Рішення

від 02.03.2020 по справі 910/18838/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.03.2020Справа № 910/18838/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 50-Г; ідентифікаційний код: 19030825)

до Приватного підприємства Наші страви (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 21; ідентифікаційний код: 33888139)

про стягнення 20581,35 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву з вимогами до Приватного підприємства Наші страви про стягнення 20581,35 грн, з яких 16261,69 грн основного боргу, 3610,76 грн пені, 487,85 грн штрафу та 221,05 інфляційних втрат.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що відповідач не у повному обсязі сплатив до державного бюджету 70% орендної плати, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 16261,69 грн (за період з квітня 2019 року по жовтень 2019 року). Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3610,76 грн пені, 487,85 грн штрафу та 221,05 інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2020 відкрито провадження у справі №910/18838/19; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/18838/19 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 21), що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку про повернення поштового відправлення у зв`язку з вибуттям адресата та поштовим конвертом, в якому ухвала суду надсилалась на адресу відповідача.

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/18838/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.12.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Приватним підприємством Наші страви (орендар) укладено Договір оренди №4854 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення, загальною площею 131,33 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, пр. Куренівський, 4, на 2-му поверсі 2-х поверхової будівлі, що перебуває на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу Київське вище професійне училище технологій та дизайну виробів із шкіри , вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30.06.2009 і становить 615480,00 грн. (а.с.11-13).

Відповідно до п. 1.2 Договору оренди №4854 від 31.12.2009 майно передається в оренду з метою розміщення їдальні, буфету, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи, у навчальному закладі.

Згідно з п. 2.1 Договору оренди №4854 від 31.12.2009 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Згідно з п. 3.7 Договору оренди №4854 від 31.12.2009 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексацій і стягується до бюджету та балансоутримувача у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 3.8 Договору оренди №4854 від 31.12.2009 у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Згідно з п. 10.1 Договору оренди №4854 від 31.12.2009 цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 31.12.2009 до 31.12.2010 включно.

Відповідно до п. 10.4 Договору оренди №4854 від 31.12.2009 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Додатковим договором від 29.02.2012 сторони продовжили строк дії Договору оренди №4854 від 31.12.2009 до 31.12.2012 (а.с. 15), Додатковим договором від 14.02.2013 - до 31.12.2013 (а.с. 16), Договором про внесення змін від 27.02.2014 - до 31.12.2014 (а.с. 19), Договором про внесення змін від 30.03.2017 - до 31.12.2017 (а.с. 20)

Судом встановлено, що 31.12.2009 за актом приймання-передачі позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення, загальною площею 131,33 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, пр. Куренівський, 4, на 2-му поверсі 2-х поверхової будівлі, що перебуває на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу Київське вище професійне училище технологій та дизайну виробів із шкіри (а.с. 14).

25.10.2019 між сторонами укладено Договір №4854/06 про припинення Договору оренди №4854 від 31.12.2009, в якому сторони дійшли згоди, що чинність Договору оренди №4854 від 31.12.2009 є припиненою за взаємною згодою сторін з 24.10.2019 (а.с. 24).

За актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна від 24.10.2019 відповідач повернув, а позивач прийняв з користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення, загальною площею 131,33 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, пр. Куренівський, 4, на 2-му поверсі 2-х поверхової будівлі (а.с. 24).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що відповідач не у повному обсязі сплатив до державного бюджету 70% орендної плати, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 16261,69 грн (за період з квітня 2019 року по жовтень 2019 року). Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3610,76 грн пені, 487,85 грн штрафу та 221,05 інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди державного майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з п. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У п. 3.1 Договору оренди №4854 від 31.12.2009 зазначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і прядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - червень 2009 року - 2051,60 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди №4854 від 31.12.2009 (в редакції Договору про внесення змін від 29.05.2013) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і прядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - листопад 2012 року - 3784,94 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди №4854 від 31.12.2009 (в редакції Договору про внесення змін від 30.03.2017) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і прядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - листопад 2016 року - 5289,67 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору оренди №4854 від 31.12.2009 нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п. 3.3 Договору оренди №4854 від 31.12.2009 орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У п. 3.6 Договору оренди №4854 від 31.12.2009 сторонами погоджено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувача у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, встановлений Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Судом встановлено, що за квітень 2019 року позивачем було нараховано до сплати відповідачу 6150,40 грн (70% нарахованої орендної плати відповідно до п. 3.6 договору), за травень 2019 року - 6193,45 грн (70% нарахованої орендної плати відповідно до п. 3.6 договору), за червень 2019 року - 6162,48 грн (70% нарахованої орендної плати відповідно до п. 3.6 договору), за липень 2019 року - 6125,50 грн (70% нарахованої орендної плати відповідно до п. 3.6 договору), за серпень 2019 року - 6107,13 грн (70% нарахованої орендної плати відповідно до п. 3.6 договору), за вересень 2019 року - 6149,88 грн (70% нарахованої орендної плати відповідно до п. 3.6 договору) та за жовтень 2019 року (по 24.10.2019) - 4794,52 грн (70% нарахованої орендної плати відповідно до п. 3.6 договору), що разом становить 41683,36 грн, що відображено у розрахунку заборгованості, долученому позивачем до позовної заяви.

