Постанова

від 24.02.2020 по справі 914/1176/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р. Справа №914/1176/18

Місто Львів

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді: Бонк Т.Б.,

суддів: Якімець Г.Г.

Матущак О.І.

секретар судового засідання Борщ І.О.

за участю представників:

від позивача: Мотрук М.Ю. довіреність № 112-0013 від 02.01.19

від відповідача: Булькевич А.В. довіреність № 112-0013 від 02.01.19

розглянувши апеляційну скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. Агро» від 15 липня 2019 року

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.07.2019, повний текст складено - 08.07.2019, суддя Фартушок Т.Б., про закриття провадження

у справі № 914/1176/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. Агро» , Львівська область, Радехівський район, с. Завидче;

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» , м.Львів;

про: визнання недійсним рішення комісії Радехівського РЕМ ПрАТ «Львівобленерго» з розгляду актів про порушення ПКЕЕ

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. Агро» до відповідача Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про визнання недійсним рішення комісії Радехівського РЕМ ПрАТ «Львівобленерго» з розгляду актів про порушення ПКЕЕ.

Ухвалою суду від 01.07.2019 суд першої інстанції закрив провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України мотивуючи це тим, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:

до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга позивача, в якій скаржник просить ухвалу суду першої інстанції - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті. Апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки категорії спорів щодо скасування оперативно- господарської санкції відносяться до юрисдикції господарських судів, про що також свідчить численна судова практика. Окрім цього зазначає, що закриття провадження у даній справі є фактично відмовою в судовому захисті та порушенням принципу доступу позивача до правосуддя.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення з тих підстав, що:

Рішення комісії енергопостачальника про донарахування вартості необлікованої електричної енергії своїм протокольним рішення за своєю природою не є оперативно-господарською санкцією.

Згідно з витягом протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2019, у зв`язку з перебуванням судді Бойко С.М. у відпустці, справу №914/1176/18 розподілено до розгляду судді Якімець Г.Г., в зв`язку з чим склад колегії сформовано з суддів: Бонк Т.Б.- головуючий суддя, судді: Матущак О.І. та Якімець Г.Г.

Ухвалою суду від 03.09.19 провадження у даній справі зупинено до вирішення справи №910/17955/17, прийнятої до розгляду Великою Палатою Верховного Суду. У справі №910/17955/17 касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов до висновку про необхідність відступу від наведеної позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/12901/17-ц з огляду на те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках; у господарських відносинах рішення комісії щодо розгляду акта про порушення ПКЕЕ , оформлене протоколом, є оперативно-господарською санкцією, яка породжує правові наслідки для споживача, а можливість її скасування прямо передбачена приписами законодавства.

У звязку із прийняттям Великою Палатою Верховного Суду постанови від 14.01.20 у справі №910/17955/17, ухвалою суду від 10.02.20 поновлено провадження у даній справі.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам та запереченням сторін, які містяться в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати з огляду на наступне.

До Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. Агро» до відповідача Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про визнання недійсним рішення комісії Радехівського РЕМ ПрАТ «Львівобленерго» з розгляду актів про порушення ПКЕЕ.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції посилається на висновки зроблені Великою Палатою Верховного суду у постанові від 06.02.19 у справі №522/12901/17-ц, та зазначає, що вимога позивача про визнання недійсним рішення комісії Радехівського РЕМ ПрАТ «Львівобленерго» з розгляду актів про порушення ПКЕЕ- не сприяє ефективному відновленню порушеного права, оскільки складений Відповідачем акт про порушення є лише фіксацією порушення споживачем Правил, а тому оскарження лише факту складання такого акту не встановлює для споживача будь-яких обовязків і є різновидом претензії і може бути визнаний як доказ в іншому судовому провадженні, зокрема, під час вирішення спору щодо відшкодування матеріальних збитків, - що у свою чергу свідчить про відсутність у даному випадку спору про право і виключає можливість звернення до суду за його захистом.

Однак колегія суддів не погоджується з відповідною позицією місцевого господарського суду з огляду на наступне:

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України , водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України ).

Отже, предметом позову в даній справі є вимога про визнання недійсним рішення комісії відповідача від 14 червня 2018 року, оформленого протоколом № 029616-а з розгляду акта про порушення. За результатом розгляду цього акта прийнято рішення комісії провести нарахування за недовраховану електроенергію на підставі приписів ПКЕЕ .

Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Судова колегія зазначає, що вимога про оскарження рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості, оформленого протоколом з розгляду акта про порушення ПКЕЕ , має розглядатися судом як вимога про визнання повністю або частково недійсним акта постачальника електричної енергії відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України .

Суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу від 01.07.2019 про закриття провадження у справі посилався на постанову Великої Палати Верховного суду від 06.02.2019 у справі №522/12901/17-ц де предметом позову є скасування протоколу засідання комісії ПАТ ЕК Одесаобленерго від 29 червня 2017 року № 67 щодо розгляду акта про порушення ПКЕЕ від 16 травня 2017 року № 036296 та визнання дій комісії ПАТ ЕК Одесаобленерго щодо розгляду зазначеного акта неправомірними.

При розгляді справи № 522/12901/17-ц Велика Палата Верховного Суду з посиланням, зокрема, на приписи статей 11 , 15 , 16 Цивільного кодексу України , статті 30 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), статей 1 , 2 , 4 , 21 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) виходила з того, що обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про скасування протоколу засідання комісії щодо розгляду акта про порушення ПКЕЕ та визнання дій комісії щодо розгляду зазначеного акта неправомірними сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права. Такі вимоги не підлягають розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, але й узагалі не підлягають судовому розгляду.

Так, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/12901/17-ц складений працівниками електропостачальної організації акт про порушення ПКЕЕ є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил, тому оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов`язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Зазначений акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема, щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов`язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта.

Однак, оскільки в даній справі № 914/1176/18 предметом позову є визнання недійсним рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості, оформлене протоколом з розгляду акта про порушення ПКЕЕ , а у справі № 522/12901/17-ц питання щодо визнання недійсним рішення комісії не було предметом розгляду, то підстави для застосування судом першої інстанції норми права в подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц (провадження № 14-503цс18), відсутні.

Натомість слід зазначити, що порядок і умови оскарження рішення комісії, оформленого протоколом, передбачені пунктом 6.42 ПКЕЕ , у якому, зокрема, зазначено, що споживач має право оскаржити рішення комісії в суді.

У разі задоволення судом скарги споживача постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) скасовує відповідний акт про порушення. Оплачені споживачем за рішенням комісії кошти постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення (який не перевищує трьох років), у разі відсутності заборгованості - зараховує ці кошти в рахунок майбутніх розрахункових періодів або за заявою споживача повертає оплачені ним кошти.

Отже, судова колегія вважає, що вимога про визнання недійсним рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості є способом захисту прав та інтересів, установленим законом, оскільки таке рішення комісії, оформлене протоколом з розгляду акта про порушення ПКЕЕ , безпосередньо впливає на права та обов`язки відповідного суб`єкта господарювання в контексті його відносин з електропередавальною організацією, встановлює обсяг і вартість недоврахованої електроенергії та створює загрозу припинення електропостачання відповідного споживача.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 14.01.2020 у справі №910/17955/17.

З огляду на вищевикладене висновок суду першої інстанції щодо закриття провадження у даній справі не грунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

З урахуванням вищевикладених обставин справи у їх сукупності, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. Агро» від 15 липня 2019 року підлягає задоволенню, ухвала господарського суду Львівської області від 01.07.2019р. у справі №914/1176/18 - скасуванню, а справа - передачі до господарського суду Львівської області для продовження розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч.3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України , то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги та інших витрат, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи по суті.

Враховуючи викладене , керуючись статтями 269 , 270 , 271 , 275 , 277 , 282 Господарського процесуального кодексу України , Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. Агро» від 15 липня 2019 року- задоволити.

2.Ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.07.2019 у справі № 914/1176/18 скасувати.

3 .Справу № 914/1176/18 направити для подальшого розгляду до Господарського суду Львівської області.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст.286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.03.2020 р.

Головуючий (суддя-доповідач): Т.Б. Бонк

Судді Г.Г.Якімець

О.І. Матущак