Рішення

від 26.02.2020 по справі 908/3029/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/122/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2020 Справа № 908/3029/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Махно О.О.,

розглянувши матеріали справи № 908/3029/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукове технічне підприємство «Трансінвест» , ідентифікаційний код юридичної особи 39270330 (04114, м. Київ, вул. Пріорська, буд. 21)

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» , ідентифікаційний код юридичної особи 01056273 (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд 2)

про стягнення 2755 978 грн 97 коп.

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Наукове технічне підприємство «Трансінвест» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом № 17/501 від 23.10.2019 (вх. № 3249/08-07/19 від 29.10.2019) про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» 2289600 грн 00 коп. основного боргу, 336342 грн 24 коп. інфляційних втрат та 130036 грн 73 коп. 3% річних.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 525, 526, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 265, 173, 193 Господарського кодексу України та умов договору поставки № 170147 від 25.07.2017 і обґрунтовано невиконанням відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем за договором щодо оплати поставленого товару.

У позові позивач вказує, що в порушення умов укладеного сторонами договору поставки № 170147 від 25.07.2017 відповідачем не оплачено товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 171 від 26.07.2017, внаслідок чого заборгованість відповідача склала 2289600 грн 00 коп. За прострочення зобов`язання з оплати відповідачу нараховано 3% річних в сумі 130036, 73 грн за період з 02.12.2017 по 23.10.2019 та втрати від інфляції в сумі 336342, 24 грн за період грудень 2017 - серпень 2019 року.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2019 справу № 908/3029/19 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.11.2019 у справі № 908/3029/19 позовна заява прийнята судом до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.11.2019 о 10 год. 00 хв., запропоновано відповідачеві надати відзив до 25.11.2019, включно.

25.11.2019 до канцелярії суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву з доказами направлення відзиву іншій стороні у справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позовні вимоги не визнає повністю. Посилається на те, що в порушення п.п. 6.3.4 договору позивач взагалі не направляв відповідачеві акти приймання-передачі від дати підписання яких залежить настання строку оплати товару, встановлений в п. 4.2 договору, отже строк оплати не настав. Щодо 3% річних та втрат від інфляції відповідач позов не визнав з наведених підстав щодо ненастання строку виконання зобов`язання з оплати товару та відсутністю у зв`язку із цим прострочення. Вважає завищеними витрат на професійну правничу допомогу. На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні 28.11.2019 суд відкрив підготовче засідання. Перевірив явку представників сторін. Відводів складу суду не заявлено. Права та обов`язки представникам сторін відомі та зрозумілі. Суд оголосив про надходження відзиву від відповідача та прийняття відзиву до розгляду.

Представник позивача зазначив про неотриманням відзиву та необхідність надання часу для ознайомлення із відзивом та надання відповіді на відзив.

Представники сторін зазначили про можливість проведення переговорів щодо мирного врегулювання спору.

На підставі ч. 2 ст. 183 ГПК України суд відклав підготовче засідання на 10.12.2019 на 09 год. 30 хв., про що присутні представники сторін повідомлені в судовому засіданні під підпис та звукозапис.

У судовому засіданні 10.12.2019 представник відповідача зазначив про звернення відповідача до позивача з відповідним листом щодо мирного врегулювання спору.

Враховуючи можливість мирного врегулювання спору сторонами, суд продовжив строк підготовчого провадження, та відклав підготовче засідання на 09.01.2020 о 15 год. 00 хв.

19.12.2019 до господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У відповіді на відзив позивач, зокрема, зазначив, що в п. 4.2 договору настання підстав для оплати товару пов`язується з фактом передачі товару та складанням акту приймання-передачі продукції. Згідно з п.п. 5.3, 5.12 договору підтвердженням одержання товару замовником та підставою для здійснення розрахунків є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін. З моменту підписання накладної до замовника переходить право власності на товар. У відповідності до Інструкцій № П-6 та № П-7 обов`язок з приймання продукції та зі складання актів приймання-передачі покладено саме на відповідача. Складання актів необхідно лише для фіксації факту поставки неякісного товару або в неналежній кількості, а їх відсутність не може бути підставою для не здійснення оплати товару або відстрочення чи перенесення дати розрахунку. Факт передачі товару доведено належним чином підписаною сторонами видатковою накладною. Відтак строк оплати продукції, отриманої за спірними видатковими накладними настав. Просить позов задовольнити.

26.12.2019 до господарського суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив із зауваженнями щодо того, що строк оплати за договором не настав.

09.01.2020 до Господарського суду Запорізької області від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу.

На початку судового засідання 09.01.2020 суд повідомив сторін про надходження від відповідача клопотання вих. № б/н від 09.01.2020 про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу, у зв`язку зі сплатою суми основного боргу.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив сплату основного боргу у повному обсязі.

За наслідками судового засідання 09.01.2020 суд закрив провадження у справі № 908/3029/19 в частині стягнення основного боргу в сумі 2289600, 00 грн за відсутністю предмета спору, та оголосив перерву в судовому засіданні до 28.01.2020 об 11 год. 30 хв.

За наслідками судового засідання 28.01.2020, суд, на підставі ст. 185 ГПК України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 25.02.2020 об 10 год. 30 хв., про що присутні представники сторін повідомлені в приміщенні суду під розписку та під звукозапис.

24.02.2020 до канцелярії суду надійшла заява позивача про розподіл судових витрат у справі.

За наслідками судового засідання 25.02.2020 суд оголосив перерву до 27.02.2020 об 11 год. 20 хв., про що сторони повідомлені належним чином.

27.02.2020 до господарського суду надійшло клопотання про зменшення судових витрат у справі № 908/3029/19.

В судове засідання 27.02.2020 представники сторін не з`явились, у зв`язку з чим, не здійснювалось фіксування судового процесу.

За наслідками судового засідання ухвалено рішення про часткове задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод» (замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Наукове технічне підприємство «Трансінвест» (постачальник, позивач у справі) укладено договір поставки № 170147 від 25.07.2017, згідно з умовами якого постачальник зобов`язався у 2017 році поставити (передати у власність) замовникові товари, зазначені в Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі товари на умовах цього договору.

Згідно з п.п. 1.2, 2.1 договору, найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів: відповідно до специфікації(ій) - додатку(ів) до цього договору.

Умови якості товарів узгоджені сторонами у розділі ІІ договору.

Розділом ІІІ договору сторони погодили ціну.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору ціна (сума, загальна вартість) цього договору становить 2289600, 00 грн. у т.ч. ПДВ 20%. Ціна за одиницю товару зазначається у специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору. Замовник оплачує поставлений постачальником товар виключно за ціною вказаною у специфікацій(ях) - додатку(ах) до цього договору.

Специфікація № 1 - додаток № 1 до цього договору є невід`ємною частиною договору.

У Додатку № 1 до договору поставки - Специфікації №1 визначено, зокрема, найменування, кількість та ціна товару.

Відповідно до п. 4.1 договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі.

Порядок здійснення оплати за товар між сторонами узгоджено в п. 4.2 договору.

В пункті 4.2 договору встановлено, що замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев`яносто) банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів.

В Актах приймання-передачі товару за цим договором зазначається найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість та ціна товарів, номер та дата договору, номер та дата заявки на постачання товару, дату отримання постачальником заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності. Акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками сторін за договором, у разі якщо акт приймання-передачі товару не скріплений печатками сторін за договором, він вважається не підписаний.

Згідно з п. 4.3 договору до рахунка на оплату товарів додаються: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).

Відповідно до п. 5.3. договору, представник замовника при прийнятті товару зобов`язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному у видатковій накладній, розписатись за отримання товару у видатковій накладній та видати представнику постачальника довіреність на отримання даної партії товару.

В пунктах 5.5, 5.12 договору передбачено, що право власності на товар, зазначений у специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору, переходить до замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної. Видаткова накладна є первинним документом. Підтвердженням про одержання товару замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п.п. 6.1.1. договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.10.1).

Договір та додаток № 1 до договору підписаний з боку обох сторін.

Доказів розірвання чи визнання недійним договору сторонами не надано.

На виконання умов договору, згідно з видатковою накладною № 171 від 26.07.2017, яка підписана уповноваженими представниками сторін, позивач здійснив поставку відповідачеві обумовленого договором та специфікацією товару загальною вартістю 2289600,00 грн. З боку відповідача товар прийнято представником на підставі довіреності 1545 від 26.07.2017 на отримання партії товару, на яку мається посилання і у видатковій накладній. Поставка товару підтверджується також товарно-транспортною накладною № Р171 від 26.07.2017.

У зв`язку із тим, що відповідачем не було оплачено отриманий товар, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми 2289600 грн 00 коп. основного боргу, 336342 грн 24 коп. інфляційних втрат та 130036 грн 73 коп. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, за яким порушено провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження.

В процесі розгляду справи, відповідачем було сплачено суму основного боргу, у зв`язку з чим, 09.01.2020, за результатами підготовчого засідання, суд постановив ухвалу про задоволення клопотання відповідача та закриття провадження у справі № 908/3029/19 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукове технічне підприємство «Трансінвест» 2289600, 00 грн основного боргу за поставлений товар, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Стягнення з відповідача на користь позивача 336342 грн 24 коп. інфляційних втрат та 130036 грн 73 коп. 3% річних було предметом судового розгляду по суті у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 Цивільного кодексу України та ст. ст. 180, 181 Господарського кодексу України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 Господарського кодексу України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору та специфікації до договору, яка є його невід`ємною частиною, позивач поставив відповідачу обумовлений сторонами товар (колесо зубчате) на загальну суму 2289600,00 грн. Виконання позивачем умов договору та прийняття відповідачем поставленого товару підтверджується належним чином оформленими документами: видатковою накладною № 171 від 26.07.2017, довіреністю № 1545 від 26.07.2017 та товарно-транспортною накладною № Р171 від 26.07.2017.

Порядок здійснення оплати за товар між сторонами узгоджено в розділі 4 договору, а саме в п. 4.2. договру, яким передбачено, що замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев`яносто) банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. Акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками сторін за договором, а у разі якщо акт приймання-передачі товару не скріплений печатками сторін за договором, він вважається не підписаний. До рахунка на оплату товарів додаються: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару) (п. 4.3 договору) .

Згідно з п. 5.1. договору строк поставки товарів: товар повинен бути поставлений не пізніше 20 (двадцяти) днів від дня отримання постачальником письмової заявки замовника на постачання товару. У день отримання постачальником письмової заявки на постачання товару від замовника, постачальник зобов`язаний повідомити замовнику про отримання заявки на постачання товару та готовність її виконати.

Позивач свої зобов`язання виконав належним чином, а саме поставив товар відповідачу .

Відповідач товар прийняв, його не повернув, а тому повинен був здійснити оплату за умовами договору.

Умовами п. 5.5. договору сторони узгодили, що право власності на товар, зазначений у специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору, переходить до замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної .

Згідно з п. 5.12 договору підтвердженням про одержання товару замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Таким чином, за результатом сукупного дослідження наявних у матеріалах доказів, враховуючи вимоги у п. 4.2. договору, суд дійшов висновку, що строк оплати товару за видатковою накладною № 171 від 26.07.2017 року настав 01 . 12.2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе договірні зобов`язання належним чином не виконав, за поставлений товар розрахувався лише в процесі розгляду справи, що підтверджується платіжним дорученням № 12859 від 26.12.2019, а отже допустив прострочення сплати за поставлений товар з 02.12.2017 року.

Таким чином, суд вважає доведеним факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за договором щодо несвоєчасного здійснення оплати за поставлений товар, та порушення відповідачем строку оплати товару, встановленого умовами договору.

Доводи відповідача в частині, що строк виконання грошового зобов`язання за договором щодо оплати поставленного товару не настав в зв`язку з не підписанням акту приймання-передачі товару сторонами, суд не приймає до уваги, визнає їх такими, що не спростовує вищевикладеного. Фактичні обставини справи свідчать, що зобов`язання з оплати вартості поставленого товару з боку відповідача залишились невиконаними належним чином. Відсутність підписаного акту, на який посилається відповідач не позбавляє його права сплати кошти за отриманий товар. В матеріалах справи наявні підписані сторонами видаткова накладна, товарно-транспортна накладна. Докази у справі свідчать, що поставка товару за видатковою накладною позивачем здійснена, відповідач товар прийняв, претензій щодо якості, комплектності та асортименту не заявляв, а тому повинен оплатити його вартість у строк, встановлений договором. Твердження відповідача про ненастання строку оплати товару є безпідставними та необґрунтованими, оскільки докази у справі свідчать, що поставка товару за договором відбулась, відповідач вказаний товар прийняв, зауважень щодо кількості, якості, комплектності та асортименту не заявляв у зв`язку з чим на підставі п. 5.5 договору право власності на товар перейшло до відповідача в момент підписання видаткової накладної. З урахуванням умов договору, беручи до уваги належні докази в підтвердження поставки позивачем відповідачу товару на суму 2289600 грн, порушення відповідачем своїх зобов`язань по оплаті товару за видатковою накладною № 171 від 26.07.2017 почалось 02.12.2017 року .

Аналогічні висновки викладені у постанові Донецького апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі № 908/670/18.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 130036,73 грн за період з 02.12.2017 по 23.10.2019 та інфляційні втрати в сумі 336342,24 грн за період грудень 2017 по серпень 2019.

Суд здійснив перерахунок 3% річних за допомогою ІПС Законодавство .

За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 130036,73 грн, заявлені позивачем до стягнення.

При здійсненні судом перерахунку інфляційних втрат за допомогою ІПС Законодавство , судом враховане таке.

Найменший період визначення інфляції складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Враховуючи вищевикладене, інфляційні втрати є обґрунтовано заявленими за січень 2017 року - серпень 2019 року, без врахування грудня місяця 2017 року, в якому виникло прострочення сплати суми основного боргу.

Таким чином суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 292098,10 грн за період січень 2017 року - серпень 2019 року. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 44244,14 грн інфляційних втрат суд відмовляє, як у безпідставно заявлених.

Отже, судом вимоги позивача задовольняються частково, з урахуванням вже закритого провадження у справі в частині стягнення основного боргу. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 130036,73 грн 3% річних за період з 02.12.2017 по 23.10.2019 та 292098,10 грн інфляційних втрат за період січень 2017 року - серпень 2019 року. У стягнення 44244,14 грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921 грн.

Пунктом 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду у 2019 році позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи ціну позову - 2755978,97 грн до сплати належить 41339,68 грн судового збору.

Позивачем сплачено за подання позову 41339,69 грн, про що свідчить платіжне доручення № 16045378 від 22.10.2019, а також довідка про зарахування судового збору до Державного бюджету.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог, з урахуванням закриття провадження у справі.

З відповідача на користь позивача, з урахуванням частково задоволених позовних вимог, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6332,01 грн. Решта судового збору в сумі 663, 67 грн залишається за позивачем.

У зв`язку з закриттям провадження у справі в частині стягнення основного боргу, позивач має право звернутись до суду з відповідним клопотанням про повернення судового збору в сумі 34344 грн.

Позивачем також заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу.

У заяві про розподіл судових витрат у справі № 908/3029/19 позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 44 267,94 грн, з яких: 28000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 16267,94 грн фактичних витрат, пов`язаних з участю адвоката в судових засіданнях по справі № 908/3029/19.

Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною п`ятою-сьомою статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як свідчать матеріали справи № 908/3029/19, у позовній заяві позивач зазначав попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, у т.ч. витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн, без урахування фактичних витрат, а також просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору та на професійну правову (правничу) допомогу.

Заявою вих. № 17/505 від 20.02.2020 позивач просив залучити до матеріалів справи докази в підтвердження судових витрат, у т.ч. на професійну правничу допомогу у розмірі 28000,00 грн.

У п`яти судових засіданнях з розгляду вказаної справи в судових засіданнях інтереси позивача представляв адвокат Зарицький А.Д. на підставі свідоцтва на право на заняття адвокатською діяльністю серії МК № 001644 від 19.07.2019 та ордеру серії ВЕ № 1003885 від 23.10.2019, який містить посилання на договір № 01 -39270330-19 від 05.08.2019.

Згідно з укладеним договором про надання правової допомоги № 01 -39270330-19 від 05.08.2019 (надалі - договір), інтереси позивача представляє Адвокатське бюро Андрія Зарицького (надалі - адвокатське бюро .

Відповідно до п. 5.3 договору, остаточний розрахунок за дорученням між сторонами проводиться на підставі акту про надання правової допомоги.

Оплата гонорару та перерахування коштів, необхідних для покриття фактичних витрат (видатків), здійснюється в безготівковій формі платіжним дорученням на поточний рахунок адвокатського бюро із зазначенням відповідного призначення платежу (п. 5.8 договору).

Додатком № 1 від 15.10.2019 до договору сторони погодили розмір гонорару та обсяг послуг за виконання доручення позивача, зокрема: за правову допомогу зі здійснення аналізу документів клієнта у відносинах із Приватним акціонерним товариством Запорізький електровозоремонтний завод щодо неналежного виконання зобов`язань за договором поставки № 170147 від 25.07.2017 на предмет перспективи судового розгляду, становить 4 000,00 гривень; вартість послуги із здійснення підготовки та подання позовної заяви про стягнення грошових коштів з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод на корить клієнта за договором поставки № 170147 від 25.07.2017 складає 15 000,00 гривень; підготовка та подання відповіді на відзив у справі за позовом клієнта до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод щодо неналежного виконання зобов`язань за договором поставки № 170147 від 25.07.2017 становить 5 000,00 гривень; представництво інтересів клієнта підчас судового засідання в суді першої інстанції незалежно від тривалості судових засідань під час розгляду позову про стягнення грошових коштів Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод щодо неналежного виконання зобов`язань за договором поставки № 170147 від 25.07.2017 складає 800,00 гривень за кожне судове засідання.

На підставі рахунку № СФ - 9 під 04.11.2019 на суму 19 000,00 грн позивач перерахував на корить адвокатського бюро оплату за послуги передбачені у додатку № 1 до договору (аналіз документів за договором та підготовка і подання позовної заяви), що підтверджуються актом надання правової допомоги (послуг) № 009 від 08.11.2019.

В подальшому позивач, на підставі рахунку № СФ - 18 від 16.12.2019 здійснив перерахування грошових коштів в розмірі 6 600, 00 грн, з яких: 5 000,00 грн - оплата за підготовку та подання відповіді на відзив у справі та 1 600,00 грн послуги з представництва інтересів клієнта підчас розгляду справи, що підтверджується актом надання правової допомоги (послуг) № 018 від 19.12.2019.

31.01.2020 позивач, згідно рахунку на оплату № СФ - 25 від 29.01.2020, оплатив послуги з представництва інтересів клієнта у 2 (двох) судових засіданнях у справі, що підтверджуються актом надання правової допомоги (послуг) № 025 від 31.01.2020.

17.02.2020 на підставі рахунку на оплату № СФ - 32, позивачем здійснено попередню оплату у сумі 800,00 грн за послуги з представництва інтересів клієнта підчас розгляду справи по суті, що призначена на 25.02.2020.

Отже, факт надання адвокатом позивачеві послуг на виконання вищевказаного договору, у т.ч. представництво інтересів позивача адвокатом Зарицьким А.Д. у п`яти судових засіданнях, на загальну суму 28000,00 грн підтверджений документально, у т.ч. підтверджено платіжними дорученнями і оплата вказаної суми.

Крім того, позивач у заяві про розподіл судових витрат у справі № 908/3029/19 просить стягнути з відповідача на його користь 16267,94 грн фактичних витрат, пов`язаних з участю адвоката в судових засідання у справі № 908/3029/19.

17.02.2020 на підставі рахунку на оплату № СФ - 32, позивачем переховано відповідачу 3 456,80 грн. в якості авансування фактичних витрат адвокатського бюро пов`язаного з прибуттям до місцезнаходження Господарського суду Запорізької області, оплатою проживання, харчування, транспортних послуг тощо.

Згідно наданих позивачем до заяви доказів, позивач здійснював оплату фактичних витрат адвокатського бюро пов`язаного з прибуттям до місцезнаходження Господарського суду Запорізької області, оплатою проживання, харчування, транспортних послуг тощо декілька разів, зокрема; для участі у справі призначеної на 28.11.2019 перераховано 3 102,62 грн, що підтверджено актом падання правової допомоги (послуг) № 012 від 29.11.2019; для участі справі призначеної на 10.12.2019 перераховано 3 102,62 грн згідно акту надання правової допомоги (послуг) № 013 від 05.12.2019; компенсація фактичних витрат для участі у справі призначеної на 09.01.2020 в розмірі 3 302,95 грн; для участі у справі призначеної на 28.01.2020 перераховано 3 302,95 грн, що підтверджується актом падання правової допомоги (послуг) № 024 від 24.01.2020; проведено авансування витрат для участі у справі судове засідання у якій призначено на 25.02.2020 в розмірі 3456,80 грн, що підтверджено актом надання правової допомоги (послуг) № 032 від 1 8.02.2020. Оплата вказаних сум підтверджується платіжними дорученнями доданими до заяви.

Відповідно до п. 4.8 договору, до фактичних витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги за цим договором відносяться наступні витрати, підтверджені відповідними документами: оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатським бюро; транспортні витрати; оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт; витрати на відрядження (добові); проживання; перекладу та нотаріального посвідчення документів; телефонних розмов; орендна плата за приміщення, яке використовується адвокатським бюро; придбання та передплата юридичної літератури (книг, журналів, дисків, програм тощо); придбання та користування електронними базами даних з законодавства; обслуговування технічного обладнання (комп`ютери, у тому числі їх програмне забезпечення, принтери, сканер, ксерокс, факс, телефон тощо); відкриття рахунків у банках та їх розрахунково-касове обслуговування; оплата праці та обов`язкові нарахування на фонд оплати праці помічників, секретарів, стажистів, найманих працівників; проходження підвищення кваліфікації адвокатів, участь у короткотермінових семінарах, симпозіумах, науково-практичних конференціях; удосконалення професійної майстерності; виготовлення бланків (у тому числі ордерів); придбання канцелярського приладдя; програмне забезпечення; поштові та кур`єрські послуги, необхідні для виконання адвокатським бюро діяльності; витрати на телекомунікаційний зв`язок для подання податкової звітності.

Якщо робота пов`язана з виїздом співробітника адвокатського бюро за межі м. Києва, то клієнт зобов`язаний завчасно забезпечити адвокатське бюро коштами на відрядження, виходячи з розрахунку: при використанні автотранспорту - вартість бензину з розрахунку 12 літрів на 100 км; при перельоті - вартість авіабілетів: при переїзді потягом - вартість білетів в спальному вагоні, при необхідності проживання в готелі - вартість проживання та харчування в готелі не нижче 4* (п. 4.9 договору).

У випадку, якщо адвокатське бюро за свій рахунок забезпечує подорож адвоката у справах клієнта згідно доручення, останній негайно відшкодовує всі витрати в порядку і сумах, встановлених пунктом 5.7. цього договору, але не пізніше 5 банківських днів з моменту надання адвокатським бюро розрахунку таких витрат (п. 4.10 договору).

Виходячи зі змісту поданої заяви та приєднаних до неї документів, до понесених фактичних витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, позивач відносить витрати пов`язані з прибуттям адвоката до місцезнаходження Господарського суду Запорізької області, оплатою проживання, харчування, транспортних послуг тощо.

В обґрунтування вказаних витрат позивач надав копію договору про надання правової допомоги № 01-39270330-19 від 05.08.2019р. на 7 арк.; копії актів про надання правової допомоги (послуг) щодо авансування фактичних витрат, пов`язаних з участю в розгляді справи: № 012 від 29.11.2019 на суму 3102,62 грн, № 013 від 05.12.2019 на суму 3102, 62 грн, № 024 від 24.01.2020 на суму 3302,95 грн, № 026 від 31.01.2020 на суму 3302, 95 грн, та платіжні доручення про оплату цих послуг; а також акт № 032 від 18.02.2020 на суму 3456,80 грн; копії посадочних документів: від 03.12.2019, від 03.01.2020, 21.01.2020, 18.02.2020; копію рахунку № 199 від 27.11.2019, копію розрахункової квитанції № 199 від 27.11.2019, копію рахунку №213 від 09.12.2019, розрахункової квитанції № 213 від 09.12.2019, копію рахунку № 3 від 08.01.2020, копію розрахункової квитанції № 3 від 08.01.2020, копію рахунку № 17 від 27.01.2020, копію розрахункової квитанції № 17 від 27.01.2020, копію рахунку № 36 від 24.02.2020, копію розрахункової квитанції № 36 від 24.02.2020.

