Рішення

від 02.03.2020 по справі 910/18761/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.03.2020Справа № 910/18761/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Електровік-Сталь СП (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Мечнікова, буд. 11; ідентифікаційний код: 34986490)

до Державного підприємства Завод 410 ЦА (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 94; ідентифікаційний код: 01128297)

про стягнення 73723,36 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Електровік-Сталь СП з вимогами до Державного підприємства Завод 410 ЦА про стягнення 73723,36 грн, з яких 67661,61 грн основного боргу, 4736,30 грн штрафу, 923,16 грн 3% річних та 402,29 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати товару, поставленого позивачем за видатковими накладними №Бх-РН-00000233 від 23.10.2018, №Бх-РН-00000158 від 21.05.2019, №Бх-РН-00000159 від 21.05.2019, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 67661,61 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4736,30 грн штрафу, 923,16 грн 3% річних та 402,29 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2020 відкрито провадження у справі №910/18761/19; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

18.02.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд зменшити розмір штрафу.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.09.2018 між Державним підприємством Завод 410 ЦА (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Електровік-Сталь СП (продавець) укладено Договір №УМТЗ-18-291/8 купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов`язується протягом строку дії договору поставити покупцю товари, зазначені у п. 1.3 цього договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари (а.с. 8-11).

Відповідно до п. 1.4 Договору №УМТЗ-18-291/8 купівлі-продажу від 13.09.2018 номенклатурний перелік, асортимент, кількість товарів та ціна, які поставляються за цим договором, передбачені у специфікаціях (додатках), що є невід`ємною частиною договору.

Ціна договору на момент його укладення складає 10879,08 грн (п. 3.1 Договору №УМТЗ-18-291/8 купівлі-продажу від 13.09.2018).

Додатковою угодою №1 від 18.10.2018 сторони погодили, що ціна договору визначається специфікаціями та складає 138756,68 грн (а.с. 13).

Відповідно до п. 4.1 Договору №УМТЗ-18-291/8 купівлі-продажу від 13.09.2018 розрахунки проводяться наступним шляхом: покупець направляє продавцю (факсимільним зв`язком або електронною поштою) заявку на поставку партії товару в рамках специфікацій, які є невід`ємними додатками до даного договору; продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції; покупець згідно з рахунком в рамках специфікації (додатку) проводить платіж, умови якого зазначаються в кожній специфікації окремо.

Відповідно до п. 10.1 Договору №УМТЗ-18-291/8 купівлі-продажу від 13.09.2018 цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині виконання зобов`язань - до їх повного виконання сторонами.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати товару, поставленого позивачем за видатковими накладними №Бх-РН-00000233 від 23.10.2018, №Бх-РН-00000158 від 21.05.2019, №Бх-РН-00000159 від 21.05.2019, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 67661,61 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4736,30 грн штрафу, 923,16 грн 3% річних та 402,29 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору №УМТЗ-18-291/8 купівлі-продажу від 13.09.2018, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Специфікацією №1 до Договору №УМТЗ-18-291/8 купівлі-продажу від 13.09.2018 сторони погодили, що товаром є пруток ЭИ-437ф4мм, кількістю 5 кг, загальною вартістю 10879,08 грн; умови оплати - передоплата 50%, остаточний платіж 50% - протягом 10 банківських днів після поставки товару та проходження вхідного контролю на Державному підприємстві Завод 410 ЦА (а.с. 12).

Специфікацією №2 до Договору №УМТЗ-18-291/8 купівлі-продажу від 13.09.2018 сторони погодили, що товаром є лист ХН60ВТ л. 0,3мм ГОСТ 5632-72, ГОСТ 24982-81, кількістю 8 кг, та лист ХН60ВТ л. 1,0мм ГОСТ 5632-72, ГОСТ 24982-81, кількістю 26,7 кг, загальна вартість вказаного товару - 127877,60 грн; умови оплати - передоплата 50%, остаточний платіж 50% - протягом 10 банківських днів після поставки товару та проходження вхідного контролю на Державному підприємстві Завод 410 ЦА (а.с. 14).

Судом встановлено, що 23.10.2018 позивач поставив відповідачу товар, погоджений сторонами у Специфікації №1, на суму 10879,08 грн, що підтверджується видатковою накладною №Бх-РН-00000233 від 23.10.2018 (а.с. 15), та 21.05.2019 позивач поставив відповідачу товар, погоджений сторонами у Специфікації №2, на суму 127877,60 грн, що підтверджується видатковою накладною №Бх-РН-00000158 від 23.10.2018 (а.с. 18).

Отже, за вказаними видатковими накладними позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 138756,68 грн, що відповідає ціні договору, вказаній у п. 3.1 в редакції Додаткової угоди №1 від 18.10.2018 до Договору №УМТЗ-18-291/8 купівлі-продажу від 13.09.2018.

Крім того, судом встановлено, що 21.05.2019 позивач поставив відповідачу товар на суму 3722,81 грн, що підтверджується видатковою накладною №Бх-РН-00000159 від 21.05.2019 (а.с. 20).

У вказаній видатковій накладній сторонами зазначено реквізити Договору №УМТЗ-18-291/8 купівлі-продажу від 13.09.2018, з огляду на що суд дійшов висновку, що сторони погодили, що до правовідносин, які склались між сторонами у зв`язку з поставкою позивачем 21.05.2019 товару на суму 3722,81 грн, підлягають застосуванню умови вказаного договору.

У відзиві на позовну заяву відповідачем не висловлено будь-яких заперечень щодо факту отримання ним від позивача товару на загальну суму 142479,49 грн (за видатковою накладною №Бх-РН-00000233 від 23.10.2018 на суму 10879,08 грн, за видатковою накладною №Бх-РН-00000158 від 21.05.2019 на суму 127877,60 грн, за видатковою накладною №Бх-РН-00000159 від 21.05.2019 на суму 3722,81 грн).

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 142479,49 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи строки оплати, встановлені в специфікаціях до договору, суд дійшов висновку, що 50% попередньої оплати від ціни товару, який поставлявся за видатковою накладною №Бх-РН-00000233 від 23.10.2018 на суму 10879,08 грн, відповідач повинен був оплатити до 23.10.2018, та решту 50% - до 06.11.2018 включно; 50% попередньої оплати від ціни товару, який поставлявся за видатковою накладною №Бх-РН-00000158 від 21.05.2019 на суму 127877,60 грн, відповідач повинен був оплатити 21.05.2019, та решту 50% - до 04.06.2019 включно.

При цьому, зважаючи на те, що між сторонами не було складено відповідної специфікації щодо поставки товару за видатковою накладною №Бх-РН-00000159 від 21.05.2019, а умовами Договору №УМТЗ-18-291/8 купівлі-продажу від 13.09.2018 не встановлено строку здійснення відповідачем оплат, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити товар за видатковою накладною №Бх-РН-00000159 від 21.05.2019 на суму 3722,81 грн - 21.05.2019 (в дату поставки товару).

Зокрема, суд зазначає, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Судом встановлено, що 16.10.2018 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 5439,54 грн (відповідно до платіжного доручення №3435 від 16.10.2018, а.с. 22), 17.12.2018 - грошові кошти у розмірі 5439,54 грн (відповідно до платіжного доручення №4318 від 17.12.2018, а.с. 23) та 06.05.2019 - грошові кошти у розмірі 63938,80 грн (відповідно до платіжного доручення №1408 від 06.05.2019, а.с. 24, 59, 60).

Таким чином, враховуючи, що позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 142479,49 грн, тоді як відповідачем були сплачені грошові кошти у загальному розмірі 74817,88 грн, суд дійшов висновку, що у відповідача виникла заборгованість у сумі 67661,61 грн.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 67661,61 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості відповідача у сумі 67661,61 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Електровік-Сталь СП в частині стягнення з Державного підприємства Завод 410 ЦА суми основного боргу у розмірі 67661,61 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 4736,30 грн (7% від суми заборгованості).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з п. 7.3 Договору №УМТЗ-18-291/8 купівлі-продажу від 13.09.2018 за порушення умов зобов`язань за договором понад 30 днів з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Оскільки відповідачем було прострочено виконання зобов`язання з оплати товару на суму 67661,61 грн більше ніж на 30 днів, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача 7% штрафу, нарахованого на підставі п. 7.3 Договору №УМТЗ-18-291/8 купівлі-продажу від 13.09.2018.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд зменшити розмір штрафу, оскільки позивачем не надано доказів понесення ним збитків у зв`язку з простроченням оплати відповідачем товару.

