Рішення

від 06.03.2020 по справі 923/41/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2020 року Справа № 923/41/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. розглянувши справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Херсон-Діпромісто", м. Херсон, код ЄДРПОУ 02498091,

до: Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ОСНОВА", м. Херсон, код ЄДРПОУ 38368453,

про стягнення 75417,73 грн.

Без виклику представників сторін.

Обставини справи: Приватне акціонерне товариство "Херсон-Діпромісто" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ОСНОВА" 75417,73 грн. заборгованості, з якої: 60361,19 грн. - інфляційні втрати та 15056,54 грн. - 3 % річних. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем зобов`язань за договором підряду №121-12 від 20.11.2012.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2020 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.

Згідно частини 1 статті 12 ГПК України, господарське судочинство здійснюється у порядку наказного та позовного провадження, яке (тобто позовне) може бути загальним або спрощеним. У свою чергу, згідно з частиною 1 статті 247 того ж Кодексу, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, визначення яким надане в частині 5 статті 12 Кодексу. Так, за цією статтею, малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на даний час 192100,00 грн).

З огляду на ціну позову, яка є меншою ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та, у відповідності до частини 1 статті 247 та частини 7 статті 250 ГПК України, суд визначив, що дана справа підлягає розгляду виключно у порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи, що слідує з частини 5 статті 252 ГПК України.

Ухвалою від 10 січня 2020 року суд прийняв позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Херсон-Діпромісто" до розгляду та відкрив провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин та заперечення (в разі надходження відповіді на відзив), а позивачу - відповідь на відзив та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України у встановлені строки.

За приписами частини 3 статі 252 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання, процесуальні дії, строк вчинення яких, відповідно до цього Кодексу, обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятись протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 10 січня 2020 року була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, яка було отримана лише позивачем.

11 лютого 2020 року до суду повернулось копія ухвали про відкриття провадження, яка була направлена на адресу відповідача з відміткою пошти - "адресат не з`явився".

Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Так, ухвала суду від 10 січня 2020 року, яка була направлена на адресу відповідача, підтверджену Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 74900, Херсонська обл., місто Нова Каховка, вул. Соборна, 29, повернута на адресу суду з відміткою пошти - "адресат не з`явився".

Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справах № 910/15442/17 від 16.05.2018, 910/23064/17 від 10.09.2018, 906/587/17 від 24.07.2018.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 10.01.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також, судом враховано висновок Європейський суд з прав людини про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви.

У разі розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до цього Кодексу, без призначення судового засідання, процесуальні дії, строк вчинення яких, відповідно до цього Кодексу, обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятись протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Станом на день розгляду справи по суті, відповідачем відзиву на позовну заву не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Отже, не надання відповідачем відзиву на позовну заяву не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 20 листопада 2012 року між Приватним акціонерним товариством "Херсон-Діпромісто" (надалі - позивач або підрядник) і Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Основа" (надалі - відповідач або замовник) був укладений договір підряду №121-12 на проведення проектних та пошукових робіт (надалі - Договір), відповідно до умов якого підрядник зобов`язався за плату розробити на підставі листа-замови замовника та передати останньому наступну проектну документацію: робочий проект реконструкції існуючої будівлі (1-й і цокольний поверхи 16-пов.житлового будинку) під 9-ти поверховий житловий будинок із вбудованими офісними приміщеннями за адресою: м. Нова Каховка, вул. Щорса.

Через невиконання відповідачем взятих на себе за Договором зобов`язань, позивач у 2015 році звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до відповідача, в якому просив стягнути заборгованість за неналежне виконання умов Договору.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 25.09.2015р. у по справі № 923/1261/15 позов позивача задоволено, стягнуто з відповідача на користь першого 120 360,00 грн. основного боргу, 320,00 грн. 3% річних, 320 грн. інфляційних втрат та 2420 грн. витрат по сплаті судового збору, рішення набрало законної сили 16.10.2015 року.

Позивач вказує, що на день звернення з даним позовом до суду, відповідачем не сплачено позивачу 120360,00 грн. основного боргу, який стягнений рішенням Господарського суду Херсонської області від 25.09.2015р. у справі № 923/1261/15.

Оскільки відповідачем не сплачено позивачу 120360,00 грн. основного боргу, який стягнений рішенням Господарського суду Херсонської області від 25.09.2015р. у справі № 923/1261/15, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій на підставі ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 60361,19 грн. та суму 3% річних у розмірі 15056,54 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Херсон-Діпромісто" підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, не потребує повторного доведення факт прострочення виконання зобов`язання відповідачем за договором підряду №121-12 та наявності заборгованості перед ПрАТ "Херсон-Діпромісто" у розмірі 120360,00 грн., оскільки вказана заборгованість підтверджується рішенням Господарського суду Херсонської області від 25.09.2015р. у справі № 923/1261/15.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав закріплених ст. 11 ЦК України.

Так, у ч. 5 ст. 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках, встановлені актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою ві лпові дальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора віл знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом враховано, що норма ст. 625 ЦК України, не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з по становленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Згідно зі статтями 598 - 609 ЦК України рішення суду не є підставою для припинення зобов`язання. Підставою припинення зобов`язання є його виконання, проведене належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Згідно з ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управленої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, наявність рішення Господарського суду Херсонської області від 25.09.2015р. у справі № 923/1261/15, яким стягнуто з відповідача суми основного боргу у розмірі 120360,00 грн., ніяким чином не припиняє зобов`язання відповідача щодо сплати вказаної заборгованості та не позбавляє позивача права вимагати сплати інфляційних втрат та 3% річних передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України за весь період прострочення основного зобов`язання.

Судом встановлено, що за початкову дату проведення розрахунку інфляційних втрат та 3% річних позивач взяв 17 жовтня 2015 року, тобто наступний день за днем набрання чинності рішенням Господарського суду Херсонської області від 25.09.2015р. у справі №923/1261/15, а кінцевою датою - 17.12.2019 року, що є днем складання позовної заяви та здійснення розрахунків.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку, за період з 17.10.2015 по 17.12.2019 року, інфляційні втрати становлять 60361,19 грн., а 3% річних становлять 15056,54 грн. (а.с. 8, 9).

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків та встановлено, що вони є вірними.

Відповідач, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 60361,19 грн. та суми 3% річних у розмірі 15056,54 грн. - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статі 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ОСНОВА" (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Соборна, будинок 29, код ЄДРПОУ 38368453) на користь Приватного акціонерного товариства "Херсон-Діпромісто" (73000, м. Херсон, вул. Петренка, будинок 18, код ЄДРПОУ 02498091) суму інфляційних втрат у розмірі 60361,19 грн., суму 3% річних у розмірі 15056,54 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В. Нікітенко