Рішення

від 25.02.2020 по справі 924/1278/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2020 р. Справа № 924/1278/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., за участю секретаря судового засідання Попика О.В. розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс - Агрозахід" с. Великі Гаї Тернопільський район Тернопільська область

до Селянського фермерського господарства "Левада" с. Постолівка Волочиський район Хмельницька область

про стягнення 1 250 721,32 грн.

В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою від 12.12.2019р. відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження із стадії підготовчого провадження. Підготовче засідання призначено на 09.01.2020р. Ухвалою від 09.01.2020р. підготовче засідання відкладено на 27.01.2020р. У підготовчому засіданні 27.01.2020р. оголошено перерву до 05.02.2020р.

Ухвалою від 05.02.2020р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 25.02.2020р.

Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.

Позивач звернувся із позовом до суду про стягнення із відповідача 654 161грн. боргу, 209690,19грн. 39% річних, 190 620,92грн. пені, 196 248,51грн. штрафу. Повідомляє, що 20.03.2018р. між ТОВ "Сервіс-Агрозахід" і СФГ "Левада" укладено Договір поставки №82 ззр/мкд/д/2018 на умовах розстрочення платежу, згідно умов якого позивач поставляє, а відповідач зобов`язується прийняти Товар і оплатити його вартість. Відповідно до п. 4.1. договору ціна (вартість) Товару узгоджується у додаткових угодах (специфікаціях), а також визначаються умови оплати. Зауважує, що на виконання умов Договору ТОВ "Сервіс-Агрозахід" належним чином виконав свої зобов`язання по поставці товару, а саме поставив товар на загальну суму 697412,58 грн., який відповідачем оплачено частково та сплачено 43250,88грн. Борг становить 654 161,70грн. У зв`язку із наявною заборгованістю позивачем також нараховані та заявлені до стягнення 209690,19грн. 39% річних, 190 620,92грн. пені, 196 248,51грн. штрафу.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У заяві від 25.02.2020р. просить розглядати справу за відсутності представника, позовні вимоги підтримує у повному розмірі. Також надав суду акт приймання - передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги від 24.02.2020р. Заява судом приймається.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив.

Ухвали суду по даній справі від 12.12.2019р., 09.01.2020р., 27.01.2020р. та 05.02.2020р. надіслані на його адресу, а також на адресу директора товариства, зазначену у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернуті до суду із зазначенням "адресат відсутній".

Згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З наведеного, відповідач є такий, що належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, проте, відзиву на позов не подав та причин неявки та неподання відзиву не повідомив.

Стаття 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Враховуючи вищевикладене, розумність строків розгляду судового спору, суд приходить до висновку про розгляд справи без участі відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.

Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

20.03.2018р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агрозахід" (Постачальник) та селянським фермерським господарством "Левада" (Покупець) укладено договір поставки №82 ззр/мкд/д/2018 відповідно до п.п1.1 якого Постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлений строк Покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та сплатити за нього визначену Договором грошову суму. Поставка Товару в рамках і на підставі цього Договору може здійснюватись окремими партіями відповідно до Додаткових угод (специфікацій) до цього Договору. Загальна кількість та найменування Товару, що підлягає поставці, його певне співвідношення (асортимент), упаковка та маркування, ціна, строк, порядок поставки та оплати, а також інші умови, визначаються додатковими угодами (специфікаціями) до цього Договору, які є невід`ємною його частиною.

Згідно п.2 Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і є укладеним на строк до 31 грудня 2018р., щодо невиконаних до цього дня зобов`язань та відповідальності до повного їх виконання. Поставка Товару здійснюється на умовах, визначених відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних звичаїв Інкотермс 2010. Конкретні умови поставки вказуються в додаткових угодах (специфікаціях) до цього Договору. При цьому фактичним вантажоотримувачем Товару може бути як сам Покупець, так і вказані ним треті особи, які не є Сторонами цього Договору і діють на підставі договору доручення. Поставка Товару здійснюється за умови наявності у Покупця належним чином оформленого доручення (довіреності) на певний Товар, передбачений додатковою угодою (специфікацією) до цього Договору.

Вартість Товару повинна бути повністю сплачена Постачальнику Покупцем на умовах, які зазначені в додаткових угодах (специфікаціях) до даного Договору, що є невід`ємною частиною даного Договору. Розрахунок за даним Договором здійснюється: у безготівковій формі, в національній валюті грошовими коштами на поточний рахунок Постачальника, вказаний у даному Договорі або в рахунку-фактурі на оплату Товару; у вексельній формі, за згодою Постачальника; шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, за згодою обох сторін.

Ціна Товару вказана в додаткових угодах (Специфікаціях) до даного Договору. Ціну договору становить загальна ціна Товару, що передається за цим договором. Сторони встановлюють ціну Товару в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, зазначеній в додаткових угодах (Специфікаціях) до даного Договору (п.п.2.1 - 2.3 Договору).

Відповідно до п.8 Договору постачальник несе відповідальність за затримку з передачею Товару Покупцеві, сплачуючи пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діятиме на відповідний момент, від ціни непереданого Товару. Покупець несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості Товару, сплачуючи пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діятиме на відповідний момент, від суми прострочення платежу, суму боргу із врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 39% річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни Товару сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 10% від суми боргу. Строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені) та відшкодування завданих збитків, передбачений п.8.1.-8.3 цього Договору, встановлюється у три роки. Нарахування неустойки (пені) за цим Договором здійснюється протягом всього часу існування заборгованості.

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Сторонами підписано додаткові угоди (специфікації) до договору якими встановлено строки оплати конкретної партії товару, зокрема №1 від 20.03.2018р. - 30% до 23.03.2018р., 70% до 01.11.2018р.; №2-3 від 25.06.2018р. - 30% до 26.06.2018р., 70% до 01.09.2018р.; №4 від 20.06.2018р. - 30% до 25.06.2018р., 70% до 15.08.2018р.; №5 від 08.06.2018р. - 30% до 09.06.2018р., 70% до 15.08.2018р.; №6 від 14.05.2018р. - до 30% до 14.05.2018р., 70% до 01.11.2018р.; №7 від 10.05.2018р. - 30% до 14.05.2018р., 70% до 01.11.2018р.

Позивачем відповідно до видаткових накладних №381 від 13.04.2018р. на суму 21661,70 грн.; №382 від 13.04.2018р. на суму 211830,48 грн.; №383 від 13.04.2018р. на суму 32132,45 грн.; №1531 від 22.08.2018р. на суму 34956,72 грн.; №1532 від 22.08.2018р. на суму 13823,04 грн.; №1534 від 22.08.2018р. на суму 541,08 грн.; №1535 від 22.08.2018р. на суму 57759,84 грн.; №1536 від 22.08.2018р. на суму 51107,88 грн.; №1537 від 22.08.2018р. на суму 29416,26 грн.; №1538 від 22.08.2018р. на суму 216215,40 грн.; №1539 від 22.08.2018р. на суму 21767,76 грн.; №1580 від 31.08.2018р. на суму 5335,31 грн.; №1581 від 31.08.2018р. на суму 864,66 грн. поставлено відповідачу товар на загальну суму 697412,58 грн., яка сплачена останнім частково у розмірі 43 250,88грн.

Станом на 28.08.2019р. вартість неоплаченого товару становить 654 161,70грн.

У зв`язку із наявною заборгованістю відповідачем нараховані 190 620,92грн. пені, 209 690,19грн. 39 % річних за період з 01.11.2018р. по 27.08.2019р. та 196 248,51грн. штрафу.

Оскільки відповідач в добровільному порядку борг за отриманий товар не сплатив, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Нормами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки). Так, відповідно до п. 1.1. договору позивач зобов`язався передати (поставити) у зумовлений строк відповідачу продукцію для сільгоспвиробництва (надалі - Товар), а відповідач зобов`язався прийняти Товар та сплатити за нього визначену Договором грошову суму.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 Цивільного кодексу України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Факт поставки товару позивачем згідно умов договору поставки №82 ззр/мкд/д/2018 від 20.03.2018р. на загальну суму 697 412,58грн. підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №381 від 13.04.2018р. на суму 21661,70 грн.; №382 від 13.04.2018р. на суму 211830,48 грн.; №383 від 13.04.2018р. на суму 32132,45 грн.; №1531 від 22.08.2018р. на суму 34956,72 грн.; №1532 від 22.08.2018р. на суму 13823,04 грн.; №1534 від 22.08.2018р. на суму 541,08 грн.; №1535 від 22.08.2018р. на суму 57759,84 грн.; №1536 від 22.08.2018р. на суму 51107,88 грн.; №1537 від 22.08.2018р. на суму 29416,26 грн.; №1538 від 22.08.2018р. на суму 216215,40 грн.; №1539 від 22.08.2018р. на суму 21767,76 грн.; №1580 від 31.08.2018р. на суму 5335,31 грн.; №1581 від 31.08.2018р. на суму 864,66 грн.

Як вбачається із матеріалів справи сторонами додатковими угодами (специфікаціями) до договору погоджено строки оплати конкретних партій товару, зокрема №1 від 20.03.2018р. - 30% до 23.03.2018р., 70% до 01.11.2018р.; №2-3 від 25.06.2018р. - 30% до 26.06.2018р., 70% до 01.09.2018р.; №4 від 20.06.2018р. - 30% до 25.06.2018р., 70% до 15.08.2018р.; №5 від 08.06.2018р. - 30% до 09.06.2018р., 70% до 15.08.2018р.; №6 від 14.05.2018р. - до 30% до 14.05.2018р., 70% до 01.11.2018р.; №7 від 10.05.2018р. - 30% до 14.05.2018р., 70% до 01.11.2018р. Тобто останньою датою оплати товару є 01.11.2018р.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України визначає як порушення зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідач частково виконав свої зобов`язання з оплати товару на суму 43 250,88грн. Станом на 28.08.2019р. заборгованість становить 654 161,70грн.

Доказів оплати боргу матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано, у зв`язку з чим вимога про стягнення 654 161,70грн. основної заборгованості за договором поставки №82 ззр/мкд/д/2018 від 20.03.2018р. підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 190 620,92грн. пені, 209 690,19грн. 39 % річних за період з 01.11.2018р. по 27.08.2019р. та 196 248,51грн. штрафу.

За положеннями ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом звертається увага, що штрафна санкція, яка нараховується за кожен день прострочення грошового зобов`язання за своєю правовою природою є пенею і її розмір обмежується розміром подвійної облікової ставки НБУ в силу статей 2, 4 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань" (аналогічного висновку дійшов Північно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 19.04.2019р. по справі № 924/955/18).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом здійснено перерахунок пені у системі "Законодавство", зважаючи на п.8.4, 8.5 договору яким сторони передбачили, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені) та відшкодування завданих збитків, передбачений п.8.1.-8.3 цього Договору, встановлюється у три роки, нарахування неустойки (пені) за цим Договором здійснюється протягом всього часу існування заборгованості, та встановлено, що правомірно нарахованою є пеня у розмірі 190 620,72грн. У стягненні 0,20грн. пені належить відмовити.

Позивачем також нарахований 30% штрафу у розмірі 196 248,51грн. Як вбачається із п. 8.3 договору, відповідач за несвоєчасність виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни Товару сплачує на користь позивача штраф у розмірі 10% від суми боргу. Поряд із цим позивач нарахував 30% штрафу виходячи із суми вказаної прописом у даному пункті договору (10% (тридцять відсотків). Однак судом береться до уваги розмір штрафу 10%, оскільки прописом вказується саме цифрове зазначення розміру штрафу. Із врахуванням викладеного обґрунтованою сумою штрафу, який підлягає стягненню є 65 416,17грн. У стягненні 130 832,34грн. штрафу належить відмовити.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.2 договору сторони передбачили нарахування 39% річних від простроченої суми.

Суд, здійснивши перерахунок 39% річних в системі "Законодавство", вважає правомірною до стягнення суму 39% річних у розмірі 209 689,96грн. В частині стягнення 0,23грн. 39% річних належить відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на зазначене у сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, зокрема 654 161,70грн. боргу, 209 689,96грн. 39% річних, 190 620,72грн. пені, 65 416,17грн. штрафу.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Позивач також просить стягнути з відповідача 12500грн. витрат на надання правничої допомоги.

Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судом береться до уваги, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

01.08.2019р. між ТОВ "Сервіс-Агрозахід" (замовник) та адвокатом Гарагуц І.Ф. (виконавець) укладено договір № 7 про надання юридичних послуг відповідно до п.1 виконавець зобов`язується надати замовнику необхідні юридичні послуги щодо документального супроводу та/або представництва прав та інтересів замовника по справі про стягнення заборгованості за договором поставки № 82 ззр/мкд/д/2018 на умовах розстрочення платежу з СФГ "Левада".

Замовник зобов`язується сплатити виконавцю грошову винагороду в розмірі 12 500грн. Оплата здійснюється на підставі акту виконаних робіт після отримання замовником судового рішення.

Згідно акту здачі - прийняття виконаних робіт від 24.02.2020р., підписаного сторонами договору, адвокатом надано юридичних послуг на суму 12500грн.

Для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання позивачу, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.

Відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява №19336/04, п. 269).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/8443/17, від 11.05.2018 р. та практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р.

Пленум Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" також роз`яснив, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Натомість відповідач не скористався своїм правом на подання такого клопотання.

Поряд із цим, зважаючи на приписи ч.4 ст. 129 ГПК України, часткове задоволення позову, витрати на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. Відповідно стягненню із відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 192,43грн.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс - Агрозахід" с. Великі Гаї Тернопільський район Тернопільська область до Селянського фермерського господарства "Левада" с. Постолівка Волочиський район Хмельницька область про стягнення 1 250 721,32 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Селянського фермерського господарства "Левада" (с. Постолівка, Волочиський район, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 31623741) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс - Агрозахід" (вул. Підлісна, 27, с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 38038313) - 654 161,70грн. (шістсот п`ятдесят чотири тисячі сто шістдесят одну гривню 70коп.) боргу, 209 689,96грн. (двісті дев`ять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять гривень 96коп.) 39% річних, 190 620,72грн. (сто дев`яносто тисяч шістсот двадцять гривень 72коп.) пені, 65 416,17грн. (шістдесят п`ять тисяч чотириста шістнадцять гривень 17коп.) штрафу, 16 798,33грн. судового збору, 11192,43грн. (одинадцять тисяч сто дев`яносто дві гривні 43коп.) витрат на професійну правову допомогу.

Видати наказ.

У позові в частині стягнення 0,23грн. 39% річних, 0,20грн. пені та 130 832,34грн. штрафу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.03.2020р.

Суддя М.Є. Муха

Віддруковано 3 примірники: 1 - до справи, 2 - позивачу (47722, с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область), 3 - відповідачу (31274, с. Постолівка, Волочиський район, Хмельницька область). Всім з повідомленням про вручення.