Крім того, як зазначив відповідач, ним вживались заходи щодо запобігання виникнення прострочення.

Так, відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву копії листів вих. №45.2-3385 від 18.09.2019 (адресований ДК Укроборонпром ), вих. №1.9-2533 від 05.07.2019 (адресований командувачу Повітряних Сил ЗСУ), вих. №8-2608 від 04.10.2019 (адресований ДК Укроборонпром ) (а.с. 62-65).

Однак, зі змісту вказаних листів вбачається, що вони стосуються тяжкої ситуації, яка склалась у зв`язку з невиплатою заробітної плати працівникам відповідача (Державного підприємства Завод 410 ЦА ), несплатою загальнообов`язкових платежів до Державного бюджету та стосуються неналежного виконання Міноборони умов Договору №350/120/7/1660т/пс про закупівлю послуг за державні кошти від 17.09.2018 в частині здійснення розрахунків з відповідачем за виконані останнім роботи.

Тобто, з наведених листів не вбачається, що в них мова йде про виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем за Договором №УМТЗ-18-291/8 купівлі-продажу від 13.09.2018, та що вказані дії (листування) стосується та спрямоване на недопущення виникнення прострочення з оплати товару, отриманого відповідачем саме за спірним договором.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів вчинення відповідачем дій щодо усунення порушень саме за Договором №УМТЗ-18-291/8 купівлі-продажу від 13.09.2018, зважаючи на тривалий час прострочення виконання зобов`язання та те, що розмір штрафу є незначним (4736,30 грн) порівняно з розміром збитків (сума основного боргу - 67661,61 грн), суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу, заявленого до стягнення позивачем.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Електровік-Сталь СП в частині стягнення з Державного підприємства Завод 410 ЦА штрафу у розмірі 4736,30 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 923,16 грн, а саме: 872,37 грн 3% річних за період з 05.06.2019 по 17.12.2019 за прострочення оплати товару за видатковою накладною №Бх-РН-00000158 від 21.05.2019 (нараховані на кінцеву суму боргу) та 50,79 грн 3% річних за період з 05.06.2019 по 17.12.2019 за прострочення оплати товару за видатковою накладною №Бх-РН-00000159 від 21.05.2019.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Електровік-Сталь СП в частині стягнення з Державного підприємства Завод 410 ЦА 3% річних у розмірі 923,16 грн є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що при розрахунку 3% річних позивачем не були враховані здійснені відповідачем часткові оплати, судом відхиляються як необґрунтовані.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 402,29 грн, а саме: 380,16 грн інфляційних втрат за прострочення оплати товару за видатковою накладною №Бх-РН-00000158 від 21.05.2019 (липень-листопад 2019 року) та 22,13 грн інфляційних втрат за прострочення оплати товару за видатковою накладною №Бх-РН-00000159 від 21.05.2019 (липень-листопад 2019 року).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць , поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо його обгрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Електровік-Сталь СП в частині стягнення з Державного підприємства Завод 410 ЦА інфляційних втрат розмірі 402,29 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що при розрахунку інфляційних втрат позивачем не були враховані здійснені відповідачем часткові оплати, судом відхиляються як необґрунтовані.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Електровік-Сталь СП до Державного підприємства Завод 410 ЦА про стягнення 73723,36 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Завод 410 ЦА (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 94; ідентифікаційний код: 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Електровік-Сталь СП (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Мечнікова, буд. 11; ідентифікаційний код: 34986490) суму основного боргу у розмірі 67661 (шістдесят сім тисяч шістсот шістдесят одна) грн 61 коп., штраф у розмірі 4736 (чотири тисячі сімсот тридцять шість) грн 30 коп., 3% річних у розмірі 923 (дев`ятсот двадцять три) грн 16 коп., інфляційні втрати у розмірі 402 (чотириста дві) грн 29 коп. та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02 березня 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин