представника потерпілого та представника цивільного позивача.

4.У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_13 про надання тимчасового доступу до двигунів відмовити.

5.У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_15 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 21.07.2017 на майно ОСОБА_9 відмовити.

6.Задовольнити клопотання захисників та прокурора про виклик та допит свідків. Питання щодо виклику конкретних свідків на окремі засідання вирішити під час судового розгляду.

7.Скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_18 на дії детективів НАБУ щодо початку досудового розслідування з 08.04.2016 року без внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань долучити до матеріалів кримінального провадження.

8.Скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_18 на дії детектива НАБУ ОСОБА_27 щодо здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5ст.191 КК України, та на дії детектива ОСОБА_28 щодо зміни раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, а також щодо визнання незаконним обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_11 долучити до матеріалів кримінального провадження.

9.Скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_18 на дії детективів НАБУ щодо проведення обшуку від 30.11.2016 долучити до матеріалів кримінального провадження.

10.Скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_18 щодо дій посадових осіб сторони обвинувачення ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 та ОСОБА_37 долучити до матеріалів кримінального провадження.

11.Скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_18 щодо дій посадових осіб сторони обвинувачення ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 та ОСОБА_50 долучити до матеріалів кримінального провадження.

12.Заперечення захисника обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_18 проти ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі №760/11295/18, якою частково задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_28 та встановлено обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та їх захисникам п`ятнадцятиденний строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000439 долучити до матеріалів кримінального провадження.

13.Скаргу адвоката ОСОБА_22 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , на постанову заступника військового прокурора Західного регіону України майора юстиції ОСОБА_51 від 18.04.2016р. про визначення складу слідчої групи, якій доручено здійснення досудового розслідування та визначення старшого слідчої групи - долучити до матеріалів кримінального провадження.

14.Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

15.Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3