Суд зазначає, що наведені витрати не віднесені до п. 1 - 3 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, однак аналізуючи їх на предмет відповідності витратам, вказаним у п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України, суд приходить до висновку, що диспозиція такого пункту пов`язує віднесення витрат учасника судового процесу до категорії "витрат, пов`язаних з розглядом справи", а відтак і до категорії "судових витрат" - їх пов`язаність з вчиненням інших "процесуальних дій".

В викладеного вбачається, що будь-які дії учасника господарської справи, пов`язані із її розглядом судом - в т.ч. явка в судове засідання, участь у судовому засіданні, відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак і витрати понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що понесені позивачем транспортні витрати та витрати на проживання є такими, що пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, та правомірно заявлені позивачем на підставі п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов`язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі на чартерні рейси; рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання; страхових полісів тощо (відповідно до п. 12 р. 2 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59).

Дослідивши документи, надані позивачем в підтвердження транспортних витрат та витрат на проживання, суд визнає обґрунтованою та підтвердженою належними та достатніми доказами суму судових витрат (транспортних витрат та витрат на проживання) у розмірі 8845,94 грн (згідно проїздних документів: 368, 49+368,49+1635,08+464,13+810,38+692,57+893,54+763,26 (5995,94 грн) та вартості проживання: 600+500+600+600+550 (2850 грн)).

Інших доказів в підтвердження фактичних витрат, пов`язаних з участю адвоката у судових засіданнях з розгляду даної справи до матеріалів справи не додано та інших витрат не доведено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає документально підтвердженими фактичними витратами, пов`язаними з розглядом справи, витрати позивача на проїзд та проживання адвоката, підтверджені відповідними документами, в сумі 8845,94 грн.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу:

...На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат .

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах Двойних проти України (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року, Гімайдуліпа і інші проти України (пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, Баришевський проти України (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші. У рішенні Лавентс проти Латвії (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

Таким чином, суд вважає документально підтвердженими іншими судовими витратами: витрати на професійну правничу допомогу в сумі 28000 грн та фактичні витрати, пов`язані з розглядом справи в сумі 8845,94 грн.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, яким сплачено суму основного боргу після звернення позивача до суду з цим позовом, і позовні вимоги задоволені судом частково, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми інших судових витрат (витрати на професійну правничу допомогу та фактичні витрати, пов`язані з розглядом справи) частково, пропорційно обґрунтовано заявлених та частково задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи необґрунтованість та не доведеність вказаного клопотання, а також беручи до уваги, що судом вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми інших судових витрат задоволені частково, і судом не покладено на відповідача значний розмір судового збору за вимогами про стягнення основного боргу, сплаченого в процесі розгляду справи судом. При цьому, суд також враховує, що спір виник з вини відповідача. Відповідачем суму основного боргу сплачено більш ніж через два роки після поставки та настання строку оплати. І у зв`язку з цим, в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми інших судових витрат (витрати на професійну правничу допомогу та фактичні витрати, пов`язані з розглядом справи), суд не вбачає підстав для зменшення розміру вказаних витрат за клопотанням відповідача.

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інші судові витрати (окрім судового збору) у сумі 36254,42 грн. Решта суми інших судових витрат (8013,52 грн) покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» , ідентифікаційний код юридичної особи 01056273 (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукове технічне підприємство «Трансінвест» , ідентифікаційний код юридичної особи 39270330 (04114, м. Київ, вул. Пріорська, буд. 21) 130036 (сто тридцять тисяч тридцять шість) грн. 73 коп. 3% річних, 292 098 (двісті дев`яносто дві тисячі дев`яносто вісім) грн 10 коп. інфляційних втрат, 6332 (шість тисяч триста тридцять дві) грн 01 коп. судового збору, 36254 (тридцять шість тисяч двісті п`ятдесят чотири) грн 42 коп. витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

4. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 44244,14 грн інфляційних втрат, 663,67 грн судового збору та 8013,52 грн витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних з розглядом справи - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 06.03.2020.

Суддя А.О. Науменко