Рішення

від 02.03.2020 по справі 910/19073/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.03.2020Справа № 910/19073/19

Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства Колківське лісове господарство (44661, Волинська обл., Маневицький район, селище міського типу Колки, ВУЛИЦЯ ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 1) до проТовариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ПОЛІССЯ (03134, м.Київ, ВУЛИЦЯ МИРУ, будинок 3) стягнення заборгованості у розмірі 28 193 грн. 72 коп. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Державне підприємство Колківське лісове господарство (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ПОЛІССЯ (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 28 193 грн. 72 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором купівлі- продажу необробленої деревини №94/94/л/2017 від 24.01.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.01.2020 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 13.01.2020 року уповноваженій особі підприємства Позивача та поверненням на адресу Суду поштового конверту у зв`язку з відсутністю адресата, надісланого на адресу Відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ПОЛІССЯ є 03134, м.Київ, ВУЛИЦЯ МИРУ, будинок 3.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі №910/19073/19 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ПОЛІССЯ , зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

24.01.2017 року між Державним підприємством Колківське лісове господарство (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ПОЛІССЯ (Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу необробленої деревини №94/94/л/2017, відповідно до умов якого за результатами проведення аукціону із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі 1 кварталу 2017 року, який відбувся 24.01.2017р., Продавець передає у власність на умовах франко - склад Продавця необроблену деревину, за номерами лотів, а Покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі. (а.с.5)

Згідно з п.1.3 Договору право власності на майно переходить до Покупця з моменту повної оплати Продавцю вартості купленого на аукціоні товару та підписання акту його приймання - передачі.

Загальна сума договору 95500 грн. (п.3.2 Договору)

У п.4.1 Договору зазначено, що поставка товару по даному договору здійснюється згідно з щомісячним подекадним графіком поставок, який є невід`ємною частиною даного договору, на умовах франко - склад Продавця.

Відповідно до п.5.3 Договору датою передачі товару Продавцем та прийому його Покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно - транспортної накладної.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку - фактури на протязі 5 календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що за прострочення оплати за товар на умовах з даним Договором Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 1% від партії поставленого товару.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін. Даний договір діє з 24.01.2017 р. по 31.03.2017 р. (п.п.11.1, 11.2 Договору)

Додатком №1 до Договору купівлі - продажу необробленої деревини №94/94/л/2017 від 24.01.2017 року Сторони передбачили графік поставки необробленої деревини. (а.с.6)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу необробленої деревини №94/94/л/2017 від 24.01.2017 року Позивач передав, а Відповідач в свою чергу прийняв необроблену деревину, що підтверджується товарно - транспортними накладними від 24.01.2017 року на суму 12 539 грн. 89 коп., від 16.03.2017 року на суму 4 423 грн. 16 коп., від 16.03.2017 року на суму 3 670 грн. 76 коп., а загалом на суму в розмірі 20 633 грн. 81 коп. (а.с.7-9)

Гарантійним листом від 01.08.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ПОЛІССЯ гарантувало здійснення повної оплати заборгованості у розмірі 77 416 грн. 49 коп. до 31.12.2018 р. (а.с.12)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Державним підприємством Колківське лісове господарство становить 20 633 грн. 81 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ПОЛІССЯ 3% річних у розмірі 1 697 грн. 62 коп., інфляційні у розмірі 5 655 грн. 96 коп. та штраф у розмірі 206 грн. 33 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства Колківське лісове господарство підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору купівлі - продажу необробленої деревини №94/94/л/2017 від 24.01.2017 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу необробленої деревини №94/94/л/2017 від 24.01.2017 року Позивач передав, а Відповідач в свою чергу прийняв необроблену деревину, що підтверджується товарно - транспортними накладними від 24.01.2017 року на суму 12 539 грн. 89 коп., від 16.03.2017 року на суму 4 423 грн. 16 коп., від 16.03.2017 року на суму 3 670 грн. 76 коп., а загалом на суму в розмірі 20 633 грн. 81 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.7-9)

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку - фактури на протязі 5 календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати.

В матеріалах справи наявні рахунки на оплату №24/01/17 від 24.01.2017 року на суму 12539 грн. 89 коп., №16/03/17 від 16.03.2017 року на суму 8 093 грн. 92 коп., а загалом на суму в розмірі 20 633 грн. 81 коп. (а.с.10-11), проте відсутні жодні належні, допустимі та достовірні докази в розумінні статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виставлення Державним підприємством Колківське лісове господарство вказаних рахунків Товариству з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ПОЛІССЯ , а також їх отримання останнім.

Гарантійним листом від 01.08.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ПОЛІССЯ гарантувало здійснення повної оплати заборгованості за Договором купівлі - продажу необробленої деревини №94/94/л/2017 від 24.01.2017 року у розмірі 77 416 грн. 49 коп. до 31.12.2018 р. (а.с.12)

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що обов`язок по оплаті Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ПОЛІССЯ перед Державним підприємством Колківське лісове господарство за Договором купівлі - продажу необробленої деревини №94/94/л/2017 від 24.01.2017 року на момент розгляду справи настав.

Крім того, факт наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ПОЛІССЯ перед Державним підприємством Колківське лісове господарство за Договором купівлі - продажу необробленої деревини №94/94/л/2017 від 24.01.2017 року підтверджується Актом звіряння розрахунків станом на 26.07.2018 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.13)

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ПОЛІССЯ перед Державним підприємством Колківське лісове господарство за Договором купівлі - продажу необробленої деревини №94/94/л/2017 від 24.01.2017 року становить 20 633 грн. 81 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Державному підприємству Колківське лісове господарство в розмірі 20 633 грн. 81 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 20 633 грн. 81 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також при зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь штраф у розмірі 206 грн. 33 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що за прострочення оплати за товар на умовах з даним Договором Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 1% від партії поставленого товару.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу на підставі п.8.3 Договору купівлі - продажу необробленої деревини №94/94/л/2017 від 24.01.2017 року, прийшов до висновку, що вказані позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 1% штрафу у розмірі 206 грн. 33 коп.

Крім того, при зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 22.03.2017 р. по 18.12.2019 р. у розмірі 1 697 грн. 62 коп. та інфляційні за загальний період прострочки березень 2017 р. - грудень 2019 р. у розмірі 5 655 грн. 96 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором купівлі - продажу необробленої деревини №94/94/л/2017 від 24.01.2017 року за загальний період прострочки з 22.03.2017 р. по 18.12.2019 р. у розмірі 1 697 грн. 62 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача. Так, пунктом 6.1 Договору передбачено, що платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку - фактури на протязі 5 календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати .

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні жодні належні, допустимі та достовірні докази в розумінні статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виставлення Державним підприємством Колківське лісове господарство рахунків на оплату №24/01/17 від 24.01.2017 року на суму 12539 грн. 89 коп., №16/03/17 від 16.03.2017 року на суму 8 093 грн. 92 коп. Товариству з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ПОЛІССЯ , у зв`язку з чим визначити конкретну дату виникнення обов`язку Відповідача по оплаті вказаних рахунків відповідно до п.6.1 Договору Суд не має можливості.

Проте, враховуючи те, що в матеріалах справи наявний гарантійний лист Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ПОЛІССЯ від 01.08.2018 року, яким Відповідач гарантував здійснення повної оплати заборгованості за Договором купівлі - продажу необробленої деревини №94/94/л/2017 від 24.01.2017 року у розмірі 77 416 грн. 49 коп. до 31.12.2018 р. (а.с.12), Суд приходить до висновку, що рахунки на оплату останній отримав, а тому Суд визначає початок перебігу прострочки Відповідача сплати за отриманий товар за Договором купівлі - продажу необробленої деревини №94/94/л/2017 від 24.01.2017 року з 01.08.2018 р. При цьому, Суд не приймає до уваги в якості початку перебігу прострочки Відповідача акт звіряння розрахунків станом на 26.07.2018 року, оскільки акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором купівлі - продажу необробленої деревини №94/94/л/2017 від 24.01.2017 року за загальний період прострочки з 01.08.2018 р. по 18.12.2019 р. у розмірі 856 грн. 44 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України , не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р ., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін , відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться ланцюговим методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки березень 2017 р. - грудень 2019 р. у розмірі 5 655 грн. 96 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у повному обсязі у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача та нарахування інфляційних за місяць, в якому прострочення становить менше місяця. А тому до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні за загальний період прострочки серпень 2018 р. - листопад 2019 р. у розмірі 2 153 грн. 87 коп.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ПОЛІССЯ на користь Державного підприємства Колківське лісове господарство підлягає стягненню заборгованість у розмірі 20 633 грн. 81 коп., 3% річних у розмірі 856 грн. 44 коп., інфляційні у розмірі 2 153 грн. 87 коп. та штраф у розмірі 206 грн. 33 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Державного підприємства Колківське лісове господарство - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ПОЛІССЯ (03134, м.Київ, ВУЛИЦЯ МИРУ, будинок 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 39540631) на користь Державного підприємства Колківське лісове господарство (44661, Волинська обл., Маневицький район, селище міського типу Колки, ВУЛИЦЯ ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 00991597) заборгованість у розмірі 20 633 (двадцять тисяч шістсот тридцять три) грн. 81 (вісімдесят одна) коп., 3% річних у розмірі 856 (вісімсот п`ятдесят шість) грн. 44 (сорок чотири) коп., інфляційні у розмірі 2 153 (дві тисячі сто п`ятдесят три) грн. 87 (вісімдесят сім) коп., штраф у розмірі 206 (двісті шість) грн. 33 (тридцять три) коп. та судовий збір у розмірі 1 625 (одна тисяча шістсот двадцять п`ять) коп. 07 (сім) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02 березня 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин