Рішення

від 21.02.2020 по справі 904/3554/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2020Справа № 904/3554/19 Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ХАРКІВСЬКЕ МОНТАЖНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ (52064, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, село Сурсько-Литовське, ВУЛИЦЯ НОВА, будинок 1) до проТовариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЖИТЛОБУД (03039, м.Київ, ПРОВУЛОК РУСЛАНА ЛУЖЕВСЬКОГО, будинок 14); стягнення 628 000,00 грн. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю ХАРКІВСЬКЕ МОНТАЖНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ (далі-Позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЖИТЛОБУД (далі- Відповідач) про стягнення 628 000 грн., з яких: 100 000,00 грн. передплати, 48 000,00 грн. штрафу, 480 000,00 грн. неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання Відповідачем зобов`язань щодо виконання робіт за Договором субпідряду № 1408-3833 від 14.08.2018.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2019 відкрито провадження у справі №904/3554/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2019 справу №904/3554/19 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 904/3554/19 передано до розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 справу № 904/3554/19 прийнято до провадження суддєю Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2020 зупинено провадження у справі №904/3554/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ХАРКІВСЬКЕ МОНТАЖНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ до Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЖИТЛОБУД про стягнення 628 000 грн. до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 370/999/16-ц.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 поновлено провадження у справі №904/3554/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ХАРКІВСЬКЕ МОНТАЖНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ до Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЖИТЛОБУД про стягнення 628 000 грн.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду про прийняття справи до провадження від 13.11.2019 року направлено на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 19.11.2019 року уповноваженій особі Позивача ухвали суду від 13.11.2019 року, поверненням на адресу суду поштового конверту, надісланого на адресу Відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЖИТЛОБУД є 03039, м. Київ, ПРОВУЛОК РУСЛАНА ЛУЖЕВСЬКОГО, будинок 14.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 у справі №904/3554/19 направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЖИТЛОБУД , зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Харківське монтажно-виробниче підприємство Електропівденмонтаж в особі Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Харківське монтажно-виробниче підприємство Електропівденмонтаж (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Житлобуд (Субпідрядник) укладений Договір субпідряду №1408-3833 на виконання робіт (далі - Договір від 18.01.2018), відповідно до умов якого Підрядник доручає, а Субпідрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи код Робіт згідно державного класифікатора послуг продукції та послуг: 42.22 з реконструкції: Реконструкція КЛ 6 кВ ПС П (ком. 10) - КТП-825 за адресою: м. Дніпро (надалі - Роботи ) (а.с. 11-14)

Пунктом 1.3. Договору від 14.08.2018 сторони встановили, що місце виконання робіт - м. Дніпро, Дніпропетровська область. Строк виконання робіт-до 14 жовтня 2018 року.

Згідно з розділом 2 Договору від 14.08.2018 загальна вартість Робіт зазначається у Договірній ціні (Додаток №1) та складає 160000,00 грн. з ПДВ. Підрядник здійснює оплату Робіт шляхом перерахування коштів у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Субпідрядника в наступному порядку: підрядник зобов`язаний здійснити передоплату у розмірі 100000,00 грн. з ПДВ. Остаточний розрахунок за виконані Роботи здійснюється протягом 15-ти банківських днів з дати підписання Актів приймання-передачі виконаних робіт та виставлення Субпідрядником рахунку фактури.

За умовами п.п. 4.1. 4.2. Договору від 14.08.2018 після виконання робіт або етапу робіт Субпідрядник надає Підряднику Акт приймання-передачі виконаних робіт в 2-х примірниках. Підрядник протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту надання підписує Акт приймання-передачі виконаних робіт в 2-х примірниках і направляє один підписаний примірник Субпідряднику.

Відповідно до п. 5.2 Договору від 14.08.2018 у разі порушення термінів виконання робіт, визначених відповідно до умов даного Договору, Субпідрядник зобов`язаний сплатити Підряднику неустойку в розмірі 1% від вартості несвоєчасно виконаних робіт за кожний день прострочення. Неустойка нараховується за весь час прострочення.

Пунктом 5.3. Договору від 14.08.2018 передбачено, що у разі порушення термінів виконання Субпідрядником робіт, передбачених цим Договором, або виконання робіт настільки повільно, що виконання їх в строк стає явно неможливим, Підрядник має право на розірвання цього Договору в односторонньому порядку, відшкодування збитків і стягнення неустойки, передбачених цим Договором та чинним законодавством, які виникли в зв`язку з порушенням Субпідрядником термінів виконання робіт. При цьому, Субпідрядник сплачує Підряднику штраф у розмірі 30% від вартості робіт, встановленої п. 2.1. цього Договору, а також Субпідрядник зобов`язаний повернути Підряднику передоплату протягом 3 банківських днів з моменту отримання повідомлення про розірвання цього Договору.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.01.2019 р., але будь в якому випадку до повного виконання зобов`язань Сторонами. (п. 7.1 Договору від 14.08.2018).

За умовами п. 7.2. Договору від 14.08.2018 Договір може бути припинено:

- за згодою Сторін;

- з ініціативи однієї із Сторін у випадках, виявлених фактів порушень передбачених умовами Договору;

- за рішенням суду;

- з інших підстав, передбачених законодавством України.

Графіком виконання і фінансування (Додаток № 3 до Договору від 14.08.2018) Сторони узгодили термін виконання робіт - початок 14.08.2018, закінчення 14.10.2018; договірна ціна - 160 000,00 грн.; терміни фінансування - аванс 100 000,00 грн. остаточний розрахунок а виконані Роботи здійснюється протягом 15 -ти банківських днів з дати підписання актів приймання-передачі виконаних робіт та виставлення Субпідрядником рахунку-фактури. (а.с.15)

На виконання умов Договору від 14.08.2018, Товариством з обмеженою відповідальністю Харківське монтажно-виробниче підприємство Електропівденмонтаж перераховано на рахунок Відповідача 100 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 488 від 15.08.2018 з призначенням платежу передплата за роботи зг. рах № СФ-0007 від 14.08.2018 в т.ч. ПДВ 16666,67 (а.с.16).

Між позивачем та Відповідачем підписаний Акт звірки взаємних розрахунків станом за період з 01.01.2018-26.06.2019, з якого вбачається, що станом на 26.06.2019 заборгованість відповідача на користь Позивача становить 1 910 000,00 грн., зокрема за Договором від 14.08.2018 - 100 000,00 грн.

Позивачем направлений Відповідачу Лист № 35 від 04.07.2019 з повідомленням про розірвання в односторонньому порядку Договору від 14.08.2018 та вимогою протягом 3-х банківських днів з моменту отримання повідомлення повернути передплату у розмірі 100 000,00 грн., а також сплатити штраф у розмірі 48 000,00 грн. та неустойку у розмірі 420 800,00 грн., до якої додано розрахунок неустойки та штрафу, що підтверджується фіскальним чеком від 05.07.2019 та відміткою про одержання на зворотному боці розрахунку з датою, підписом та прізвищем одержувача (а.с. 18-21) .

Відповідач відповіді на повідомлення не надав, попередню оплату Позивачу не повернув.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем не було виконано роботи, передбачені умовами Договору від 14.08.2018, що є підставою відповідно п. 5.2 для його розірвання Позивачем в односторонньому порядку з поверненням Відповідачем попередньої оплати у розмірі 100 000,00 грн., сплатою штрафу у розмірі 48 000,00 грн. і неустойки у розмірі 480 000,00 грн., з вимогами про стягнення яких звернувся до суду Позивач.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Харківське Монтажно-виробниче підприємство Електропівденмонтаж підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частин 1, 2 статті 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт. На підставі укладеного сторонами договору підряду, відповідач зобов`язався виконати відповідно до умов цього договору роботи код Робіт згідно державного класифікатора послуг продукції та послуг: 42.22 з реконструкції: Реконструкція КЛ 6 кВ ПС П (ком. 10) - КТП-825 за адресою: м. Дніпро, а позивач зобов`язався прийняти і оплатити ці роботи на умовах договору.

Згідно з частиною 1 статті 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Пунктом 1.3. Договору від 14.08.2018 сторони встановили, що строк виконання робіт-до 14 жовтня 2018 року.

Як стверджує Позивач, на виконання умов Договору від 14.08.2018, Товариством з обмеженою відповідальністю Харківське Монтажно-виробниче підприємство Електропівденмонтаж перераховано на рахунок Відповідача 100 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 488 від 15.08.2018, яке одержане банком 16.08.2018.

В той же час, Судом встановлено, в платіжному дорученні № 488 від 15.08.2018 призначенням платежу є передплата за роботи зг. рах № СФ-0007 від 14.08.2018 в т.ч. ПДВ 16666,67 (а.с.16). Суд зазначає, що матеріали справи не містять Рахунку № СФ-0007 від 14.08.2018, на яке є посилання в платіжному дорученні, однак, зважаючи на підписаний Сторонами Акт звірки взаємних розрахунків станом за період з 01.01.2018-26.06.2019, з якого вбачається, що на 26.06.2019 заборгованість відповідача на користь Позивача становить 1 910 000,00 грн., зокрема за Договором від 14.08.2018 - 100 000,00 грн., доказів на підтвердження протилежного Відповідачем Суду не надано, Суд приймає як доказ здійснення Позивачем оплати 100 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 488 від 15.08.2018 на виконання умов Договору від 14.08.2018.

Позивачем направлений Відповідачу Лист № 35 від 04.07.2019 з повідомленням про розірвання в односторонньому порядку Договору від 14.08.2018 та вимогою протягом 3-х банківських днів з моменту отримання повідомлення повернути передплату у розмірі 100 000,00 грн., а також сплатити штраф у розмірі 48 000,00 грн. та неустойку у розмірі 420 800,00 грн., до якої додано розрахунок неустойки та штрафу, що підтверджується фіскальним чеком від 05.07.2019 та відміткою про одержання на зворотному боці розрахунку з датою, підписом та прізвищем одержувача (а.с. 18-21) .

Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 ЦК України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).

Правовий аналіз положень статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідні правові наслідки такої відмови. При цьому, положення частин другої та четвертої статті 849 ЦК України містять дві самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій.

Так, у випадку відмови замовника від договору на підставі частини другої вказаної статті, у зв`язку з порушенням підрядником строків виконання робіт, замовник має право на відшкодування збитків. Тоді як, частина третя цієї статті надає можливість замовнику відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, у зв`язку з неналежними виконанням робіт за договором.

Разом з цим, частина 4 вказаної статті передбачає окрему (самостійну) підставу для відмови замовника від договору, з можливістю виплати замовником підряднику плати за виконану роботу з відшкодуванням збитків підряднику, у зв`язку з розірванням договору.

З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що спір у справі стосується саме повернення грошових коштів (попередньої оплати за договором підряду), у зв`язку з відмовою замовника від договору підряду, для правильного вирішення спору у справі пов`язаного з односторонньою відмовою замовника від договору підряду, необхідно достовірно з`ясовувати обставини, щодо підстав такої відмови, та з урахуванням положень статті 849 ЦК України, застосувати певні правові наслідки.

При цьому, при застосуванні положень вказаної статті слід також враховувати, що законність відмови замовника від договору підряду на підставі частин другої, третьої цієї статті у випадку недоведеності порушень умов договору підряду зі сторони підрядника не може "виправдовуватись" безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі частини четвертої цієї статті.

За умовами п.п. 4.1. 4.2. Договору від 14.08.2018 після виконання робіт або етапу робіт Субпідрядник надає Підряднику Акт приймання-передачі виконаних робіт в 2-х примірниках. Підрядник протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту надання підписує Акт приймання-передачі виконаних робіт в 2-х примірниках і направляє один підписаний примірник Субпідряднику.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів відповідно до ст. 74-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виконання Відповідачем робіт, передбачених п. 1.1. Договору від 14.08.2018, а саме: направлення актів приймання-передачі виконаних робіт, підписання чи відмову від їх підписання Позивачем.

Отже, враховуючи зазначене, Суд вважає доведеним належними доказами факт порушення Відповідачем зобов`язання за Договором від 14.08.2018 щодо виконання робіт.

Суд акцентує увагу, що ані Лист № 35 від 04.07.2019 з повідомленням про розірвання в односторонньому порядку Договору від 14.08.2018, ані Позовна заява не містить посилання на правову норму якою Позивач обґрунтовує своє право на відмову від подальшого виконання Договору від 14.08.2018.

Судом встановлено, що підставою для розірвання Договору від 14.08.2018 стало невиконання Відповідачем робіт у погоджені сторонами строки, тому Суд дійшов висновку, що у даному випадку правовою підставою відмови від Договору від 14.08.2018 є саме ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України.

Строк дії Договору встановлено з моменту його підписання сторонами та до 31.01.2019, але будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами (п.7.1 Договору)

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 Цивільного кодексу України, стаття 202 Господарського кодексу України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599 - 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України. Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №905/2187/13, від 13.02.2018 у справі №910/123/17.

За таких обставин, Суд приходить до висновку, що зобов`язання Відповідача з виконання робіт за Договором не припинилось після 31.01.2019.

Позивачем направлений Відповідачу Лист № 35 від 04.07.2019 з повідомленням про розірвання в односторонньому порядку Договору від 14.08.2018 та вимогою протягом 3-х банківських днів з моменту отримання повідомлення повернути передплату у розмірі 100 000,00 грн., а також сплатити штраф у розмірі 48 000,00 грн. та неустойку у розмірі 420 800,00 грн., до якої додано розрахунок неустойки та штрафу, що підтверджується фіскальним чеком від 05.07.2019 та відміткою про одержання на зворотному боці розрахунку з датою, підписом та прізвищем одержувача (а.с. 18-21) .

Частинами 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

За таких обставин, Суд зазначає, що Позивачем вчинено односторонній правочин стосовно розірвання Договору, що є самостійною та достатньою підставою для припинення правовідносин сторін, а відтак Договір вважається розірваним (припиненим) з моменту вчинення такого правочину, тобто з 05.07.2019.

