Рішення

від 02.03.2020 по справі 914/2782/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2020 справа № 914/2782/19

За позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Грак , м. Львів

про стягнення 91 052, 40 грн заборгованості.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: Чернобай С. С. - представник;

від відповідача: Завада Т.Р. - представник; Капко А.В. - директор.

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/2782/19 за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Грак про стягнення 91 052, 40 грн заборгованості.

Ухвалою суду від 02.01.2020 було відкрито провадження у справі № 914/2782/19 за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 27.01.2020.

В судових засіданнях, які відбулися 27.01.2020, 03.02.2020, 24.02.2020 було оголошено перерви.

Представник позивача 02.03.2020 в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив. Представники відповідача в судове засідання 02.03.2020 з`явилися, позовні вимоги заперечили та просили відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та у письмових запереченнях.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 02.03.2020 проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Грак (надалі відповідач) про стягнення 91052, 40 грн заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 14.09.2007 між сторонами у справі було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-5556-7 (далі договір), згідно з п.1.1 якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення, а саме приміщення першого поверху площею 86,3 кв. м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Староєврейська, 31.

Згідно з п. 3.3 договору , у зв`язку з фактичним використанням орендарем об`єкта оренди за попереднім договором, об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного договору.

При укладенні даного договору відповідач взяв на себе зобов`язання, своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату за користування об`єктом оренди (п. 7.2 договору).

У розділі 5 договору сторонами встановлено розмір орендної плати та порядок розрахунків.

Як зазначає позивач, в порушення умов укладеного договору, відповідач взяті на себе зобов`язання в повному обсязі не виконував.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2019 залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 01.06.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2019 у справі № 914/70/18, якими розірвано договір оренди нерухомого майна від 14 .0 9.2007 № Г-5556-7, укладений між відповідачем та позивачем, зобов`язано відповідача звільнити та повернути позивачу приміщення, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Староєврейська, 31.

Як стверджує позивач, відповідач вказані судові рішення вчасно не виконав, та лише 25 .0 9.2019 повернув приміщення, які складали об`єкт оренди, за актом приймання-передачі. Таким чином, з 05.04.2019 (день, наступний за днем припинення договору у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду про його розірвання) до 25 .0 9.2019 (момент фактичного звільнення приміщень) відповідач незаконно користувався об`єктом оренди.

Відповідно до довідки про заборгованість від 05 . 12.2019 № 4-2302, станом на 03 . 12.2019 у відповідача існує заборгованість перед позивачем в розмірі 91 052, 40 грн, в якості неустойки за користування приміщенням після розірвання договору, нарахованої на підставі ст. 785 ЦК України. Ця заборгованість і є предметом стягнення за позовом.

Позиція відповідача.

На думку відповідача, позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що у відповідності до пункту 9.3. договору, об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1. цього договору. Таким чином, оскільки розірвання договору є однією із подій, вказаною у п. 9.1. договору, а таке розірвання мало місце 04.04.2019 року на підставі постанови Західного апеляційного господарського суду від 4 квітня 2019 року у справі № 914/70/18, то останнім днем, коли повинен був бути виконаним обов`язок щодо передачі орендарем об`єкту оренди орендодавцю, в силу положень пункту 9.3. цього договору, є не 5 квітня 2019 року, а 19 квітня 2019 року. Відтак, нарахування позивачем неустойки за період з 05.04.2019 року по 19.04.2019 року є протиправним, оскільки до 19.04.2019 року відповідачем не було порушено жодних зобов`язань щодо повернення об`єкта оренди по договору, так як останнім днем строку на повернення такого об`єкта є саме 19.04.2019 року, а тому нарахування неустойки можливе виключно після вказаної дати, а саме з наступного дня.

Крім того, позивачем не враховано, що ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2019 року у справі № 914/70/18 було вирішено поновити відповідачу пропущений строк подання касаційної скарги, відкрити касаційне провадження у справі № 914/70/18 за касаційною скаргою відповідача, зупинити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 01.06.2018 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 у справі № 914/70/18 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Тобто, ухвалою Верховного Суду було зупинено не виконавчі дії в межах виконавчого провадження у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження , а саме виконання рішення, на підставі якого у відповідача виникали відповідні зобов`язання. Таким чином, оскільки виконання рішення полягало в обов`язку звільнити та повернути приміщення, то відтак зупинення виконання такого рішення виключало такий обов`язок, а тому нарахування неустойки за період перегляду судових рішень у справі № 914/70/18 в касаційному порядку є протиправним, оскільки виключається вина відповідача.

При нарахуванні неустойки, в розмірі подвійної орендної плати, позивачем не враховано, що рішенням Господарського суду Львівської області від 14.11.2018 у справі № 914/1248/18 були внесені зміни до договору оренди нерухомого майна, а саме зменшено загальну площу об`єкту оренди, відповідно розмір орендної плати має бути зменшеним.

Долучений позивачем до позовної заяви розрахунок неустойки є неналежним доказом, оскільки таким належним доказом може бути акт звірки взаємних розрахунків між сторонами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи із таких мотивів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як встановлено судом, 14.09.2007 між сторонами у справі було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-5556-7, згідно з п.1.1 якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення, а саме приміщення першого поверху площею 86,3 кв. м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Староєврейська, 31., які знаходяться на балансі ЛКП Старий Львів (надалі - балансоутримувач) і належить територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що у зв`язку фактичним використанням орендарем об`єкта оренди за попереднім договором, об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного договору.

Відповідно до п. 5.1., п. 5.2. договору, розмір орендної плати складає 1 602, 07 грн. без ПДВ на момент укладення договору з врахуванням індексу інфляції. Розмір орендної плати підлягає індексації на визначений індекс інфляції за відповідний період (місяць, рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата перераховується орендарем не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць. Несплата орендної плати в повному обсязі протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.06.2018, що залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2019 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 914/70/18, розірвано договір оренди нерухомого майна від 14.09.2007 № Г-5556-7, укладений між відповідачем та позивачем, та зобов`язано відповідача звільнити та повернути позивачу приміщення, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Староєврейська, 31.

Враховуючи те, що відповідач користувався об`єктом оренди після розірвання договору оренди, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача неустойки, передбаченої ст. 785 ЦК України, в розмірі 91 052, 40 грн. Вказаний розмір неустойки підтверджений довідкою Управління комунальної власності від 05.12.2019 № 4-2302-2922, та розрахований шляхом подвоєння суми орендної плати, яка сплачувалась би за користування приміщенням, якби договір оренди був чинним.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що ним двома платежами було здійснено оплату в розмірі 17 209,98 грн. (16.05.2019 в розмірі 8 562,18 грн та 28.05.2019 в розмірі 8 660,44 грн). Оскільки платник не вказав призначення платежу, тому позивачем правомірно за рахунок цих коштів була покрита заборгованість в хронологічному порядку: спочатку заборгованість з орендної плати, яка існувала, в другу чергу - з неустойки за прострочення повернення майна. Усього неустойки було нараховано 98 547,16 грн., з них неоплаченими, на думку позивача, залишилися 91 052,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 2 ст. 785 ЦК України встановлено, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позивач, здійснюючи розрахунок неустойки не врахував вимоги п. 9.3 договору, який передбачає, що об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1. цього договору. Відтак останнім днем строку на добровільне повернення такого об`єкта є саме 19.04.2019, тому і нарахування неустойки за квітень 2019 мало б здійснюватися з 20.04.2019 по 30.04.2019. Отже, правильно нарахованою за квітень 2019 є неустойка в розмірі 6 341, 72 грн.

Щодо нарахування неустойки за липень 2019, то такий розрахунок позивач повинен був здійснити з 01.07.2019 по 08.07.2019, оскільки ухвалою Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 914/70/18 зупинено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 01.06.2018 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 у справі № 914/70/18 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Таким чином, оскільки виконання рішення полягало в обов`язку відповідача звільнити та повернути приміщення, відтак зупинення виконання такого рішення виключає обов`язок щодо повернення таких приміщень відповідачем за час касаційного перегляду та свідчить про безпідставність нарахування позивачем неустойки за період з 09.07.2019 по 13.08.2019 (дата прийняття постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 914/70/18). Отже, правильно нарахованою за липень 2019 є неустойка в розмірі 4 445, 32 грн. Відповідно, за серпень позивач повинен був здійснювати розрахунок неустойки з 14.08.2019 по 31.08.2019, розмір якої за вказаний період становить суму 9 971, 96 грн.

Крім того, відповідач, з посиланням на рішення Господарського суду Львівської області від 14.11.2018 у справі № 914/1248/18 яким були внесені зміни до договору оренди нерухомого майна, а саме зменшено загальну площу об`єкту оренди (з 86, 30 м2 до 52,6 м2), вважає, що нарахована сума неустойки є завищеною, оскільки проведений позивачем розрахунок здійснений з врахування площі об`єкту оренди до внесення відповідних змін до договору.

З даними твердженнями відповідача суд не погоджується, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.11.2018 р. у справі № 914/1248/18 позов було задоволено, внесено зміни в договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 14.09.2007 № Г-5556-7, укладений між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та ТОВ "Грак", і викладено абзац 2 розділу 1 та пункт 5.1 розділу 5 договору оренди в редакції:

"Об`єктом оренди є нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Староєврейська, 31, загальною площею 52,6 кв.м, у тому числі: підвал - 0,00 кв.м, третій поверх - 0,00 кв.м, перший поверх - 52,6 кв.м. півпідвал - 0,00 кв.м. мансарда -0,00 кв.м; інше - 0,00 кв.м з індексами приміщень 6-1, 6-2, 7-1, ІІІ, V, відповідно до даних технічного паспорта від 22.12.2017р., виданого ОКП ЛОР "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки".

Вартість без ПДВ об`єкта оренди визначена станом на 01 травня 2007р. становить (305920,00 х 52,6/85,9) = 187 327,03 грн. (сто вісімдесят сім тисяч триста двадцять сім гривень 3 копійки) відповідно до звіту про експертну оцінку, затвердженого наказом від 31.07.2007р. № 357-е".

"5.1 Розмір місячної орендної плати за об`єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення даного договору методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради 5-ої сесії 3-го скликання № 897 від 07.06.2007р. "Про врегулювання питання оренди майна територіальної громади м. Львова" і складає: 187 327,03 х 0,06/12 х 1,022 х 1,006 х 1,014 = 976,46 грн. без ПДВ на момент укладення даного договору".

Однак, постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 у справі № 914/1248/18 рішення Господарського суду Львівської області від 14.11.2018р. скасовано в частині задоволення позову про внесення змін до договору оренди щодо змін вартості об`єкта оренди та розміру орендної плати, викладення пункту 5.1 розділу 5 договору оренди в редакції, зазначеній в позові. Прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено. Таким чином, у позивача не було підстав для зменшення розміру орендної плати і неустойки, пропорційно зменшеній площі об`єкта оренди.

Щодо доводів відповідача що долучений позивачем до позовної заяви розрахунок неустойки є неналежним доказом, оскільки таким належним доказом може бути акт звірки взаємних розрахунків між сторонами, то суд вважає, що вказаний розрахунок відповідає п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Виходячи із викладеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума в розмірі 62 422, 32 грн неустойки, що розрахована на підставі ст. 785 ЦК України.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 124, 129, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Грак (79022, м. Львів, вул. Городоцька, 243-а, код ЄДРПОУ 02758149) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) суму в розмірі 63 739, 29 грн, з яких:

- 62 422, 32 грн заборгованості;

- 1 316, 97 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 06.03.2020 року.

Суддя Манюк П.Т.