Рішення

від 27.02.2020 по справі 914/2733/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2020 справа № 914/2733/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., при секретарі судового засідання Зусько І.С. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Львівської обласної організації Товариства сприяння обороні України, м.Львів

до відповідача ОСОБА_1 , Львівська область, Пустомитівський район, с.Зубра

про стягнення 33510,30 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської обласної організації Товариства сприяння обороні України до ОСОБА_1 про стягнення 33510,30 грн.

Ухвалою суду від 02.01.2020 р. відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 21.01.2020 р.

В судове засідання 21.01.2020 р. представники сторін не з`явилися.

Ухвалою суду від 21.01.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 21.01.2020 р., судове засідання відкладено на 27.02.2020 р.

24.01.2020 р. суд з метою отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи для належного повідомлення її як відповідача про розгляд справи звернувся до органу реєстрації Зубрянської сільської ради з запитом щодо доступу до персональних даних, в якому просив надати відомості про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі, про ОСОБА_1 .

03.02.2020 р. від Зубрянського старостинського округу Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області надійшло повідомлення (вх.№6022/20) про те, що гр. ОСОБА_1 згідно бази даних зареєстрованих осіб Зубрянського старостинського округу Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 А.

В судове засідання 27.02.2020 р. представники сторін не з`явилися.

Через канцелярію суду 27.02.2020 р. надійшло клопотання представника позивача (вх.№10108/20) про проведення розгляду справи за його відсутності та за наявними у справі матеріалами.

Відповідач причин неявки в судове засідання не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В матеріалах справи наявне рекомендоване поштове відправлення відповідачеві ухвали суду про відкриття провадження, яке було повернене підприємством поштового зв`язку з зазначенням того, що причиною повернення є закінчення встановленого строку зберігання.

Відправлення на адресу відповідача ухвали суду про виклик в судове засідання на 27.02.2020 р. підтверджується списком рекомендованих листів та списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 24.01.20120 р.

У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис про проведену 31.01.2019 р. державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Ухвали надсилались судом на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, яка також відповідає адресі, вказаній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження відповідача на час, коли у нього ще був наявний статус фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_2 , Львівська область, Пустомитівський район, с.Зубра, вул.Шевченка, 27А.

Про цю ж адресу реєстрації фізичної особи повідомив і відповідний орган реєстрації, до якого суд звертався з запитом в порядку ст.16 Закону України Про захист персональних даних та ч.ч. 6-7 ст.176 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, неотримання відповідачем кореспонденції, яка направлялася судом на його адресу, зумовлено суб`єктивними причинами та залежало лише від власної волі самого відповідача. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 11.12.2018 р. у справі №921/6/18 та від 24.12.2019 р. у справі №909/359/19.

Водночас суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов, однак таким правом не скористався.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, врахувавши, що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а також у зв`язку із закінченням законодавчо встановленого строку розгляду справи і відсутністю підстав для відкладення її розгляду, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди, на виконання умов якого позивач передав в строкове платне користування приміщення, проте відповідач в порушення умов договору сплату орендної плати та компенсаційних платежів не здійснив, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 27743,95грн основного боргу, 4 172,35 грн пені, 922,18 грн інфляційних збитків та 671,82 грн 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01.10.2018 р. між Львівською обласною організацією Товариства сприяння обороні України (орендодавець, позивач у справі) та фізичною особою-підприємцем Чудійович Іриною Василівною (орендар, відповідач у справі) було укладено договір оренди №15/2018, за умовами п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення навчального корпусу площею 86,75 м.кв., яке розташоване в будівлі, розташованій за адресою: м.Львів, вул.І.Чмоли, 2.

Відповідно до п.9.1. договору, цей договір набрав чинності з 01.10.2018 р. і діяв до 30.09.2019 р.

Пунктами 2.1. та 2.2. договору передбачено, що орендодавець зобов`язується передати орендарю, а орендар прийняти приміщення за актом прийому-передачі (додаток № 1), який є невід`ємною частиною цього договору, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання цього договору. Право користування приміщенням виникає у орендаря з дати підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення.

Також 01.01.2018 р. сторони, в тому числі і ФО-П Чудійович І.В. особисто, підписали додаток №1 до договору - акт приймання-передачі в оренду нежитлового приміщення, в якому зазначено, що орендодавець передав орендарю, а орендар прийняв від орендодавця майно, що є 86,75 кв.м. згідно поверхневого плану першого поверху будинку технічного навчання, що знаходиться за адресою: 79026, м.Львів, вул.І.Чмоли, 2.

Згідно з п.3.1. договору, орендна плата за користування приміщенням площею 86,75 м.кв.за один календарний місяць складає 4626,67 грн без ПДВ. ПДВ складає 925,33 грн.

Орендна плата розрахована без врахування індексу інфляції та індексується з урахуванням зростання індексу інфляції. (п.3.1.1. договору).

Пунктами 3.2. та 3.4. договору встановлено, що крім плати за користування приміщенням орендар сплачує орендодавцю компенсацію вартості комунальних послуг (електропостачання, теплопостачання та водопостачання і водовідведення, вивіз сміття та інші). Щомісячна компенсація вартості комунальних послуг та електроенергії відшкодовується за розцінками, які діяли на момент їх оплати постачальникам послуг.

Як передбачено п.3.3. договору, нарахування платежів, визначених п.3.2. цього договору визначається: 3.3.1. Компенсація вартості електроенергії розраховується згідно із показниками лічильника активної електроенергії або згідно розрахунку по установленій потужності електроприладів, що розміщені в приміщенні відповідно до акту, узгодженого сторонами, з урахуванням втрат в трансформаторі та кабельних мережах, а також витрати на обслуговування мереж орендодавця. Електрична енергія, використана в місцях загального користування - розраховується пропорційно до займаної площі. 3.3.2. компенсація вартості комунальних послуг (теплопостачання, водопостачання та водовідведення) - розраховується пропорційно до займаної площі.

Відповідно до п.3.6. договору, щомісячна сума плати за користування приміщенням та компенсаційних платежів зазначається орендодавцем в рахунках-фактурах, які орендар не пізніше 5 числа наступного за звітним місяцем поточного місяця повинен самостійно отримати у орендодавця.

Пунктом 3.7. договору сторони погодили, що орендар зобов`язаний сплатити: плату за користування приміщенням за поточний місяць - не пізніше 10 числа наступного за звітним місяцем; компенсацію вартості комунальних послуг - протягом 10 календарних днів з моменту отримання рахунку від орендодавця, але не пізніше 10 числа поточного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця.

Несвоєчасне отримання орендарем рахунків у орендодавця не звільняє його від зобов`язання своєчасно сплатити платежі, визначені цим договором. (п.3.8. договору).

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії рахунків, виставлених орендодавцем орендареві: №195 від 31.12.2018 р. за грудень 2018 року на суму 9898,70 грн (4771,19 грн орендної плати, 1622,73 грн відшкодування витрат за електричну енергію, 1735 грн відшкодування витрат за природний газ, 120 грн відшкодування витрат за воду), №16 від 31.01.2019 р. за січень 2019 року на суму 10468,01 грн (4809,36 грн орендної плати, 1565,65грн відшкодування витрат за електричну енергію, 2168,33 грн відшкодування витрат за природний газ, 180 грн відшкодування витрат за воду), №33 від 28.02.2019 р. за лютий 2019 року на суму 7377,24 грн (4857,45грн орендної плати, 430,25 грн відшкодування витрат за електричну енергію, 860 грн відшкодування витрат за природний газ)

Загальна сума виставлених за період з грудня 2018 року по лютий 2019 року включно рахунків становить 27743,95 грн.

10.10.2019 р. позивач звернувся до відповідача з претензійним листом, в якому зазначив про неоплату рахунків та повідомив загальну суму заборгованості і рахунок для оплати, проте поштове відправлення відповідачеві листа повернулось відправникові за закінченням встановленого строку зберігання.

В позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 27743,95 грн заборгованості зі сплати орендної плати та компенсації вартості комунальних послуг.

Відповідно до п.8.2. договору, за порушення термінів плати за користування приміщенням та компенсаційних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми несплаченої плати за користування приміщенням та компенсаційних платежів за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період стягнення пені. Сплата пені та штрафу за цим договором не звільняє орендаря від виконання зобов`язання по оплаті за користування приміщенням та компенсаційних платежів.

Керуючись згаданим пунктом договору, позивач нарахував відповідачеві 4172,35 грн пені за період з 11.01.2019 р. по 11.07.2019 р. включно.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України, позивач просив стягнути з відповідача 922,18 грн інфляційних збитків за період з січня по жовтень 2019 року та 671,82 грн 3% річних за період з 11.01.2019 р. по 28.11.2019 р. включно.

Станом на дату ухвалення рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо здійснення орендарем оплати заявлених до стягнення сум.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. (ч.1 ст.759 ЦК України).

За умовами ч.1 ст.760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Положення наведених норм кореспондуються з положеннями ст.283 Господарського кодексу України, яка зокрема визначає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ч.ч.1, 3, 5 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частина перша статті 284 ГК України визначає, що істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

За визначенням ч.1 ст.286 ГК України, орендною платою є фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як передбачено ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 3.7. договору сторони погодили, що орендар зобов`язаний сплатити: плату за користування приміщенням за поточний місяць - не пізніше 10 числа наступного за звітним місяцем; компенсацію вартості комунальних послуг - протягом 10 календарних днів з моменту отримання рахунку від орендодавця, але не пізніше 10 числа поточного місяця.

При цьому умови договору не ставлять в залежність виникнення у орендаря зобов`язання з оплати від будь-яких обставин, в тому числі і від несвоєчасного отримання ним рахунків, більш того покладають на орендаря обов`язок самостійно отримувати такі рахунки у орендодавця не пізніше 5 числа наступного за звітним місяця.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення боргу в сумі, яка залишається несплаченою станом на дату прийняття цього рішення, тобто в сумі 27743,95 грн.

Як визначено частиною першою статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1- 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписам, встановленим Господарським кодексом України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 8.2. договору сторони погодили, що за порушення термінів плати за користування приміщенням та компенсаційних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми несплаченої плати за користування приміщенням та компенсаційних платежів за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період стягнення пені.

Виходячи з положень ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України (якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день), суд встановив, що насправді прострочення за рахунком за січень 2019 року розпочалося з 12.02.2019 р., а за рахунком за лютий 2019 року - 12.03.2019 р. Разом з тим позивач при розрахунку вважає, що прострочення за всіма рахунками розпочиналося 11 числа місяця, що слідує за місяцем, за який було виставлено рахунок.

Суд здійснив перерахунок заявленої до стягнення пені по кожній з сум, оплата яких була прострочена, з врахуванням реальних дат виникнення заборгованості за рахунками за січень та лютий 2019 року ((9898,70 грн х 36% / 365 днів х 105 днів (з 11.01.2019 р. по 25.04.2019 р. включно)) + (9898,70 грн х 35% / 365 днів х 77 днів (з 26.04.2019 р. по 11.07.2019 р. включно)) + (10468,01грн х 36% / 365 днів х 73 дні (з 12.02.2019 р. по 25.04.2019 р. включно)) + (10468,01 грн х 35% / 365 днів х 77 днів (з 26.04.2019 р. по 11.07.2019 р. включно)) + (7377,24 грн х 36% / 365 днів х 45 днів (з 12.03.2019р. по 25.04.2019 р. включно)) + (7377,24 грн х 35% / 365 днів х 77 днів (з 26.04.2019 р. по 11.07.2019 р. включно)) = 1025,13 грн +730,88 грн + 753,70 грн + 772,91 грн + 327,43 грн + 544,70 грн = 4154,75 грн), внаслідок чого встановив, що стягненню підлягає пеня в сумі 4154,75 грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням наведених вище обставин стосовно початку прострочення, суд здійснив власний розрахунок 3% річних - ((9898,70 грн х 3% / 365 днів х 322 дні (з 11.01.2019 р. по 28.11.2019 р. включно)) + ((10468,01 грн х 3% / 365 днів х 290 днів (з 12.02.2019 р. по 28.11.2019 р. включно)) + ((7377,24 грн х 3% / 365 днів х 262 дні (з 12.03.2019 р. по 28.11.2019 р. включно)) = 261,98 грн + 249,51 грн +158,86 грн = 670,35 грн) та прийшов до висновку, що їх розмір має становити 670,35 грн.

Відповідно до п.3.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Інформаційний лист ВГСУ від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права ).

Отже, зважаючи на викладене, першим місяцем для обчислення інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання з оплати рахунку за грудень 2018 року є січень 2019 р., рахунку за січень 2019 року - лютий 2019 року, а рахунку за лютий 2019 року - березень 2019 року.

Відтак, суд встановив, що сумою інфляційних втрат є 932,07 грн - ((9898,70 грн х 104,2% (сукупний індекс інфляції за період з січня 2019 року по жовтень 2019 року включно, визначений шляхом множення індексів інфляції за дані місяці між собою) - 9898,70 грн) + (10468,01 грн х 103,1% (сукупний індекс інфляції за період з лютого 2019 року по жовтень 2019 року включно) - 10468,01 грн) + (7377,24 грн х 102,6% (сукупний індекс інфляції за період з березня 2019 року по жовтень 2019 року включно) - 7377,24) = 415,75 грн + 324,51 грн + 191,81 грн = 932,07 грн), проте цей розмір перевищує розмір, визначений позивачем, а тому стягненню підлягають інфляційні втрати в сумі 922,18 грн, тобто в межах заявлених вимог.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.

Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями.

Спір у даній справі виник з господарського договору, укладеного у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності, що раніше велася відповідачем як фізичною особою-підприємцем, а зобов`язання відповідача з втратою його статусу як ФО-П не припинились, тому суд, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін, вважає, що спір підлягає розгляду саме в порядку господарського судочинства.

Таку ж правову позицію стосовно юрисдикції спору, що виник при виконанні умов укладеного між сторонами господарського договору, за позовом суб`єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, висловлено і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 р. у справі №904/1083/18 та від 09.10.2019 р. у справі №127/23144/18.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи все наведене, суд дійшов висновку, що права позивача були порушені, а позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення 27743,95 грн основного боргу, 4154,75 грн пені, 670,35 грн 3% річних та 922,18 грн інфляційних втрат. В задоволенні 17,6 грн пені та 1,47 грн 3% річних слід відмовити.

Як передбачено п.2 ч.5 ст.238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Оскільки згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 165, 233, 236, 237, 238, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Львівської обласної організації Товариства сприяння обороні України, м.Львів, вул.Чмоли, буд.2 (ідентифікаційний код 02725010) 27743,95 грн основного боргу, 4154,75 грн пені, 670,35 грн 3% річних, 922,18 грн інфляційних втрат та 2100,80 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Вступну та резолютивну частини рішення підписано 27.02.2020 р. Повне рішення складено 03.03.2020 р.

Суддя Гоменюк З.П.