Таким чином, станом на момент подання даного позову до суду сплив строк виконання відповідачем робіт, а Договір припинив свою дію.

Частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов`язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/45382/17.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання Відповідачем його зобов`язань з виконання робіт за Договором та припинення дії такого Договору, Суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повернення Відповідачем отриманого ним від Замовника авансового платежу у розмірі 100000,00 грн.

Суд акцентує увагу, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження повернення Відповідачем Позивачу грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн. сплачених як попередню оплату однак, оскільки Відповідачем не надано контррозрахунку заявленої до стягнення суми чи заперечень щодо позову, Суд вважає доведеними Позивачем належними та допустимими доказами наявність заборгованості та її розмір.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю Харківське Монтажно-виробниче підприємство Електропівденмонтаж в розмірі 100 000 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив виконання робіт за Договором від 14.08.2018 та не повернув Позивачеві попередню оплату у розмірі 100 000 грн. 00 коп., сплачену на виконання умов Договору, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 100 000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 480 000,00 грн. неустойки та 48 000,00 грн. штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК)

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 ЦК, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.2 Договору від 14.08.2018 у разі порушення термінів виконання робіт, визначених відповідно до умов даного Договору, Субпідрядник зобов`язаний сплатити Підряднику неустойку в розмірі 1% від вартості несвоєчасно виконаних робіт за кожний день прострочення. Неустойка нараховується за весь час прострочення.

Тобто розмір договірної штрафної санкції обраховано у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, що за визначенням статті 549 Цивільного кодексу України відповідає поняттю "пеня".

Між тим для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов`язання.

Виходячи з системного аналізу вказаних вище норм, Суд приходить до висновку, що сторонами в п.5.2 Договору було передбачено стягнення пені за порушення строків виконання робіт.

Суд зазначає, що оскільки сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну виконання робіт пені та штрафу від загальної вартості робіт; спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, штраф, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання, Суд вважає, що вимоги Позивача є обґрунтованими.

Крім того, Суд звертає увагу, що з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов`язання з 14.10.2018 по 09.08.2019 вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині початку періоду нарахування неустойки.

Так, згідно з п. 1.3. Договору від 14.08.2018 термін виконання робіт до 14.10.2018.

В той же час, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Таким чином, враховуючи, що 14.10.2018 є вихідним днем, останнім днем закінчення строку виконання Відповідачем зобов`язання за Договором від 14.08.2018 є 15.10.2018, отже, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов`язання з 16.10.2018 по 09.08.2019 у розмірі 476 800,00 грн.

Пунктом 5.3. Договору від 14.08.2018 передбачено, що у разі порушення термінів виконання Субпідрядником Робіт, передбачених цим Договором, або виконання робіт настільки повільно, що виконання їх в строк стає явно неможливим, Підрядник має право на розірвання цього Договору в односторонньому порядку, відшкодування збитків і стягнення неустойки, передбачених цим Договором та чинним законодавством, які виникли в зв`язку з порушенням Субпідрядником термінів виконання робіт. При цьому, Субпідрядник сплачує Підряднику штраф у розмірі 30% від вартості робіт , встановленої п. 2.1. цього Договору , а також Субпідрядник зобов`язаний повернути Підряднику передоплату протягом 3 банківських днів з моменту отримання повідомлення про розірвання цього Договору.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу на підставі п.5.3 Договору від 14.08.2018, прийшов до висновку, що вказані позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 30% штрафу у розмірі 48 000 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельне підприємство Житлобуд на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Харківське монтажно-виробниче підприємство Електропівденмонтаж підлягає стягненню попередня оплата у розмірі 100 000,00 грн., пеня у розмірі 476 800,00 грн. та штраф у розмірі 48 000,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Харківське монтажно-виробниче підприємство Електропівденмонтаж до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельне підприємство Житлобуд - задовольнити частково

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЖИТЛОБУД (03039, м.Київ, ПРОВУЛОК РУСЛАНА ЛУЖЕВСЬКОГО, будинок 14, Ідентифікаційний код юридичної особи 42046828) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХАРКІВСЬКЕ МОНТАЖНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ (52064, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, село Сурсько-Литовське, ВУЛИЦЯ НОВА, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 00121873) попередню оплату у розмірі 100 000,00 грн. (сто тисяч грн. 00 коп.), пеню у розмірі 476 800,00 грн. (чотириста сімдесят шість тисяч вісімсот грн. 00коп.), штраф у розмірі 48 000,00 грн. (сорок вісім тисяч грн. 00коп.), судовий збір у розмірі 9371,96 грн. (дев`ять тисяч триста сімдесят одна грн. 96 коп.)

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 21 лютого 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин