Ухвала

№ 88050479

від 26.02.2020 по справі 914/11/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.02.2020 Справа № 914/11/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., при секретарі Зусько І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом заступника керівника Радехівської місцевої прокуратури, Львівська область, м.Буськ в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м.Київ в особі Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області, Кіровоградська область, м.Кропивницький

до відповідача фізичної особи-підприємця Бойко Ольги Михайлівни, Львівська область, м.Кам`янка-Бузька

про стягнення 23205,45 грн

за участю представників:

прокурор: Лука Г.В.;

від позивача: Драчук Ю.О.;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява заступника керівника Радехівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області до фізичної особи-підприємця Бойко Ольги Михайлівни про стягнення 23205,45 грн.

Ухвалою суду від 08.01.2020 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.01.2020 р.,

Ухвалою суду від 20.01.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 20.01.2020 р., підготовче засідання відкладено на 27.02.2020 р.

В судове засідання 27.02.2020 р. з`явилися прокурор та представник позивача.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 27.02.2020 р. не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що провадження у справі підлягає зупиненню з огляду на наступне.

Згідно з ч.4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Слід зазначити, що відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Як передбачено ч. 4 ст. 23 Закону, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

В свою чергу інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати та довести наявність підстав для здійснення представництва. Саме лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, не достатньо для встановлення судом правових підстав для представництва.

Доведення цих підстав здійснюється у загальному порядку відповідно до вимог ст. 74, 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

З наведених норм законодавства випливає, що прокурор є процесуальним позивачем у справі тобто особою, яка ініціює відкриття провадження у справі на захист прав і інтересів інших осіб у випадках, коли це прямо дозволено законом.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

В позовній заяві прокурор зазначав, що підставою для представництва інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті є те, що несплата відповідачем коштів за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, призводить до ненадходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету України та, відповідно, до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, що суттєво порушує економічні інтереси держави.

Як стверджує прокурор, Державною службою України з безпеки на транспорті за наявності підстав не вжито жодних заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України, в тому числі не пред`явлено позов про стягнення коштів. Разом з тим Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області звернулося до прокуратури з листом про забезпечення представництва через відсутність коштів для сплати судового збору.

Прокурор вважає, що така пасивна поведінка органу, уповноваженого державою здійснювати забезпечення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, є неналежною, та такою, що не забезпечує виконання покладених на нього функцій, а отже, у зв`язку з нездійсненням захисту інтересів держави компетентним органом, в даному випадку прокурор вправі самостійно звернутись до суду за їх захистом.

Як стало відомо суду з відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду своєю ухвалою від 16.10.2019 р. у справі №912/2385/18 справу №912/2385/18 разом із касаційною скаргою Заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 р. передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з тим, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для єдності судової практики, дотримання принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, тобто, розумного балансу між приватними й публічними інтересами.

У своїй ухвалі суд вказав на існування виключної правової проблеми щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, зазначивши, що, на його думку, закріплені законодавством умови та випадки, коли прокурор має право здійснювати представництво в суді законних інтересів держави ( якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень ), не можна назвати виключним випадком, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні, про що свідчить й неоднозначна та різна судова правозастосовча практика.

Суд, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначив, що в даній справі слід вирішити питання стосовно того, чи зобов`язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, обґрунтовувати також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора шляхом: 1) додання до позовної заяви суду доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, зокрема, доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурором; 2) обґрунтування та доведення суду причини, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Чи достатньо у такому разі самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття позову прокурора до розгляду.

Окрім того, суд зазначив, що існують також і інші питання, що потребують правового висновку Великої Палати: по-перше, чи свідчить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави про відсутність процесуальної дієздатності; по-друге, які правові наслідки, якщо суд після відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, встановить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з таким позовом.

Ухвалою від 07.11.2019 р. у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу №912/2385/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 р. та призначила справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням її учасників на 24.03.2020 р.

Велика Палата Верховного Суду при прийнятті справи до розгляду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про наявність виключної правової проблеми, необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у питаннях щодо здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором.

Згідно з ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Як передбачено п.11 ч.1 ст.229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Аналізуючи обставини звернення прокурора з позовом у справі №912/2385/18, розгляд якої здійснюється Великою Палатою Верховного Суду, та такі обставини у даній справі №914/11/20, суд прийшов до висновку про подібність підстав представництва інтересів держави прокурором.

На думку суду, вирішення Великою Палатою правових проблем (щодо необхідності додання до позовної заяви суду доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, та необхідності обґрунтування і доведення суду причин нездійснення захисту таких інтересів, а також щодо можливих правових наслідків встановлення після відкриття провадження у справі відсутності підстав для звернення прокурора до суду) може мати важливе значення для справи №914/11/20, так як від вирішення цих правових проблем залежатиме можливість подальшого розгляду справи №914/11/20 в цьому складі учасників та процесуальна форма закінчення її розгляду.

Оскільки правові позиції Великої Палати Верховного Суду повинні враховуватися судом в силу вказівки ст.236 ГПК України, а судове рішення в іншій справі щодо подібних правовідносин переглядається у касаційному порядку, провадження у справі слід зупинити до закінчення перегляду судового рішення у справі №912/2385/18 в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

Керуючись ст.ст. 228, 229, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Зупинити провадження у справі до закінчення перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №912/2385/18 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

2. Зобов`язати учасників процесу:

- після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, письмово повідомити про це суд, додавши відповідні докази.

3. Про поновлення провадження у справі, дату, час і місце наступного судового засідання учасники процесу будуть повідомлені ухвалою суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.

В судовому засіданні 27.02.2020 р. оголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали складено 03.03.2020 р.

Суддя Гоменюк З.П.