Перевіривши викладені позивачем розрахунки 70% місячного розміру орендної плати, суд дійшов висновку, що вони відповідають порядку та способу нарахування, які встановлені умовами Договору оренди №4854 від 31.12.2009, та є обґрунтованими.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, власного контррозрахунку не наведено, доводів позивача, які викладені у позовній заяві, не спростовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи встановлений у п. 3.6 Договору оренди №4854 від 31.12.2009 виконання відповідачем (орендарем) свого обов`язку зі сплати орендних платежів, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа місяця.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідач не у повному обсязі сплатив 70% орендних платежів за період з квітня по жовтень 2019 року, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 16261,69 грн , яка складається з 37,09 грн заборгованості з квітень 2019 року, 3193,45 грн заборгованості за травень 2019 року, 4662,48 грн заборгованості за червень 2019 року, 3625,50 грн заборгованості за липень 2019 року, 2107,13 грн заборгованості за серпень 2019 року, 1841,52 грн заборгованості за вересень 2019 року та 794,52 грн заборгованості за жовтень 2019 року.

Доказів сплати грошових коштів у сумі 16261,69 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Приватного підприємства Наші страви у сумі 16261,69 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 16261,69 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву в частині стягнення з Приватного підприємства Наші страви суми основного боргу у розмірі 16261,69 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3610,76 грн за період нарахування з 21.06.2019 по 19.12.2019.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Також договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Таким чином, в силу наведених норм права, пеня може бути стягнута лише у тому випадку, коли основне зобов`язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін), або стягнення пені за невиконання основного зобов`язання передбачено законом.

Як вбачається з п. 3.7 Договору оренди №4854 від 31.12.2009, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексацій і стягується до бюджету та балансоутримувача у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Однак, згідно з ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Аналогічні положення містить ст. 631 ЦК України.

Як встановлено судом, 25.10.2019 між сторонами укладено Договір №4854/06 про припинення Договору оренди №4854 від 31.12.2009, в якому сторони дійшли згоди, що чинність Договору оренди №4854 від 31.12.2009 є припиненою за взаємною згодою сторін з 24.10.2019 (а.с. 24).

Крім того, за актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна від 24.10.2019 відповідач повернув, а позивач прийняв з користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення, загальною площею 131,33 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, пр. Куренівський, 4, на 2-му поверсі 2-х поверхової будівлі (а.с. 24).

Як вбачається з розрахунку пені, долученого до позовної заяви, позивач заявляє до стягнення з відповідача пеню, нараховану по 19.12.2019, тобто у період після припинення дії Договору оренди №4854 від 31.12.2009.

Однак, суд зазначає, що забезпечення неустойкою (у вигляді пені) виконання відповідачем зобов`язання зі сплати орендних платежів припинилося у зв`язку із припиненням дії договору, а тому відсутні підстави для застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені за прострочення ним сплати орендної плати за період після припинення дії договору.

Іншої угоди, якою б було забезпечено неустойкою виконання відповідачем грошового зобов`язання після припинення дії договору сторонами спору суду не надано.

При цьому, суд зазначає, що законодавство України не містить норм, які б передбачали стягнення пені (її розмір, порядок нарахування) за прострочення виконання грошового зобов`язання (сплата орендної плати) у даних правовідносинах.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку в необґрунтованості заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, нарахованої після 24.10.2019.

Здійснивши власний розрахунок пені (в межах заявленого позивачем періоду нарахування), суд дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 2510,03 грн.

Таким чином, позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву в частині стягнення з Приватного підприємства Наші страви пені у розмірі 3610,76 грн підлягають частковому задоволенні у розмірі 2510,03 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у сумі 487,85 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 3.8 Договору оренди №4854 від 31.12.2009 у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Перевіривши розрахунок штрафу, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву в частині стягнення з Приватного підприємства Наші страви штрафу у розмірі 487,85 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 221,05 грн за період з травня по листопад 2019 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць , поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, долучені позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо їх необґрунтованості, оскільки позивачем не враховані індекси дефляції за червень-серпень 2019 року при визначенні розмірів інфляційних втрат за квітень-липень 2019 року.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, є 121,79 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву в частині стягнення з Приватного підприємства Наші страви інфляційних втрат у розмірі 221,05 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 121,79 грн.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Приватного підприємства Наші страви про стягнення 20581,35 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Наші страви (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 21; ідентифікаційний код: 33888139) до Державного бюджету України (одержувач - УК у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), р/р UA148999980000031117094026011, КЕКД 22080300, назва - плата за оренду державного майна) суму основного боргу у розмірі 16261 (шістнадцять тисяч двісті шістдесят одна) грн 69 коп., пеню у розмірі 2510 (дві тисячі п`ятсот десять) грн 03 коп., штраф у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 85 коп. та інфляційні втрати у розмірі 121 (сто двадцять одна) грн 79 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства Наші страви (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 21; ідентифікаційний код: 33888139) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 50-Г; ідентифікаційний код: 19030825) судовий збір у розмірі 1809 (одна тисяча вісімсот дев`ять) грн 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02 березня 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин