Рішення

від 26.02.2020 по справі 910/1511/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2020Справа №910/1511/20

За позовомТовариства з обмежено відповідальністю Торум доМіністерства оборони України простягнення 23 205 309,40 грн. Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М. Представники сторін: від позивача:Новікова В.О. від відповідача:Кривошея Д.А. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торум звернулося до Господарського суду міста Києваіз позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:

- стягнути вартість поставленої та не оплаченої продукції за договором №286/1/19/33 від 02.10.2019 на загальну суму 11 762 866,90 грн.;

- стягнути вартість поставленої та не оплаченої продукції за договором №286/1/19/34 від 07.10.2019 на загальну суму 11 442 442,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Торум вказує на те, що відповідачем не було виконано взяті на себе грошові зобов`язання за договорами №286/1/19/33 від 02.10.2019 та №286/1/19/34 від 07.10.2019 по оплаті поставленої продукції, у зв`язку з чим у Міністерства юстиції України виникла заборгованість у загальному розмірі 23 205 309,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києвавід 06.02.2020 відкрито провадження у справі №910/1511/20; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи; підготовче засідання призначено на 27.02.2020.

26.02.2020 через відділ діловодства суду від Міністерства оборони України надійшов відзив на позов, в якому відповідач вказує про безпідставність та необґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Торум з тих підстав, що останнє зобов`язане було поставити товар за спірними договорами до 31.12.2019, а фактично товар був поставлений лише 30.01.2020. За твердженнями відповідача, у зв`язку з порушенням позивачем строків поставки товару та закінченням бюджетного року у Міністерства оборони України відсутні підстави для реєстрації зобов`язань.

В підготовче засідання 27.02.2020 представники сторін з`явились.

У підготовчому засіданні 27.02.2020, в якому здійснювалась фіксація технічними засобами, за згодою представників сторін протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 закрито підготовче провадження у справі №910/1511/20, встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення у матеріалах справи та вирішено почати розгляд справи по суті в цьому ж засіданні.

Представники сторін у судовому засіданні 27.02.2020 надали пояснення по суті спору, згідно яких представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

У судовому засіданні 27.02.2020 судом було закінчено розгляд справи №910/1511/20 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданні здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються правові позиції сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торум (постачальник) та Міністерством оборони України (замовник) було укладено договір №286/1/19/33 про постачання для державних потреб нафти та дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) (надалі - Договір №286/1/19/33), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити у 2019 році нафту і дистиляти (09130000-9) (авіаційний гас) (лот 1. (09131000-6) авіаційний гас (паливо для реактивних двигунів РТ та/або паливо ТС-1 для реактивних двигунів та/або паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з специфікацією.

У пункті 1.1 Договору №286/1/19/33 викладено специфікацію, згідно якої Товариство з обмеженою відповідальністю Торум зобов`язалось поставити Міністерству оборони України через 30 календарних днів з дати підписання договору - до 01.11.2019 включно 8 730 тон палива авіаційного для газотурбінних двигунів Джет А-1 (JET А-1) (61-003-4718) (ДСТУ 4796:2007) вартістю 168 779 709,00 грн., а через 45 календарних днів з дати підписання договору - до 16.11.2019 включно 2 100 тон палива авіаційного для газотурбінних двигунів Джет А-1 (JET А-1) (61-003-4718) (ДСТУ 4796:2007) вартістю 40 599 930,00 грн. Загальна вартість товару з урахуванням ПДВ - 251 255 566,80 грн.

07.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торум (постачальник) та Міністерством оборони України (замовник) було укладено договір №286/1/19/34 про постачання для державних потреб нафти та дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) (надалі - Договір №286/1/19/34), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити у 2019 році нафту і дистиляти (09130000-9) (паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0), а саме: паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 та/або паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 (ДТ-З-К5, клас 2) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з специфікацією.

