Рішення

від 02.03.2020 по справі 911/150/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2020 р. Справа № 911/150/20

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Гришко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком

до Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації

про стягнення 141 427, 97 грн.

Представники:

від позивача: Чорноморець Я.А.

від відповідача: Луцька О.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 141 427, 97 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач, всупереч положенням норм чинного законодавства, не виконує обов`язки щодо відшкодування витрат, які понесені позивачем в результаті надання телекомунікаційних послуг споживачам на пільгових умовах.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.01.2020 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 17.02.2020 та витребувано у сторін певні документи.

10.02.2020 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив № 456 від 05.02.2020 (вх. № 3216/20 від 10.02.2020) на позов, у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли відповідь № 14-10/57 від 12.02.2020 (вх. № 3448/20 від 13.02.2020) на відзив відповідача, а також клопотання б/н від 17.02.2020 (вх. № 3712/20 від 17.02.2020) про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.02.2020 судом, в порядку ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 02.03.2020.

Присутній у судовому засіданні 02.03.2020 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.03.2020 проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 02.03.2020, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з 01.01.2019 по 31.10.2019 надавав телекомунікаційні послуги на пільгових умовах особам, які проживають на території м. Сквира Київської області, що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (форма 2-пільга ) за період січень 2019 року - жовтень 2019 року та актами звірки розрахунків за послуги зв`язку пільговим категоріям осіб (форма 3-пільга ) за період з січня 2019 року по жовтень 2019 року.

Загальна сума наданих позивачем вказаних послуг за період з 01.01.2019 по 31.10.2019 становить 141 427, 97 грн., обов`язок по відшкодуванню яких, за твердженням позивача, покладено на відповідача.

Так, відповідно до матеріалів справи, позивачем направлялися на адресу відповідача листи № 82і250/58-169 від 06.02.2019, № 82і250/58-322 від 06.03.2019, № 82і250/58-435 від 09.04.2019, № 82і250/58-608 від 13.05.2019, № 82і250/58-707 від 10.06.2019, № 82і250/58-770 від 08.07.2019, № 82і250/58-885 від 06.08.2019, № 82і250/58-1019 від 09.09.2019, № 82і250/58-1212 від 07.10.2019, № 82і250/58-1255 від 05.11.2019 з розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (форма 2-пільга ) та актами звірки розрахунків за послуги зв`язку пільговим категоріям осіб (форма 3-пільга ) за період січень 2019 року - жовтень 2019 року із загальною сумою вартості наданих послуг на 141 427, 97 грн. В підтвердження надсилання вказаних листів позивачем до суду надано описи вкладення у листи та рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (форма 2-пільга ) за період січень 2019 року - жовтень 2019 року направлялися позивачем відповідачу в електронному вигляді на електронну адресу останнього.

Проте, відповідач не виконав свого обов`язку щодо відшкодування витрат, які були понесені позивачем в результаті надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в період з 01.01.2019 по 31.10.2019, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 141 427, 97 грн.

06.12.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією № 14-07/178 від 02.12.2019 про сплату в добровільному порядку в строк до 20.12.2019 існуючої заборгованості у розмірі 141 427, 97 грн.

Однак, відповідач, всупереч вимог чинного законодавства, заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах не оплатив, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає, що він не є суб`єктом господарювання, а є неприбутковою організацією і має нести відповідальність лише в межах коштів, які надійшли на фінансування державної програми соціального захисту населення у вигляді субвенцій з державного бюджету та видатків місцевих бюджетів, а також інших джерел фінансування, не заборонених законодавством, проте протягом 2019 року кошти на рахунок відповідача для надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв`язку не надходили, а тому відповідач, як некомерційна організація, не мав змоги проводити відповідне відшкодування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство Укртелеком є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про телекомунікації , Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, інших законодавчих актів України.

Згідно ч. 3 ст. 63 Закону України Про телекомунікації телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

За змістом частин 1, 2 ст. 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Так, Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Законом України Про жертви нацистських переслідувань , Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Законом України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист , Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та Законом України Про охорону дитинства встановлені пільги з оплати послуг зв`язку для окремих категорій осіб.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

В силу ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно - правового акта, що регулює господарську діяльність.

