Рішення

від 25.02.2020 по справі 911/2520/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р. м. Київ Справа № 911/2520/19

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Бондаренко О.М., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марс Україна"

07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Онікієнка Олега, буд. 127, код ЄДРПОУ 21638055

до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області

08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 74, код ЄДРПОУ 24209740

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача

1. Головне управління Держгеокадастру у Київській області

03115, м.Київ, вул. Серпова, буд. 3/14, код ЄДРПОУ 39817550

2. ОСОБА_1

АДРЕСА_1

про розірвання договору №4 від 20.12.2004

за участі представників сторін:

позивача: Аронович Ф.М., посвідчення № КВ2336/10 від 04.10.2016; ордер на надання правової допомоги серія КВ № 445888 від 03.10.2019;

відповідача: не з`явився;

третьої особи-1: не з`явився;

третьої особи-2: не з`явився.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 2617/19 від 10.10.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю "Марс Україна" до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області про розірвання договору оренди земельної ділянки № 4 від 20.12.2004.

Позовні вимоги обґрунтовані істотним порушенням відповідачем умов договору № 4 від 20.12.2004, в наслідок яких позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено підготовче засідання на 05.11.2019.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли пояснення у справі (вх. № 20998/19 від 05.11.2019), в яких, крім того, заявлено про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

У судове засідання 05.11.2019 з`явились представники обох сторін.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.11.2019 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 , продовжено строк підготовчого провадження у справі № 911/2520/19 на 30 днів і відкладено підготовче засідання у справі на 17.12.2019.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 21875/19 від 15.11.2019).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 21877/19 від 15.11.2019).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Департаменту з питань громадянства, паспортиризації та реєстрації Державної міграційної служби України надійшла відповідь на запит суду на доступ до персональних даних щодо ОСОБА_1 (вх. № 24742/19 від 12.12.2019).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення по справі (вх. № 24760/19 від 13.12.2019).

У судове засідання 17.12.2019 з`явився представник позивача, представники відповідача та третіх осіб у судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.12.2019 підготовче засідання у справі № 911/2520/19 відкладено на 14.01.2020.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. № 235/20 від 08.01.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи-2 надійшли пояснення третьої особи (вх. № 704/20 від 13.01.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. № 622/20 від 13.01.2020).

У судове засідання 14.01.2020 з`явились представники позивача та третьої особи-2, представники відповідача та третьої особи-1 у судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили.

До суду повернулись рекомендовані поштові повідомлення № 0103271403325 та № 0103271674515 на ім`я Бориспільської районної державної адміністрації Київської області та Головного управління Держгеокадастру у Київській області, що підтверджує отримання відповідачем та третьою особою-1 ухвали суду про призначення підготовчого засідання на 14.01.2020.

Представник позивача у судовому засіданні заявив усне клопотання про ознайомлення та зняття фотокопій з письмових пояснень третьої особи-2, що знаходяться в матеріалах справи. Суд задовольнив заяву представника позивача про ознайомлення та надав йому таку можливість.

Представник позивача у судовому засіданні заявив про допущення ним помилки в тексті першого аркушу поданих ним через канцелярію господарського суду додаткових пояснень (вх. № 622/20 від 13.01.2020), подав до суду перший аркуш вказаних додаткових пояснень зі змінами (вх. № 884/20 від 14.01.2020) та заявив про його долучення до матеріалів справи та врахування.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.01.2020 закрито підготовче провадження у справі № 911/2520/19 та призначено справу до розгляду по суті на 28.01.2020.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. № 1383/20 від 21.01.2020).

У судовому засіданні 28.01.2020 оголошено перерву до 25.02.2020, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з тим, що спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

У судове засідання 25.02.2020 з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі, інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, місце та час судового розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.02.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Між Повним товариством з іноземними інвестиціями Мастерфудз Енд Еффем Україна , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Марс Україна" (далі - позивач, орендар) та Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області (далі - орендодавець) укладено договір оренди від 12.12.2004 (далі - Договір), згідно з яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться в адміністративних межах Старівської сільської ради Бориспільського району Київської області, відповідно до плану, що додається.

Відповідно до пункту 1.3 Договору в оренду передається земельна ділянка для ведення підсобного сільського господарства загальною площею 18,939 гектарів ріллі, за рахунок земель державної власності в адміністративних межах Старівської сільської ради Бориспільського району Київської області, за межами населеного пункту.

Згідно з пунктом 1.5 Договору орендодавець гарантує, що права третіх осіб на земельну ділянку відсутні, земельна ділянка не є предметом спору чи претензій третіх осіб, інших недоліків в земельній ділянці, які б перешкоджали її використанню немає.

Пунктом 2.3.1 Договору визначено, що договір укладається на термін 49 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

Відповідно до пункту 4.1.3. Договору орендодавець зобов`язаний: надати орендарю доступ для використання земельної ділянки у визначених межах та у стані відповідно до призначення земельної ділянки та умов договору з дати набуття чинності цим договором; не втручатись у господарську діяльність орендаря, і не створювати йому будь-яких перешкод при виконанні умов цього договору, в тому числі, не вчиняти дій, які перешкоджали б орендареві користуватися та володіти орендованою земельною ділянкою, обмежували б доступ орендаря до земельної ділянки.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що підставою припинення договору є: взаємна згода сторін, добровільна відмова орендаря від оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 8 Договору цей договір набуває чинності після його підписання з моменту державної реєстрації.

На виконання умов Договору між сторонами підписано акт прийому-передачі земельної ділянки від 23.12.2004.

Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 07.06.2019 № 322 достроково припинено договір оренди земельної ділянки площею 18,939 га, розташованої в адміністративних межах Старівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Короткий зміст позовних вимог

Позовні вимоги обґрунтовані істотним порушенням відповідачем умов договору № 4 від 20.12.2004, внаслідок яких позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору.

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "Марс Україна"

1. Згідно з пунктом 1.5 Договору орендодавець гарантує, що права третіх осіб на земельну ділянку відсутні, земельна ділянка не є предметом спору чи претензій третіх осіб, інших недоліків у земельної ділянки, які б перешкоджали її використанню, немає.

Відповідно до пункту 4.1.3. Договору орендодавець зобов`язаний: надати орендарю доступ для використання земельної ділянки у визначених межах та у стані відповідно до призначення земельної ділянки та умов договору з дати набуття чинності цим договором; не втручатись у господарську діяльність орендаря, і не створювати йому будь-яких перешкод при виконанні умов цього договору, в тому числі не вчиняти дій, які перешкоджали б орендареві користуватися та володіти орендованою земельною ділянкою, обмежували б доступ орендаря до земельної ділянки.

Проте, відповідачем не повідомлено, що земельна ділянка - кадастровий номер: 3220887600:04:004:0012, відносно якої укладено договір оренди, частково перетинається з іншою земельною ділянкою - кадастровий номер: 3220887600:046004:0010, яка знаходиться у приватній власності, їх площа співпадання складається 13,5793%, що підтверджується відомостями з Державного земельного кадастру (рішення № РВ-3201420402018 від 23.10.2018), тобто, позивач позбавлений можливості використовувати земельну ділянку на власний розсуд, отже, позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору.

2. 07.06.2019 на підставі заяви позивача вх. № 48/07-28/1816 від 30.05.2019 відповідачем прийнято рішення про дострокове припинення договору оренди.

Листом № 101/01-16 від 30.09.2019 приватний нотаріус Козій А.В. надала позивачу консультацію, за якою для укладення договору про припинення договору оренди необхідно виконати наступні дії: зареєструвати право власності на земельну ділянку за суб`єктом, який є власником; зареєструвати ще чинний договір як інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

3. Статтею 24 Закону України Про оренду землі визначено, що орендодавець зобов`язаний: при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки.

Відповідно до статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно з статтею 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Наявність прав третіх осіб на земельну ділянку, що підтверджується долученим до матеріалів справи державним актом на право власності серія ЯИ № 486176, яка передана позивачу в користування є порушенням істотних умов договору.

Отже, з урахування того, що відповідачем порушено вимоги пунктів 1.5, 4.1.3 Договору та вимоги статтей 24, 25 Закону України Про оренду землі , наявні підстави для розірвання договору оренди землі в порядку частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Аргументи Бориспільської районної державної адміністрації Київської області

Згідно з інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку - кадастровий номер № 3220887600:04:004:0010 цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,8215 га належить ОСОБА_1 , дата реєстрації права 27.08.2019.

Відповідно до витягу з Державного земельну кадастру про земельну ділянку від 26.10.2019 № НВ-3212768552018, доданого до позовної заяви, вказано опис меж земельних ділянок інших громадян, проте, в публічній кадастровій карті України земельна ділянка знаходиться на орендованій ділянці ТОВ Марс Україна .

Відповідно до статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Бориспільська районна державна адміністрація Київської області не заперечує проти розірвання договору оренди, проте, позов не визнає повністю, вважає себе неналежним відповідачем.

Аргументи Криворот Г.І.

Згідно з витягом № НВ 3212768552018 від 26.10.2018 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № 3220887600:04:004:0010 та відомостей про державну реєстрацію земельної ділянки, зазначено, що документації із земелутраою на підставі якої здійснена державна реєстрація, розроблялась ДП Київський інститут землеустрою - 30.12.2002, тобто, на 2 роки раніше дати укладення договору оренди від 20.12.2004.

Також матеріали справи містять державний акт на право власності на земельну ділянку серія НИ № 486176 від 19.08.2010, виданий на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 7406 від 30.12.2008.

З огляду на долучені до матеріалів справи документи і те, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, на яку накладається земельна ділянка, що передана в оренду на підставі спірного договору, очевидно, що наявні підстави для розірвання договору оренди № 4 від 20.12.2004.

Норми права, що підлягають застосуванню

Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з статтею 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 24 Закону України Про оренду землі визначено, що орендодавець зобов`язаний: при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки.

Відповідно до статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно з статтею 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Пункт 1 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

Між Повним товариством з іноземними інвестиціями Мастерфудз Енд Еффем Україна правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Марс Україна" та Бориспілською районної державною адміністрацією Київської області укладено договір оренди від 12.12.2004, згідно з яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться в адміністративних межах старцівської сільської ради Бориспільського району Київської області, відповідно до плану що додається.

Згідно з пунктом 1.5 Договору орендодавець гарантує, що права третіх осіб на земельну ділянку відсутні, земельна ділянка не є предметом спору чи претензій третіх осіб, інших недоліків у земельної ділянки, які б перешкоджали її використанню, немає.

Відповідно до пункту 4.1.3. Договору орендодавець зобов`язаний: надати орендарю доступ для використання земельної ділянки у визначених межах та у стані відповідно до призначення земельної ділянки та умов договору з дати набуття чинності цим договором; не втручатись у господарську діяльність орендаря, і не створювати йому будь-яких перешкод при виконанні умов цього договору, в тому числі не вчиняти дій, які перешкоджали б орендареві користуватися та володіти орендованою земельною ділянкою, обмежували б доступ орендаря до земельної ділянки.

Суд, дослідивши інформацію з Державного земельного кадастру (рішення № РВ-3201420402018 від 23.10.2018) встановив, що земельна ділянка - кадастровий номер: 3220887600:04:004:0012 відносно якої укладено спірний договір оренди, частково перетинається з іншою земельною ділянкою - кадастровий номер: 3220887600:046004:0010, яка знаходиться у приватній власності, площа співпадання складає 13,5793%.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія НИ № 486176 від 19.08.2010, виданого на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 7406 від 30.12.2008, земельна ділянка з кадастровим номером: 3220887600:046004:0010 на праві власності належить ОСОБА_1 .

У подальшому, на підставі заяви позивача вх. № 48/07-28/1816 від 30.05.2019 відповідачем прийнято рішення від 07.06.2019 про дострокове припинення договору оренди.

Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Під час вирішення істотності порушення договору, необхідно встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Згідно із положеннями статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Матеріали справи містять розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 07.06.2019 № 322 про дострокове припинення договіру оренди земельної ділянки площею 18,939 га, розташованої в адміністративних межах Старівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Також, станом на дату розгляду справи, розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 7406 від 30.12.2008, на підставі якого оформлено державний акт НИ № 486176 від 19.08.2010 на право власності земельною ділянкою з кадастровим номером: 3220887600:046004:0010 є чинним та, з урахуванням того, що земельна ділянка, що передана в користування на підставі спірного договору, часткового перетинається з земельною ділянкою, що належить фізичній особі на праві власності, очевидно, що порушується право ОСОБА_1 на мирне користування майном.

З урахуванням пунктів 1.5., 4.1.3 Договору, якими визначено істотні умови договору і того, що у матеріалах справи наявні документи на підтвердження накладення 13,5793 % спірної земельної ділянки на земельну ділянку з кадастровим номером 3220887600:046004:0010, яка на праві власності належить ОСОБА_1 , що підтверджується державним актом НИ № 486176 від 19.08.2010, очевидно, що відповідачем порушено істотні умови договору, з огляду на те, що позивач позбавлений того, на що розраховував під час укладення договору, оскільки належне користування спірною земельної ділянкою неможливе, з огляду на наявність у третьої особи права власності на частину земельної ділянки, що є підставою для розірвання договору в порядку частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010).

Відповідно до пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (16 квітня 2009 року, № 7-рп/2009 Справа № 1-9/2009) Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).

Згідно з частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За статтею 80 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та, з огляду на те, що відповідач є стороною спірного Договору та його дії спричинили обставини, що стали підставами для розірвання договору, саме Бориспільська районна державна адміністрація Київської області є належним відповідачем у справі.

Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 73, 74, 76-80, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов (вх. № 2617/19 від 10.10.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю "Марс Україна" до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області про розірвання договору оренди земельної ділянки № 4 від 20.12.2004 задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір № 4 від 20.04.2004, укладений між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області та Повним товариством з іноземними інвестиціями Мастерфудз енд Еффем Україна , посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Козій А.В., за реєстровим номером 7778, зареєстрований у Бориспільському районному відділі Київської регіональної філії ДК ЦДЗК при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель внесено запис від 23 грудня 2004 року за номером 2.

3. Стягнути з Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 74, код ЄДРПОУ 24209740) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Марс Україна" (07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Онікієнка Олега, буд. 127, код ЄДРПОУ 21638055) 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.03.2020.

Суддя С.О. Саванчук