У пункті 1.1 Договору №286/1/19/34 викладено специфікацію, згідно якої Товариство з обмеженою відповідальністю Торум зобов`язалось поставити Міністерству оборони України до 29.11.2019 включно 25 415 тон палива дизельного ДП-Арк-Євро5-В0 та/або палива дизельного ДП-Арк-Євро5-В0 (ДТ-З-К5, клас 2) (61-013-3049) (ДСТУ 7688:2015) вартістю 580 309 166,67 грн. Загальна вартість товару з урахуванням ПДВ - 696 371 000,00 грн.

Інші умови Договорів №286/1/19/34 та №286/1/19/33 є тотожними, у зв`язку з чим суд в подальшому буде наводити їх одночасно.

Пунктами 4.1 Договорів передбачено, що розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів, передбачених цим Договором.

Згідно пункту 4.2 Договорів постачальник зобов`язується надати замовнику після постачання продукції наступні документи:

4.2.1 рахунок-фактуру на відвантажену продукцію

4.2.2 акт приймання-передачі

4.2.3 видаткову накладну

4.2.4 повідомлення-підтвердження, яке оформлюється одержувачем замовника

4.2.5 акт прийому-передачі продукції.

Без зазначених документів або відсутності у них встановленої інформації оплата поставленої продукції не здійснюється (п. 4.3 Договору).

Відповідно до Додатків №12.1 до Договорів прийняття продукції за кількістю і якістю (за встановленими документами) здійснюється одержувачем замовника в присутності представника постачальника та оформлюється актом, який складає одержувач замовника у термін до 3 діб після прибуття продукції до місця поставки. Належним чином оформлені документи, зазначені у п. 4.2 Договорів, є підтвердженням прийняття продукції.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання (п. 10.1 Договорів).

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що ним на виконання своїх зобов`язань за Договорами було поставлено відповідачу продукцію, в той час як відповідачем не виконано своїх зобов`язань з оплати продукції, тому Товариство з обмеженою відповідальністю Торум просить стягнути з Міністерства оборони України заборгованість у загальному розмірі 23 205 309,40 грн.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем Договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказані Договори є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи (видатковими накладними, актами приймання-передачі, повідомленнями-підтвердженнями, транспортними накладними) підтверджується, що на виконання Договору №286/1/19/33 позивачем 23.12.2019 було поставлено відповідачу 126,301 тон палива авіаційного для газотурбінних двигунів Джет А-1 (JET А-1) (61-003-4718) (ДСТУ 4796:2007) вартістю 2 930 178,15 грн. та 30.12.2019 - 380,720 тон палива авіаційного для газотурбінних двигунів Джет А-1 (JET А-1) (61-003-4718) (ДСТУ 4796:2007) вартістю 8 832 688,77 грн.

Також матеріалами справи (видатковими накладними, актами приймання-передачі, повідомленнями-підтвердженнями, транспортними накладними) підтверджується, що на виконання Договору №286/1/19/34 позивачем 29.12.2019 було поставлено відповідачу 74,225 тон палива дизельного ДП-Арк-Євро5-В0 та/або палива дизельного ДП-Арк-Євро5-В0 (ДТ-З-К5, клас 2) (61-013-3049) (ДСТУ 7688:2015) та 30.12.2019 - всього 343,383 тони палива дизельного ДП-Арк-Євро5-В0 та/або палива дизельного ДП-Арк-Євро5-В0 (ДТ-З-К5, клас 2) (61-013-3049) (ДСТУ 7688:2015) загальною вартістю 9 408 680,46 грн.

Відповідно до Додатків №12.1 до Договорів прийняття продукції за кількістю і якістю (за встановленими документами) здійснюється одержувачем замовника в присутності представника постачальника та оформлюється актом, який складає одержувач замовника у термін до 3 діб після прибуття продукції до місця поставки. Належним чином оформлені документи, зазначені у п. 4.2 Договорів, є підтвердженням прийняття продукції.

Позивач на підтвердження поставки відповідачу продукції за Договором №286/1/19/33 надав суду акти приймання передачі №1948 від 23.12.2019 на суму 2 930 178,15 грн., №1653 від 09.01.2020 на суму 8 832 688, 77 грн., а за Договором №286/1/19/34 - акти приймання-передачі №11 від 16.01.2020 на суму 2 033 762,03 грн., №10 від 08.01.2020 на суму 4 622 592,45 грн. та №144 від 20.01.2020 на суму 4 786 088,01 грн.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами підтверджується здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю Торум постачання Міністерству оборони України за Договором №286/1/19/33 продукції вартістю 11 762 866,92 грн., а за Договором №286/1/19/34 - продукції вартістю 11 442 442,49 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 4.1 Договорів передбачено, що розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів, передбачених цим Договором.

Аналізуючи наведені пункти Договорів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов`язань.

Згідно ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Приписами ст. 252 Цивільного кодексу України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною 1 статті 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на наведене вбачається, що умови укладених між сторонами договорів (п. 4.1), відповідно до яких відповідач здійснює оплату поставленої продукції за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків, не є ні визначенням строку/терміну виконання зобов`язання, адже не є подією, яка має неодмінно настати, ні відкладальною обставиною, так як в даному випадку вона стосується лише обов`язків відповідача щодо оплати поставленої продукції, а відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України відкладальна обставина має змінювати права та обов`язки сторін.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплачувати вартість поставленої позивачем продукції протягом 30-ти календарних днів від дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів, передбачених цим Договором.

Листом вих. №2001-4 від 20.01.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю Торум було направлено Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України передбачені п. 4.2 Договору №286/1/19/33 документи, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 21.01.2020 та накладною відділення поштового зв`язку №0207201692893.

Листом вих. №3001-5 від 30.01.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю Торум було направлено Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України передбачені п. 4.2 Договору №286/1/19/34 документи, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 31.01.2020 та накладною відділення поштового зв`язку №0101909322317.

Доказів оплати відповідачем поставленої позивачем за спірними Договорами продукції станом на дату розгляду даної справи матеріали справи не містять.

В свою чергу, суть заперечень відповідача щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Торум зводиться до того, що у Міністерства оборони України відсутнє грошове зобов`язання з оплати поставленої позивачем продукції у зв`язку з тим, що така продукція була поставлена з пропуском встановленого Договорами строку.

Суд вважає такі твердження відповідача необґрунтованими, оскільки у разі прострочення продавцем свого обов`язку з поставки товару Цивільний кодекс України наділяє покупця правом в односторонньому порядку відмовитись від зобов`язання з поставки йому товару (ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України).

Проте, у разі прийняття поставленого із простроченням товару покупець зобов`язаний в силу приписів ст.ст. 655, 712 Цивільного кодексу України оплатити прийнятий товар, так як прострочення виконання негрошового зобов`язання є підставою для застосування штрафних санкцій, однак не підставою для припинення (нівелювання) обов`язку з оплати товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд враховує, що відповідач є бюджетною установою та у зв`язку із закінченням фінансового року надані позивачем документи були залишені без реалізації, оскільки бюджетні призначення для оплати поставленої Товариством з обмеженою відповідальністю Торум продукції втратили чинність на підставі ч. 12 ст. 23 Бюджетного кодексу України.

Однак, наведене не нівелює обов`язку відповідача оплатити прийняту від позивача за Договорами продукцію, в той час як Міністерство оборони України може здійснити оплату продукції на підставі рішення суду.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Наявність та обсяг заборгованості відповідача у загальному розмірі 23 205 309,40 грн. за Договорами №286/1/19/33 та №286/1/19/34 підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торум до Міністерства оборони України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 178, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торум задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торум (01032, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 82-Г, 2 поверх, офіс 4-5; ідентифікаційний код 41367994) заборгованість за договором №286/1/19/33 від 02.10.2019 у розмірі 11 762 866 (одинадцять мільйонів сімсот шістдесят дві тисячі вісімсот шістдесят шість) грн. 90 коп., заборгованість за договором №286/1/19/34 від 07.10.2019 у розмірі 11 442 442 (одинадцять мільйонів чотириста сорок дві тисячі чотириста сорок два) грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 348 079 (триста сорок вісім тисяч сімдесят дев`ять) грн. 65 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 06.03.2020.

Суддя Р.В. Бойко