За змістом ст. 178 Господарського кодексу України та ст. 633 Цивільного кодексу України договір про надання телекомунікаційних послуг є публічним, оператор, провайдер телекомунікацій зобов`язаний здійснювати надання послуг зв`язку кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у наданні послуг за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими щодо укладення публічного договору, крім випадків, передбачених законодавством. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Отже, вищенаведеними нормами чинного законодавства встановлено право фізичних осіб, які мають визначений вищевказаними законами соціальний статус, на отримання послуг зв`язку на пільгових умовах (з частковою оплатою їх вартості або безкоштовно), та обов`язок провайдера, оператора телекомунікацій надавати такі послуги з урахуванням встановлених чинним законодавством пільг.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Згідно з ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно з законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Статтями 89 та 102 Бюджетного кодексу України передбачено, що видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 (в редакції, чинній у визначений позивачем у даній справі період надання послуг) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок), який визначає відповідно до ст. 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; допомоги сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Згідно з п. 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

З огляду на вищевикладене вбається, що державні соціальні гарантії певним категоріям громадян закріплені приписами законодавства, які є нормами прямої дії, тобто безумовному обов`язку оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв`язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких послуг суб`єкту господарювання, який їх надає.

Разом з тим, судом встановлено, що саме до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації на території м. Сквира Київської області державної політики у сфері соціального захисту населення, тож відповідач як головний розпорядник коштів на фінансування державних соціальних програм зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян.

Відповідно до п. 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), зокрема, щодо пільг з послуг зв`язку.

З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).

Згідно п. 3 Положення (в редакції, чинній у визначений позивачем у даній справі період надання послуг) Управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації про осіб, які мають право на пільги та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою 1-пільга , в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; вносять до Реєстру відповідні уточнення у разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Відповідно до пунктів 10, 11 Положення (в редакції, чинній у визначений позивачем у даній справі період надання послуг) підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою 2-пільга . Уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою 5-пільга та реєстр розрахунків згідно з формою 7-пільга ; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою 3-пільга ; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою 3-пільга ; Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами 4-пільга та 6-пільга .

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання п. 10 Положення щомісячно направлялися відповідачу розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (форма 2-пільга ) за період січень 2019 року - жовтень 2019 року та акти звірки розрахунків за послуги зв`язку пільговим категоріям осіб (форма 3-пільга ) за період з січня 2019 року по жовтень 2019 року.

Відповідачем, в свою чергу, будь-яких заперечень чи коригувань щодо кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику надано не було, разом з тим, відповідачем не було повернуто позивачу акти звірки розрахунків за послуги зв`язку пільговим категоріям осіб (форма 3-пільга ) за спірний період, а також не було надано мотивованої відмови від їх підписання.

За таких обставин, суд вважає, що у відповідача, безпосередньо в силу закону, виник обов`язок з компенсації позивачу вартості наданих останнім телекомунікаційних послуг споживачам, які мають право на пільги, за період з 01.01.2019 по 31.10.2019 на загальну суму 141 427, 97 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення № 5-рп/2002 від 20.03.2002, № 7-рп/2004 від 17.03.2004, № 20-рп/2004 від 01.12.2004, № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року).

Зокрема, у рішенні № 6-рп/2007 від 09.07.2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі Кечко проти України (заява № 63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення Суду). У п. 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 та у справі Бакалов проти України від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що посилання відповідача на ненадходження у 2019 році на його рахунок коштів для надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв`язку не спростовує заявлені позивачем вимоги та не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статями 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення повинні бути належними, допустимими, достовірними та вірогідними.

За таких обставин, встановивши, що телекомунікаційні послуги на пільгових умовах надавались позивачем на виконання імперативних законодавчих приписів, а відповідач (як уповноважений державою орган) в силу закону має відшкодувати спірні витрати позивачу за рахунок бюджетних коштів, враховуючи те, що відповідач належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами заявлених до нього вимог не спростував, доказів відшкодування витрат, які були понесені позивачем в результаті надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 141 427, 97 грн. заборгованості по вказаних витратах за період з 01.01.2019 по 31.10.2019 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації (09000, Київська область, Сквирський район, місто Сквира, провулок Якушкіна, будинок 3, ідентифікаційний код - 03193732) на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком (01601, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18, ідентифікаційнйи код - 21560766) в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком (01033, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 40, ідентифікаційний код - 01189910) 141 427 (сто сорок одна тисяча чотириста двадцять сім) грн. 97 коп. - заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та 2 121 (дві тисячі сто двадцять одна) грн. 42 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.03.2020.

Суддя Т.В. Лутак